Апеляційний суд Кіровоградської області
№ провадження 22-ц/781/838/14
Головуючий у суді І-ї інстанції Крімченко С. А.
Доповідач Пищида М. М.
У Х В А Л А
Іменем України
09.04.2014 року колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Кіровоградської області в складі :
головуючого: Пищиди М.М.
суддів: Дьомич Л.М., Єгорової С.М.
з участю секретаря: Лазаренко В.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кіровограді цивільну справу за апеляційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю «Юридична компанія «Ніколас» на рішення Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 16.01.2014 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Юридична компанія «Ніколас» до ОСОБА_2 про захист ділової репутації юридичної особи та відшкодування моральної шкоди,
В С Т А Н О В И Л А:
У жовтні 2013 році ТОВ «Юридична компанія «Ніколас» звернулося в суд з позовом до ОСОБА_2 про захист ділової репутації та відшкодування моральної шкоди.
Просить визнати факт розкриття ОСОБА_2 комерційної таємниці ТОВ «Юридична компанія «Ніколас», визнати факт приниження ОСОБА_2 ділової репутації ТОВ «Юридична компанія «Ніколас» та стягнути моральну шкоду в сумі 10000 грн.
Свої вимоги мотивує тим, що в травні 2013 року відповідачка звернулася до Шевченківського районного суду м. Києва із позовною заявою до ТОВ «Юридична компанія «Ніколас» про порушення трудових прав та стягнення заборгованості по заробітній платі. Рішенням суду ОСОБА_2 відмовлено в задоволенні позову.
До позовної заяви, ОСОБА_2 додано, як доказ наказ про відрядження від 07.02.2013 року та акт про відсутність на роботі заступника директора ТОВ «Юридична компанія «Ніколас» від 11.02.2013 року.
Позивач вважав, що в результаті подачі зазначених документів до суду відповідачкою було здійснено розголошення комерційної таємниці товариства, оскільки дані документи є комерційною таємницею у відповідності до положення про комерційну таємницю ТОВ «Юридична компанія «Ніколас».
Такі протиправні дії призвели до приниження ділової репутації позивача.
Приниження ділової репутації було виражено в надані до суду інформації щодо наявності у позивача трудових конфліктів зі своїми працівниками, що явно принижує репутацію позивача як порядної та соціально відповідальної юридичної особи. Сам факт наявності судової справи щодо невиконання позивачем своїх зобов'язань як роботодавця значно принизив імідж компанії як перед клієнтами, так і перед працівниками товариства.
Також посилається на те, що відповідачкою не були вилучені документи із матеріалів справи, а тому розголошення конфіденційної інформації продовжувалося під час розгляду справи за її позовом у судах першої та апеляційної інстанції.
Позивач вважав, що своїми діями ОСОБА_2 завдала моральної шкоди, а тому просив зі змінами та доповненнями стягнути з неї на користь ТОВ «Юридична компанія «Ніколас» моральну шкоду в сумі 50 000 грн.
Рішенням Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 16.01.2014 року у задоволенні позову відмовлено.
В апеляційній скарзі позивач просить скасувати рішення суду першої інстанції, посилаючись на порушення судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права з ухваленням нового рішення про задоволення позовних вимог у повному обсязі.
Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позову, суд першої інстанції, послався на необґрунтованість та безпідставність пред'явленого позову.
Відповідно до ч. 3 ст. 10 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
15.01.2013 року між ОСОБА_3 та ТОВ «Юридична компанія «Ніколас» був укладений строковий трудовий договір, згідно якого з 15.01.2013 року по 15.03.2013 року відповідачка виконувала обов'язки виконавчого директора, а ТОВ «Юридична компанія «Ніколас» зобов'язалося створити необхідні умови для роботи і виплачувати грошову винагороду відповідно до Умов Договору (а.с. 9-10).
Після закінчення строку дії договору ОСОБА_3 змушена була звернутися до суду за захистом своїх порушених трудових прав, оскільки позивач не вніс запис в трудову книжку про прийом та звільнення її з роботи, а також не виплатив заробітну плату.
Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 06.09.2013 року ОСОБА_2 було відмовлено у задоволенні позовних вимог щодо порушення її трудових прав (а.с .7-8).
ОСОБА_2 звертаючись з позовною заявою подала як доказ документи, а саме: копію строкового трудового договору від 15.01.2013 року; наказ про відрядження ОСОБА_2 від 07.02.2013 року; акт про відсутність на роботі директора ТОВ «Юридична компанія «Ніколас» від 11.02.2013 року (а.с. 9-10,15,16).
