ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 квітня 2014 року № 132001/12/9104

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді - Клюби В.В.

суддів - Рибачука А.І., Хобор Р.Б.

розглянувши в порядку письмового провадження у місті Львові апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Свалявському районі Закарпатської області на постанову Свалявського районного суду Закарпатської області від 08 квітня 2011 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Свалявському районі Закарпатської області про зобов'язання нарахувати щомісячну державну соціальну допомогу «Дітям війни»,-

ВСТАНОВИВ:

25 березня 2011 року ОСОБА_1 звернувся до суду з вищевказаним адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України в Свалявському районі Закарпатської області, в якому просила зобов'язати відповідача здійснити нарахування та виплату підвищення до пенсії як дитині війни в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» за період починаючи з жовтня 2010 року .

Постановою Свалявського районного суду Закарпатської області від 08 квітня 2011 року у справі № 2а-1655/11 заявлений позов задоволено частково. Зобов'язано Управління Пенсійного фонду України в Свалявському районі Закарпатської області нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 підвищення до пенсії як дитині війни на 30% мінімальної пенсії за віком за період з 01 жовтня 2010 року по 08 квітня 2011 року .

Не погодившись із винесеним рішенням, його оскаржило Управління Пенсійного фонду України в Свалявському районі Закарпатської області, яке покликаючись на порушення судом норм матеріального права, просить скасувати постанову суду першої інстанції і винести нову постанову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити.

У відповідності до п.3 ч. 1 ст. 197 КАС України, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, оскільки апеляційну скаргу подано на рішення суду першої інстанції, яке прийнято у порядку скороченого провадження за результатами розгляду справ, передбачених пунктами 1,2 ч.1 ст.183-2 цього Кодексу. Перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів приходить до переконання, що апеляційна скарга задоволенню підлягає частково.

Задовольняючи частково позовні вимоги позивачу по справі, суд виходив з того, що позивач належить до категорії громадян, на яких поширюється державні соціальні гарантії дітям війни, а тому має право на встановлене ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» підвищення до пенсії.

Статтею 70 Закону України «Про Державний бюджет України на 2010 рік» Кабінету Міністрів України надано право у 2010 році встановлювати розміри соціальних виплат, які відповідно до законодавства визначаються залежно від розміру мінімальної заробітної плати, в абсолютних сумах у межах асигнувань, передбачених за відповідними бюджетними програмами. Названа норма передбачає встановлення в абсолютних сумах розмірів лише тих виплат, вихідним критерієм розрахунку яких є розмір мінімальної заробітної плати. Відповідно її дія не поширюється на спірні відносини, оскільки розмір зазначених соціальних виплат згідно із Законом України «Про соціальний захист дітей війни» залежить від розміру мінімальної пенсії за віком.

Законом України «Про Державний бюджет України на 2011 рік» до внесення в нього змін не передбачено будь-яких обмежень щодо виплати надбавки, передбаченої Законом України «Про соціальний захист дітей війни».

Отже, нарахування та виплата підвищення до пенсії як дитині війни позивачу повинні здійснюватися відповідно до норм Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

За таких обставин, колегія суддів погоджується з рішенням суду першої інстанції, що позовні вимоги ОСОБА_1 щодо нарахування та виплати підвищення до пенсії як дитині війни за період з 01 жовтня 2010 року по 08 квітня 2011 року включно підлягають задоволенню.

У відповідності до ч.1 ст.28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" мінімальна пенсія за віком дорівнює прожитковому мінімуму, встановленому для осіб, що втратили працездатність. Положення ч.3 ст.28 цього Закону, на думку колегії суддів не є перешкодою для застосування величини мінімального розміру пенсії за віком до обрахування інших пенсій чи доплат пов'язаних з мінімальною пенсією за віком, оскільки чинним законодавством не встановлено іншого крім передбаченого ч.1 цієї статті мінімального розміру пенсії за віком.

Покликання апелянта на відсутність бюджетного фінансування передбачених Законом України «Про соціальний захист дітей війни» доплат до пенсії як на причину невиконання покладених на нього зобов'язань до уваги не приймаються, оскільки реалізація особою права, що пов'язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань.

Оскільки суд першої інстанції правильно по суті вирішив спір, однак при цьому помилково допустив негайне виконання ухваленої постанови в цілому, колегія суддів визнає можливим змінити постанову, оскільки системний аналіз положень ч. 1 та 2 ст. 256 КАС України вказує на можливість негайного виконання судових рішень у справах цієї категорії виключно у межах суми стягнення за один місяць.

Відповідно до ст.201 КАС України підставами для зміни постанови або ухвали суду першої інстанції є: 1) правильне по суті вирішення справи чи питання, але із помилковим застосуванням норм матеріального чи процесуального права; 2) вирішення не всіх позовних вимог або питань.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків рішення суду, а тому підстав для скасування постанови колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст. 183-2, ст.195, cт.197, ч.1 п.2 ст. 198, ст. 201, ч.2 ст. 205, ст.ст. 207, 254 КАС України, апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В ИВ :

Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Свалявському районі Закарпатської області - задоволити частково, а постанову Свалявського районного суду Закарпатської області від 08 квітня 2011 року у справі № 2а-1655/11 в частині негайного виконання - змінити.

На підставі п.1 ч.1 ст.256 КАС України допустити зазначену постанову до негайного виконання у межах суми стягнення за один місяць.

В решті постанову Свалявського районного суду Закарпатської області від 08 квітня 2011 року у справі №2а-1655/11 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, що беруть участь у справі, та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя Клюба В.В.

СуддяРибачук А.І.

СуддяХобор Р.Б.