Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 квітня 2014 року м. Рівне

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Рівненської області в складі :

Головуючого судді : Гордійчук С.О.

суддів : Буцяка З.І., Боймиструка С.В.

секретар судового засідання :Демчук Ю.Ю.

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Рівному апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 26 лютого 2014 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про усунення перешкод в користуванні квартирою.

в с т а н о в и л а :

Рішенням Рівненського міського суду від 26 лютого 2014 року у задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про усунення перешкод в користуванні квартирою відмовлено.

В поданій на рішення апеляційній скарзі представник позивача вказує на його незаконність, оскільки воно постановлено з порушенням норм матеріального та процесуального права, а висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи. Відмовляючи в задоволенні у зв'язку з пропуском строку звернення до суду, суд не врахував, що даний спір є негаторним і строки позовної давності на нього не поширюється. Крім того, судом не враховано, що добудова тамбура (в робочому проекті зазначена прибудова прихожої 7,3 кв. м) біля будинку АДРЕСА_1 здійснювалася саме під час проведення реконструкції квартири в 2004-2005 роках і є самовільним будівництвом, так як здійснена всупереч будівельним та санітарно-технічним нормам. Не враховано, що розпорядженням міського голови від 21.04.2003 року був наданий дозвіл лише на реконструкцію АДРЕСА_1 під офіс, а не прибудову прихожої до цієї квартири розміром 7,3 кв.м

Прибудова спірного тамбуру до квартири відповідача впливає на її права як власника суміжної квартири, оскільки реконструкція квартири зроблена з розширенням площі квартири відповідача та виходить за межі самої квартири та займає близько 1 м стіни квартири позивача та спричиняє йому ряд незручностей.

Крім того, прибудова тамбуру зроблена на прибудинковій території будинку без виділення в користування відповідачу частини земельної ділянки, а тому вважає, що дана прибудова є самочинною.

Покликається на те, що в матеріалах справи відсутні належні та допустимі письмові докази про законність прибудови тамбуру (прихожої) на окремому фундаменті. Також, відсутні документи передбачені Законом України «Про планування і забудову територій» від 20.04.2000 року, що свідчить про самочинність прибудови

Просить рішення суду скасувати та ухвалити нове про задоволення позову.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах визначених ст.303 ЦПК України, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення з таких підстав.

Відмовляючи в задоволені позовних вимог суд першої інстанції правильно виходив з того, що позивач не довела суду, що проведена відповідачем добудова порушує її права у користуванні належною їй квартирою спричиняє незручності, зокрема у квартирі відсутнє природне освітлення, а самостійне зміщення відповідачем стічних труб, що призводить до стіканню води по стінах її квартири, внаслідок чого в квартирі відчувається сирість, тощо.

Такі висновки суду першої інстанції є правильними.

Згідно зі ст. 15, п. 4 ч. 2 ст. 16, ст. ст. 386, 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування своїм майном.

Підставою для задоволення позову власника є встановлення факту порушення прав власника і об'єктивно існуючих перешкод у здійсненні ним цих прав.

Способи захисту цивільних прав, у тому числі захисту права власності, визначені в ст. 16 ЦК України, перелік яких не є вичерпним.

Відповідно до положень норм ст. ст. 16, 386, 391 ЦК України власник вправі звернутися до суду з вимогою про захист порушеного права будь-яким способом, що є адекватним змісту порушеного права, який ураховує характер порушення та дає можливість захистити порушене право.

Відповідно до вимог ст. 376 ЦК право на звернення до суду з позовом про знесення або перебудову самочинно збудованого об'єкта нерухомості мають як органи державної влади, так і органи місцевого самоврядування.

У випадках порушення прав інших осіб право на звернення до суду належить і таким особам за умови, що вони доведуть наявність порушеного права (ст. 391 ЦК), а також власнику (користувачу) земельної ділянки, якщо він заперечує проти визнання за особою, яка здійснила самочинне будівництво на його земельній ділянці, права власності на самочинно збудоване нерухоме майно (ч. 4 ст. 376 та ст. 391 ЦК) (п. 5 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ N 6 від 30 березня 2012 року.

Відповідно до вимог ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст. 61 цього Кодексу.

Стаття 57 ЦПК України доказами у справі визначає будь-які фактичні дані, на підставі яких суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

З огляду на правила розподілу тягаря доказування, саме на позивача покладено обов'язок з доведення факту дійсного порушення його прав, яке, на його думку, полягає у позбавленні можливості вільно користуватися та розпоряджатися належним йому майном. Між тим, наведену обставину доведено у встановленому порядку не було.

Суд першої інстанції, не встановивши факту порушення відповідачем прав власника щодо користування власністю і об'єктивно існуючих перешкод у здійсненні ним цих прав, дійшов обґрунтованого висновку про необґрунтованість позовних вимог у зв'язку з їх недоведеністю.

Інші доводи апеляційної скарги були предметом розгляду в суді першої інстанції і суд дав їм належну оцінку в своєму рішенні.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції були правильно, всебічно і повно встановлені обставини справи, характер правовідносин, які виникли між сторонами та застосовано правові норми, які підлягали застосуванню при вирішенні даного спору.

Разом з тим, оскільки суд відмовив у позові з мотивів безпідставності вимог, є зайвим посилання у рішенні ще на одну підставу відмови у позові, а саме на пропуск строку звернення до суду. Таке посилання підлягає виключенню з мотивувальної частини рішення, що на його законність не впливає.

Керуючись ст.ст. 307, 308, 309, 316 ЦПК України, колегія суддів,

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення Рівненського міського суду від 26 лютого 2014 року змінити, виключивши із мотивувальної частини рішення посилання суду як на підставу відмови у позові на пропуск позивачем строку позовної давності при зверненні до суду .

В решті рішення залишити без зміни.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним чинності.

Головуючий :

Судді :