КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" квітня 2014 р. Справа№ 46/436-б

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Гарник Л.Л.

суддів: Доманської М.Л.

Пантелієнка В.О.

за участю представників:

від ініціюючого кредитора: не з'явився;

від ліквідатора: Андрєєва О.О. (довіреність б/н від 08.01.2014);

від Міністерства юстиції України: Козятинська А.П. (довіреність від 08.01.2014 №13.2-32/2);

від Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві: Посвистак С.М. (довіреність від 04.12.2013 №4431/9/26-55-10-02-09);

ОСОБА_5: не з'явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу

ОСОБА_5

на ухвалу господарського суду міста Києва від 05.02.2014

у справі № 46/436-б (суддя Омельченко Л.В.)

за заявою Державного агентства резерву України

до Державної акціонерної компанії "Укрресурси"

про банкрутство

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою господарського суду міста Києва від 05.02.2014 у справі № 46/436-б за заявою Державного агентства резерву України про банкрутство Державної акціонерної компанії "Укрресурси" затверджено мирову угоду від 30.12.2013, укладену між кредиторами Державної акціонерної компанії "Укрресурси" в особі голови комітету кредиторів - представника Державного агентства резерву України та Державною акціонерною компанією "Укрресурси" в особі ліквідатора банкрута арбітражного керуючого Шаргала Р.В.; припинено повноваження ліквідатора банкрута арбітражного керуючого Шаргала Р.В.; припинено провадження у справі; дію мораторію припинено.

Не погоджуючись з винесеною ухвалою, ОСОБА_5 звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить змінити оскаржувану ухвалу і виключити з мирової угоди вимоги ОСОБА_5, залишивши їх першочерговими вимогами для виконання арбітражним керуючим Шаргало Романом Володимировичем.

Скаргу мотивовано порушенням місцевим господарським судом норм матеріального права.

Скаржник зазначає, що умови мирової угоди, затвердженої оскарженою ухвалою суду від 05.02.2014, перешкоджають виконанню судових рішень.

У засіданні апеляційної інстанції представник ліквідатора Державної акціонерної компанії "Укрресурси" просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржену ухвалу без змін; представники Міністерства юстиції України, Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві покладають вирішення даного питання на розсуд суду.

Інші учасники провадження у справі в судове засідання апеляційної інстанції представників не направили, про причини неприбуття суд не повідомили. Враховуючи те, що інші учасники провадження у справі про дату, час та місце слухання справи повідомлялися належним чином, колегія суддів вважає можливим здійснити перегляд рішення місцевого господарського суду в даній справі за наявними матеріалами справи та без участі їх представників.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та перевіривши правильність застосування господарським судом при прийнятті оскарженої ухвали норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційне подання підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до частини 2 статті 41 Господарського процесуального кодексу України, провадження у справах про банкрутство здійснюється у порядку, передбаченому цим кодексом, з врахуванням вимог Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», норми якого, як спеціальні норми права, превалюють у застосуванні над загальними нормами Господарського процесуального кодексу України та чинного цивільного законодавства.

Відповідно до вимог статті 4 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" від 14.05.1992р. N 2343-XII (в редакції до набрання чинності з 19.01.2013 внесених змін, далі - Закон про банкрутство) щодо боржника застосовуються такі судові процедури банкрутства: розпорядження майном боржника; мирова угода; санація (відновлення платоспроможності) боржника; ліквідація банкрута.

Статтею 35 Закону визначено, що під мировою угодою у справі про банкрутство розуміється домовленість між боржником і кредиторами стосовно відстрочки та (або) розстрочки, а також прощення (списання) кредиторами боргів боржника, яка оформляється угодою сторін. Не підлягає прощенню (списанню) за умовами мирової угоди заборгованість із сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та інші види загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Частиною 4 статті 37 Закону передбачено істотні умови мирової угоди, а саме вона повинна містити положення про: розміри, порядок і строки виконання зобов'язань боржника; відстрочку чи розстрочку або прощення (списання) боргів чи їх частини.

Крім цього, мирова угода може містити умови про: виконання зобов'язань боржника третіми особами; обмін вимог кредиторів на активи боржника або його корпоративні права.

Рішення про укладення мирової угоди від імені кредиторів приймається комітетом кредиторів більшістю голосів кредиторів - членів комітету та вважається прийнятим за умови, що всі кредитори, вимоги яких забезпечені заставою майна боржника, висловили письмову згоду на укладення мирової угоди (ч. З ст. 35 Закону).

Рішення про укладення мирової угоди приймається від імені боржника керівником боржника чи арбітражним керуючим (керуючим санацією, ліквідатором), які виконують повноваження органів управління та керівника боржника і підписують її (ч. 4 ст. 35 Закону).

Від імені кредиторів мирову угоду підписує голова комітету кредиторів (ч.5 ст. 35 Закону).

Відповідно до статті 38 Закону арбітражний керуючий протягом п'яти днів з дня укладення мирової угоди повинен подати до господарського суду заяву про затвердження мирової угоди.

До заяви про затвердження мирової угоди додаються: текст мирової угоди; протокол засідання комітету кредиторів, на якому було прийнято рішення про укладення мирової угоди; список кредиторів із зазначенням поштової адреси, номеру (коду), що ідентифікує платника податків, та суми заборгованості; зобов'язання боржника щодо відшкодування усіх витрат, відшкодування яких передбачено у першу чергу згідно зі статтею 31 цього Закону, крім вимог кредиторів, забезпечених заставою; письмові заперечення кредиторів, які не брали участі в голосуванні про укладення мирової угоди чи проголосували проти укладення мирової угоди, за їх наявності.

Місцевий господарський суд, розглянувши надані сторонам докази, зокрема текст мирової угоди та рішення комітету кредиторів від 10.12.2013, дійшов висновку, що укладена сторонами у даній справі мирова угода від 30.12.2013 не суперечить нормам чинного законодавства, у зв'язку з чим підлягає затвердженню.

Колегія суддів з висновками суду першої інстанції не погоджується з наступних підстав.

Під час апеляційного провадження встановлено, що зазначену мирову угоду укладено 30.12.2013 ліквідатором Державної акціонерної компанії "Укрресурси" арбітражним керуючим Шаргало Романом Вікторовичем та головою комітету кредиторів Державної акціонерної компанії "Укрресурси" Державним агентством резерву України.

Із тексту зазначеної мирової угоди вбачається, що її погоджено з Міністерством економічного розвитку та торгівлі України, а також з Державною податковою інспекцією у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві в частині податкової заборгованості у розмірі 8 359,33 грн.

Між тим, наявними матеріалами справи підтверджується, що заява про затвердження мирової угоди від 30.12.2013 подана ліквідатором боржника безпосередньо до господарського суду міста Києва 24.01.2014, тобто з порушенням встановленого статтею 38 Закону про банкрутство п'ятиденного строку з дня укладення мирової угоди.

Крім того, місцевим господарським судом при затвердженні мирової угоди не надано правової оцінки законності її умов про відстрочення виконання боржником визнаних ухвалою попереднього засідання суду від 12.09.2011 зобов'язань перед ОСОБА_5 в сумі 793 661,92 грн., що ґрунтуються на низці невиконаних у повному обсязі судових рішень, якими присуджено до стягнення на його користь з боржника суми відшкодування за затримку виплати боргу з заробітної плати та моральної шкоди, середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні за період 01.12.2002 - 16.10.2006, середньомісячного заробітку за час вимушеного прогулу за період 01.03.2002 - 17.04.2007, компенсації за невикористані дні відпусток за період 01.03.2002 - 17.04.2007, вихідної допомоги про звільнення за три місяці за затримку видачі трудової книжки за період 18.04.2007 - 17.10.2008, середньомісячного заробітку за затримку розрахунку при звільненні за період 18.04.2007 - 15.01.2009, втраченої частини заробітної плати за період березень 2002 року - лютий 2006 року, середнього заробітку за затримку видачі трудової книжки за період 18.10.2008 - 18.03.2009, середньомісячного заробітку за затримку розрахунку при звільненні за період 16.01.2009 - 16.11.2009, середньомісячного заробітку за період з 17.04.2007 -16.11.2009, середньомісячного заробітку за затримку повного розрахунку за період 17.11.2009 - 16.11.2010, компенсації за невикористані дні відпусток за період 18.04.2007 - 17.11.2009 р., боргу, компенсації за затримку виплат зарплат та грошових вимог, середньомісячного заробітку за час вимушеного прогулу у зв'язку з затримкою видачі трудової книжки за період 17.11.2009 - 17.05.2011.

Судом першої інстанції не взято до уваги та не надано належної правової оцінки тій обставині, що 07.11.2013 Європейським судом з прав людини прийнято рішення № 13977/05 про зобов'язання України протягом трьох місяців виконати рішення національних судів, ухвалені на користь ОСОБА_5, які залишаються невиконаними, та сплатити 2000 євро.

02.12.2013 відділом примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України відкрито провадження про примусове виконання зазначеного рішення Європейського суду з прав людини від 07.11.2013 № 13977/05.

Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року була підписана від імені України 9 листопада 1995 року та ратифікована Законом України "Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції" № 475/97-ВР від 17 липня 1997 року. Законом України від 9 лютого 2006 року № 3436-IV до офіційного тексту та назви Конвенції були внесені зміни та застосований новий переклад. Згідно з пунктом 3 статті 59-1 Конвенції для тих держав, які підписали цю Конвенцію і які ратифікуватимуть її після набрання нею чинності, Конвенція набирає чинності з дня здачі на зберігання Генеральному секретарю Ради Європи ратифікаційних грамот. У рішенні Європейського суду від 25 липня 2002 року по справі "Совтрансавто-Холдинг" проти України" 11 вересня 1997 року визначено як дату вступу Конвенції в законну силу щодо України.

Згідно із статтею 46 Конвенції, Високі Договірні Сторони зобов'язуються виконувати остаточне рішення Європейського суду з прав людини у будь-якій справі, в якій вони є сторонами. У зв'язку із обов'язком України виконувати рішення Європейського суду у справах проти України, Верховною Радою України 23.02.2006 р. прийнято Закон України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини".

Відповідно до ст.2 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", рішення Європейського суду є обов'язковим для виконання Україною відповідно до статті 46 Конвенції.

Згідно із статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод і практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Місцевим господарським судом наведене не враховано та затверджено мирову угоду у даній справі при неповно з'ясованих обставинах справи, що є підставою для скасування оскарженої ухвали суду від 05.02.2014 та прийняття нового рішення про відмову у затвердженні мирової угоди згідно частини 3 статті 38 Закону про банкрутство у зв'язку з тим, що умови мирової угоди суперечать законодавству, та передачі справи на розгляд суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 99, 101-106 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_5 задовольнити частково.

Ухвалу господарського суду міста Києва від 05.02.2014 у справі № 46/436-б скасувати.

Відмовити у затвердженні мирової угоди від 30.12.2013, укладеної головою комітету кредиторів Державної акціонерної компанії "Укрресурси" Державним агентством резерву України та ліквідатором Державної акціонерної компанії "Укрресурси" арбітражним керуючим Шаргалою Р.В.

Справу № 46/436-б передати на розгляд до господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України через суд апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання постановою законної сили.

Постанова виготовлена та підписана 07.04.2013.

Головуючий суддя Л.Л. Гарник

Судді М.Л. Доманська

В.О. Пантелієнко