Справа № 437/14239/13-а

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 грудня 2013 року Ленінський районний суд м. Луганська

в складі: головуючого - судді Кравченко Н.О.

при секретарі: Савченко Є.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Луганську адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Луганська про визнання дій неправомірними, зобов'язання здійснити перерахунок пенсії, призначеної відповідно до Закону України «Про державну службу», та стягнення моральної шкоди, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернулася до суду із вказаним позовом про визнання дій управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Луганська неправомірними та протиправними та зобов'язання здійснити перерахунок пенсії, в обґрунтування якого вказала, що рішенням Ленінського районного суду м. Луганська від 12.04.2013 визнано неправомірними та протиправними дії управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Луганська щодо врахування в менших, ніж фактично нараховувалась надбавка за вислугу років та інших виплат у складі заробітної плати, та зобов'язано управління здійснити перерахунок та виплату призначеної їй пенсії державного службовця з 06.12.2006 з урахуванням фактично нарахованих та виплачених сум за довідками ДПС в Луганській області про складові заробітної плати від 18.11.2012 №19723/05-61 та копію довідки від 05.11.2006 №1886/05-0133, а саме надбавка за вислугу років у розмірі 40 відсотків та з урахуванням складової заробітної плати в частині інших виплат (індексація доходів, винагорода, матеріальна допомога на оздоровлення та вирішення соціально-побутових питань). Управлінням на виконання рішення суду було здійснено перерахунок та виплату пенсії за період з 06.12.2006 по 31.01.2008 та починаючи з 01.02.2008 по теперішній час було відмовлено в перерахунку пенсії з урахуванням надбавки за вислугу років у розмірі 40 відсотків. Позивачка вважає таку відмову незаконною, оскільки надбавка за вислугу років у розмірі 40 відсотків призначена судом з дня виходу на пенсію. Крім того, позивачка просить суд зобов'язати управління здійснити перерахунок пенсії з урахуванням 82 відсотків від середньої заробітної плати, оскільки управлінням під час перерахунку пенсії було зменшено розмір її пенсії та встановлено у розмірі 80 відсотків від середньої заробітної плати. Також позивачка зазначає, що в порушення Порядку коригування розміру виплат, включених до заробітку для обчислення пенсії згідно із Законом України "Про державну службу", затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України. Міністерства фінансів України від 11.08.2003 №226/509, управління не проводить коригування інших виплат.

У доповненні до адміністративного позову позивачка просить суд зобов'язати управління здійснити нарахування та виплату недоплату до пенсії з урахуванням грошової компенсації за невикористану відпустку у сумі 544,79 грн. посилаючись на те, що на цю виплату також були нараховані страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.

З урахуванням вищевикладеного, просить суд стягнути з відповідача 2000 грн. у якості відшкодування завданої моральної шкоди.

У судовому засіданні позивачка позовні вимоги підтримала, надала пояснення аналогічні викладеним у позові та просила суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, надав заперечення в яких позовні вимоги не визнав та просив відмовити у задоволення позовних вимог у повному обсязі з огляду на їх невідповідність чинному законодавству.

Ухвалою суду від 05.12.2013 позовні вимоги за період з 06.11.2006 по 15.03.2013 були залишені без розгляду у зв'язку з пропуском строку звернення до суду.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають частковому задоволенню.

Згідно із частиною 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Згідно із частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Судом встановлено, що постановою Ленінського районного суду м. Луганська від 12.04.2013 у справі за участю ОСОБА_1 та відповідача визнано неправомірними та протиправними дії управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Луганська щодо врахування в менших, ніж фактично нараховувалась надбавки за вислугу років та інших виплат у складі заробітної плати, та зобов'язано управління здійснити перерахунок та виплату призначеної позивачці пенсії державного службовця з 06.12.2006 з урахуванням фактично нарахованих та виплачених сум за довідками ДПС в Луганській області про складові заробітної плати від 18.11.2012 №19723/05-61 та копію довідки від 05.11.2006 №1886/05-0133, а саме надбавка за вислугу років у розмірі 40 відсотків та з урахуванням складової заробітної плати в частині інших виплат (індексація доходів, винагорода, матеріальна допомога на оздоровлення та вирішення соціально-побутових питань).

Ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 19.06.2013 рішення суду першої інстанції залишено без змін, у зв'язку з чим постанова Ленінського районного суду м. Луганська від 12.04.2013 набрала законної сили та підлягає виконанню.

Управлінням на виконання рішення суду було здійснено перерахунок пенсії починаючи з 06.12.2006, в тому числі було враховано надбавку за вислугу років у розмірі 40 %, але починаючи з 01.02.2008 перерахунок пенсії згідно довідки ДПС в Луганській області від 18.11.2012 №19723/05-61 є недоцільним, оскільки розмір пенсії за рішенням суду (2253,90 грн.) буде нижчим від того розміру, який встановлено з 01.02.2008 після масового перерахунку пенсій відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 06.02.2008 № 34 (2721,68 грн.).

25.07.2013 позивачка звернулася до відповідача із заявою про перерахунок пенсії згідно листа від 12.07.2013 № 3158/12-32-05/61, наданого головним управлінням Міндоходів у Луганській області, відповідно до якого надбавка за вислугу років вказана у розмірі 40 % на виконання рішення суду. Відповідачем було відмовлено у проведенні перерахунку пенсії посилаючись на те, що Управління не було зобов'язано за рішенням суду проводити перерахунок пенсії згідно вищевказаного листа.

Статтею 255 КАС України визначено, що постанова або ухвала суду, яка набрала законної сили, є обов'язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України.

Рішенням Ленінського районного суду м. Луганська від 12.04.2013 не встановлено кінцевої дати виконання та не обмежено період часу, за який управління зобов'язано врахувати надбавку за вислугу років у розмірі 40 %, у зв'язку з чим відмова управління здійснити перерахунок пенсії з 01.02.2008 з урахуванням надбавки за вислугу років у розмірі 40 % є незаконною.

Крім того, згідно ч. 2 ст. 37 Закону України «Про державну службу» в редакції Закону, що діяла на момент призначення пенсії позивачці, пенсія державним службовцям призначається в розмірі 80 відсотків від сум їх заробітної плати, на які нараховуються страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування. Відповідно до ст. 37-1 Закону України «Про державну службу» у разі підвищення розміру заробітної плати працюючим державним службовцям, а також у зв'язку із набуттям особою права на пенсійне забезпечення державного службовця за цим Законом відповідно здійснюється перерахунок раніше призначених пенсій.

Перерахунок пенсії здійснюється виходячи із сум заробітної плати, на які нараховуються страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування працюючого державного службовця відповідної посади та рангу на момент виникнення права на перерахунок пенсії.

Вказані норми передбачають, що призначення (перерахунок) пенсії здійснюється виходячи із сум заробітної плати, на які нараховані страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.

На момент звільнення позивачка отримувала надбавку за вислугу років у розмірі 40 %, на яку були нараховані та сплачені страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, тому саме у такому розмірі вказана надбавка повинна враховуватися при наступних перерахунках пенсії.

Судом встановлено, що на момент призначення пенсії розмір пенсії позивачки становив 82 % від заробітної плати.

Відповідно до ч. 2 ст. 37 Закону № 3723 (у редакції, яка діяла на момент звільнення зі служби) пенсія державним службовцям призначається в розмірі 80 відсотків від сум їх заробітної плати, на які нараховуються страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - у розмірі 80 відсотків заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі. За кожний повний рік роботи понад 10 років на державній службі пенсія збільшується на один відсоток заробітку, але не більше 90 відсотків заробітної плати.

Законом України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" внесено зміни до чинних законодавчих актів з питань пенсійного забезпечення, в тому числі до Закону України "Про державну службу" та визначено, що згідно ст. 37 цього Закону пенсія державним службовцям призначається в розмірі 80 відсотків від сум їх заробітної плати, на які нараховується єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

Судом встановлено, що під час виконання рішення суду управління здійснило перерахунок пенсії з урахуванням сум інших виплат виходячи з розміру пенсії 80 відсотків від суми заробітної плати відповідно до діючої редакції Закону України "Про державну службу" на момент перерахунку пенсії, тобто зменшило відсотковий розмір пенсії позивачки.

