Головуючий суду 1 інстанції - Резник Н.І.
Доповідач - Маляренко І.Б.
Справа № 435/12314/13-ц
Провадження № 22ц/782/980/14
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
04 квітня 2014 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Луганської області у складі:
Головуючого: Маляренко І.Б.,
Суддів: Борисова Є. А., Яреська А.В.
За участю секретаря: Веселова С.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Луганську цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2
на рішення Жовтневого районного суду м. Луганська від 12 лютого 2014 року за позовом ОСОБА_2 до ПАТ «Луганськтепловоз», третя особа: генеральний директор ПАТ «Луганськтепловоз» Цеснек Павел, про поновлення строку на оскарження наказу від 29.12.2012 року про звільнення, поновлення на роботі та стягнення грошових коштів за час вимушеного прогулу,
В С Т А Н О В И Л А:
У листопаді 2013 року позивач звернувся до суду із зазначеним позовом,
просив поновити строк на оскарження наказу ПАТ «Луганськтепловоз» про його
звільнення, скасувати наказ № 927/к від 29.12.2012 року, поновити його на займаній
посаді заступника начальника виробничого управління з виробництва, з виплатою
грошових коштів за вимушений прогул, з розрахунку його середньомісячної заробітної
плати на момент звільнення за період з 30.12.2012 року на момент прийняття рішення по
справі. Позов аргументував наступним. З 21.01.2009 року у відповідності до наказу № 22к
від 19.01.2009 року він займав посаду заступника начальника виробничого управління з
виробництва до 29.12.2012 року, коли наказом № 927/к його було звільнено з ПАТ
«Луганськтепловоз» у зв'язку із скороченням. Скорочення відбувалось на підставі наказу
генерального директора ПАТ «Луганськтепловоз» № 1137 від 03.09.2012 року та наказу №
1198 від 18.09.2012 року. Наказ № 927/к від 29.12.2012 року він отримав лише у вересні
2013 року, коли відповідач на його прохання поштою надіслав копію наказу, а тому
вважає, що строк на оскарження був пропущений ним з поважних причин. В наказі №
927/к від 29.12.2012 року відповідач невірно зазначив його посаду. Підчас здійснення
процесу скорочення відповідачем було допущено порушення, а саме дата ознайомлення з
наказом та дата направлення відповідачем відомостей щодо скорочення особи є різними.
Вважав, що наказ № 927/к від 29.12.2012 року є незаконним та порушує його права як
працівника,оскільки відповідачем не було здійснене переведення його на іншу посаду, яка
б відповідала його кваліфікаційному рівню.
В судовому засіданні також пояснив, що йому у зв'язку із скороченням було
запропоновано ряд вакансій, які не відповідали його кваліфікації та освіті, та, навпаки, не
була запропонована посада заступника директора з виробництва продукції, яка була
введена 12.11.2012 року в організаційну структуру ПАТ «Луганськтепловоз» та
відповідала його професійній кваліфікації, освіті та трудовому стажу. З наказом № 1198
його не ознайомили, про його існування він дізнався лише у жовтні 2013 року, коли
отримав його поштою, та таким чином його не було повідомлено про скорочення посади,
яку він займав. Крім того йому не запропонували посаду начальника виробничо-
диспетчерського відділу, на цю посаду була переведена особа, яка мала менший трудовий
стаж. Також у 2012 році ПАТ «Луганськтепловоз» було здійснено підвищення посадових
окладів усім працівникам, але йому при скороченні було сплачено матеріальну
компенсацію, виходячи з тарифікації, яка діяла до збільшення посадових окладів.
Оскаржуваним рішенням у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 відмовлено за їх необґрунтованістю.
В апеляційній скарзі ОСОБА_2 ставиться питання про скасування рішення Жовтневого районного суду м. Луганська від 12 лютого 2014 року і ухвалення нового рішення у зв'язку з тим, що суд першої інстанції не надав належної оцінки доводам позивача і його представника і наданим ними доказам, невірно встановив фактичні обставини справи, чим порушив вимоги діючого законодавства і права позивача.
Обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши доповідача, пояснення
представника відповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і
обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає
скаргу такою, що задоволенню не підлягає.
Так, статтею 213 ЦПК України встановлено, що рішення суду повинно бути
законним і обґрунтованим, тобто суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства,
повинен вирішити справу згідно із законом, ухваливши рішення на основі повно і
всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і
заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Оскаржуване рішення зазначеним вимогам відповідає не в повному обсязі.
Як вбачається із матеріалів справи, ОСОБА_2 з 21.01.2009 року наказом № 22
від 19.01.2009 року був переведений заступником начальника виробничого управління з
виробництва.
03.09.2012 року генеральним директором «Луганськтепловоз» було видано наказ
«Про зміни в структурі та штатах Товариства, в структурі та штатах виробничого *
управління та ПЕО», яким було скасовано ряд посад виробничого управління.
18.09.2012 року зазначений наказ було доповнено наказом № 1198 від 18.09.2012 року «Доповнення до наказу від 03.09.2012 року № 1137 «Про зміни в структурі та штатах Товариства, в структурі та штатах виробничого управління та ПЕО», яким пункт 3.1
доповнено словами «посада заступник начальника виробничого управління по
виробництву - І од.».
Наказом № 801-98 від 11.09.2012 року по виробничому управлінню була створена комісія по скороченню та працевлаштуванню вивільнених робітників виробничого
управління.
Згідно з наказом по виробничому управлінню № 801-104 від 03.10.2012 року «Про
зміни в організаційній структурі ВУ» по виробничому управлінню було скорочено 1
штатну одиницу заступника начальника виробничого управління по виробництву, яку
посідав ОСОБА_2
ОСОБА_2 з наказом ознайомлений 03.10.2012 року, про що свідчить його
особистий підпис.
