Єдиний унікальний номер 267/6959/13-ц Номер провадження 22-ц/775/1034/2014
Категорія 26
Головуючий в першій інстанції - Кульбаков І.В.
Доповідач - Супрун М.Ю.
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
24 січня 2014 року Апеляційний суд Донецької області у складі:
головуючого судді Никифоряка Л.П.,
суддів Супрун М.Ю., Жарової Ю.І.,
при секретарі Внуковій Ю.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Донецьку цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Центрально-Міському районі м.Макіївки Донецької області про стягнення страхових сум відшкодування моральної шкоди
за апеляційною скаргою відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Центрально-Міському районі м.Макіївки Донецької області на рішення Гірницького районного суду м.Макіївки Донецької області від 05 листопада 2013 року,-
В С Т А Н О В И В :
Рішенням Гірницького районного суду м.Макіївки Донецької області від 05 листопада 2013 року вищезазначений позов ОСОБА_2 задоволено частково. Стягнуто з відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Центрально-Міському районі м.Макіївки Донецької області на користь ОСОБА_2 моральну шкоду у розмірі 7500,00 грн.
З вказаним рішенням не погодився відповідач та подав на нього апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просив рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 В обґрунтуванні доводів апеляційної скарги відповідач послався на те, що відповідно до Закону України від 23.02.2007 р. № 717 - V «Про внесення змін до Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» виключені норми, що передбачають відшкодування Фондом моральної шкоди, у зв'язку з чим відповідати за цим позовом повинно підприємство, де працювала позивачка. Крім того апелянт вважає, що суд першої інстанції не врахував те, що ОСОБА_2 не довела факту завдання їй моральної шкоди. Також зазначив, що суд першої інстанції необґрунтовано до вимог ОСОБА_2 не застосував строки позовної давності.
Представник відповідача Ціоненко С.В., діюча за довіреністю, в судовому засіданні апеляційної інстанції підтримала апеляційну скаргу, просила її задовольнити.
Позивачка у судове засідання апеляційного суду не з'явилась, згідно заяви, просила справу розглянути за її відсутності, апеляційну скаргу відхилити.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи скарги, апеляційний суд вважає, що скарга підлягає відхиленню з таких підстав.
Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.
Судом першої інстанції при вирішенні справи встановлено, що позивачка з 01 вересня 2004 року працювала на ТОВ «К.Д.С.»(а.с.6) в якості пекаря.(а.с.6)
Відповідно до акту Н-1 від 05.10.2004 року про нещасний випадок на виробництві, 30 вересня 2004 року з ОСОБА_2 при виконанні трудових обов'язків трапився нещасний випадок, внаслідок чого вона отримала закритий перелом правої руки.(а.с.7-8)
Згідно довідки МСЕК №063286 від 02.02.2005 року, позивачці вперше встановлено 25 відсотків втрати професійної працездатності у зв'язку з трудовим каліцтвом.(а.с.9)
Вирішуючи справу, суд першої інстанції повно встановив обставини справи, перевірив доводи сторін, правильно застосував норми матеріального права, додержався норм процесуального права і дійшов обґрунтованого висновку про те, що позивачеві завдано моральну шкоду, яку має відшкодувати відповідач.
Відповідно до вимог, які викладено у п. п. «е»п.1 ч.І ст.21, ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві, професійного захворювання, що спричинило втрату працездатності» №1105-ХІУ від 23 вересня 1999 року, введеного в дію з 01 квітня 2001року, у разі настання страхового випадку Фонд соціального страхування від нещасних випадків зобов'язаний у встановленому законодавством порядку своєчасно та в повному обсязі відшкодувати грошову суму за моральну шкоду за наявності факту заподіяння цієї шкоди потерпілому.
Як зазначив Конституційний Суд України в п.4.1. свого Рішення від 27 січня 2004 року по справі № 1-9/2004, ушкодження здоров'я, заподіяні потерпілому під час виконання трудових обов'язків, незалежно від ступеня втрати професійної працездатності спричинюють йому моральні та фізичні страждання. У випадку професійного захворювання потерпілий втрачає працездатність і зазнає значно більшої моральної шкоди, ніж заподіяна працівникові, який не втратив професійної працездатності. Відмова потерпілому у праві на отримання грошової суми за моральну шкоду від Фонду соціального страхування від нещасних випадків залежно від ступеня втрати професійної працездатності має обмежувальний характер. Встановлення Законом (1105-14) обов'язку Фонду соціального страхування від нещасних випадків відшкодувати моральну шкоду є засобом реалізації потерпілим гарантованого державою усім застрахованим громадянам забезпечення прав у страхуванні від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання (стаття 3).
Таким чином, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що наявність моральних страждань позивачки доведена і їх вона зазнала у зв'язку з травмою на виробництві, що спричинило втрату працездатності.
Доводи апеляційної скарги Фонду відносно того, що оскільки у Закон України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» 23 лютого 2007 року внесені зміни, він не зобов'язаний відшкодовувати позивачу моральну шкоду, не спростовують висновків суду, оскільки Закон України від 23.02.2007 року не має зворотної сили і не може застосовуватись до правовідносин, які виникли у 2005 році.
Посилання апелянта про недоведеність факту моральної шкоди, отриманої позивачкою не заслуговують на увагу суду, оскільки сам факт стійкої втрати працездатності, з точки зору погіршення здоров'я, втрати важливих особистих здібностей, зміни життєвого укладу, необхідності лікування та таке інше, веде до висновків про наявність моральної шкоди. Це також випливає з положень ст.3 Конституції України, відповідно до якої, людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.
Відповідно до роз'яснень, викладених у п. 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань та з урахуванням у кожному конкретному випадку ступеня вини відповідача й інших обставин.
При встановленні розміру відшкодування моральної шкоди з відповідача, суд першої інстанції врахував глибину фізичних та моральних страждань позивача, ступень втрати професійної працездатності та негативні наслідки погіршення здоров'я, і враховуючи конкретні обставини справи, вірно визначив розмір заподіяної моральної шкоди.
Є безпідставними доводи апеляційної скарги відповідача про пропуск позивачкою строку позовної давності, оскільки згідно п. 3 ч.1 ст. 268 ЦК України позовна давність не поширюється на вимогу про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю.
З урахуванням наведеного, суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, підстав для скасування рішення суду в межах доводів апеляційної скарги не має, доводи апеляційної скарги необґрунтовані і не спростовують висновків суду, тому відповідно до частини 1 ст. 308 ЦПК України апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду - залишенню без змін.
Керуючись ст. ст. 307, 308, 313-315 ЦПК України, апеляційний суд
У Х В А Л И В :
Апеляційну скаргу відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Центрально-Міському районі м.Макіївки Донецької області відхилити.
Рішення Гірницького районного суду м.Макіївки Донецької області від 05 листопада 2013 року залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
Судді