Справа № 2/714/4/14
ЄУН: 714/614/13-ц
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"03" квітня 2014 р. Герцаївський районний суд Чернівецької області
в складі :
головуючого-судді Єфтемій С.М.
секретар Онофрей І.К.
з участю позивачкиОСОБА_3
представниці позивачкиОСОБА_4
представників відповідачкиОСОБА_5, ОСОБА_6
розглянувши у відкритому судовому засіданні м. Герца цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_7 про визнання заповіту недійсним, -
В С Т А Н О В И В :
ОСОБА_3 звернулася до суду з позовною заявою про визнання заповіту, складеного її вітчимом ОСОБА_8 на користь відповідачки недійсним. В обґрунтування свого позову послалася на те, що після смерті вітчима ІНФОРМАЦІЯ_1 року вона довідалася про те, що останній 19 лютого 2013 року склав заповіт, який був посвідчений приватним нотаріусом Герцаївського районного нотаріального округу ОСОБА_9, за яким все його майно він заповів ОСОБА_7, тобто відповідачці. Вважає, що через хворобу заповідача в період підписання вказаного заповіту він не міг розуміти значення своїх дій та керувати ними, а тому просила визнати заповіт недійсним.
В судовому засіданні позивачка та її представниця ОСОБА_4 підтримали позовні вимоги з підстав зазначених у позові.
Відповідачка ОСОБА_7 позов не визнала, вважаючи такі вимоги позивачки надуманими та безпідставними, оскільки ОСОБА_8 за власною волею та при здоровому глузді забажав скласти та склав заповіт на її користь.
Представники відповідачки ОСОБА_5 та ОСОБА_6 вважають позовні вимоги позивачки не обґрунтованими, оскільки будь-яких доказів на підтвердження факту що заповідач ОСОБА_8 на час складання заповіту не розумів значення своїх дій та не міг керувати ними суду не надано, а тому просили в позові відмовити.
Суд, вислухавши пояснення сторін, їх представників, допитавши свідків та дослідивши письмові докази по справі, встановив наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, 04 грудня 1995 року ОСОБА_8 склав заповіт, яким на випадок своєї смерті, усе належне йому майно заповів ОСОБА_3 (а.с.11). Разом з тим, 19 лютого 2013 року ОСОБА_8 склав інший заповіт, за яким все його майно він заповів ОСОБА_7(а.с.41).
Нормою статті 1233 ЦК України встановлено, що заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті.
Згідно з частинами 2 та 3 ст. 1254 ЦК України, заповідач має право у будь-який час скласти новий заповіт. Заповіт, який було складено пізніше, скасовує попередній заповіт повністю або у тій частині, в якій він йому суперечить. Кожний новий заповіт скасовує попередній і не відновлює заповіту, який заповідач склав перед ним.
Таким чином, заповідач ОСОБА_8 склавши 19 лютого 2013 року заповіт за яким усе своє майно заповів відповідачці, скасував попередній заповіт складеного ним на користь позивачки.
ІНФОРМАЦІЯ_1 року ОСОБА_8 помер (а.с.8.).
Заповіт як односторонній правочин в розумінні ч.2 ст.202 ЦК України підпорядковується загальним правилам ЦК України щодо недійсності правочинів.
Відповідно до ч.1 ст.225 ЦК України правочин, який дієздатна фізична особа вчинила в момент, коли вона не усвідомлювала значення своїх дій та (або) не могла керувати ними, може бути визнаний судом недійсним за позовом цієї особи, а в разі її смерті - за позовом інших осіб, чиї цивільні права або інтереси порушені.
Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України у п.16 своєї постанови «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» № 9 від 6 листопада 2009 року, правила статті 225 ЦК поширюються на ті випадки, коли фізичну особу не визнано недієздатною, однак у момент вчинення правочину особа перебувала в такому стані, коли вона не могла усвідомлювати значення своїх дій та (або) не могла керувати ними (тимчасовий психічний розлад, нервове потрясіння тощо).
Відповідно до ст.ст. 10, 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.
Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_10 - чоловік позивачки, суду показав, що померлий приходився вітчимом позивачки, до якого останні неодноразово приїжджали у гості, в т.ч. допомагали по господарству. На кінець червня 2012 року ОСОБА_8 тяжко захворів, зокрема, поводив себе дивно, не впізнавав близьких йому людей, через що його відвезли до Герцаївської ЦРЛ, а через декілька днів госпіталізовано до Чернівецької обласної психіатричної лікарні, де останній пролежав до жовтня 2012 року. На перших порах лікування ОСОБА_8 не впізнавав ні позивачку ні його як зятя, а на кінець лікування - останній став їх потрохи впізнавати. Після того як ОСОБА_8 було виписано з лікарні, незначний час він прожив у них - у м. Чернівці, а потім його привезли до дому, в м. Герца. За станом особистого здоров'я ні він ні позивачка з жовтня 2012 року по день смерті ОСОБА_8 більше його не навідували.
Свідки ОСОБА_11 та ОСОБА_12 суду показали, що десь на кінці червня - початок липня 2012 року зустріли ОСОБА_8, який поводив себе дещо дивно за словами якого «шукав шляхи добирання до м. Герца, незважаючи на те, що він знаходився на території міста». Останнього разу ОСОБА_8 бачили десь на кінець осені 2012 року.
Міський голова м. Герца, ОСОБА_13 допитаний як свідок суду показав, що приблизно на початку лютого 2013 року до нього як до міського голови звернувся ОСОБА_8 разом із його братом ОСОБА_14 та ОСОБА_15 з приводу відсутності документів на його будинковолодіння. Сам ОСОБА_8, як особа похилого віку погано чув, разом із тим був адекватним, давав чіткі відповіді на поставлені ним запитання. Будь-якої підозри щодо не розуміння ОСОБА_8 своїх дій у нього не виникало.
Свідок ОСОБА_16 яка приходилася сусідкою ОСОБА_8 суду показала, що останнього бачила майже щодня, а навідувала по мірі можливості. Вона йому приносила їсти та іноді дещо допомагала по господарству. Сам ОСОБА_8 як літній чоловік жалівся на болі як такі що пов'язані з віком, при цьому нічого дивного у його поведінці вона не помічала. Останній хоч і говорив за своїм голосом тихо, при цьому чітко розумів зміст розмови, повністю впізнавав людей які заходили до його будинку. Влітку 2012 року, на час коли ОСОБА_8 лежав у Чернівецькій облпсихлікарні вона його навідувала, який впізнав її.
Допитана як свідок - лікар-психіатр Герцаївської ЦРЛ ОСОБА_17 суду показала, що на час коли влітку 2012 року до Герцаївської ЦРЛ було доставлено ОСОБА_8, останній знаходився у психотичному стані через що, по спливу декількох днів його було госпіталізовано до Чернівецької обласної психлікарні. Разом із тим записи у історії хвороби на ОСОБА_8 не виконані нею. Окрім цього, на початку 2013 року ОСОБА_8 також лікувався у Герцаївській ЦРЛ й коли її було представлено останньому, він відмовився від послуг лікаря психіатра. На той час ОСОБА_8 справив враження здорової літньої людини.
Як вбачається з акту посмертної судово-психіатричної експертизи № 9 в усій представленій на дослідження медичної документації, що торкається стану здоров'я підекспертного ОСОБА_8 вже після його виписки з Чернівецької облпсихлікарні відсутні дані, що дали б змогу об'єктивно, повно та динамічно дослідити психічний його стан. Переважаюча більшість записів щодо останнього дала змогу оцінити тільки його соматичний стан, а не психічний. Ретроспективна оцінка психічного стану ОСОБА_8 за час його перебування на стаціонарному лікуванні в лікарні не дає можливості оцінити його психічний стан динамічно надалі, оскільки відображає лише його психічний стан у саме той, конкретний період часу стаціонарного лікування. Покази більшості свідків щодо стану психічного здоров'я ОСОБА_8 носять загальний характер і дають змогу оцінити тільки його стан в цілому, в більшості своїй вони малоінформативні, чітко не окреслені в часовому полі і не є достатніми для об'єктивного експертного аналізу. Враховуючи такий стан речей експерти не змогли відповісти в якому психічному стані знаходився ОСОБА_8 на час складання заповіту 19 лютого 2013 року та чи міг він за своїм психічним станом у зазначений час розуміти значення своїх дій та керувати ними.
Ураховуючи вищенаведені докази у своїй сукупності, суд приходить до висновку, що оскільки будь-яких доказів на підтвердження абсолютної неспроможності ОСОБА_8 в момент складення ним заповіту - 19 лютого 2013 року розуміти значення своїх дій та керувати ними позивачкою не надано й судом таких не здобуто, то суд приходить до висновку про безпідставність вимог позивачки, через що останні задоволенню не підлягають.
Показання позивачки, свідків ОСОБА_10, ОСОБА_11 та ОСОБА_12 щодо нібито неадекватних дій померлого ОСОБА_8 через його хворобу у сукупності з проведеною у справі експертизою лише стверджують те, що заповідач ОСОБА_8 перебував 25.06.2012 року, тобто за 8 місяців до складання оспорюваного заповіту у психотичному стані та був госпіталізований до Чернівецької облпсихлікарні з діагнозом «судинна деменція вираженого ступеню з психотичними включеннями», де лікувався в стаціонарі до 01.10.2012 року. Саме по собі перебування особи на лікуванні з таким діагнозом не є підставою для визнання заповіту недійсним з підстав, передбачених ч.1 ст.225 ЦК України.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 10, 209, 212, 214, 215 ЦПК України суд,-
В И Р І Ш И В:
В задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 до ОСОБА_7 про визнання заповіту недійсним відмовити.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Чернівецької області через Герцаївський районний суд шляхом подачі в 10-и денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги, а особам які не була присутні у судовому засіданні під час проголошення рішення - протягом десяти днів з дня отримання її копії.
Суддя