АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 2-101/99

Номер провадження 22-ц/786/816/14

Головуючий у 1-й інстанції Новак Ю.Д.

Доповідач Корнієнко В. І.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 березня 2014 року м. Полтава

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Полтавської області в складі:

Головуючого судді: Корнієнка В.І.,

Суддів: Карпушина Г.Л., Винниченка Ю.М.,

При секретарі: Коротун І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою Куликівської сільської ради

на ухвалу Ленінського районного суду м. Полтави від 31 січня 2014 року

у справі за заявою ( скаргою ) ОСОБА_1 про відновлення виконавчого провадження з виконання виконавчого листа № 2-101/99 від 14 лютого 2008 року, виданого Ленінським районним судом м. Полтави, заінтересовані особи: Куликівська сільська рада, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, Октябрський ВДВС Полтавського МУЮ, -

В С Т А Н О В И Л А :

Ухвалою Ленінського районного суду м. Полтави від 31 січня 2014 року поновлено ОСОБА_1 строк для звернення до суду з даною заявою ( скаргою ).

Постанову головного державного виконавця Октябрського ВДВС Полтавського МУЮ Хоменко А.М. від 30 вересня 2008 року про закінчення виконавчого провадження з виконання виконавчого листа № 2-101/99 від 14 лютого 2008 року, виданого Ленінським районним судом м. Полтави про виселення ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 з квартири по АДРЕСА_1 Полтавської області та зобов'язання КСП ім.. Благоєва надати ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 інше житлове приміщення житловою площею 53 кв.м. - скасовано та зобов'язано державного виконавця Октябрського ВДВС Полтавського МУЮ відновити виконавче провадження згідно виконавчого листа Ленінського районного суду м. Полтави від 14 лютого 2008 року за № 2-101/99, виданого на підставі рішення Ленінського районного суду м. Полтави від 10 березня 1999 року, для подальшого його примусового виконання.

З даною ухвалою не погодилася Куликівська сільська рада. та в особі голови сільської ради подала на неї апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу скасувати та постановити нову, якою відмовити ОСОБА_1 у задоволенні заяви про відновлення виконавчого провадження у повному обсязі.

Апелянт вважає ухвалу такою, що постановлена з порушенням норм процесуального права. Доводи апеляційної скарги вмотивовує тим, що суд не може визнати поважними такі причини пропуску заявником встановленого законом строку, як : юридична необізнаність, похилий вік, непрацездатність, а також тривалий термін розгляду справи «Глоба проти України» в Європейському суді.

Вказує, що навіть у самому рішенні Європейського суду з прав людини по справі «Глоба проти України» від 05 липня 2012 року зазначено про існування постанови Октябрського ВДВС Полтавського ПУЮ від 30 вересня 2008 року про закінчення виконавчого провадження, що свідчить про те, що заявнику ОСОБА_1 було вчасно повідомлено про відповідне рішення, прийняте виконавчою службою.

Також вказував на те, що від дати набуття рішенням Європейського суду статусу остаточного до дати судового оскарження постанови минуло більше року, щодо якого ані сам ОСОБА_1, ані суд першої інстанції не наводить жодної поважної причини пропуску.

Окрім цього, апелянт вважає, що постанова головного державного виконавця Октябрського ВДВС Полтавського МУЮ Хоменка А.М. від 30 вересня 2008 року про закінчення виконавчого провадження є правомірною та такою, що винесена з дотриманням приписів Закону України «Про виконавче провадження.

Вважає, що судом помилково сформульовано суть процесуальної дії, яку має зробити державний виконавець на виконання ухвали, а саме: відновити виконавче провадження згідно виконавчого листа Ленінського районного суду м. Полтави від 14 лютого 2008 року за № 2-101/99, виданого на підставі рішення Ленінського районного суду м. Полтави від 10 березня 1999 року для його подальшого примусового виконання, оскільки одночасно із постановою про закінчення виконавчого провадження від 30 вересня 2008 року було винесено постанову про повернення виконавчого документа до районного суду.

Колегія суддів, перевіривши матеріали справи та доводи апелянта, приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення за наступних підстав.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 307 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право постановити ухвалу про відхилення апеляційної скарги і залишення ухвали без змін.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 312 ЦПК України, розглянувши апеляційну скаргу на ухвалу суду першої інстанції, апеляційний суд відхиляє скаргу і залишає ухвалу без змін, якщо судом першої інстанції постановлено ухвалу з додержанням вимог закону.

Так, матеріалами справи підтверджується, що рішенням Ленінського районного суду м. Полтави від 10 березня 1999 року частково задоволені позовні вимоги ОСОБА_1, у зв'язку з чим: визнано недійсним ордер, виданий виконавчим комітетом Куликівської сільської ради народжних депутатів Полтавського району та області від 18 серпня 1995 року № 30 на ім'я ОСОБА_2 на жиле приміщення по АДРЕСА_1, виселено ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 з вказаної квартири та зобов'язано КСП імені Благоєва надати їм інше житлове приміщення площею 53 кв.м., а ОСОБА_1 квартиру по АДРЕСА_1. У задоволенні позовних вимог про стягнення матеріальної та моральної шкоди - відмовлено.

Ухвалою Полтавського обласного суду від 08 квітня 1999 року в задоволенні касаційних скарг ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 відмовлено, рішення Ленінського районного суду м. Полтави від 10 березня 1999 року залишено без змін.

Постановою президії Полтавського обласного суду від 04 лютого 2000 року частково задоволено протест заступника Генерального прокурора України, рішення Ленінського районного суду м. Полтави від 10 березня 1999 року та ухвалу судової колегії Полтавського обласного суду від 08 квітня 1999 року змінено в частині надання жилого приміщення сім'ї ОСОБА_2, виклавши в цій частині рішення в наступній редакції: «Зобов'язати КСП ім.. Благоєва Полтавського району надати ОСОБА_2, ОСОБА_3 так ОСОБА_4 інше житлове приміщення, яке за розміром не менше за те, яке вони займали до вселення в спірну квартиру».

Вказане судове рішення було звернуто до виконання.

Також матеріалами справи підтверджується, що на примусовому виконанні ВДВС Полтавського РУЮ та згодом Октябрського ВДВС Полтавського МУЮ перебувало виконавче провадження з виконання виконавчого листа № 2-101від 27 вересня 2000 року, виданого Ленінським районним судом м. Полтави, про зобов'язання КСП ім.. Благоєва надати ОСОБА_1 квартиру по АДРЕСА_1.

08 лютого 2001 року державним виконавцем ВДВС Полтавського РУЮ винесено постанову про відкриття виконавчого провадження.

Виконавче провадження зупинялось на час вирішення питання про передачу житлового фонду КСП ім. Благоєва на баланс Куликівської сільської ради та згодом відновлювалось.

На підставі рішення виконавчого комітету Куликівської сільської ради від 04 вересня 2002 року об'єкти соціального побуту, які перебували на балансі КСП ім. Благоєва, прийнято у комунальну власність сільської ради.

Постановою державного виконавця від 24 грудня 2002 року замінено боржника у виконавчому провадженні КСП ім. Благоєва у зв'язку з прийняттям господарським судом Полтавської області рішення про скасування державної реєстрації на Куликівську сільську раду, на баланс якої передано об'єкти соціального побуту, які перебували на балансі КСП ім. Благоєва, в тому числі житловий фонд.

Під час здійснення виконавчого провадження державні виконавці ВДВС Полтавського РУЮ та Октябрського ВДВС Полтавського МУЮ протягом 2001-2005 років неодноразово зверталися до Ленінського районного суду м. Полтави з поданнями про встановлення порядку виконання судового рішення, зміну способу і порядку виконання судового рішення у зв'язку неможливістю його виконання в частині виселення ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 з квартири по АДРЕСА_1, про зобов'язання КСП ім. Благоєва надати ОСОБА_1 квартиру по АДРЕСА_1 та рішення суду про зобов'язання КСП ім. Благоєва надати ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 інше житлове приміщення, яке за розміром відповідає вимогам ст.ст. 47,48 Житлового кодексу України, але не менше за те, яке вони займали до вселення в спірну квартиру, через відсутність вільного житла на території Куликівської сільської ради.

В задоволенні подань державних виконавців суд відмовляв з різних підстав.

Постановою начальника Октябрського ВДВС Полтавського МУЮ від 14 серпня 2007 року прийнято рішення про закінчення виконавчого провадження з виконання виконавчого листа № 2-101, виданого Ленінським районним судом м. Полтави, про зобов'язання КСП ім. Благоєва надати ОСОБА_1 квартиру по АДРЕСА_1 у з підстав, передбачених п. 11 ст. 37 Закону України "Про виконавче провадження". Проте ухвалою Ленінського районного суду м. Полтави від 20 листопада 2007 року вказана постанова скасована.

22 лютого 2008 року державним виконавцем Октябрського ВДВС Полтавського МУЮ винесено постанову про відновлення провадження, у зв'язку з невиконанням судового рішення на голову Куликівської сільської ради державним виконавцем накладений штраф, проте незважаючи на ці заходи рішення Ленінського районного суду виконане не було, про що державним виконавцем 25 липня 2008 року складений відповідний акт.

30 вересня 2008 року державним виконавцем винесено постанови про закінчення виконавчих проваджень з примусового виконання виконавчих листів № 2-101, виданих Ленінським районним судом м. Полтави на підставі рішення суду від 10 березня 1999 року. Постанови державного виконавця були оскаржені до суду стягувачем ОСОБА_1, але ухвалою Ленінського районного суду м. Полтави від 04 листопада 2008 року, залишеною без змін ухвалою Апеляційного суду Полтавської області від 11 грудня 2008 року, в задоволенні скарги ОСОБА_1 було відмовлено з посиланням на те, що обставини справи та докази дають підстави вважати, що постанови про закінчення виконавчого провадження були прийняті державним виконавцем відповідно до вимог Закону та в межах повноважень державного виконавця.

Невиконання зазначеного рішення Ленінського районного суду м. Полтави від 10 березня 1999 року стало підставою для звернення заявником до європейського суду з прав людини, який 05 липня 2012 року ухвалив рішення у справі «Глоба проти України, яке набуло статусу остаточного 19 листопада 2012 року.

Окрім того, ухвалою Ленінського районного суду м. Полтави від 27 грудня 2013 року відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_1 про зміну способу виконання вищевказаного рішення суду.

Вирішуючи питання щодо наявності підстав для задоволення ОСОБА_1, суд першої інстанції правомірно виходив з наступного.

Рішенням Європейського суду з прав людини, яке згадувалося вище, було встановлено порушення п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод з огляду на надмірну тривалість провадження у його цивільній справі. Предмет розгляду скарги у Європейському суді становило судове провадження та тривале невиконання зазначеного рішення національного суду.

За усталеною практикою Європейського суду виконання остаточних обов'язкових рішень національних судів становить невід'ємну частину провадження справи.

Європейський суд наголошує, що п. 1ст. 6 Конвенції захищає виконання остаточних судових рішень, які у державах, що визнали верховенство права, не можуть залишатися невиконаними на шкоду одній зі сторін. Відповідно, виконанню судового рішення не можна перешкоджати, відмовляти у виконанні або надмірно його затримувати. Таким чином, на державу покладається зобов'язання вжити всіх необхідних заходів для виконання остаточних судових рішень.

У п. 48 мотивувальної частини зазначеного рішення Європейським судом було підкреслено, що найбільш прийнятною формою відшкодування матеріальної шкоди в справі заявника було б виконання рішення національного суду. Таким чином, заявника було б приведено, наскільки це можливо, до становища, яке він мав до порушення п. 1 ст. 6 Конвенції.

На державу покладається обов'язок виконання рішень Європейського суду, під яким слід розуміти не тільки виплату відшкодування, а й вжиття державою додаткових заходів індивідуального характеру, спрямованих на усунення конкретного порушення, визначеного в рішенні Європейського суду, а також заходів загального характеру, спрямованих на усунення підстави для надходження до Європейського суду аналогічних заяв проти України у майбутньому.

Стосовно рішення Європейського суду у справі «Глоба проти України» вжиття державою додаткових заходів індивідуального характеру - це виконання рішення Ленінського районного суду м. Полтави від 10 березня 1999 року, ухваленого на користь заявника, незважаючи на відсутність в резолютивній частині рішення Європейського суду прямої вказівки на виконання зазначеного національного рішення. Саме виконання вказаного рішення національного суду становитиме повне виконання рішення Європейського суду у справі «Глоба проти України».

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» рішення є обов'язковим для виконання Україною відповідно до ст. 46 Конвенції.

Згідно ч. 1 ст. 46 Конвенції про захист прав і основоположних свобод Високі Договірні Сторони зобов'язуються виконувати остаточні рішення Суду в будь-яких справах, у яких вони є сторонами.

Відповідно до ч. 5 ст. 124 Конституції України судові рішення увалюються іменем України і є обов'язковими для виконання на всій території України.

З урахуванням викладеного, керуючись при цьому нормами ст.ст. 49, 50 Закону України «Про виконавче провадження, суд першої інстанції обґрунтовано та правомірно дійшов висновку про наявність підстав для задоволення заяви ОСОБА_1 та зобов'язання державного виконавця відновити виконавче провадження згідно виконавчого листа Ленінського районного суду м. Полтави від 14 лютого 2008 року за № 2-10199, виданого на підставі рішення Ленінського районного суду м. Полтави від 10 березня 1999 року для його подальшого примусового виконання.

При цьому обґрунтованим є і висновок місцевого суду щодо поновлення ОСОБА_1 строку на звернення з заявою, виходячи з обставин справи, взявши до уваги також той факт, що справа за яго заявою тривалий час знаходилася на розгляді в Європейському суді, після ухвалення рішення яким ОСОБА_1 вчиняв дії, спрямовані на оскарження дій державних виконавців та можливість відновлення виконавчого провадження за рішенням суду.

На підставі вищенаведеного, враховуючи вказані обставини, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, і не підтверджують належними доказами їх неправомірність.

Виходячи з вищевикладеного, судова колегія дійшла висновку про те, що судом першої інстанції на час розгляду заяви про забезпечення позову з'ясовано всі обставини та надано їх належну правову оцінку. Порушень норм процесуального права, які б могли призвести до зміни чи скасування ухвали Ленінського районного суду м. Полтави від 31 січня 2014 року судовою колегією не встановлено.

Керуючись п. 1 ч.2 ст.307, п. 1 ч. 1 ст. 312, 313, 314, 315 ЦПК України, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу Куликівської сільської ради - відхилити.

Ухвалу Ленінського районного суду м. Полтави від 31 січня 2014 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий суддя : /підпис/ В.І. Корнієнко

Судді: /підпис/ Г.Л. Карпушин /підпис/Ю.М. Винниченко

КОПІЯ

ВІРНО: Суддя апеляційного суду

Полтавської області __________ В.І. Корнієнко