Статтею 58 Конституції України встановлено, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

Оскільки позивачці було призначено пенсію у розмірі 82 відсотків від сум заробітної плати у редакції Закону України "Про державну службу", що передбачає збільшення пенсії на 1 відсоток заробітку за кожний повний рік роботи понад 10 років, управління не мало право зменшувати відсотковий розмір пенсії під час перерахунку пенсії з огляду на те, що такий перерахунок пенсії був здійснений на виконання рішення суду через допущені управлінням помилки, які мали місце до набрання чинності Законом України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи". Тому вимоги позивачки в цій частині є законними та такими, що підлягають задоволенню.

Щодо вимог позивачки про зобов'язання управління провести коригування інших виплат відповідно до Порядку коригування розміру виплат, включених до заробітку для обчислення пенсії згідно із Законом України "Про державну службу", затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України. Міністерства фінансів України від 11.08.2003 №226/509, суд виходить з наступного.

Цей Порядок розроблений у зв'язку з прийняттям Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про державну службу" від 16 січня 2003 року та на виконання постанови Кабінету Міністрів України від 31 травня 2000 року N 865 "Про деякі питання вдосконалення визначення розмірів заробітку для обчислення пенсії" із змінами і доповненнями. Розмір виплат (крім посадових окладів, надбавок за ранг або кваліфікаційні класи, класний чин або спеціальні звання, вислугу років), які нараховані виходячи з посадового окладу та рангу до прийняття постанови Кабінету Міністрів України про підвищення розміру заробітної плати працюючим державним службовцям і включаються в заробіток для обчислення пенсії відповідно до Закону України "Про державну службу", коригується за коефіцієнтом підвищення посадового окладу та надбавки до нього за ранг, що визначається окремо для кожного працівника шляхом ділення суми посадового окладу і надбавки за ранг, встановлених йому постановою Кабінету Міністрів України про підвищення заробітної плати, на суму посадового окладу і надбавки до нього за ранг, які працівник мав до підвищення заробітної плати.

Інші виплати, які розраховуються виходячи з посадового окладу, коригуються на коефіцієнт підвищення, який визначається у вищезазначеному порядку шляхом ділення посадових окладів. Розміри посадових окладів і надбавок за ранги за станом на останній день до підвищення заробітної плати визначаються за довідками установ чи організацій.

Розмір виплат, нарахованих працівникові з моменту прийняття постанови Кабінету Міністрів України про підвищення розміру заробітної плати працюючим державним службовцям, не коригується.

Оскільки після призначення пенсії позивачки Кабінетом Міністрів України з 01.02.2008 підвищувався розмір заробітної плати працюючим державним службовцям, розмір виплат включених до заробітку для обчислення пенсії не коригується.

Щодо вимог позивачки про включення до заробітної плати, з якої обчислюється пенсія, грошової компенсації за невикористану щорічну відпустку, суд зазначає, що згідно ч. 2 ст. 37 Закону України «Про державну службу» в редакції Закону, що діяла на момент призначення пенсії позивачці, пенсія державним службовцям призначається в розмірі 80 відсотків від сум їх заробітної плати, на які нараховуються страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.

Відповідно до ч. 2 ст. 33 Закону України «Про державну службу» заробітна плата державних службовців складається з посадових окладів, премій, доплати за ранги, надбавки за вислугу років на державній службі та інших надбавок. Згідно ч. 7 ст. 33 цього ж Закону умови оплати праці державних службовців, розміри їх посадових окладів, надбавок, доплат і матеріальної допомоги визначаються Кабінетом Міністрів України.

Вказані норми передбачають, що призначення (перерахунок) пенсії здійснюється виходячи із сум заробітної плати, на які нараховані страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.

На запит суду головним управлінням Міндоходів у Луганській області повідомлено, що з сукупного місячного доходу ОСОБА_1, нарахованого їй у червні 2006 року у сумі 6772,60 грн., внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування були утримані із суми 4960,00 грн. (10 прожиткових мінімумів). У зв'язку з чим, суд не має можливості встановити чи були нараховані страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування саме на грошову компенсацію за невикористану відпустку.

Разом з тим, чинним законодавством передбачено надання довідок з місця роботи до органів Пенсійного фонду за затвердженої формою для призначення пенсії державним службовцям відповідно до Закону України «Про державну службу».

Зокрема, постановою Правління Пенсійного фонду України «Про затвердження форм довідок про заробітну плату, що подаються для призначення (перерахунку) пенсії відповідно до Закону України «Про державну службу» передбачено форми довідок про заробітну плату, в тому числі встановлено складові заробітної плати, які зазначаються під час призначення (перерахунку) пенсії.

