Справа № 340/718/13-ц

Провадження № 22-ц/779/603/2014

Категорія 27

Головуючий у 1 інстанції Данилюк М. П.

Суддя-доповідач Соколовський В.М.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 квітня 2014 року м. Івано-Франківськ

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:

головуючого Соколовського В.М.,

суддів Горблянського Я.Д., Пнівчук О.В.,

секретаря Турів О.М.,

з участю: представника позивача Матіїва А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит" до ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 про стягнення заборгованості по кредиту,

за апеляційною скаргою ОСОБА_6 на рішення Верховинського районного суду від 22 січня 2014 року, -

в с т а н о в и л а :

У серпні 2013 року Публічне акціонерне товариство "Банк "Фінанси та Кредит" (далі ПАТ "Банк Фінанси та Кредит") звернулося в суд з позовом до відповідачів про стягнення заборгованості по кредиту, мотивуючи позовні вимоги тим, що 18 березня 2008 року між банком на ОСОБА_4 було укладено кредитний договір №422/08-к22, згідно якого банк надав позичальнику кредитні ресурси в загальній сумі 595000 грн. під 16,5% річних на строк до 18 грудня 2020 року, а позичальник зобов'язався повернути кредит на умовах, встановлених договором. З метою забезпечення виконання зобов'язань по кредитному договору в цей же день були укладені договори поруки з ОСОБА_5 та ОСОБА_6, які зобов'язалися відповідати як солідарні боржники перед банком за виконання позичальником кредитних зобов'язань. Відповідачі належним чином зобов'язання не виконали, внаслідок чого утворилась заборгованість. Посилаючись на наведене, з урахуванням уточнених позовних вимог, банк просив стягнути на свою користь з відповідачів в солідарному порядку заборгованість за кредитним договором, яка станом на 17.12.2013 року склала 2048892 грн. 73 коп., в тому числі: 507216 грн. 44 коп. строкової заборгованості по основному боргу, 74283 грн. 56 коп. простроченої заборгованості по основному боргу, 4468 грн. 56 грн. строкової заборгованості по відсотках, 162569 грн. 17 коп. простроченої заборгованості по відсотках, 1300354 грн. 77 коп. пені за прострочення заборгованості.

Рішенням Верховинського районного суду від 22 січня 2014 року позовні вимоги задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_4 та ОСОБА_5 в солідарному порядку на користь ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" 1398715 грн. 31 коп. заборгованості за кредитним договором №422/08-к22 від 18.03.2008 року та 3654 грн. судового збору.

Стягнуто з ОСОБА_4 та ОСОБА_6 в солідарному порядку на користь ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" 1398715 грн. 31 коп. заборгованості за кредитним договором №422/08-к22 від 18.03.2008 року та 3654 грн. судового збору.

В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

На вказане рішення ОСОБА_6 подав апеляційну скаргу, в якій посилається на неповне з'ясування обставин справи, однобічність дослідження доказів, порушення норм матеріального та процесуального права. Зокрема, апелянт зазначає, що в мотивувальній частині рішення суд зазначив про кредит із відсотковою ставкою 25% річних, хоча у кредитному договорі встановлено відсоткову ставку в розмірі 16,5% річних і апелянту, за його словами, нічого невідомо про зміну процентної ставки. Також зазначає, що укладений з ним договір поруки від 18.03.2008 року не відповідає дійсним обставинам його укладення. По-перше, у апелянта з ОСОБА_4 дійсно існувала домовленість щодо поруки, проте це стосувалося суми 6000 грн., і він був упевнений, що поручається саме за цю суму, а не значно більшу, яка вказана у кредитному договорі. По-друге, у договорі поруки зазначено його адресу: АДРЕСА_1, однак такої вулиці у Верховині не має, як і не існує такого номеру будинку. По-третє, в п.1.1. договору поруки вказано, що поручитель зобов'язується за виконання боржником зобов'язань по кредитному договору від 18.03.2007 року, а до матеріалів справи долучено кредитний договір від 18.03.2008 року. Наведене, на думку апелянта, свідчить про те, що банком та позичальником від нього приховано справжню суму кредиту. Також апелянт стверджує, що його порука згідно договору припинилась на підставі ч.4 ст.559 ЦК України, оскільки банк пропустив шестимісячний строк пред'явлення вимоги до поручителя. З цих підстав просив рішення суду скасувати в частині стягнення з нього заборгованості в солідарному порядку та ухвалити в цій частині нове рішення про відмову в позові.

Апелянт в судове засідання не прибув, подав заяву про розгляд справи без його участі.

Представник позивача - Матіїв А.В. заперечив проти задоволення апеляційної скарги, просив її відхилити, оскільки рішення суду є законним та обґрунтованим.

Інші сторони в судове засідання не прибули, хоча належно повідомлені про розгляд справи.

Вислухавши доповідача, пояснення представника позивача, обговоривши доводи апеляційної скарги та перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.

Судом встановлено, що 18 березня 2008 року між ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" та ОСОБА_4 було укладено кредитний договір №422/08-К22, відповідно до якого банк надав ОСОБА_4 кредитні ресурси в загальній сумі 595000 грн. в тимчасове користування на умовах забезпеченості, зворотності, терміновості, платності, з оплатою за процентною ставкою за користування кредитом в розмірі 16,5% річних з кінцевим терміном повернення кредиту до 18.12.2020 року (а.с.13-20).

ОСОБА_4 свої зобов'язання за кредитним договором належним чином не виконав, що призвело до виникнення заборгованості, яка станом на 17.12.2013 року згідно наданого позивачем розрахунку заборгованості становила 2048892 грн. 73 коп., в тому числі: 507216 грн. 44 коп. строкової заборгованості по основному боргу, 74283 грн. 56 коп. простроченої заборгованості по основному боргу, 4468 грн. 56 коп. строкової заборгованості по відсотках, 162569 грн. 17 коп. простроченої заборгованості по відсотках, 1300354 грн. 77 коп. пені за прострочення заборгованості по основному боргу (а.с.161-164).

З метою забезпечення виконання ОСОБА_4 зобов'язань по кредитному договору між ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» та ОСОБА_5 і ОСОБА_6 18.03.2008 року було укладено договори поруки, згідно яких поручителі зобов'язались перед кредитором відповідати як солідарні боржники у повному обсязі за своєчасне та повне виконання боржником зобов'язань за кредитним договором (а.с.23-28).

Відповідачі повідомлялися позивачем про необхідність виконання порушеного зобов'язання, однак зобов'язання за кредитним договором не виконано, заборгованість не погашена (а.с.65-67).

Частково задовольняючи позов та стягуючи в солідарному порядку з відповідачів заборгованість за кредитним договором, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачі свої зобов'язання за кредитним договором та договорами поруки належним чином не виконали, а тому з них слід частково стягнути заборгованість за кредитним договором в загальному розмірі 1398715,31 грн., яка складається: 507216 грн. 44 коп. строкової заборгованості по основному боргу, 74283 грн. 56 коп. простроченої заборгованості по основному боргу, 4468 грн. 56 коп. строкової заборгованості по відсотках, 162569 грн. 17 коп. простроченої заборгованості по відсотках, 650177 грн. 35 коп. пені за прострочення заборгованості. При цьому суд, на підставі ч.3 ст.551 ЦК України, зменшив вдвічі розмір пені за кредитним договором. Суд вважав, що договори поруки не припинилися, а тому з поручителів слід стягувати заборгованість в солідарному порядку.

З таким висновком погоджується і колегія суддів, оскільки такий відповідає обставинам справи та нормам чинного законодавства.

Відповідно до вимог ч.2, 3 ст. 303 ЦПК України апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції. Апеляційний суд не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення.

Як слідує із доводів апеляційної скарги, ОСОБА_6 оскаржує рішення суду першої інстанції в частині стягнення боргу з нього, як із поручителя, посилаючись на те, що суд безпідставно стягнув з нього заборгованість, так як порука згідно договору припинена. Тому саме в цій частині рішення підлягає перегляду та перевірці.

Пунктом 5.1. договорів поруки, укладених з ОСОБА_6, ОСОБА_5 (а.с.26-28), передбачено, що порука припиняється із припиненням зобов'язання, що забезпечується нею. Порука також припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання зобов'язання за кредитним договором не заявив позовні вимоги до поручителя.

Відповідно до ч.4 ст.559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя.

Пунктом 3.1. кредитного договору передбачено, що позичальник зобов'язується повністю повернути кредитні ресурси, отримані за цим договором, до 18 грудня 2020 року.

Отже, кредитним договором встановлено строк виконання кредитних зобов'язань до 18 грудня 2020 року.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що порука відповідачів ОСОБА_6, ОСОБА_5 не припинилася, так як строк виконання зобов'язання за кредитним договором, укладеним з ОСОБА_4, ще не настав, а тому ч.4 ст.559 ЦК України, в даному випадку, застосуванню не підлягає.

Наведеним спростовуються доводи апелянта про припинення договору поруки на підставі ч.4 ст.559 ЦК України.

Доводи, викладені в апеляційній скарзі про те, що укладений з апелянтом договір поруки не відповідає дійсним обставинам його укладення, зокрема, в частині зазначення в ньому суми в розмірі 595000 грн., неправильного зазначення адреси поручителя та дати кредитного договору - 18 березня 2007 року, а не 18 березня 2008 року, колегія суддів відхиляє як безпідставні, оскільки зазначені у договорі поруки неточності не дають підстави для висновку про його нікчемність, договір не визнаний судом недійсним, він підписаний ОСОБА_6, а тому є дійсним. Більше того, із пункту п.1.1. договору поруки вбачається, що ОСОБА_6 поручився за повне виконання ОСОБА_4 зобов'язань за кредитним договором №422/08-К-22 від 18 березня 2008 року, за яким боржнику надано кредит в розмірі 595000 грн. зі сплатою 16,5% річних.

Щодо посилання апелянта на те, що в мотивувальній частині рішення суд зазначив про кредит із відсотковою ставкою 25% річних, хоча у кредитному договорі встановлено відсоткову ставку в розмірі 16,5% річних, і апелянту, за його словами, нічого невідомо про зміну процентної ставки, то такі доводи є також безпідставними, оскільки як в кредитному договорі, так і в розрахунку заборгованості йдеться про відсоткову ставку в розмірі 16,5%, а тому зазначення судом ставки в розмірі 25% є опискою, яка не ставить під сумнів правильність висновків суду.

Таким чином, розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, апеляційний суд вважає, що рішення суду першої інстанції ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права і підстав для його скасування з мотивів, викладених в апеляційній скарзі не вбачається. Також під час розгляду справи не встановлено неправильного застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення та дають підстави апеляційному суду вийти за межі доводів апеляційної скарги.

За таких обставин колегія суддів прийшла до висновку про законність постановленого судом рішення, яке підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга - відхиленню.

Керуючись ст. ст.307, 308, 313-315, 317, ЦПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_6 відхилити.

Рішення Верховинського районного суду від 22 січня 2014 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ухвалою законної сили.

Головуючий В.М. Соколовський

Судді: Я.Д. Горблянський

О.В. Пнівчук