Відповідно до Протоколу № 3 засідання комісії по скороченню та
працевлаштуванню робітників Виробничого управління від 03.10.2012 року, ОСОБА_2 були запропоновані наявні вакантні одиниці: заступник начальника зборочно-
здаточного виробництва та заступник начальника відділу виробничого планування, від
яких ОСОБА_2 відмовився, про що свідчить його особистий підпис із зазначенням
дати.
27.11.2012 року на підприємстві було проведено засідання комісії по
працевлаштуванню на якому позивачеві були запропоновані всі наявні на підприємстві
вакантні одиниці, в тому числі і ті, які відповідали кваліфікаційному і професійному
рівню позивача, проте і від них він відмовився, про що свідчить його підпис на протоколі
№ 180 від 27.11.2012 р.(а.с.48).
25.10.2012 року № 019-518 ПАТ «Луганськтепловоз» була подана звітність до Луганського міського центру зайнятості про заплановане вивільнення працівників, яка
подається не пізніше ніж за 2 місяці до вивільнення працівників, якою було повідомлено
центр зайнятості про вивільнення ОСОБА_2 03.01.2013 року ПАТ
«Луганськтепловоз» була подана звітність до Луганського міського центру зайнятості про
фактичне вивільнення працівників.
18 грудня 2012 року в профспілковий комітет було направлене подання № 112 з проханням надати згоду на звільнення робітників, в тому числі заступника начальника ПУ - ОСОБА_2 Згідно з випискою з протоколу № 5 від 19.12.2012 року засідання
цехового комітету виробничого управління, на якому був присутній ОСОБА_2,
було постановлено надати згоду на звільнення за п. 1 ст.40 КЗпП України (скорочення
штату) ОСОБА_2 з виплатою допомоги, передбаченої законодавством.
29.12.2012 року ОСОБА_2 був звільнений за скороченням чисельності та штату за п. 1 ст. 40 КЗпП України відповідно до наказу №927/к від 29.12.2012 року.
Відповідно до копії акту від 29.12.2012 року, складеного працівниками ПАТ
«Луганськтепловоз» ОСОБА_4 та ОСОБА_5, ОСОБА_2 відмовився взяти копію наказу про звільнення, яку йому було запропоновано отримати /а.с. 100/.
Згідно з витягом з Книги звільнених за 2009-2013 роки ОСОБА_2 29.12.2009 року особисто розписався навпроти свого прізвища за отримання трудової книжки.
Звільнення позивача відбулось на підставі п. 1 ст. 40 КЗпП України за
попередньою згодою профспілкової організації, на засіданні якої він був присутній.
Згода на звільнення профспілковою організацією була дана 19.12.2012 року, позивач був звільнений 29.12.2012 року, тобто в місячний строк, передбачений даною нормою закону.
Відповідно до ч.І ст. 44 КЗпП України при припиненні трудового договору з підстав, зазначених в пункті 6 ст. 36 та пунктах 1, 2 та 6 статті 40 цього Кодексу,
робітнику виплачується вихідна допомога в розмірі, не меншому середнього місячного заробітку.
Тарифні ставки та посадові оклади були затверджені відповідно до наказу № 1500 від 30.11.2012 року «Про збільшення тарифних ставок та посадових окладів» з
01.12.2012 року.
Відповідно до штатного розкладу керівників, спеціалістів та службовців
виробничого управління на 2012 рік мінімальний посадовий оклад був затверджений для заступника начальника виробничого управління по виробництву у розмірі 7300
гривень.
ОСОБА_2 при звільненні на підставі п.1 ст.40 КЗпП було виплачено вихідну
допомогу у розмірі середньомісячного заробітку у сумі 9971,59 грн. та компенсацію за
невикористану відпустку у сумі 51594,62 грн.
З урахуванням наведеного колегія суддів вважає, що висновок суду першої
інстанції про те, що звільнення позивача відбулося з дотриманням норм діючого
законодавства відповідає встановленим обставинам і наявним у справі доказам.
Що стосується доводів апелянта щодо того, що його не було попереджено про скорочення займаної ним посади, то вони не відповідають дійсності.
Із наявної на а.с. 44 копії наказу № 801-104 від 3.10.2012 року «Про зміни в організаційній структурі ВУ» вбачається, що річ в ньому йде про скорочення по виробничому управлінню 1 штатної одиниці - заступника начальника виробничого управління, яку посідає ОСОБА_2
І з даним наказом ОСОБА_2 ознайомився 03.10.2012 року.
Ст. 49-2 КЗпП України передбачено, що про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці.
Однак діюче законодавство не містить вимог щодо конкретної форми такого
повідомлення, а тому повідомлення позивача шляхом його ознайомлення з відповідним
наказом не може вважатися незаконним.
Не можна погодитись і з доводами апелянта стосовно того, що він мав переважне право залишитися на роботі при скороченні, чого не було враховано адміністрацією підприємства, оскільки скороченню підлягала одна посада: заступник директора виробничого управління, яку саме і посідав ОСОБА_2
Інших доводів, які б могли бути підставою для скасування оскаржуваного рішення та ухвалення нового рішення про задоволення позовних вимог ОСОБА_2, апелянтом не надано.
На підставі викладеного судова колегія вважає оскаржуване рішення таким, що
ухвалене судом з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому
відповідно до вимог ст. 308 ЦПК України таким, що підлягає залишенню без змін.
Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 303,307, 308, 313-315ЦПК України,
колегія суддів -
У Х В А Л И Л А:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - відхилити,
рішення Жовтневого районного суду м. Луганська від 12 лютого 2014 року - залишити без змін.
Ухвала набирає чинності негайно, але протягом 20 днів може бути оскаржена
шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
Головуючий:
Судді: