Головуючий суду 1 інстанції - Рімашевська О.В.
Доповідач - Медведєва Л.П.
Справа № 412/10597/13-ц
Провадження № 22ц/782/910/14
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
09 квітня 2014 року Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Луганської області в складі:
Головуючого - судді Медведєвої Л.П.
Суддів - Соловей Р.С., Пащенко Л.В.
при секретарі - Аліханян Г.Л.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань апеляційного суду в місті Луганську справу за позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «Краснодонвугілля» про відшкодування моральної шкоди, завданої ушкодженням здоров`я, третя особа - відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м.Краснодоні Луганської області,за апеляційними скаргами ОСОБА_2 в особі представника - ОСОБА_3 та Публічного акціонерного товариства „Краснодонвугілля" на рішення Краснодонського міськрайонного суду Луганської області від 12 лютого 2014 року,
В с т а н о в и л а :
У листопаді 2013 року ОСОБА_2 подано до суду вказаний позов, який у подальшому уточнено та доповнено.
У викладенні обставин, якими позивач обгрунтовував свої позовні вимоги, він зазначив, що в період з 01.09.1980 року по 10.11.2010 року він працював у вугільній промисловості, останній час на шахті імені Баракова ПАТ „Краснодонвугілля", стаж у шкідливих умовах праці становить 30 років. У зв`язку з погіршенням стану здоров`я його було звільнено за п.2 ст.40 КЗпП України. Згідно Медичного висновку лікарської-експертної комісії від 09.06.2010 року №614 було встановлено, що захворювання професійне, а саме: антракоз першої стадії, хронічний бронхіт - фаза неповної клінічної ремісії. Висновком МСЕК від 09.12.2010 року йому було встановлено 25% безстрокової втрати працездатності по професійному захворюванню.Згідно акту №28 розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання встановлено, що професійне захворювання виникло внаслідок неефективності системи вентиляції рудничного повітря, він працював тривалий час в умовах,де технологічний процес та обладнання,що використовується,є причинами виділення вугільного-породного пилу у високих концентраціях, що перевищує нормативні показники. У зв`язку з ушкодженням здоров`я він неодноразово лікувався, йому завдано моральну шкоду, яку він оцінює у 25000 гривень.
Рішенням Краснодонського міськрайонного суду Луганської області від 12 лютого 2014 року позов задоволено частково, внаслідок чого стягнуто з Публічного акціонерного товариства „Краснодонвугілля" на користь ОСОБА_2 в рахунок компенсації моральної шкоди 5000,00 гривень,на користь держави судовий збір у розмірі 243,60 гривень.
Звернувшись з апеляційною скаргою, позивач посилається на порушення судом норм мотеріального і процесуального права та ставить питання про зміну рішення, збільшивши розмір стягненої з відповідача на користь позивача суми відшкодування моральної шкоди до 25000 гривень.
У поданій апеляційній скарзі відповідач також посилається на порушення норм матеріального і процесуального права та ставить питання про скасування рішення і ухвалення нового, яким у задоволенні позову відмовити.
Позивач, його представник та представник третьої особи у судове засідання не з`явилися, про час та місце останнього їх повідомлено належним чином і в установленому законом порядку.
Представник відповідача - Решетніков І.В. у судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства „Краснодонвугілля"підтримав, проти доводів апеляційної скарги позивача заперечував.
Заслухавши доповідь судді-доповідача,вислухавши пояснення представника відповідача, дослідивши матеріали справи,обговоривши доводи апеляційних скарг, колегія суддів приходить до наступного висновку.
За результатами розгляду справи судом першої інстанції встановлені наступні обставини.
Так, судом встановлено, що позивач з 1966 року по 10.11.2010 року працював на підприємствах вугільної промисловості, що підтверджується копією трудової книжки, звільнений за п.2 ст.40 КЗпП України у зв`язку з невідповідністю виконуваній роботі внаслідок стану здоров`я.
Згідно довідки МСЕК №0953683 від 09.12.2010 року позивачу з 24.11.2010 року первинно встановлено стійку втрату професійної працездатності у розмірі 25% безстроково внаслідок професійного захворювання та рекомендоване медикаментозне лікування.
Спір судом вирішено на підставі ст.ст.1,23,268,1167 ЦК України, ст.237-1 КЗпП України, при ухваленні рішення суд керувався постановою Пленуму Верховного Суду України №4 від 31.03.1995 року « Про судову практику в справах про відшкодування моральної /немайнової/ шкоди», ст.ст.10,11,60,61,88,212-215 ЦПК України.
Задовольняючи частково позов та визначаючи розмір моральної шкоди, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача,суд виходив із засад розумностіёвиваженості та справедливості.
За наслідками розгляду апеляційних скарг,колегія суддів визнала, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи і ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, тому підстави для задоволення апеляційних скарг - відсутні.
Відповідно до статей 1, 3, 21, 43 (частина четверта), 46 (частина перша) Конституції України, Україна як соціальна держава, зміст і спрямованість діяльності якої визначають права і свободи людини та їх гарантії, проголосила право громадян на належні, безпечні і здорові умови праці, соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника тощо.
Відповідно до ч. 2 ст. 153 Кодексу законів про працю України (далі КЗпП України) забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.
Згідно зі ст. 237-1 КЗпП України передбачається відшкодування власником або уповноваженим ним органом працівникові моральної шкоди. Відшкодування такої шкоди провадиться тоді, коли порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
Постановою Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» (із відповідними змінами)п.13 передбачено право на отримання моральної шкоди працівником за умови порушення його прав у сфері трудових відносин, зокрема у небезпечних для життя і здоров`я умовах, яке призвело до його моральних страждань.
З встановлених обставин та відповідно до норм матеріального права суд дійшов правильного висновку, що позивач має право на відшкодування моральної шкоди у зв'язку з ушкодженням здоров`я, яке є наслідком незабезпечення відповідачем як роботодавцем належних умов праці і ця шкода повинна бути відшкодована відповідачем як роботодавцем.
Визначаючи розмір суми, яка підлягає стягненню на користь позивача у відшкодування моральної шкоди, суд першої інстанції керувався засадами розумності, виваженості і справедливості; врахував характер і обсяг фізичних і душевних страждань, які зазнав і продовжує зазнавати позивач; неможливість відновлення професійної працездатності, важкість вимушених змін в житті позивача, характер додаткових зусиль для організації його життя. Сукупність цих обставин дозволила суду визначити відшкодування позивачу моральної шкоди на суму 5000/ п`ять тисяч/ гривень. Саме ця сума відповідає обставинам справи, наданим сторонами доказам та принципам розумності, виваженості і справедливості. Апеляційний суд не знаходить підстав для зміни суми, стягнутої рішенням суду першої інстанції.
Довід апеляційної скарги позивача про те, що судовим рішенням апеляційного суду по іншій справі, в якій встановлено, що позивачу, якому також визначено 25% втрати професійної працездатності, стягнуто на відшкодування моральної шкоди суму у розмірі дев`ять тисяч гривень, колегія суддів не може прийняти до уваги, оскільки встановлені вказаним судовим рішенням обставини не є преюдиційними.
Довід апеляційної скарги відповідача про те, що позивачем не доведений факт спричинення моральної шкоди та наслідки спричинення моральної шкоди, не заслуговують на увагу з наступних підстав. З огляду на рішення Конституційного Суду України від 27.01.2004 р. № 1-9/2004 р.(п.4.1 ), ушкодження здоров'я, заподіяні потерпілому під час виконання трудових обов'язків незалежно від ступеня втрати професійної працездатності, спричиняють йому моральні і фізичні страждання.
Доводи апеляційної скарги відповідача, що обов'язок по відшкодуванню моральної шкоди покладений на Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань є безпідставними, оскільки 20 березня 2007 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Закону №1105-14 від 23.09.1999року», яким виключено статті в частині обов'язку Фонду відшкодувати моральну шкоду потерпілим на виробництві, а тому Фонд не має обов'язку щодо відшкодування моральної шкоди позивачу.
Довід апеляційної скарги відповідача про те, що позивачем пропущено строк для звернення до суду, не відповідає вимогам закону, оскільки відповідно до пункту 3 частини першої статті 268 ЦК України на вимогу про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю (тобто і на вимогу про відшкодування моральної шкоди) позовна давність не поширюється.
Аналогічні роз'яснення надано у пункті 16 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» (із відповідними змінами).
При викладених обставинах, відповідно до ст.308 ЦПК України апеляційні скарги мають бути відхилені, рішення суду - залишено без змін.
Керуючись ст.ст.209 307,308 ЦПК України,
у х в а л и л а :
Апеляційні скарги ОСОБА_2 в особі представника - ОСОБА_3 та Публічного акціонерного товариства „Краснодонвугілля" - відхилити.
Рішення Краснодонського міськрайонного суду Луганської області від 12 лютого 2014 року - залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили шляхом подання касаційної скарги безпосредньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
Головуючий
Судді