Єдиний унікальний номер 242/125/14-ц Номер провадження 22-ц/775/3315/2014
Категорія 26 Головуючий у 1 інстанції - Моцний О.С.
Доповідач - Агєєв О.В.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
02 квітня 2014 року м.Донецьк
Апеляційний суд Донецької області в складі:
головуючого судді Шевченко В.Ю., суддів Новосьолової Г.Г., Агєєва О.В.,
при секретарі Стрижак О.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Донецьку апеляційну скаргу державного підприємства «Седидіввугілля» на рішення Селидівського міського суду Донецької області від 11 березня 2014 року по справі за позовом ОСОБА_1 до державного підприємства «Седидіввугілля», третя особа: відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Селидові Донецької області про відшкодування моральної шкоди, спричиненої професійним захворюванням, -
ВСТАНОВИВ:
Оскаржуваним рішенням позов ОСОБА_1 задоволено частково. Стягнуто з ДП «Седидіввугілля» на користь ОСОБА_1 у відшкодування моральної шкоди заподіяної професійним захворюванням 9 000грн. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
Вирішено питання розподілу судових витрат.
В апеляційній скарзі ДП «Селидіввугілля», яка подана представником Капітоновим В.І., просить скасувати рішення суду першої інстанції, ухвалити нове рішення про відмову в задоволені позовних вимог у повному обсязі, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що поза увагою суду першої інстанції залишилися вимоги п.3.8 Порядку встановлення МСЕК ступеня втрати професійної працездатності у відсотках працівникам, яким заподіяно ушкодження здоров`я, пов`язане з виконанням трудових обов`язків, відповідно до якого підставою для відшкодування моральної шкоди може бути висновок медико-соціальної експертної комісії про стрес, якого зазнав потерпілий в результаті каліцтва чи професійного захворювання, який відсутній в матеріалах справи.
Сторони та їх представники в судове засідання апеляційного суду не з'явились, про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином.
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 тривалий час працював на підприємствах вугільної промисловості, в т.ч. в ДП «Седидіввугілля» гірничим робітником очисного забою та гірничим робітником по ремонту гірничих виробіток. 04.04.2011 року його звільнено з ДП «Седидіввугілля» на підсаві ст.38 КзПП України зв`язку з виходом на пенсію за віком (а.с.8-9).
18.03.2011р. ОСОБА_1 встановлено професійне захворювання -
коніотуберкульоз, що підтверджується копією акту розслідування хронічного професійного захворювання від 18.03.2011р. (а.с.6, 7).
Відповідно до п.п.16, 17 даного акту професійне захворювання виникло у зв'язку недосконалістю технологічного процесу; невиконання у повному обсязі робот по боротьбі з пилом; запиленістю повітря робочої зони.
Згідно висновку МСЕК від 24.03.2011р. позивачу встановлена стійка втрата працездатності в розмірі 30% через професійну хворобу та 3-тя група інвалідності (а.с.10).
Враховуючи, що внаслідок ушкодження здоров'я на виробництві позивачу завдано моральної шкоди, а також з урахуванням глибини його моральних і фізичних страждань , суд визначив розмір моральної шкоди у сумі 9 000грн., яку стягнув з відповідача.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ч.1 ст.11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Відповідно до ст.153 КЗпП України на всіх підприємствах, в установах, організаціях створюються безпечні і нешкідливі умови праці. Забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.
Статтею 237-1 КЗпП України передбачається відшкодування власником або уповноваженим ним органом працівникові моральної шкоди. Відшкодування такої шкоди провадиться тоді, коли порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
У пункті 13 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» роз'яснено, що відповідно до статті 237-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин, зокрема, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров'я умовах, яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов'язок по відшкодуванню моральної (немайнової) покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.
Крім того, згідно Рішення Конституційного Суду від 27.01.2004 р. N1-рп/2004р. громадяни, яким встановлена стійка втрата професійної працездатності, мають право на стягнення на їх користь моральної шкоди. Відповідно до п.4.1 цього ж Рішення, ушкодження здоров'я, заподіяне потерпілому під час виконання трудових обов'язків, незалежно від ступеня втрати професійної працездатності, заподіюють йому моральні і фізичні страждання.
Виходячи з викладеного, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що по даній справі ДП «Селидіввугілля» є належним відповідачем та з нього підлягає стягненню моральна шкода у зв'язку з ушкодженням здоров'я позивача, заподіяного профзахворювання.
Колегія суддів вважає, що факт спричинення позивачу моральної шкоди у зв'язку з його професійним захворюванням встановлений в судовому засіданні та підтверджений наданими доказами.
При визначенні розміру моральної шкоди, на думку колегії суддів, судом було враховано роз'яснення п.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995р. (з подальшими змінами) «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», а саме: розмір моральної шкоди суд визначив в межах заявлених вимог, з урахуванням характеру, обсягу, тривалості та наслідків заподіяних позивачеві моральних страждань, стану здоров'я потерпілого, істотних вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, конкретні обставини справи.
Доводи відповідача про те, що для визнання факту завдання позивачу моральної шкоди необхідний висновок МСЕК про наявність заподіяння такої шкоди, колегія суддів не приймає, оскільки вони не впливають правильність висновків суду першої інстанції.
Таким чином, вирішуючи спір в межах заявлених позивачем вимог, суд першої інстанції в повному обсязі встановив права і обов'язки сторін, що брали участь у справі, обставини справи, перевірив доводи і заперечення сторін, дав їм належну правову оцінку та ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону. Висновки суду обґрунтовані і підтверджуються письмовими доказами, наявними в матеріалах справи.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду ухвалене з дотриманням норм матеріального та процесуального законодавства, у зв'язку з чим апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду першої інстанції - залишенню без змін.
Керуючись ст.ст.303, 307, 308, 313-315 ЦПК України, апеляційний суд -
УХВАЛИВ:
Апеляційну скаргу державного підприємства «Седидіввугілля» відхилити.
Рішення Селидівського міського суду Донецької області від 11 березня 2014 року залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання чинності.
Головуючий:
Судді: