Справа № 1019/1157/12 Головуючий у І інстанції Потоцький В.В.

Провадження № 22-ц/780/502/14 Доповідач у 2 інстанції Матвієнко

Категорія 50 07.04.2014

РІШЕННЯ

Іменем України

03 квітня 2014 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області в складі:

Головуючого - судді : Матвієнко Ю.О.,

суддів Волохова Л.А., Мельника Я.С.,

при секретарі Микитенко Д.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні апеляційного суду Київської області цивільну справу за апеляційною скаргою Національного історико-етнографічного заповідника «Переяслав» на додаткове рішення Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 15 листопада 2013 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Національного історико-етнографічного заповідника «Переяслав», третя особа - ОСОБА_2, про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди,

В С Т А Н О В И Л А :

В травні 2011 року ОСОБА_1 звернулася до суду з вищевказаним позовом та просила ухвалити рішення про його задоволення, посилаючись на те, що вона з 21 липня 2010 року була прийнята на посаду старшого інспектора з кадрів НІЕЗ «Переяслав» в порядку переведення з УДМСЦВВ на підставі наказу від 21.07.2010 року за №124-ОС.

Наказом від 20 квітня 2011 року за №44-ОС ОСОБА_1 було звільнено за прогули, вчинені 10, 11 березня 2011 року (п. 4 ст. 40 КЗпП України), тобто за відсутність на роботі без поважних причин у зв»язку з самовільним використанням днів щорічної відпустки за відсутності на це згоди і дозволу керівника.

Даний наказ ОСОБА_1 вважає незаконним, оскільки нею 10 березня 2011 року відповідачу було передано заяву про надання частини щорічної відпустки строком на два дні з 10 березня по 11 березня 2011 року, а крім того на її звільнення відповідач не отримав згоду первинної профспілкової організації, членом якої вона є, що є порушенням вимог ст. 43 КЗпП України.

Враховуючи викладене, ОСОБА_1 просила суд ухвалити рішення про визнання незаконним та скасування наказу про її звільнення від 20 квітня 2011 року та поновлення її на роботі на посаді старшого інспектора з кадрів НІЕЗ «Переяслав» з 21 квітня 2011 року. Крім того, просила стягнути з відповідача на свою користь 230 218 грн. 27 коп. середнього заробітку за час вимушеного прогулу, визначеного без утримання прибуткового податку та інших обов»язкових платежів, та 25 000 грн. завданої їй незаконним звільнення моральної шкоди. Також на підставі ст. 237 КЗпП України просила зобов»язати генерального директора НІЕЗ «Переяслав» відшкодувати закладу в повному обсязі шкоду, заподіяну оплатою вимушеного прогулу у зв»язку з її незаконним звільненням.

Рішенням Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 27 серпня 2013 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Визнано наказ генерального директора Національного історико-етнографічного заповідника «Переяслав» №44-ОС від 20 квітня 2011 року незаконним та скасовано його. Поновлено ОСОБА_1 на роботі на посаді старшого інспектора з кадрів Національного історико-етнографічного заповідника «Переяслав» з 21 квітня 2011 року. Стягнуто з Національного історико-етнографічного заповідника «Переяслав» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за весь час вимушеного прогулу в сумі 178 628 грн. 75 коп. за період з 21 квітня 2011 року по 27 серпня 2013 року включно. Стягнуто з Національного історико-етнографічного заповідника «Переяслав» на користь ОСОБА_1 15 000 грн. моральної шкоди. Стягнуто з Національного історико-етнографічного заповідника «Переяслав» на користь ОСОБА_1 понесені нею судові витрати у розмірі 1089 грн. Допущено негайне виконання рішення в частині поновлення ОСОБА_1 на роботі та в частині стягнення на її користь місячного середнього заробітку за час вимушеного прогулу в сумі 2913 грн. 78 коп.

Додатковим рішенням Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 15 листопада 2013 року задоволено заяву ОСОБА_1 Доповнено рішення Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 27 серпня 2013 року в справі за позовом ОСОБА_1 до Національного історико-етнографічного заповідника «Переяслав», третя особа - ОСОБА_2, про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди. Зобов»язано генерального директора НІЕЗ «Переяслав» ОСОБА_2 відшкодувати закладу шкоду в повному обсязі, заподіяну оплатою вимушеного прогулу у зв»язку з незаконним звільненням. Абзац четвертий резолютивної частини рішення викладено в наступній редакції: «стягнути з Національного історико-етнографічного заповідника «Переяслав» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за весь час вимушеного прогулу в сумі 230 218 грн. 27 коп. без утримання податку й інших обов»язкових платежів, за період з 21 квітня 2011 року по 27 серпня 2013 року включно».

Не погоджуючись з додатковим рішенням суду, Національний історико-етнографічний заповідник «Переяслав» подав на нього апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права, просив додаткове рішення суду скасувати та ухвалити по справі нове рішення про відмову в задоволенні заяви ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення.

Заслухавши доповідь доповідача, пояснення учасників процесу, перевіривши законність та обґрунтованість додаткового рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про часткове задоволення апеляційної скарги НІЕЗ "Переяслав", виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 220 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою осіб, які беруть участь у справі, чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо:

1) стосовно якої-небудь позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення;

2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної суми грошових коштів, які підлягають стягненню, майно, яке підлягає передачі, або які дії требі виконати;

3) суд не допустив негайного виконання рішення у випадках, встановлених статтею 367 цього Кодексу;

4) судом не вирішено питання про судові витрати.

Оскільки судом першої інстанції при ухваленні 27 серпня 2013 року рішення суду не було вирішено вимогу ОСОБА_1 про покладення на генерального директора НІЕЗ «Переяслав» обов»язку відшкодувати завдану закладу незаконним звільненням ОСОБА_1 шкоду, додаткове рішення суду від 15 листопада 2013 року в частині задоволення цієї вимоги є законним та обґрунтованим, і колегія суддів погоджується з ним, оскільки відповідно до ст. 237 КЗпП суд покладає на службову особу, винну в незаконному звільненні, обов»язок покрити шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації у зв»язку з оплатою працівникові часу вимушеного прогулу. Такий обов»язок покладається, якщо звільнення здійснено з порушенням закону або якщо власник або уповноважений ним орган затримав виконання рішення суду про поновлення на роботі.

Разом з тим додаткове рішення суду від 15 листопада 2013 року в частині викладення в іншій редакції абзацу четвертого резолютивної частини рішення та стягнення з Національного історико-етнографічного заповідника «Переяслав» на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу в сумі 230 218 грн. 27 коп. без утримання податку й інших обов»язкових платежів, за період з 21 квітня 2011 року по 27 серпня 2013 року, є незаконним та підлягає скасуванню, оскільки вимога про стягнення з відповідача на користь позивача середнього заробітку за час вимушеного прогулу вирішена рішенням суду від 27 серпня 2013 року і повторне її вирішення додатковим рішенням суду в іншому розмірі не відповідає вимогам ст. 220 ЦПК України, яка встановлює випадки ухвалення додаткового рішення у справі.

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що додаткове рішення суду в частині стягнення з Національного історико-етнографічного заповідника «Переяслав» на користь ОСОБА_1 середньомісячного заробітку за час вимушеного прогулу в розмірі 230218 грн. 27 коп. підлягає скасуванню в зв»язку з порушенням судом першої інстанції норм процесуального права. В іншій частині додаткове рішення суду підлягає залишенню без змін як таке, що ухвалене на підставі повно та всебічно з»ясованих обставин справи, підтверджених доказами, перевіреними судом.

Керуючись ст.ст. 220, 303, 309, 316 ЦПК України, колегія суддів

В И Р І Ш И Л А :

Апеляційну скаргу Національного історико-етнографічного заповідника «Переяслав» - задовольнити частково.

Додаткове рішення Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 15 листопада 2013 року в частині стягнення з Національного історико-етнографічного заповідника «Переяслав» на користь ОСОБА_1 середньомісячного заробітку за час вимушеного прогулу в розмірі 230218 грн. 27 коп. - скасувати.

В іншій частині додаткове рішення Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 15 листопада 2013 року - залишити без змін.

Рішення суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий :

Судді :