Постановою правління Пенсійного фонду України від 14.02.2011 року № 5-1 «Про виконання рішення Окружного адміністративного суду м. Києва по справі № 2а-4753/09/2670» визнано такими, що втратили чинність: п. п. 1.2. п. 1 постанови правління Пенсійного фонду України від 30.10.2008 № 19-11 «Про затвердження форм довідок про заробітну плату, що подаються для призначення (перерахунку) пенсії відповідно до Закону України «Про державну службу», зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 04.12.2008 року за № 1161/15852, форму довідки про складові заробітної плати, що подається для призначення пенсії відповідно до Закону України «Про державну службу».

При цьому, постановою затверджено нову форму довідки про складові заробітної плати (за останні 24 календарні місці роботи або за будь-які 60 календарних місяців роботи підряд перед зверненням за пенсією), що подається для призначення пенсії відповідно до Закону України «Про державну службу». В цій довідці передбачена така графа як «інші виплати», до якої включаються матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань, допомога на оздоровлення, грошові винагороди, індексація та інші надбавки, на які нараховані були страхові внески.

Довідка, яка надана позивачкою до суду та відповідача, не відповідає формі, яка затверджена Постановою правління Пенсійного фонду України від 14.02.2011 року № 5-1 «Про виконання рішення Окружного адміністративного суду м. Києва по справі № 2а-4753/09/2670» та зокрема в ній відсутні відомості про нарахування страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, а відтак дії управління щодо відмови від врахування грошової компенсації за невикористану відпустку для обчислення пенсії є правомірними.

Також позивачка просить суд стягнути з відповідача 2000 грн. у якості відшкодування завданої моральної шкоди.

Згідно до ст. 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Відповідно до ст. 23 ЦК України, моральна шкода серед іншого може полягати у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї.

Суд приймає до уваги роз'яснення Пленуму Верховного Суду України, що викладені в п. 4 та п. 5 його Постанови від 31.03.1995 № 4, а саме про те, що в своєму позові про стягнення моральної шкоди позивач має зазначати в чому полягає ця шкода, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується. Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

З огляду на вищезазначене один лише факт порушення прав позивачки не є безумовною підставою для прийняття судом рішення про стягнення з відповідача відшкодування моральної шкоди в заявленому позивачкою розмірі.

Зважаючи на те, що позивачка в своєму позові обмежилась лише твердженням про завдання їй моральної шкоди, при цьому не зазначила в чому ця шкода конкретно полягає та в порушення вимог ст. 60 ЦПК України не навела належних та допустимих доказів цим обставинам, не обґрунтувала розрахунку заявленої до стягнення суми відшкодування, суд не вбачає підстав для стягнення з відповідача заявленої ОСОБА_1 суми відшкодування моральної шкоди.

Щодо вимог позивачки про виплату перерахованої пенсії довічно, то відповідно до ст. 2 КАС України в порядку адміністративного судочинства захисту підлягають права, які були порушені, а не ті, які можуть бути порушені в майбутньому, тому суд відмовляє в задоволенні цієї частини позовних вимог.

За таких обставин, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_1.

Керуючись Законом України «Про державну службу», Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», Законом України «Про оплату праці»,ст. 22, 58 Конституції України, ст. ст. 2, 6-10, 17, 104, 105, 128, 158-163, 186 КАС України, суддя -

ПОСТАНОВИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Визнати дії управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Луганська щодо відмови у перерахунку пенсії ОСОБА_1 з урахуванням надбавки за вислугу років у розмірі 40 % та з урахуванням 82 % від заробітної плати, з якої обчислюється пенсія, неправомірними та протиправними.

Зобов'язати управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Луганська здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату пенсії з 15 березня 2013 року з урахуванням надбавки за вислугу років у розмірі 40 % відповідно до довідки Головного управління Міндоходів у Луганській області від 12.07.2013 № 3158/12-32-05/6 та з урахуванням 82 % від заробітної плати, з якої обчислюється пенсія.

В іншій частині позовних вимог відмовити за необґрунтованістю.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Ленінський районний суд м. Луганська. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Головуючий суддя: Н.О. Кравченко