328/263/14-ц

04.04.2014

2/328/125/14

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 квітня 2014 року Токмацький районний суд Запорізької області

в складі: головуючого судді Погрібної О.М.

при секретареві: Мацинській О.Є.

за участю: позивача ОСОБА_1

представника відповідача прокурора Драча Т.В.

представника відповідача Михайленко К.М.

розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Токмак цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до держави Україна в особі державної казначейської служби України, Токмацької міжрайонної прокуратури Запорізької області, прокуратури Запорізької області, Токмацького РВ ГУМВС України в Запорізькій області, ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними діями органів досудового слідства, прокуратури та суду, суд,

ВСТАНОВИВ:

До Токмацького районного суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до держави Україна в особі казначейської служби України, Токмацького РВ ГУМВС України в Запорізькій області, ОСОБА_3, Токмацької міжрайонної прокуратури Запорізької області, Прокуратури Запорізької області. В позовній заяві позивач вказує, що слідчим СВ Токмацького МРВ УМВС України в Запорізької області Курдюковим В.М. 05 березня 2002 року відносно нього була порушена кримінальна справа за ч.1 ст.358 КК України. Запобіжний захід у відношенні нього обрано у вигляді підписки про невиїзд. Слідчим СВ Токмацького МРВ УМВС України в Запорізькій області Вараницею О.О. йому пред'явлено обвинувачення за ч.1 ст.358 КК України. Неодноразово постанови та обвинувальні вироки по даній кримінальній справі скасовувались апеляційним судом Запорізької області, кримінальна справа неодноразово направлялась на додаткове розслідування чи на черговий судовий розгляд. 28 липня 2013 року постановою заступника Токмацького міжрайонного прокурора Саврана О.М. кримінальну справу по обвинуваченню ОСОБА_1 за ч.1 ст.358 КК України закрито по реабілітуючим обставинам у зв'язку з не встановленням достатніх доказів винуватості ОСОБА_1 Внаслідок чого, ОСОБА_1 незаконно був притягнутий до кримінальної відповідальності протягом 11 років 5 місяців. Рішенням Токмацького районного суду від 01 листопада 2013 року на його користь було стягнуто моральну шкоду в розмірі 156843 грн. Позивачем неодноразово змінювались позовні вимоги. Згідно останніх змінених вимог, йому була спричинена матеріальна шкода на загальну суму 458619 грн. 61 коп., яку він просить стягнути солідарно з відповідачів та яка складається з витрат позивача, пов'язаних з явкою у судові засідання в розмірі 3323 грн. 61 коп. (360,61 грн. за первинним позовом, оскільки позивач зазначив, що від даних вимог він також не відмовляється + 2963 грн. за уточненою позовною заявою); вартості неповернених речових доказів - двох друкарських машинок вартістю 8000 грн., вартість двох друкарських машинок позивач просить стягнути солідарно з Токмацького РВ ГУМВС України в Запорізькій області, ОСОБА_3 та держави Україна; вартості договору «Про теплопостачання» від 21 травня 2001 року в розмірі 50000 грн.; не отриманого доходу через неможливість працювати та отримувати доходи юриста чи іншої роботи в розмірі 397268 грн.; витрат на лист до Європейського суду з прав людини в розмірі 28 грн. Крім того, позивач просить стягнути солідарно з Токмацької міжрайонної прокуратури Запорізької області, прокуратури Запорізької області та Токмацького МВ ГУМВС України в Запорізькій області моральну шкоду в розмірі 100000 грн., викликану глибокими душевними стражданнями, внаслідок втрати речових доказів - двох друкарських машинок та оригіналу договору від 21 травня 2001 року.

Ухвалою Токмацького районного суду від 04 квітня 2014 року за заявою позивача дану цивільну справу залишено без розгляду в частині позовних вимог до Генерального прокурора України.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 позовну заяву підтримав в повному обсязі з підстав, зазначених в позові.

Представник відповідача Державної казначейської служби України Михайленко К.М. в судовому засіданні проти позову заперечила в повному обсязі та суду пояснила, що відповідно до ч. 1 ст.12 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду», визначення розміру втраченого заробітку, судових витрат та інших витрат, сплачених громадянином не входить до компетенції суду, а визначається постановою того органу, що закрив кримінальну справу. Крім того, вказаним законом не передбачено грошового відшкодування вартості оригіналу договору та витрат на лист до Європейського суду з прав людини. Друкарські машинки знаходяться у Василівському районному суді і можуть бути повернені позивачеві в натурі. Моральна шкода позивачем також не доведена.

Представник відповідачів Токмацької міжрайонної прокуратури та прокуратури Запорізької області Драч Т.В. проти позову заперечив, суду пояснив, що Токмацькою міжрайонною прокуратурою на даний час вирішується питання щодо визначення матеріальної шкоди відповідно до ст.12 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду». Щодо інших позовних вимог позивача, вважає їх не обґрунтованими, оскільки друкарські машинки знаходяться в Василівському районному суді, наразі Токмацьким МВ ГУМВС України вирішується питання про їх повернення власнику. Грошове відшкодування вартості оригіналу договору та витрат на лист до Європейського суду з прав людини вказаним Законом не передбачені. Моральна шкода не обґрунтована та відшкодуванню не підлягає.

Представник відповідача Токмацького МВ ГУМВС України в Запорізькій області в судове засідання не з'явився, надав суду заяву з клопотанням розглянути справу за його відсутності, позов не визнав та просив відмовити у його задоволенні, оскільки відповідачем порушено позасудовий порядок відшкодування завданої шкоди.

Відповідач ОСОБА_3 до судового засідання також не з'явився, надав заяву про розгляд справи без його участі, письмово заперечив проти позову, оскільки позивач порушив порядок, передбачений ст.12 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду», позивачем не надано докази, що він втратив роботу, не обґрунтував чому йому необхідно відшкодувати витрати щодо явки в інші суди та витрати на звернення до Європейського суду з прав людини, крім того не надав доказів на підтвердження оцінки друкарських машинок та договору.

Суд, заслухавши пояснення позивача, представників відповідачів Михайленко К.М. та прокурора Драча Т.В., дослідивши письмові матеріали справи, вважає, що позов не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав:

Відповідно до вимог ст. 61 ЦПК України обставини, визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, не підлягають доказуванню. Обставини, встановлені судовим рішенням, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Так судом встановлено, що 05.03.2002 року слідчим СВ Токмацього МРВ УМВС України в Запорізькій області Курдюковим В.М. відносно ОСОБА_1 порушена кримінальна справа за ознаками злочинів, передбачених ст. 15, ч. 4 ст. 190, ч. 1 ст. 358, ч. 3 ст. 358 КК України.

15.04.2002 року, 01.05.2002 року, 31.05.2002 року відносно ОСОБА_1 обрана міра запобіжного заходу - підписка про невиїзд.

31.05.2002 року слідчим СВ Токмацього МРВ УМВС України в Запорізькій області Курдюковим В.М. Сібулатову М.П. пред'явлено обвинувачення за ст. 15, ч. 4 ст. 190, ч. 1 ст. 358, ч. 3 ст. 358 КК України.

04.11.2002 року, 16.05.2003 року слідчим СВ Токмацього МРВ УМВС України в Запорізькій області Бараницею О.О. Сібулатову М.П. пред'явлено обвинувачення за ч. 1 ст. 358, ч. 3 ст. 358 КК України.

02.12.2002 року слідчим СВ Токмацього МРВ УМВС України в Запорізькій області Вараницею О.О. Сібулатову М.П. пред'явлено обвинувачення за ст. 15, ч. 4 ст. 190, ч. 1 ст. 358, ч. 3 ст. 358 КК України.

В ході досудового слідства за правилами КПК України в редакції 1960 року кримінальне переслідування відносно ОСОБА_1 в частині кваліфікації його дій, а саме за ст. 15, ч. 4 ст. 190 КК України, було припинено - постановою слідчого СВ Токмацього МРВ УМВС України в Запорізькій області Вараниці О.О. від 16.05.2003 року.

11.12.2003 року слідчим СВ Токмацього МРВ УМВС України в Запорізькій області Войтенко А.В. в останній редакції винесено постанову про притягнення ОСОБА_1 в якості обвинуваченого за ч. 1 ст. 358, ч. 3 ст. 358 КК України.

Постановою Василівського районного суду Запорізької області від 02.04.2005 року ОСОБА_1 звільнено від кримінальної відповідальності за ч. 1, ч. 3 ст. 358 КК України у зв'язку з закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності.

Ухвалою апеляційного суду Запорізької області від 20.07.2005 року постанова Василівського районного суду Запорізької області від 02.04.2005 року скасована і справа направлена прокурору Токмацької міжрайонної прокуратури Запорізької області для проведення досудового слідства.

Вироком Токмацького районного суду Запорізької області від 02.02.2007 року ОСОБА_1 визнаний винним у скоєні злочинів за ч. 1, ч. 3 ст. 358 КК України, призначено покарання у виді штрафу у розмірі 70 неоподаткованих мінімумів доходів громадян та звільнений від відбування покарання за закінченням строків давності.

Ухвалою апеляційного суду Запорізької області від 11.07.2007 року вирок Токмацького районного суду від 02.02.2007 року скасовано і направлено кримінальну справу на новий судовий розгляд.

Постановою Чернігівського районного суду Запорізької області від 17.12.2008 року ОСОБА_1 звільнено від кримінальної відповідальності за ч. 1, ч. 3 ст. 358 КК України у зв'язку з закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності.

Ухвалою апеляційного суду Запорізької області від 15.04.2009 року постанова Чернігівського районного суду Запорізької області від 17.12.2008 року скасована та направлено кримінальну справу на новий судовий розгляд.

Вироком Чернігівського районного суду Запорізької області від 28.02.2012 року ОСОБА_1 визнано винним за ч. 1, ч. 3 ст. 358 КК України, призначено покарання у виді штрафу в розмірі 550 грн. та звільнено від відбування покарання у зв'язку з закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності.

Ухвалою апеляційного суду Запорізької області від 11.07.2012 року вирок Чернігівського районного суду Запорізької області від 28.02.2012 року скасовано та направлено кримінальну справу на новий судовий розгляд.

Постановою Токмацького районного суду від 20.03.2013 року кримінальну справу відносно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 358, ч. З ст. 358 КК України повернуто Токмацькому міжрайонному прокурору для провадження додаткового розслідування.

Ухвалою апеляційного суду Запорізької області від 10.06.2013 року постанову Токмацького районного суду від 20.03.2013 року залишено без змін.

28.07.2013 року СВ Токмацького МВ ГУМВС України в Запорізькій області внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань відомості про кримінальні правопорушення за ч. 1 ст. 358 КК України за № 12013080350000876 та за ч. 3 ст. 358 КК України за № 12013080350000877, об'єднані в одне кримінальне провадження за №12013080350000876.

Постановою заступника Токмацького міжрайонного прокурора Саврана О.М. від 28.07.2013 року кримінальне провадження №12013080350000876 за ч. 1 ст. 358, ч. 3 ст. 358 КК України закрито у зв'язку з не встановленням достатніх доказів винуватості ОСОБА_1 Вказана постанова не скасована, є чинною по теперішній час.

Таким чином, ОСОБА_1 перебував під слідством та судом період з 05.03.2002 року до 28.07.2013 року, протягом 11 років 4 місяців 23 днів.

Відповідно до ст.1176 ЦК України, шкода, завдана фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт, відшкодовується державою у повному обсязі незалежно від вини посадових і службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду. Порядок відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду встановлюється законом.

Відповідно до п.1 ст.1 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду», в редакції, яка діяла на час порушення кримінальної справи та притягнення позивача до кримінальної відповідальності, відповідно до положень цього закону підлягає відшкодуванню шкода, завдана громадянинові внаслідок незаконного засудження, незаконного притягнення як обвинуваченого, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході розслідування чи судового розгляду кримінальної справи обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадян.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.2 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду», право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених цим Законом, виникає у випадку закриття кримінального провадження за відсутністю події кримінального правопорушення, відсутністю у діянні складу кримінального правопорушення або невстановленням достатніх доказів для доведення винуватості особи у суді і вичерпанням можливостей їх отримати.

Відповідно до ч.2 ст. 1 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» у випадках, зазначених у частині першій цієї статті, завдана шкода відшкодовується в повному обсязі незалежно від вини посадових осіб органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду.

Відповідно до ст.3 у наведених в статті 1 цього Закону випадках громадянинові відшкодовуються (повертаються): 1) заробіток та інші грошові доходи, які він втратив

внаслідок незаконних дій; 2) майно (в тому числі гроші, грошові вклади і відсотки по них, цінні папери та відсотки по них, частка у статутному фонді господарського товариства, учасником якого був громадянин, та прибуток, який він не отримав відповідно до цієї частки, інші цінності), конфісковане або звернене в доход держави судом, вилучене органами досудового розслідування, органами, які здійснюють оперативно-розшукову діяльність, а також майно, на яке накладено арешт; 3) штрафи, стягнуті на виконання вироку суду, судові витрати та інші витрати, сплачені громадянином; 4) суми, сплачені громадянином у зв'язку з поданням йому юридичної допомоги; 5) моральна шкода.

Згідно ст.ст.11,12 вищезазначеного Закону та п.п.11,12 Положення про застосування Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду», затвердженого наказом Міністерства юстиції, Генеральної прокуратури та Міністерства Фінансів України від 04 березня 1996 року, у разі закриття кримінальної справи за недоведеністю участі громадянина у вчиненні злочину слідчий зобов'язаний роз'яснити громадянинові порядок поновлення його порушених прав і відшкодування іншої шкоди. Розмір відшкодування шкоди, зазначеної у ст.3 цього Закону, залежно від того, який орган проводив слідчі дії, в місячний термін з дня звернення громадянина визначають відповідні органи дізнання, досудового слідства, прокуратури і суд, про що виносять постанову. У разі незгоди з винесеною постановою про відшкодування шкоди громадянин відповідно до положень цивільно-процесуального законодавства може оскаржити постанову до суду.

Відповідно до п.11 Положення про застосування Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду», затвердженого наказом Міністерства юстиції України, Генеральної прокуратури України та Міністерства фінансів України № 6/5/3/41 від 04.03.96 р., для визначення розміру шкоди, переліченої в пунктах 1, 3, 4 ст.3 Закону, громадянин протягом шести місяців після направлення йому повідомлення може звернутися: 1) при закритті провадження в справі органами дізнання або слідства Міністерства внутрішніх справ, Генеральної прокуратури і Служби безпеки України - відповідно до цих органів; 2) при винесенні виправдувального вироку або закритті справи судом першої інстанції чи в касаційному або наглядному порядку - до суду, який розглядав справу по першій інстанції; 3) при скасуванні постанови районного (міського) суду (судді) про накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт і закритті справи - в районний (міський) суд (до судді), який розглядав справу про адміністративне правопорушення.

ОСОБА_1 звернувшись до суду просить відшкодувати йому втрачену вигоду у вигляді не отриманої заробітної плати, вартість речових доказів - друкарських машинок, витрат, пов`язаних з явкою у судові засідання, проїзд до апеляційного суду, вартість листа до Європейського суду з прав людини, вартість договору та моральної шкоди, викликаної глибокими душевними стражданнями, внаслідок втрати речових доказів - двох друкарських машинок та оригіналу договору від 21 травня 2001 року.

Дотримуючись положень ст.12 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» позивач ОСОБА_1 04.03.2014 року звернувся до Токмацької міжрайонної прокуратури із заявою про визначення розміру матеріальної шкоди. Згідно пояснень прокурора Драча Т.В. наразі вирішується питання щодо визначення розміру втраченого заробітку, судових витрат понесених позивачем та інших витрат, сплачених ОСОБА_1 За результатами розгляду звернення буде винесена вмотивована постанова, яка буде вручена позивачу ОСОБА_1 В разі незгоди з винесеною постановою ОСОБА_1 матиме змогу оскаржити її.

З матеріалів справи вбачається, що постанова про відшкодування завданої шкоди Токмацькою міжрайонною прокуратурою ще не винесена, відповідно не оскаржена. Тому, суд вважає, що визначення розміру матеріальної шкоди щодо втраченої вигоди у вигляді не отриманої заробітної плати та судових витрат в даному випадку належить до компетенції інших органів, а не суду. Тільки після складання постанови прокуратурою та у разі незгоди з нею, ОСОБА_1 має змогу оскаржити її в судовому порядку на підставі ст.12 вищевказаного Закону, після чого дані вимоги можуть бути предметом судового розгляду.

Щодо заявлених позивачем до відшкодування судових витрат, які були понесені ним під час судового розгляду інших цивільних справ, скарг у суді першої інстанції та апеляційному суді, суд вважає, що вказані вимоги не підлягають задоволенню, оскільки дане питання повинно було вирішуватись в межах того провадження, під час якого вони були понесені. Якщо ОСОБА_1 звертався з такою вимогою до суду під час розгляду відповідної цивільної справи, скарги, але вона не була вирішена, то позивач може звернутися із заявою про винесення додаткового рішення до судді, в провадженні якого перебувала дана справа. Відшкодування даних витрат не передбачене Законом України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду». Крім того, позивачем не надано доказів того, що ним був направлений лист до Європейського суду з прав людини та вартості такого листа.

Згідно ст.60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Майно, зазначене в пункті 2 статті 3 цього Закону, повертається в натурі, а в разі неможливості повернення в натурі його вартість відшкодовується за рахунок тих підприємств, установ, організацій, яким воно передано безоплатно. У разі ліквідації підприємств, установ, організацій, яким майно було передано безоплатно, або недостатності у них коштів для

відшкодування шкоди вартість майна (частина вартості) відшкодовується за рахунок державного бюджету. Вартість майна визначається за цінами, що діють на момент прийняття рішення про відшкодування шкоди. У разі пошкодження майна завдана шкода відшкодовується повністю (ст.4 цього Закону).

Згідно відповіді начальника слідчого управління ГУМВС України в Запорізькій області Монастирського Ю.А. від 16.12.2013 року за № 6/С-654, долученої до матеріалів даної цивільної справи позивачем, ОСОБА_1 було повідомлено, що під час службового розслідування не надалося можливим встановити долю речових доказів, які були вилучені у нього в ході розслідування кримінальної справи, в зв'язку з тим, що матеріали вказаної справи перебувають у суді.

Однак на даний час встановлено, що 12.03.2014 року в.о. начальника Токмацького МВ ГУМВС України Чорним К.В. в зв'язку з виконанням постанови заступника Токмацького міжрайонного прокурора Саврана О.М. від 28.07.2013 року про закриття кримінального провадження № 12013080350000867 (кримінальна справа 2060231) відносно ОСОБА_1 за ч.1 ст.358, ч.3 ст.358 КК України до Василівського районного суду Запорізької області був направлений запит щодо наявності речових доказів за вказаною кримінальною справою, а саме, двох механічних друкарських машинок, в камері схову речових доказів Василівського районного суду Запорізької області.

Згідно відповіді заступника голови Василівського районного суду Запорізької області Степаненко Ю.А. від 12.03 2014 року № 73/14 речові докази у вигляді двох друкарських машинок були отримані Василівським районним судом Запорізької області з Токмацької міжрайонної прокуратури Запорізької області 15.05.2008 року та відповідно до вимог інструкції з діловодства в місцевому загальному суді, затвердженою наказом ДСА України від 27.06.2006 року № 68, опечатані та передані на зберігання до архіву суду.

Згідно пояснень прокурора Драча Т.В. на даний час Токмацьким МВ ГУМВС України вирішується питання про їх повернення власнику.

Таким чином, підстави для стягнення вартості двох друкарських машинок в розмірі 8000 грн. відсутні, оскільки у позивача є реальна можливість отримати вказані речові докази в натурі. На даний час організація, якій майно передане безоплатно, а саме, Василівський районний суд, не ліквідовано, доказів відмови у видачі в натурі речових доказів - двох друкарських машинок, позивачем суду не надано.

Стосовно позовних вимог щодо стягнення вартості оригіналу договору від 21.05.2001 року в розмірі 50000 грн., укладеного між ТОВ «Токмактепломережа» в особі директора Оберемка О.В. та ОСОБА_1 про надання послуг з теплопостачання, суд також вважає необхідним відмовити з наступних підстав.

Відповідно до вимог ст. 61 ЦПК України обставини, визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, не підлягають доказуванню. Обставини, встановлені судовим рішенням, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Заочним рішенням Томацького районного суду від 10.02.2014 року у цивільній справі № 328/123/14-ц у задоволенні позову ОСОБА_1 до ТОВ "Токмактепломережа", КП "Токмак теплоенергія", Оберемка Олександра Володимировича, ОСОБА_12 про захист прав споживачів, визнання презумпції дійсності договору, стягнення матеріальної та моральної шкоди, відмовлено. Рішення набрало законної сили. Вказаним рішенням, встановлено, що відповідно до довідки ТОВ "Токмактепломережа" № 384 від 06.12.2001 р. договір на поставку теплової енергії між ТОВ "Токмактепломережа" та ОСОБА_1 не укладався. В довідці ТОВ "Токмактепломережа" № 385 від 06.12.2001 р. зазначено, що ОСОБА_1 вніс в офіційний документ - типовий договір на постачання теплової енергії змінені умови, що суперечать інтересам підприємства та надав підроблений договір до суду з метою незаконного стягнення з підприємства грошових коштів. Також у вказаній довідці підприємство просить порушити кримінальну справі відносно ОСОБА_1 за ст.ст. 190, 358 КК України.

Позивач поясняв, що у нього відсутній оригінал спірного договору, оскільки він був у нього вилучений слідчим при розгляді кримінальної справи. Рішенням Токмацького районного суду від 10.02.14 року у цивільній справі № 328/123/14-ц встановлено, що згідно постанови про приєднання до справи речових доказів від 22.05.2002 р. по справі № 2260231 відносно ОСОБА_1, був вилучений договір між ТОВ "Токмактепломережа" і ОСОБА_1 від 21.05.2001 р. на надання послуг з теплопостачання, вказаний договір визнаний речовим доказом. Проте, встановити з тексту постанови у кого був вилучений вказаний договір, та чи був це оригінал договору не є можливим. Тому, і немає підстав для стягнення вартості зазначеного договору.

Крім того, не підлягають задоволенню і вимоги щодо стягнення в солідарному порядку з Токмацької міжрайонної прокуратури Запорізької області, прокуратури Запорізької області та Токмацького РВ ГУМВС України в Запорізькій області моральної шкоди в розмірі 100000 грн., викликаної глибокими душевними стражданнями, внаслідок втрати речових доказів - двох друкарських машинок та оригіналу договору від 21 травня 2001 року, оскільки така шкода ОСОБА_1 не доведена, позивачем не зазначено в чому полягають його глибокі душевні страждання, тим більше, що речові докази - дві друкарські машинки, не втрачено, як зазначалося раніше, вони знаходяться в Василівському районному суді та будуть повернуті власнику в натурі. Щодо втрати оригіналу договору, то не доведено, у кого був вилучений вказаний договір, та чи був це оригінал договору та що він був втрачений саме з вини відповідачів.

Статтею 212 ЦПК України, передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Виходячи з вищенаведених обставин справи, а також діючого матеріального закону, з урахуванням загальних засад цивільного судочинства відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 3 Цивільного Кодексу України, а саме: справедливості, добросовісності та розумності, суд приходить до висновку, що в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до держави Україна в особі казначейської служби України, Токмацького МВ ГУМВС України в Запорізькій області, ОСОБА_3, Токмацької міжрайонної прокуратури Запорізької області, Прокуратури Запорізької області про відшкодування шкоди, завданої незаконними діями органів досудового слідства, прокуратури та суду необхідно відмовити в повному обсязі.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України, оскільки в задоволенні позовних вимог позивача судом має бути відмовлено, судові витрати, пов'язані з явкою до суду не підлягають стягненню з відповідачів.

Керуючись ч.1 ст.60, ст.61, ч.3 ст.208, ч.1-ч.3 ст.209, ст.ст.213-215 та ст.218 ЦПК України, суд,

вирішив:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до держави Україна в особі державної казначейської служби України, Токмацької міжрайонної прокуратури Запорізької області, прокуратури Запорізької області, Токмацького РВ ГУМВС України в Запорізькій області, ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними діями органів досудового слідства, прокуратури та суду - відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Запорізької області через Токмацький районний суд Запорізької області шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не було скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя: