Єдиний унікальний номер 230/14945/13-ц Номер провадження 22-ц/775/1087/2014

Категорія 26

Головуючий в першій інстанції - Мелещенко Л.В.

Доповідач - Супрун М.Ю.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 січня 2014 року Апеляційний суд Донецької області у складі:

головуючого судді Никифоряка Л.П.,

суддів Супрун М.Ю., Жарової Ю.І.,

при секретарі Внуковій Ю.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Донецьку цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Єнакієвської міської санітарно-епідеміологічної станції про відшкодування моральної шкоди

за апеляційною скаргою Єнакієвської міської санітарно-епідеміологічної станції на рішення Єнакіївського міського суду Донецької області від 23 грудня 2013 року,-

В С Т А Н О В И В :

Рішенням Єнакіївського міського суду Донецької області від 23 грудня 2013 року вищезазначені позовні вимоги ОСОБА_2 задоволено частково. Стягнуто з Єнакієвської міської санітарно-епідеміологічної станції на користь ОСОБА_2 моральну шкоду у розмірі 4500,00 грн.

З вказаним рішенням не погодився відповідач та подав на нього апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просив рішення суду скасувати. При цьому зазначив, що суд першої інстанції не врахував, що позивач не довів отримання ним моральної шкоди внаслідок дій відповідача, оскільки виробничу травму отримав зі своєї вини. Крім того, суд першої інстанції, стягуючи моральну шкоду з відповідача, не врахував його складний фінансовий стан та ту обставину, що Єнакієвська міська санітарно-епідеміологічна станція знаходиться у стадії ліквідації.

Сторони у судове засідання апеляційного суду не з'явились, були повідомлені про час та місце розгляду справи належним чином.

Заява голови ліквідаційної комісії Єнакієвської міської санітарно-епідеміологічної станції про відкладення розгляду справи не підлягає задоволенню, оскільки посилання представника відповідача на його хворобу не підтверджено документально.

Згідно заяви позивача, він просив справу розглянути за його відсутності, заперечував проти задоволення апеляційної скарги.

У відповідності до ч. 2 ст. 305 ЦПК України, неявка сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час і місце розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи скарги, апеляційний суд вважає, що скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом першої інстанції при вирішенні справи встановлено, що ОСОБА_2 з 07 грудня 2005 року перебуває у трудових відносинах з відповідачем, де працює водієм. 23 квітня 2010 року внаслідок нещасного випадку на виробництві позивач отримав травму ноги, що підтверджується актом № 2 від 01 травня 2010 року форми Н-1 про нещасний випадок, пов'язаний з виробництвом.(а.с.10)

Відповідно до висновку Єнакієвської міжрайонної МСЕК м.Донецька від 10 січня 2011 року ОСОБА_2 у зв'язку з трудовим каліцтвом первинно встановлено втрату 15 відсотків професійної працездатності (а.с.12,13)

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що заподіяна позивачу моральна шкода, яка пов'язана з ушкодженням здоров'я, на підставі ст.237-1 КЗпП України, підлягає відшкодуванню відповідачем.

Такі висновки суду першої інстанції є правильними.

Відповідно до ч.1 ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Суд першої інстанції повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.

Так, згідно ст.13 Закону України "Про охорону праці" роботодавець зобов'язаний створити на робочому місці в кожному структурному підрозділі умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці.

Відповідно до вимог ч.2 ст.153 КЗпП України, забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.

В силу ст.237-1 КЗпП України, відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Як вбачається з матеріалів справи, під час виконання трудових обов'язків на підприємстві відповідача з ОСОБА_2 стався нещасний випадок, в результаті якого він отримав тілесні ушкодження, що привело його до втрати працездатності.

Виходячи з викладеного, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про отримання позивачем моральної шкоди, яку повинна відшкодувати Єнакієвська міська санітарно-епідеміологічна станція.

Так, відповідно до роз'яснень, що містяться у пункті 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року N 4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" (із відповідними змінами), розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь заниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого спростування інформації редакцією засобу масової інформації . При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

При встановленні розміру відшкодування моральної шкоди, суд першої інстанції врахував глибину фізичних та моральних страждань позивача, ступень втрати професійної працездатності та негативні наслідки погіршення здоров'я, і враховуючи конкретні обставини справи, вірно визначив розмір заподіяної позивачу моральної шкоди.

Твердження апелянта про недоведеність факту моральної шкоди, отриманої позивачем, не заслуговують на увагу суду, оскільки сам факт стійкої втрати працездатності, з точки зору погіршення здоров'я, втрати важливих особистих здібностей, зміни життєвого укладу, необхідності лікування та таке інше, веде до висновків про наявність моральної шкоди. Це також випливає з положень ст.3 Конституції України, відповідно до якої, людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Доводи відповідача про те, що моральна шкода заподіяна позивачу не з вини підприємства, апеляційний суд також вважає необґрунтованими, оскільки доказом вини роботодавця у заподіянні моральних страждань, пов'язаних з ушкодженням здоров'я, є акт про нещасний випадок на виробництві.

Інші доводи скарги, а саме не врахування судом першої інстанції складного фінансового стану відповідача, знаходження його у стадії ліквідації, апеляційний суд не приймає до уваги, оскільки ці посилання не впливають на висновки суду і не належать до тих підстав, із якими процесуальне законодавство пов'язує можливість скасування або зміни оскаржуваного рішення.

З урахуванням наведеного, рішення суду першої інстанції ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому апеляційний суд, на підставі ст.308 ЦПК України, відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313-315 ЦПК України, апеляційний суд,

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Єнакієвської міської санітарно-епідеміологічної станції відхилити.

Рішення Єнакіївського міського суду Донецької області від 23 грудня 2013 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Судді