Номер провадження № 2/259/185/2014
259/9975/13-ц
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
04.04.2014 року місто Донецьк
Куйбишевський районний суд міста Донецька в складі:
головуючого - судді Машкіної Н.В.,
при секретарі - Гордон Ю.О.,
за участю представників позивача - Сап’яна Р.О., Ревва А.В.,
відповідача - ОСОБА_3,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -
В С Т А Н О В И В :
22.10.2013 року позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про стягнення заборгованості за кредитним договором.
В обґрунтування своїх вимог посилається на те, що 29.03.2004 року між сторонами було укладено кредитний договір, згідно умов якого відповідач отримав кредит в розмірі 2500 грн у вигляді встановленого кредитного ліміту зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 36,0 % річних на суму залишку кредиту.
В порушенні умов кредитного договору, відповідач свої зобов'язання належним чином не виконав, у зв'язку з чим станом на 31.07.2013 року виникла заборгованість в розмірі 25695,75 грн, з яких 7743,20 грн - заборгованість за тілом кредиту, 17952,55 грн - заборгованість за відсоткам.
На теперішній час відповідач від виконання своїх зобов'язань за кредитним договором ухиляється, заборгованість не погашає, тому позивач змушений звертатися до суду з цим позовом.
Також, позивач просить стягнути понесені ним судові витрати.
В судовому засіданні представники позивача на задоволенні позовних вимог наполягали, посилаючись на доводи, викладені в позовній заяві. Пояснили, що укладений між сторонами кредитний договір діє необмежений період часу, тому перебіг позовної давності не розпочався. Не заперечували, що з квітня 2007 року відповідач жодного платежу за кредитним договором не вносив. При цьому, в серпні 2006 року Банк звертався до суду з позовом до відповідача про стягнення частини заборгованості за кредитним договором. Крім того, відповідно до Умов надання банківських послуг Банк в односторонньому порядку збільшував кредитний ліміт, в тому числі в серпні 2009 року до 7743,2 грн, та зменшував його у відповідності з кредитною історією. Таким чином, зазначені обставини свідчать про переривання перебігу позовної давності. У зв'язку з порушенням строків платежів більш ніж на 30 днів відповідачу нараховуються відсотки на прострочену заборгованість за подвійною ставкою - 72 % річних.
Відповідач позовні вимоги не визнав. Просив застосувати позовну давність. Пояснив, згідно умов кредитного договору був визначений строк дії кредитного ліміту, який відповідав строку дії кредитної карти - 2 роки. Визнав, що протягом зазначеного строку у зв'язку зі крутним матеріальним становищем він мав заборгованість за кредитним договором, яку почав погашати з травня 2006 року. Не зважаючи на внесення ним платежів, в серпні 2006 року Банк звернувся до суду з позовом про стягнення заборгованості за кредитним договором в розмірі 4126,12 грн, з яких заборгованість за тілом кредиту складала 2497,20 грн. Ухвалою суду від 18.04.2007 року позов Банку було залишено без розгляду через повторну неявку представника позивача в судове засідання. На той час ним було внесено платежі для повного погашення заборгованості. Після чого, він жодного платежу не вносив, оскільки вважав свої зобов'язання за кредитним договором виконаними, платіжну карту з продовженим строком дії не отримував, кредитні кошти не знімав. Таким чином, на час пред'явлення цього позову трирічний строк позовної давності сплинув. Про збільшення кредитного ліміту до 7743,2 грн в серпні 2009 року йому нічого не відомо, оскільки зазначених грошових коштів він не отримував, ніяких додаткових угод не укладав. Вважає протиправними дії банку щодо збільшення кредитного ліміту поза межами строку його дії, а також вимоги про повернення зі сплатою відсотків грошових коштів, які він не отримував.
Суд, встановивши обставини справи та перевіривши їх доказами, приходить до наступного висновку.
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться
З матеріалів справи вбачається, що 29.03.2004 року між сторонами було укладено договір на відкриття картрахунку та обслуговування платіжної карти НОМЕР_1 та додаткова угода, згідно умов яких Банк відкрив клієнту картковий рахунок і видав платіжну карту строком дії - 2 роки зі встановленим кредитним лімітом 2500 грн строком дії, який відповідає строку дії карти зі сплатою 36 % річних. Забезпечення зобов'язань клієнта передбачено дорученням на списання заборгованості з платіжної карти (п. 1). Банк зобов'язаний продовжити строк дії карти з новою датою закінчення строку дії (п. 4.6). Банк має право в односторонньому порядку без попереднього повідомлення клієнта встановити на платіжну карту ліміт в невизначеному розмірі з подальшою зміною його розміру у відповідності з кредитною історією (п. 5.2).
З розрахунку заборгованості за кредитним договором вбачається, що 29.03.2004 року відповідачем були отримані грошові кошти в розмірі 2500 грн. Починаючи з травня 2004 року у відповідача виникла прострочена заборгованість за періодичним платежами, на яку нараховувалися 72 % річних відсотків річних. З травня 2006 року до квітня 2007 року позичальником періодично вносилися платежі, в тому числі на погашення відсотків в розмірі 2750 грн. З квітня 2007 року жодного платежу не надходило. 03.08.2009 року кредитний ліміт збільшено до 7743,2 грн, які з урахуванням простроченої заборгованості за кредитним лімітом в розмірі 2497,2 грн одноразово було списані на погашення прострочених відсотків за кредитом в розмірі 5246 грн (7743,2 грн - 2497,2 грн). Станом на 31.07.2013 року заборгованість за кредитним лімітом складає 7743,20 грн, відсотками - 17952,55 грн, в тому числі за строковими - 6,19 грн, простроченими - 17946,36 грн.
Проте, ані договором від 29.03.2004 року, ані Умовами надання банківських послуг не передбачено збільшення відсоткової ставки у зв'язку з порушенням строків платежів, тому нарахування відповідачу відсотків на прострочену заборгованість за ставкою 72 % річних є необґрунтованими. Розмір відсотків згідно умов договору за ставкою 36 % річних на прострочену заборгованість за весь час складає 8973,18 грн.
Таким чином, заборгованість відповідача за кредитним договором складає 16722,57 грн, з яких 7743,20 грн - заборгованість за тілом кредиту, 8979,37 грн - заборгованість за відсотками, в тому числі за строковими - 6,19 грн, простроченими - 8973,18 грн.
Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Відповідно до ст. 257 ЦК України позовна давність у спірних правовідносинах встановлена строком у три роки, враховуючи відсутність домовленості між сторонами про зміну її тривалості.
Відповідно до ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.
Згідно п.п. 9.2 договору він діє необмежений період часу.
При цьому, суд вважає, що строк дії договору не є тотожним часу, коли позивач мав дізнатися про порушення свого права.
Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Враховуючи, що строк дії кредитного ліміту, який відповідав строку дії платіжної карти, складав 2 роки, суд вважає, що про порушення своїх прав позивач мав дізнатися з часу неповернення кредитного ліміту та сплати відсотків до 29.03.2006 року, тобто з цієї дати почався перебіг позовної давності.
Відповідно до ст.ст. 264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку.
Позовна давність переривається у разі пред'явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач.
Після переривання перебіг позовної давності починається заново.
Згідно виписки за картрахунком з травня 2006 року до квітня 2007 року відповідач періодично вносив платежі, в тому числі на погашення відсотків в розмірі 2750 грн, що свідчили про визнання ним боргу і переривали перебіг позовної давності, який почався заново з дати останнього платежу - 22.03.2007 року.
В судовому засіданні встановлено, що відповідач платіжну карту з продовженим строком дії після його закінчення в квітні 2006 року не отримував, кредитні кошти з того часу не знімав. Тобто, збільшення кредитного ліміту, здійснене Банком в односторонньому порядку 03.08.2009 року, виключає активні дії відповідача, які б свідчили про визнання ним свого боргу або іншого обов'язку за кредитним договором, і не перериває перебігу строку позовної давності.
З матеріалів справи вбачається, що позивач 11.08.2006 року звертався до суду з позовом до відповідача про стягнення заборгованості за кредитним договором, який був залишений без розгляду ухвалою Ворошиловського районного суду м. Донецька від 18.04.2007 року, що відповідно до ст. 265 ЦК України не зупиняє перебігу позовної давності.
Таким чином, суд вважає, що строк позовної давності сплинув 22.03.2010 року, поважних причин його пропущення позивачем в судовому засіданні не встановлено.
Відповідно до ст. 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
За таких обставин, враховуючи заяву відповідача про застосування позовної давності, суд приходить до висновку, що в задоволенні позовних вимог слід відмовити.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 10-11, 60-61, 209, 212-215 ЦПК України, -
В И Р І Ш И В :
В задоволенні позову Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором НОМЕР_1 від 29.03.2004 року - відмовити.
Апеляційна скарга на рішення може бути подана протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Рішення суду набуває чинності після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набуває законної чинності після розгляду справи апеляційним судом.
Суддя: