Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 квітня 2014 року м. Рівне

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Рівненської області в складі: головуючого судді - Боймиструка С.В., суддів: Буцяка З.І., Гордійчук С.О.,

секретар судового засідання - Демчук Ю.Ю.,

з участю сторін та їх представників: ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги ОСОБА_1 на рішення Рівненського міського суду від 08 січня 2014 року та на додаткове рішення від 31 січня 2014 року в справі за позовом ОСОБА_3, ОСОБА_5, ОСОБА_6 до ОСОБА_1 про поділ майна в натурі між співвласниками,

В С Т А Н О В И Л А:

Рішенням Рівненського міського суду від 08 січня 2014 року позов задоволено: виділено у спільну сумісну власність ОСОБА_3, ОСОБА_5, ОСОБА_6 в натурі частину квартири АДРЕСА_1 з відхиленням від ідеальних часток в складі приміщень, відповідно до варіанту розподілу за висновком судової інженерно-технічної експертизи експерта ППФ «Експерт-Рівне» №30419/1-С від 17.10.2013 року /рис.№1 в додатках/, а саме: коридор «І» /9,8 кв.м./, кладову « 2» /3,0 кв.м./, жилу кімнату « 3» /15,8 кв.м./, кухню « 6» /10,4 кв.м./, санвузол « 7» /3,3 кв.м./, що становить частку загальною вартістю 142 347 грн.

Частину квартири АДРЕСА_1 в складі приміщень, відповідно до варіанту розподілу за висновком судової інженерно-технічної експертизи експерта ППФ «Експерт-Рівне» №30419/1-С від 17.10.2013 року /рис.№1 в додатках/, а саме: жилу кімнату « 5» /12,3 кв.м./ та жилу кімнату « 4» /14,7 кв.м./ залишено у власності ОСОБА_1, що становить частку загальною вартістю 91 009 грн., зі стягненням з нього грошової компенсації, у зв'язку з відхиленням від ідеальних часток в майні, в розмірі /91 009 грн. - 58 339 грн./ 32 670 грн. на користь позивачів.

Стягнуто із ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3, ОСОБА_5, ОСОБА_6 відшкодування судових витрат в справі у зв'язку зі сплатою судового збору в сумі /1520,77 грн. + 229,40 грн./ 1750 грн.

Додатковим рішення Рівненського міського суду від 31 січня 2014 року заяву ОСОБА_3, ОСОБА_5, ОСОБА_6 про ухвалення додаткового рішення у даній справі задоволено: пункт 2 резолютивної частини Рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 08 січня 2014 року після словосполучення «…що становить частку загальною вартістю 142 347 грн.» доповнено словосполученням «…що становить 61/100 частку даної квартири».

__________________________________________________________________________________________________

Справа №569/2700/13-ц Головуючий в суді І інст. - Музичук Н.Ю.

Провадження № 22-ц /787/539/2014р. Суддя-доповідач - Боймиструк С.В.

Пункт 3 резолютивної частини Рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 08 січня 2014 року після словосполучення «…що становить частку загальною вартістю 91 009 грн.» доповнено словосполученням «…що становить 39/100 частки даної квартири».

Доповнено резолютивну частину рішення абзацом наступного змісту: «Припинити право спільної часткової власності на квартиру АДРЕСА_1 між ОСОБА_3, ОСОБА_5, ОСОБА_6 з однієї сторони та ОСОБА_1 з іншої».

У поданій на вказані рішення суду апеляційних скаргах ОСОБА_1 покликався на їх незаконність та необгрунтованість через порушення судом норм матеріального і процесуального права та невідповідність висновків суду обставинам справи.

Вказував, що в своєму рішенні суд послався на рішення Рівненського міського суду від 30 червня 2010 року, як підставу належності сторонам квартири АДРЕСА_1 на праві спільної часткової власності - по 1/4 частині кожному, однак державна реєстрація такого права у передбаченому законом порядку проведена не була, а тому жодного права спільної часткової власності на вказану квартиру не виникло.

Стверджував, що рішення суду обґрунтоване висновком експерта №30419/1С від 17.10.2013 року, однак експерти безпідставно і самовільно дослідили питання вартості садиби, тобто квартири разом із земельною ділянкою, хоча в ухвалі про призначення експертизи йшла мова лише про квартиру.

Доводив, що квартира є неподільною річчю, і запропонований експертом варіант її поділу, призведе до втрати нею цільового призначення. Суд безпідставно віддав всі підсобні, допоміжні і жилі приміщення в частку позивачів, залишивши йому можливість перебудови, добудови, перепланування жилого приміщення в підсобне, сплату значної компенсації, чим порушив його житлові права. Суд не врахував, що будинок, в якому розташована спірна квартира, є багатоквартирним, і не залучив до участі у справі власників інших двох квартир.

Стверджував, що він є співвласником внутрішніх комунальних мереж, але в результаті проведеного поділу він це право втратив, і крім того, він повинен отримати дозволи і погодження з ПАТ «Рівнегаз, КП «Рівнеоблводоканал», понести значні витрати на виготовлення документації на переобладнання та добудову і сплатити позивачам грошову компенсацію.

Покликався, що спірна квартира є його єдиним місцем проживання, іншого житла він не має, всі необхідні заходи щодо її збереження він здійснює за власний кошт, в тому числі і часток позивачів, проводить її ремонт та оплачує комунальні послуги. Позивачі живуть в інших помешканнях.

Вказував, що фактично постановленням додаткового рішення від 31 січня 2014 року, суд першої інстанції всупереч вимогам ч.2 ст. 218 ЦПК України вніс зміни до свого рішення від 08 січня 2014 року.

Просив рішення Рівненського міського суду від 08 січня 2014 року та додаткове рішення від 31 січня 2014 року скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.

Відповідач ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_2 в судовому засіданні доводи апеляційних скарг підтримали та просили її задовольнити.

Позивач ОСОБА_3 та її представник ОСОБА_4 просили апеляційну скаргу відхилити, а рішення місцевого суду залишити без змін.

ОСОБА_5, ОСОБА_6 та у встановленому законом порядку, завчасно були повідомлені про час і місце розгляду справи, однак до суду не з'явилися, а їх інтереси відповідно до довіреності та договору на представництво представляли відповідно ОСОБА_4 та ОСОБА_3.

За результатами апеляційного розгляду колегія суддів прийшла до висновку, що апеляційні скарги підлягають до задоволення з таких підстав.

Задовольняючи позов про поділ квартири між співвласниками, суд першої інстанції виходив із змісту права власності сторін та права співвласників на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності, а також можливості поділу спірної квартири.

Такий висновок не відповідає обставинам справи та вимогам закону.

Відповідно до ч.1 та ч.2 ст.364 та ст.370 ЦК України, співвласник має право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій або спільній сумісній власності.

Якщо виділ у натурі частки із спільного майна не допускається згідно із законом, або є неможливим (частина друга статті 183 цього Кодексу), співвласник, який бажає виділу, має право на одержання від інших співвласників грошової або іншої матеріальної компенсації вартості його частки.

Компенсація співвласникові може бути надана лише за його згодою.

Від отримання компенсації та поділу квартири ОСОБА_1 відмовився, оскільки вважає її неподільною та єдиним своїм житлом на відміну від позивачів, які мають інші квартири.

Відповідно до роз'яснень, даних в п. 14 Постанови Пленуму Верховного Суду України №20 від 22 грудня 1995 року «Про практику у справах за позовами про захист права приватної власності», квартира, яка є спільною сумісною чи спільною частковою власністю, на вимогу учасника (учасників) цієї власності підлягає поділу в натурі, якщо можливо виділити сторонам ізольовані жилі та інші приміщення з самостійними виходами, які можна переобладнати в такі квартири.

Згідно ст.152 ЖК України переобладнання і перепланування жилого будинку (квартири), що належить громадянинові на праві приватної власності, провадяться з дозволу виконавчого комітету місцевої Ради народних депутатів.

Такий дозвіл виконавчим комітетом Рівненської міської Ради позивачам, за відсутності необхідних документів та згоди співвласників земельної ділянки (житлового будинку ) наданий не був (а.с. 90,93).

Отже, поділ спірної квартири відповідно до висновку експертизи з запропонованим переплануванням є неможливим, а тому позов до задоволення не підлягає.

Відповідно до абз.6 п. 20 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судове рішення у цивільній справі " № 14 від 18 грудня 2009 року, у разі скасування рішення у справі ухвалене додаткове рішення втрачає силу.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що місцевий суд порушив норми матеріального та процесуального права, неповно з'ясував обставини, які мають значення для справи, його висновки не відповідають обставинам справи, а тому рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню із ухваленням нового рішення про задоволення позовних вимог.

Керуючись ст.ст.303, п.2 ч.1 ст. 307, 309, 313-314, 316-317, 324-325 ЦПК України, колегія суддів,

В И Р І Ш И Л А :

Апеляційні скарги ОСОБА_1 - задовольнити.

Рішення Рівненського міського суду від 08 січня 2014 року та додаткове рішення від 31 січня 2014 року скасувати.

В задоволенні позову ОСОБА_3, ОСОБА_5, ОСОБА_6 до ОСОБА_1 про поділ майна в натурі між співвласниками, а саме квартири АДРЕСА_1 - відмовити.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним чинності.

Головуючий:

Судді: