Справа № 2-457/2010

Провадження № 22-ц/779/914/2014

Категорія 27

Головуючий у 1 інстанції Мигович О.М.

Суддя-доповідач Ковалюк Я.Ю.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 квітня 2014 року м. Івано-Франківськ

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:

головуючого: Ковалюка Я.Ю.

суддів: Матківського Р.Й., Шишка А.І.

секретаря Бойчука Л.М.

з участю представника позивача Сененко Т.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом відкритого акціонерного товариства «Державний Ощадний банк України» в особі філії відкритого акціонерного товариства «Державний Ощадний банк України» Калуського відділення №6344 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про стягнення суми боргу за кредитним договором, за апеляційною скаргою представника ОСОБА_4 - ОСОБА_6 на заочне рішення Калуського міськрайонного суду від 09 квітня 2010 року,-

в с т а н о в и л а :

Заочним рішенням Калуського міськрайонного суду від 09 квітня 2010 року позов ВАТ «Державний Ощадний банк України» задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 в користь ВАТ «Державний Ощадний банк України» 21310грн. 51 коп. боргу за кредитним договором. Стягнуто з ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 120грн. судових витрат та 213грн. держмита в дохід держави.

На дане рішення суду представник ОСОБА_4 - ОСОБА_6 подав апеляційну скаргу, в якій посилається на те, що судом неповно з'ясовано обставини справи, тому постановлено невірне рішення з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Апелянт зазначає, що не був повідомлений про день, час та місце розгляду справи, жодної повістки не отримував і це позбавило його права надати суду свої пояснення та докази, які мають істотне значення для вирішення справи, права подати заперечення на позов.

Апелянт також вказує, що кредитні зобов'язані у даному спорі виникли між банком та відповідачем ОСОБА_3 Згідно договору поруки №49-1 від 06.03.2007 року поручитель ОСОБА_4 зобов'язувався перед кредитором відповідати у повному обсязі за своєчасне та повне виконання боржником зобов'язань за зазначеним кредитним договором. Договором поруки передбачено, що боржник або кредитор зобов'язуються повідомити поручителя про прострочення платежу, а також про зміну зобов'язання за кредитним договором, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності.

Вважає, що ОСОБА_4 не було направлено вимоги, як поручителю про погашення боргу у встановлений законом строк, а тому банк пропустив строк пред'явлення вимоги до поручителя за цим договором і в зв'язку з цим вимоги про стягнення з нього боргу безпідставні.

З цих підстав просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.

В судовому засіданні апеляційного суду представник позивача проти задоволення апеляційної скарги заперечила, просила рішення суду першої інстанції залишити без зміни.

Інші сторони в судове засідання не з'явилися, хоча належним чином повідомлялися про час й місце розгляду справи, що у відповідності до ч.2 ст.305 ЦПК України не перешкоджає розглядові справи.

Вислухавши доповідача, пояснення представника позивача, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.

Відповідно до вимог ст. 10 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Згідно ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Згідно ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

З матеріалів справи вбачається, що 06.03.2007р. між банком та відповідачкою ОСОБА_3 було укладено кредитний договір, згідно умов якого, остання отримала кредит в розмірі 15000грн. зі сплатою 24% за користування кредитом із кінцевим терміном погашення 05.03.2010 року. ОСОБА_3, отримавши кредитні кошти, не виконує зобов'язань по його поверненню. Станом на 09.04.2010 року заборгованість становить 21310грн. 29коп. Згідно договорів поруки від 06.03.2007 року №49-1 та 49-2, відповідачі ОСОБА_4 та ОСОБА_5 зобов'язались перед банком відповідати за виконання відповідачем ОСОБА_3 усіх зобов'язань, які виникли з кредитного договору від 06.03.2007 року №49.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що оскільки відповідачі в добровільному порядку своїх зобов'язань по договору не виконують, то з них слід стягнути в солідарному порядку заборгованість в сумі 21310грн. 29коп. в користь банку, а також судові витрати в користь держави.

З даним висновком суду першої інстанції погоджується і колегія суддів.

Відповідно до вимог ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

За договором поруки, згідно ст. 553 ЦК поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку та відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

Згідно вимог ст. 554 ЦК України, у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки. Особи, які спільно дали поруку, відповідають перед кредитором солідарно, якщо інше не встановлено договором поруки.

У відповідності до вимог п.4 ст.559 ЦК України, порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя. Якщо строк основного зобов'язання не встановлений або встановлений моментом пред'явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред'явить позову до поручителя протягом одного року від дня укладення договору поруки.

Із даної норми закону випливає, що в межах зазначеного строку кредитор повинен звернутися до поручителя з вимогою про примусове виконання взятого ним зобов'язання. Виходячи із того, що строк поруки не є строком для захисту порушеного права, а строком існування (дії) самого зобов'язання поруки (преклюзивність строку), варто зазначити, що і право кредитора, і обов'язок поручителя по його закінченні припиняються, а це означає, що жодних дій щодо реалізації цього права, в тому числі застосування примусових заходів захисту в судовому порядку, кредитор вчиняти не може. З огляду на вказане, доцільно тлумачити використовуваний в ч. 4 ст. 559 ЦК України термін "вимога" в широкому значенні - маючи на увазі будь-яку вимогу кредитора до поручителя, в тому числі і позовну.

Колегія суддів вважає, що оскільки боржник ОСОБА_3 не виконала взяті на себе зобов'язання, то вимоги позивача про стягнення суми боргу за кредитним договором з неї як основного боржника та ОСОБА_4, ОСОБА_5 - як поручителів за кредитним договором в солідарному порядку є обґрунтованими.

Отже судом першої інстанції повно досліджено обставини справи, зібраним доказам дана належна оцінка.

Посилання апелянта про те, що йому не було направлено вимоги, як поручителю про погашення боргу у встановлений законом строк, а тому банк пропустив строк пред'явлення вимоги до поручителя не заслуговують на увагу, оскільки згідно п. 24 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справа «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин», пред'явленням вимоги до поручителя є як направлення/вручення йому вимоги про погашення боргу (залежно від умов договору), так і пред'явлення до нього позову. При цьому в разі пред'явлення вимоги до поручителя кредитор може звернутися до суду протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання.

За наведених обставин колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про задоволення позову.

Доводи апеляційної скарги не спростовують правильного висновку суду першої інстанції при вирішенні спору.

Виходячи із змісту ч.2 ст. 303 ЦПК України, суд апеляційної інстанції не вправі переоцінювати докази, які судом першої інстанції досліджені у встановленому законом порядку, а апеляційна скарга не містить посилання на нові докази, що давало б підставу для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового або зміни рішення.

Розглянувши справу в межах позовної заяви та доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що рішення судом ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 218, 307, 308, 313-315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,-

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_4 - ОСОБА_6 відхилити.

Заочне рішення Калуського міськрайонного суду від 09 квітня 2010 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий: Я.Ю. Ковалюк

Судді: Р.Й. Матківський

А.І. Шишко