На стадії розгляду справи за позовом ОСОБА_2 в суді апеляційної інстанції між сторонами була укладена мирова угода, згідно якої ТОВ «Юридична компанія «Ніколас» погодилося виплатити ОСОБА_3 грошову винагороду згідно строкового договору в сумі 7000 грн. і моральну шкоду в сумі 3000 грн., а ОСОБА_2 повинна була відмовитися від позовних вимог у судовому засіданні, що відбудеться 13.11.2013 року в апеляційному суді м. Києва.
ОСОБА_2 отримала зазначені кошти і відмовилася від позовних вимог, подавши письмову заяву (а.с.33,42,43).
Ухвалою апеляційного суду м. Києва від 13.11.2013 року прийнято відмову ОСОБА_3 від позовних вимог, рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 06.09.2013 року скасовано, провадження у справі закрито (а.с.34).
ТОВ «Юридична компанія «Ніколас» підписавши мирову угоду з ОСОБА_2 визнало, що трудові права ОСОБА_2 були порушені.
Згідно п.17 Постанови Пленуму Верховного Суду України №1 від 27.02. 2009 року «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» інформація, зазначена у позовній заяві чи іншій заяві, адресованій суду, а також в процесуальних документах, може бути підставою для захисту гідності, честі чи ділової репутації, за винятком випадків, коли ця інформація була визначена підставою пред'явлення позову і стосувалася його предмета, була доказом у справі, а так само предметом апеляційного чи іншого перегляду в порядку, встановленому процесуальним законом.
Відповідно до ч.1 ст. 91 ЦК України юридична особа здатна мати такі ж цивільні права та обов'язки(цивільна правоздатність), як і фізична особа, крім тих, які за своєю природою можуть належати людині.
Статтею 94 ЦК України передбачено, що юридична особа має право на недоторканність її ділової репутації, на таємницю кореспонденції, на інформацію та інші особисті немайнові права, які можуть їй належати.
Частиною 1 ст. 200 ЦК України визначено, що інформацією є документально або публічно оголошені відомості про події та явища, що мали або мають місце у суспільстві, державі та навколишньому середовищі.
Конфіденційна інформація - це відомості, які знаходяться у володінні, користуванні або розпорядженні окремих фізичних чи юридичних осіб і поширюються за їх бажанням до передбачених ними умов.
До кола конфіденційної інформації у сфері господарської (підприємницької) діяльності відноситься інформація, що визнається такою законом, зокрема, комерційна таємниця.
Відповідно до ст. 505 ЦК України комерційною таємницею є інформація, яка є секретною в тому розумінні, що вона в цілому чи в певній формі та сукупності її складових є невідомою та не є легкодоступною для осіб, які звичайно мають справу з видом інформації, до якої вона належить, у зв'язку з цим має комерційну цінність та була предметом адекватних існуючим обставинам заходів щодо збереження її секретності, вжитих особою, яка законно контролює цю інформацію.
Комерційною таємницею можуть бути відомості технічного, організаційного, комерційного, виробничого та іншого характеру, за винятком тих, які відповідно до закону не можуть бути віднесені до комерційної таємниці (ч.2 ст. 505 ЦК).
За порушення майнових прав на комерційну таємницю шляхом розголошення її без згоди особи, уповноваженої на те, чи схилення до її розголошення, власник цієї інформації має право на відшкодування завданої моральної шкоди відповідно до правил ч.1 ст. 1167 ЦК України, якою передбачено, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.
Згідно роз'яснень п.п.3,5 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року № 4 з подальшими змінами «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», під немайновою шкодою, заподіяною юридичній особі, слід розуміти втрати немайнового характеру, що настали у зв'язку з приниженням її ділової репутації, посяганням на фірмове найменування, товарний знак, виробничу марку, розголошенням комерційної таємниці, а також вчиненням дій, спрямованих на зниження престижу чи підрив довіри до її діяльності.
Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди,протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправними діяннями заподіювача та вини останнього в її заподіянні.
Інформація подана відповідачкою була визначена підставою пред'явлення позову і стосувалася його предмета, була доказом у справі, а так само предметом апеляційного розгляду в порядку, встановленому процесуальним законом.
Наявність фактів, з якими матеріальний закон пов'язує настання цивільно-правової відповідальності за заподіяння моральної шкоди, позивачем не доведена, враховуючи, що подана в якості доказів до позовної заяви інформація є некомерційною, а тому товариство не зазнало приниження ділової репутації.
Відповідно до ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.
Апеляційна скарга не містить доводів щодо порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також позивачем не доведено у чому саме полягає порушення його прав.
Наведене свідчить про те, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, що відповідно до ч.1ст.308 ЦПК України є підставою для відхилення апеляційної скарги і залишення рішення без змін.
Керуючись ст.ст. 304, 307, 308, 313, 314, 315, 319 ЦПК України, колегія суддів,-
У Х В А Л И Л А :
Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Юридична компанія «Ніколас» відхилити.
Рішення Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 16.01.2014 року залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає чинності з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.
Головуючий:
Судді: