Судове рішення #36252004

Єдиний унікальний номер 232/436/14-ц Номер провадження 22-ц/775/3347/2014



Єдиний унікальний номер: 232/436/14ц

Номер провадження: 22ц-775/3347/2014

Категорія 26

Головуючий в першій інстанції - Волкова Н.Ю.

Доповідач - Супрун М.Ю.



У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И


04 квітня 2014 року Апеляційний суд Донецької області у складі:


головуючого судді Никифоряка Л.П.,

суддів Супрун М.Ю., Корчистої О.І.,

при секретарі Руденко Д.В.,


розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Донецьку цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м.Кіровське Донецької області про відшкодування моральної шкоди, спричиненої професійним захворюванням,

за апеляційною скаргою відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м.Кіровське Донецької області на рішення Кіровського міського суду Донецької області від 07 березня 2014 року,-

В С Т А Н О В И В :

Рішенням Кіровського міського суду Донецької області від 07 березня 2014 року вищезазначений позов задоволено частково. Стягнуто з відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м.Кіровське Донецької області на користь ОСОБА_2 моральну шкоду у розмірі 12000,00 грн. Розподілено судові витрати.

З вказаним рішенням не погодився відповідач та подав на нього апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просив рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог. В обґрунтування доводів апеляційної скарги відповідач послався на те, що відповідно до Закону України від 23.02.2007 р. № 717 - V «Про внесення змін до Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» виключені норми, що передбачають відшкодування Фондом моральної шкоди. Крім того апелянт вважає, що суд першої інстанції не врахував те, що ОСОБА_2 не довів факту завдання йому моральної шкоди.

Представник відповідача Цокурова О.М., діюча за довіреністю, в судовому засіданні апеляційної інстанції підтримала апеляційну скаргу, просила її задовольнити.

Позивач у судовому засіданні апеляційного суду заперечував проти апеляційної скарги, просив її відхилити.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника відповідача та позивача, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи скарги, апеляційний суд вважає, що скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Судом першої інстанції при вирішенні справи встановлено, що позивач понад 17 років працював на підприємствах вугільної промисловості на підземних роботах, останнім часом на ТОВ «Шахта Комсомолець Донбасу», звідки був звільнений 30 вересня 2013 року у зв'язку з виходом на пенсію ( 9-16).

Робота в шкідливих умовах привела до утворення у ОСОБА_2 професійного захворювання - пневмоконіозу 1 ст., що вбачається з акту розслідування професійного захворювання від 19 липня 2001 року (а.с.16). Згідно вказаного акту, причинами професійного захворювання у позивача виявилися тривала робота в умовах високої запиленості, низький рівень медико-профілактичного обслуговування.

Згідно довідки Донецької обласної МСЕК№3 від 11.10.2001 року, позивачу вперше встановлено 40 відсотків втрати професійної працездатності у зв'язку з професійним захворюванням. (а.с.17)

Довідкою Донецької обласної МСЕК№3 від 20.10.2005 року, ОСОБА_2 встановлена втрата 50 відсотків професійної працездатності та третя група інвалідності безстроково. (а.с.20)

Вирішуючи справу, суд першої інстанції повно встановив обставини справи, перевірив доводи сторін, правильно застосував норми матеріального права, додержався норм процесуального права і дійшов обґрунтованого висновку про те, що позивачеві завдано моральну шкоду, яку має відшкодувати відповідач.

Відповідно до вимог, які викладено у п. п. «е»п.1 ч.І ст.21, ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві, професійного захворювання, що спричинило втрату працездатності», в редакції на час виникнення правовідносин, у разі настання страхового випадку Фонд соціального страхування від нещасних випадків зобов'язаний у встановленому законодавством порядку своєчасно та в повному обсязі відшкодувати грошову суму за моральну шкоду за наявності факту заподіяння цієї шкоди потерпілому.

Як зазначив Конституційний Суд України в п.4.1. свого Рішення від 27 січня 2004 року по справі № 1-9/2004, ушкодження здоров'я, заподіяні потерпілому під час виконання трудових обов'язків, незалежно від ступеня втрати професійної працездатності спричинюють йому моральні та фізичні страждання. У випадку професійного захворювання потерпілий втрачає працездатність і зазнає значно більшої моральної шкоди, ніж заподіяна працівникові, який не втратив професійної працездатності. Відмова потерпілому у праві на отримання грошової суми за моральну шкоду від Фонду соціального страхування від нещасних випадків залежно від ступеня втрати професійної працездатності має обмежувальний характер. Встановлення Законом (1105-14) обов'язку Фонду соціального страхування від нещасних випадків відшкодувати моральну шкоду є засобом реалізації потерпілим гарантованого державою усім застрахованим громадянам забезпечення прав у страхуванні від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання (стаття 3).

Таким чином, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що наявність моральних страждань позивача доведена і їх він зазнав у зв'язку з професійним захворюванням, яке спричинило втрату працездатності.

Доводи апеляційної скарги Фонду відносно того, що оскільки у Закон України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» 23 лютого 2007 року внесені зміни, він не зобов'язаний відшкодовувати позивачу моральну шкоду, не спростовують висновків суду, оскільки Закон України від 23 лютого 2007 року не має зворотної сили і не може застосовуватись до правовідносин, які виникли у 2001 році.

Посилання апелянта про недоведеність факту моральної шкоди, отриманої позивачем не заслуговують на увагу суду, оскільки сам факт стійкої втрати працездатності, з точки зору погіршення здоров'я, втрати важливих особистих здібностей, зміни життєвого укладу, необхідності лікування та таке інше, веде до висновків про наявність моральної шкоди. Це також випливає з положень ст.3 Конституції України, відповідно до якої, людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Так, відповідно до роз'яснень, що містяться у пункті 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року N 4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" (із відповідними змінами), розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь заниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого спростування інформації редакцією засобу масової інформації . При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

При встановленні розміру відшкодування моральної шкоди з відповідача, суд першої інстанції врахував глибину фізичних та моральних страждань позивача, ступень втрати професійної працездатності та негативні наслідки погіршення здоров'я, і враховуючи конкретні обставини справи, вірно визначив розмір заподіяної моральної шкоди.

З урахуванням наведеного, суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, підстав для скасування рішення суду в межах доводів апеляційної скарги не має, доводи апеляційної скарги необґрунтовані і не спростовують висновків суду, тому відповідно до частини 1 ст. 308 ЦПК України апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду - залишенню без змін.

Керуючись ст. ст. 307, 308, 313-315 ЦПК України, апеляційний суд



У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м.Кіровське Донецької області відхилити.

Рішення Кіровського міського суду Донецької області від 07 березня 2014 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.


Судді







Коментарі
Коментарі відсутні
Потрібна автентифікація

Потріблно залогінитись, щоб коментувати

Логін Реєстрація