Єдиний унікальний номер 255/12977/13-ц Номер провадження 22-ц/775/1728/2014

Єдиний унікальний номер: 255/12977/13-ц

Номер провадження: 22ц-775/1728/14

Категорія 27

Головуючий в першій інстанції - Цукуров В.П.

Доповідач - Супрун М.Ю.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 лютого 2014 року Апеляційний суд Донецької області у складі:

головуючого судді Шевченко В.Ю,

суддів Супрун М.Ю., Жарової Ю.І.,

при секретарі Внуковій Ю.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Донецьку цивільну справу за позовом публічного акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

за апеляційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Ворошиловського районного суду міста Донецька від 14 січня 2014 року, -

В С Т А Н О В И В :

Рішенням Ворошиловського районного суду міста Донецька від 14 січня 2014 року вищевказаний позов публічного акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» (далі ПАТ «ПУМБ») задоволено. Стягнуто солідарно з відповідачів на користь ПАТ «ПУМБ» заборгованість за кредитним договором № 07/495 від 22.08.2007 року у загальному розмірі 14860 (чотирнадцять тисяч вісімсот шістдесят) доларів США 91 цент. Вирішено питання про судові витрати.

З вказаним рішенням не погодився відповідач ОСОБА_4 та подав на нього апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просив рішення суду скасувати. В обґрунтування доводів апеляційної скарги відповідач зазначив, що суд першої інстанції стягнув з нього заборгованість за кредитним договором, розраховану в тому числі і за відсотковою ставкою, яка не передбачена умовами кредитного договору. Крім того, стягнута з нього заборгованість утримує невірно розраховану пеню. Вважає, що суд першої інстанції безпідставно не прийняв до уваги те, що порука припинилась 22 лютого 2008 року, оскільки кредитор протягом шести місяців від несплати чергового платежу позичальником не пред'явив до нього вимоги.

Представник відповідача ОСОБА_4- ОСОБА_5, діюча за довіреністю, в судовому засіданні апеляційного суду скаргу підтримала, просила її задовольнити.

Представник позивача Чижова А.О., діюча на підставі довіреності, у судовому засіданні заперечувала проти задоволення апеляційної скарги, просила її відхилити.

Відповідач ОСОБА_3 у судове засідання не з'явився, був повідомлений про час та місце розгляду справи належним чином.

Заслухавши суддю-доповідача, представників сторін, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи скарги, апеляційний суд вважає, що скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

У відповідності до частини 1 статті 308 ЦПК України суд апеляційної інстанції відхиляє апеляційну скаргу, якщо встановлює, що суд першої інстанції постановив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права.

Згідно ч. 1 ст. 303 ЦПК України, під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Судом першої інстанції при вирішенні справи встановлено, що між ЗАТ «ПУМБ», правонаступником всіх прав та зобов'язань якого є ПАТ «ПУМБ» та ОСОБА_3 був укладений кредитний договір №07/495 від 22 серпня 2007 року, відповідно до якого позивач зобов'язався надати відповідачу кредит у розмірі 17 502,00 доларів США, а відповідач зобов'язався використати кредит за цільовим призначенням, сплатити проценти за користування кредитом та повернути банку кредит частинами в розмірах, в порядку та в строки, визначені кредитним договором Згідно п. 2.1 та п. 3.4.1 кредитного договору позичальник зобов'язався повернути банку кредит в повному обсязі згідно графіку в строк до 21 серпня 2014 року. (а.с. 15-18).

Згідно п. п.2.1. кредитного договору, проценти за користування кредитом за строковою заборгованістю складають 11, 5 відсотків річних, за безпідставне користування кредитом по простроченій заборгованості передбачені в розмірі 16,5 відсотків річних.

Крім того, п. 5.1 кредитного договору передбачає, що банк вправі вимагати, а позичальник зобов'язаний сплатити неустойку (штраф, пеню) в гривні, виходячи з офіційного курсу НБУ на день уплати у випадку несвоєчасної уплати процентів за користування кредитом - пеню в розмірі 0,05 відсотків від суми заборгованості , але не більш ніж подвійної облікової ставки НБУ, які діє в період за який сплачується пеня, за кожен день прострочення.

З метою забезпечення виконання зобов'язань ОСОБА_3 перед ПАТ «ПУМБ» за кредитним договором, між банком та ОСОБА_4 було укладено договір поруки №07/495 від 17.08.2009 року (а.с. 21-22).

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги виходив із того, що оскільки відповідач ОСОБА_3 взяті на себе зобов'язання за кредитним договором належним чином не виконує, тому дійшов висновку про стягнення з відповідача ОСОБА_3 та відповідача ОСОБА_4, який є поручителем, в солідарному порядку кредитної заборгованості.

Зазначені висновки суду відповідають обставинам справи, які судом установлені відповідно до вимог процесуального закону, а також узгоджуються з нормами матеріального права, які судом правильно застосовані.

Відповідно до частини 1 статті 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання повинні виконуватись належним чином згідно умовам договору та вимогам цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 546 ЦК України передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

За правилами ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Згідно ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов'язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

В силу ч. 1 ст. 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Приймаючи до уваги те, що відповідач ОСОБА_3 порушив узяті на себе грошові зобов'язання, належним чином та в повному обсязі не сплачував кредит та проценти за його користування, суд першої інстанції обґрунтовано стягнув кредит, проценти за його користування, а також пеню з позичальника і поручителя в солідарному порядку.

Доводи апеляційної скарги про те, що заборгованість за кредитним договором була неправильно розрахована з застосуванням процентної ставки 16, 5 %, суд апеляційної інстанції не приймає до уваги, оскільки нарахування процентів за користування кредитними коштами за цією ставкою передбачено п.2.1. кредитного договору за безпідставне користування кредитом по простроченій заборгованості.

Також не погоджується апеляційний суд з посиланнями апелянта на неправильність нарахування пені, оскільки стягнута з відповідачів пеня розрахована у відповідності до погоджених між сторонами умов кредитного договору та закону в межах річного строку.

Не спроможні ствердження апеляційної скарги про припинення поруки, оскільки шестимісячний строк для пред'явлення вимоги до поручителя встановлений ч. 4 ст. 559 ЦК України обчислюється від дня настання строку виконання основного зобов'язання, яким є 21 серпня 2014 року, а не з часу несплати чергового платежу.

Інші доводи апеляційної скарги є також є необґрунтованими і не належать до тих підстав, із якими процесуальне законодавство пов'язує можливість прийняття рішення щодо скасування або зміни оскаржуваного рішення.

З урахуванням наведеного, рішення суду першої інстанції ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому апеляційний суд, на підставі ст.308 ЦПК України, відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313-315 ЦПК України, апеляційний суд,

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 відхилити.

Рішення Ворошиловського районного суду міста Донецька від 14 січня 2014 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Судді