ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
________________________________________________________________________
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"09" грудня 2008 р. Справа № 61/05-08
вх. № 7637/4-61
Суддя господарського суду
при секретарі судового засідання
за участю представників сторін:
позивача - позивача - не з'явився;
відповідача - не з'явився;
розглянувши справу за позовом ЗАТ "Сармат" м. Донецьк
до ФОП ОСОБА_1, с. Безлюдівка
про стягнення 4594,00 грн.
ВСТАНОВИВ:
Позивач - ЗАТ "Сармат", звернувся до господарського суду Харківськоїобласті з позовом до ФОП ОСОБА_1 про стягнення збитків в розмірі компенсаційної вартості неповернутого орендованого обладнання в сумі 4594,00 грн. Судові витрати позивач просить покласти на відповідача.
Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує неналежним виконанням відповідачем умов договору щодо вчасного повернення орендованого майна власнику після закінчення строку дії договору, у зв'язку з чим на підставі п. 5.1 договору оренди обладнання № 058070 позивач просить стягнути з відповідача компенсаційну вартість неповернутого майна.
В судове засідання 09.12.08р. представник позивача не з'явився.
04.12.2008 року через канцелярію суду від позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з неможливістю прибуття представника в судове засідання 09.12.08р., що пов'язано з його хворобою.
Суд, розглянувши клопотання позивача про відкладення розгляду справи, дійшов висновку про його необґрунтованість, оскільки до клопотання позивачем не надано доказів наявності обставин, на які він посилається як на підставу для відкладення розгляду справи, тому суд відмовляє в задоволенні даного клопотання позивача про відкладення розгляду справи.
В судове засідання 09.12.2008 року представник відповідача не з'явився, про причини не з'явлення суд не повідомив, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.
В письмових запереченнях на позовну заяву відповідач посилається на те, що
спірне обладнання, яке наявне в нього він отримав не від позивача, а від іншої особи. На цій підставі відповідач просить відмовити в задоволенні позовних вимог.
Розглянувши матеріали справи, проаналізувавши доводи позовної заяви, заслухавши пояснення представників сторін, повно та всебічно дослідивши обставини справи та докази на їх підтвердження, суд встановив наступне.
28.03.2005 року між ЗАТ «Сармат» та ФОП ОСОБА_1 було укладено договір оренди обладнання № 058070 (арк. спр. 9) , відповідно до умов якого позивач зобов'язався передати, а відповідач - прийняти в тимчасове платне користування торгове обладнання - холодильник "Інтер-501" у кількості 1 шт. (інвентарний номер А29580, серійний номер 077835).
Факт передачі обладнання підтверджується підписаним сторонами актом приймання-передачі торгового обладнання від 28.03.05р. (арк.спр.10). Компенсаційна вартість обладнання становить 4594,00 грн.
03.07.2008 року позивач листом № 12-3092 звернувся до відповідача , в якому повідомляв останнього про те, що у в'язку з закінченням строку дії договору у 2006 році та з врахуванням положення про його пролонгацію (п.6.1.договору) до 2007 року, відповідно до п. 3.3 договору відповідач має повернути торгове обладнання позивачу у строк до 31.07.2008 року. У разі неможливості повернення обладнання у порядку і строки, передбачені договором, відповідач має сплатити ЗАТ «Сармат» компенсаційну вартість орендованого обладнання.
Однак, як вказує позивач в обґрунтування своїх позовних вимог, відповідач, отримавши даний лист-вимогу (про відправлення листа свідчить поштова квитанція від 03.07.08р., надана позивачем для долучення до матеріалів справи), торговельне обладнання не повернув та його компенсаційну вартість не сплатив, у зв'язку з чим позивач звернувся до суду з даним позовом.
Відповідач, заперечуючи проти позовних вимог позивача, посилається на те, що спірне обладнання він отримав відповідно до договору суборенди холодильної вітрини б/н від 28.06.2002р., укладеного з ФОП ОСОБА_2, на підтвердження чого надав вказаний договір та накладну (арк. спр. 41-43).
Дані посилання відповідача суд вважає безпідставними з огляду на таке.
Відповідно до п. 2.2 вказаного договору передбачено, що передача майна здійснюється з оформленням акту приймання-передачі. Однак відповідачем доказів на підтвердження складання акту приймання-передачі до договору суборенди холодильної вітрини б/н від 28.06.2002р., укладеного з ФОП ОСОБА_2, суду не надано. В підтвердження отримання майна від ФОП ОСОБА_2, відповідач надав расходну накладну, яка не може бути належним доказом, оскільки з неї не вбачається згідно якого саме договору вона складена, з даної накладної не вбачається, що вона підписана саме відповідачем - ФОП ОСОБА_1 До того ж, відповідно до даної накладної було передане майно - холодильник «Інтер -502 «Сармат», без зазначення ознак, за якими дане обладнання можна ідентифікувати ( інвентарний та серійний номери). Тоді як позивач звертається до відповідача з вимогою про відшкодування компенсаційної вартості обладнання - холодильник "Інтер-501" у кількості 1 шт. (інвентарний номер А29580, серійний номер 077835).
До того ж, відповідачем в судовому засіданні 03.11.2008 року під час огляду оригіналів договору оренди обладнання № 058070 від 28.03.05р. та акту приймання-передачі до даного договору, підтвердженно свій підпис та відбиток печатки на вказаних документах.
На підставі вказаного суд дійшов висновку про належне виконання позивачем умов договору щодо передачі відповідачу торговельного обладнання - холодильник "Інтер-501" у кількості 1 шт. (інвентарний номер А29580, серійний номер 077835), та про прийняття відповідачем спірного майна в оренду.на підставі договору № 058070 від 28.03.05р.
Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доказування та надання доказів покладений на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Згідно зі статтею 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Згідно ст.759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Згідно до положень ст. 283 ГК України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.
З наявного в матеріалах справи договору № 058070 від 28.03.05р вбачається, що він укладений сторонами 28.03.2005 року на 12 місяців, тобто до 28.03.2006 року.
Пунктом 6.1 договору передбачено, що у разі, якщо не пізніше 30 днів до закінчення строку дії цього договору жодна із сторін письмово не виявить бажання його розірвати договір вважається пролонгованим на наступний календарний рік на цих самих умовах.
Позивач в позовній заяві підтвердив факт пролонгації договору на наступний календарний рік. Матеріали справи не містять доказів надсилання позивачем відповідачу не пізніше 30 днів до закінчення строку дії цього договору листів про його розірвання.
З урахуванням того, що поняття «календарний рік» слід розуміти як період часу за Грегоріанським календарем, починаючи з 01 січня та закінчуючи 31 грудня включно, з матеріалів справи вбачається, що договір було пролонговано на підставі умов п. 6.1 до 31.12.2006 року включно.
Твердження позивача , що вказаний договір припинив свою дію в 2007 році суд вважає необґрунтованим та хибним, оскільки спірний договір не містить обмежень щодо кількості разів та/або тривалості пролонгації і тому не дає жодних обґрунтованих підстав для такого висновку позивача. До того ж, положення договору, а також положення ч.4 ст. 284 ГК України згідно яких, договір є пролонгованим „на тих самих умовах” свідчать про те, що під час кожного наступного строку договору в повній мірі діють всі без виключення умови договору, в т.ч. ті, що регулюють порядок подовження його строку. Крім того, про пролонгацію договору на наступні періоди свідчить також відсутність аж до 2008 року звернень позивача про повернення відповідачем орендованого майна.
Відповідно до положень статті 764 Цивільного кодексу України якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк , який був раніше встановлений договором (в даному випадку на календарний рік).
Положеннями ч.4 ст. 284 ГК України встановлено, що строк договору оренди визначається за погодженням сторін. У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення строку дії договору він вважається продовженим на такий самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.
У відповідності до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню за настанням цієї події.
Відповідно ст. 785 ЦК України у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі. Якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.
З матеріалів справи вбачається, що починаючи з 01.01.2007 року відповідач продовжував користуватися майном після закінчення строку договору найму, а позивач протягом одного місяця - січня 2007 року до відповідача з відповідними запереченнями не звертався. Отже, дію договору оренди відповідно до положень статті 764 ЦК України було продовжено до 31.12.2007 року включно.
З наявних в матеріалах справи документів, вбачається, що позивач звернувся до відповідач з листом-вимогою про повернення орендованого обладнання 03.07.2008 року, посилаючись на закінчення строку дії договору, що не відповідає дійсним обставинам справи, оскільки судом встановлено термін дії договору до 31.12.2008 року включно.
Тобто на час звернення позивача до суду з позовом та на даний час договір оренди є діючим, за згодою сторін його не було розірвано, судом він розірваним не визнавався, доказів звернення позивача до відповідача з листом про дострокове припинення дії договору, про розірвання договору в порядку ст. 783 ЦК України або про відмову від договору в порядку статті 782 ЦК України в матеріалах справи не міститься.
З урахуванням названих правових норм, на підставі матеріалів справи, суд приходить до висновку про те, що станом на час звернення позивача з позовом до суду строк виконання зобов'язань відповідача в частині повернення обладнання, ще не настав.
Предметом даного спору є стягнення збитків у вигляді компенсаційної вартості майна внаслідок невиконання відповідачем договірних зобов'язань за договором № 058070 від 28.03.2005р.
У відповідності до статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Отже, позивач має довести, що відповідач є таким, що прострочив виконання зобов'язання щодо своєчасного повернення орендованого ним майна власнику, яке мало настати зі спливом строку договору оренди. Отже саме з цього моменту може йти мова про порушення прав позивача щодо отримання належного йому майна від відповідача та виникнуть підстави для звернення до суду за захистом порушених прав.
З урахуванням того, що на час розгляду справи договір оренди від 28.03.2005 року № 058070 є таким, що не припинив свою дію та є дійсним до 31.12.2008 року, суд дійшов висновку, що позивач передчасно звернувся до відповідача з вимогою про повернення орендованого ним обладнання, а у відповідача в силу дії договору ще не настало обов'язку щодо повернення майна.
Отже, позивачем в порядку ст. 33 ГПК України не доведено суду факту порушення його прав з боку відповідача, а подання даного позову про захист порушеного права є передчасним, а тому правові підстави для його задоволення відсутні.
З огляду на вказане, суд дійшов висновку про необґрунтованість та безпідставність позовних вимог щодо стягнення з ФОП ОСОБА_1 збитків в розмірі компенсаційної вартості неповернутого орендованого обладнання в сумі 4594,00 грн., у зв'язку з чим відмовляє в задоволенні позову.
Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на позивача.
Керуючись статтями 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, статтями 1, 4, 12, 33, 43, 44-49, 82-85 , Господарського процесуального кодексу України, - суд
ВИРІШИВ:
В задоволенні позову відмовити.
Повний текст рішення підписано 09 грудня 2008 року.
Суддя