справа № 437/11487/13-ц
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 листопада 2013 року Ленінський районний суд м. Луганська
в особі судді КравченкоН.О.,
при секретарі Савченко Н.О.,
розглянувши в судовому засіданні в м. Луганську цивільну справу за позовом Державного закладу «Луганський державний медичний університет» до ОСОБА_1 про відшкодування вартості навчання,
встановив:
Позивач просить суд стягнути з відповідачки витрати на навчання в сумі 29076,70грн., посилаючись на те, що між сторонами було укладено договір про підготовку фахівця з вищою освітою за рахунок державного замовлення, і за умовами договору відповідачказобов'язалася оволодіти науковими знаннями та практичними навичками, що передбачені вимогами відповідних кваліфікаційних характеристик фахівця для професійної діяльності за спеціальністю та після закінчення вищого навчального закладу освіти прибути на місце направлення і відпрацювати не менше трьох років. Відповідно до наказу ДЗ « Луганський державний медичний університет», відповідачка закінчила інтернатуру,працевлаштувалась на посаду лікаря Центральної міської лікарні ім. Тітова м. Лисичанська з 01.08.2012р..В ході проведення зустрічної перевірки у межах ревізії КРУ в Луганській області ( Акт №04-21/006 від 25.05.2013р) було встановлено, що відповідачка відпрацювала менше три роки,14.09.2012 р. була звільнена за прогул без поважних причин. Дана обставина є на думку позивача підставою для стягнення з відповідачки вартості навчання згідно п. 21 наказу МОЗ № 367. Розрахунок суми, що підлягає стягненню, зроблено працівником бухгалтерії, згідно якого за період з 2004р. по 2010р. на навчання відповідача витрачено 29076,70грн.- згідно розрахунку вартості навчання вітчизняного студента.
Представник позивача у судове засідання не з'явився, надав суду заяву про розгляд справи за його відсутністю, в якій підтримав заявлені позовні вимоги та наполягав на їх задоволенні.
Відповідач у судове засідання не з'явився про час та місце розгляду справи повідомлялась належним чином.
Враховуючи, що причина неявки відповідача є неповажною, у справі є наявні дані про права та взаємовідносини сторін, суд вважає можливим розглянути справу у відсутності відповідача згідно ст.169 п. 4 ЦПК України. Зі згоди представника позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст. 224 ЦПК України
Суд, дослідивши та оцінивши докази, встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.
Згідно ст. 56 Закону України «Про вищу освіту», випускники вищих навчальних закладів вільні у виборі місця роботи. Випускник вищого навчального закладу, який навчався за державним замовленням і якому присвоєно кваліфікацію фахівця з вищою освітою певного освітньо-кваліфікаційного рівня, працевлаштовується на підставі направлення на роботу відповідно до угоди, укладеної між замовником, керівником вищого навчального закладу та випускником.
Відповідно п. 14 «Порядку працевлаштування випускників державних вищих медичних (фармацевтичних) закладів освіти, підготовка яких здійснювалась за державним замовленням», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22 серпня 1996 р. №992, у разі неприбуття молодого фахівця за направленням або відмови без поважної причини приступити до роботи за призначенням, звільнення його з ініціативи адміністрації за порушення трудової дисципліни, звільнення за власним бажанням протягом трьох років випускник зобов'язаний відшкодувати у встановленому порядку до державного бюджету вартість навчання та компенсувати замовникові всі витрати.
Відповідно п. 5 зазначеного Порядку, за рік до закінчення навчання міністерства, інші центральні органи виконавчої влади, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації, державні організації та установи, уповноважені Кабінетом Міністрів України, укладають контракти з виконавцями державного замовлення (далі - державні замовники) відповідно до кількості замовлених місць, подають міністерствам та відомствам, що мають у своєму підпорядкуванні вищі навчальні заклади, які виконують державне замовлення (далі - виконавці державного замовлення), перелік місць працевлаштування та умов, які вони зобов'язуються створити випускнику (забезпеченість житлом, розмір заробітної плати, інші соціальні гарантії). Наведеною нормою чітко визначено перелік органів та установ, що належать до державних замовників, які відповідно п. 14 порядку, мають право пред'явлення вимоги щодо стягнення коштів, витрачених на навчання за державним замовленням, у випадку порушення зобов'язань з боку студента або випускника.
Відповідно п. 21 Порядку працевлаштування випускників державних вищих медичних (фармацевтичних) закладів освіти, підготовка яких здійснювалась за державним замовленням, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров'я України від 25.12.1997 р. № 367, якщо випускник не прибув за направленням або відмовився приступити до роботи за призначенням з причин, не зазначених у п. 9 та 18 цього Порядку, чи його звільнено з ініціативи власника або уповноваженого ним органу за порушення трудової дисципліни або звільнено за власним бажанням протягом навчання в інтернатурі та трьох років після закінчення останньої, він зобов'язаний відшкодувати у встановленому порядку відповідно до державного або місцевого бюджетів вартість навчання та компенсувати замовникові всі витрати.
Судом встановлено, що01.09.2004 р. між ОСОБА_1 та Державним закладом «Луганський державний медичний університет» була укладена угода « Про підготовку фахівців з вищою освітою» за рахунок державного замовлення.( а.с 5)
За умовами вказаного договору студентка ОСОБА_1 зобов'язалась оволодіти науковими знаннями та практичними навичками, що передбачені вимогами відповідних кваліфікаційних характеристик фахівця для професійної діяльності за спеціальністю та прибути після закінчення вищого навчального закладу освіти на місце направлення та відпрацювати не менше трьох років
В період з 2004 року по 2010 року ОСОБА_1 проходила навчання в Державному закладі «Луганський державний медичний університет.»
Після закінчення інтернатури ОСОБА_1 була зарахована на посаду лікаря Центральної міської лікарні ім. Титова м. Лисичанськ з 01.08.2012 та звільнена за прогул без поважних причин 1409.2012.р (фактично Це факт що було виявлено в ході проведення зустрічної перевірки у межах ревізії КРУ в Луганській області ( Акт №04-21/006 від 25.05.2013р).
Згідно довідки від 30.09.2013 року керівника програм М.Паз відповідачка є учасником медичної програми стажування лікарів при Беер-Шевському університеті, країна Ізраіль, з 01.09.2012 року по 31 грудня 2016 року (34а).
Відповідно розрахунку (а.с. 6-7), загальна сума вартості навчання вітчизняного студента ОСОБА_1 по ДЗ «Луганський державний медичний університет» за фахом «Лікувальна справа» за період з 01.09.2004 р. по 30.06.2010 р., становить 29 076,70 грн.
Зі змісту позовних вимог вбачається, що ОСОБА_1 виконала зобов'язання за угодою в частині оволодіння професійних знань та прибуття після закінчення вищого закладу освіти до місця направлення. Враховуючи те, що угода, укладена між позивачем та відповідачем, передбачала лише обов'язок останнього відшкодувати вартість навчання у разі відмови їхати за призначенням, суд не вбачає підстав для стягнення з відповідача вартості навчання за порушення обов'язку щодо відпрацювання протягом строку не менше трьох років. Таким чином, угода не передбачає обов'язок відповідача щодо відшкодування вартості навчання за невиконання обов'язку передбаченого угодою в частині відпрацювання не менше трьох років.
Крім того, суд звертає увагу на відсутність доказів щодо надання повноважень позивачу права пред'явлення вимоги про відшкодування витрат, здійснених за рахунок державного бюджету та не зазначено жодного нормативного акту, який уповноважував би його захищати інтереси держави у спірних правовідносинах. Суду не надано доказів, які б вказували на те, що саме позивачем здійснені витрати на навчання відповідача.
Виходячи з положень ст. 56 Закону України «Про вищу освіту», випускник вищого навчального закладу, яким є відповідач, працевлаштовується на підставі направлення на роботу відповідно до угоди, укладеної між замовником, керівником вищого навчального закладу та випускником. Суду не надано угоди, яка відповідає вказаними положенням Закону.
Враховуючи викладене, суду не надано доказів, які б вказували на те, що відповідач має обов'язок щодо відшкодування вартості навчання у Луганському державному медичному університеті, а також доказів того, що позивач має право вимоги до відповідача про стягнення коштів до державного бюджету, у зв'язку із чим суд вважає за необхідне відмовити в задоволенні заявлених вимог за необгрунтованістю.
Керуючись ст. 56 Закону України "Про вищу освіту", на підставі ст.ст. 10, 11, 60, 174, 209, 212, 214-215, 218, 224-226 ЦПК України, суд,
в и р і ш и в:
В задоволенні позову державного закладу «Луганський медичний державний університет» до ОСОБА_1 про відшкодування витрат на навчання в сумі 29 076,70 грн. - відмовити за необґрунтованістю.
Судові витрати покласти на рахунок позивача.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення до апеляційного суду Луганської області. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Головуючий суддя Н.О.Кравченко