ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел.230-31-34

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

справа №  37/407

17.11.08

За позовом До Про

Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансовий Альянс» Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «КАМАЗ» стягнення 402021,71 грн.

                                                                                 Суддя  Кондратова І.Д.                                                                                                                                                  

В судових засіданнях приймали участь представники сторін:

від позивача   Данайканич О.С.- представник за довіреністю № б/н від 03.11.2008 року;

від відповідача  Чичкань С.Д.- представник за довіреністю № б/н від 14.07.2008 року;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансовий Альянс» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «КАМАЗ» про стягнення 402021,71 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.10.2008 року порушено провадження у справі № 37/407, розгляд справи було призначено на 03.11.2008 року о 15-00.

Представник відповідача в судове засідання 03.11.2008 року не з’явився, про причини неявки суд не повідомив, вимоги ухвали Господарського суду міста Києва про порушення провадження у справі не виконав, про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.11.2008 р. розгляд справи було відкладено у відповідності до статті 77 Господарського процесуального кодексу України, в зв’язку з неявкою в судове засідання представника відповідача.

Представник позивача в судовому засіданні 11.11.2008 року подав заяву про збільшення позовних вимог, відповідно до поданої заяви позивач просить стягнути з відповідача 405025,24 грн. суму боргу з урахуванням індексу інфляції, 2525,88 грн. –3 % річних від простроченої суми, а також 20151,80 грн. суму пені. Судом встановлено, що подана заява про збільшення позовних вимог не суперечить законодавству та не порушує чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси, а тому приймається до розгляду.

У відповідності до частини 3 статті 77 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 11.11.2008 року оголошувалась перерва до 17.11.2008 року, про що представники сторін були повідомлені належним чином.

Позивач підтримав позовні вимоги з урахуванням поданої заяви про збільшення позовних вимог та просив суд стягнути з відповідача 405025,24 грн. суму боргу з урахуванням індексу інфляції, 2525,88 грн. –3 % річних від простроченої суми, а також 20151,80 грн. суму пені.

Представник відповідача в судовому засіданні 17.11.2008 року подав відзив на позовну заяву, відповідно до якого визнає позовні вимоги в частині основного боргу та просить суд відмовити у задоволення позовних вимог в частині нарахування штрафних санкцій, інфляційних нарахувань, 3 % річних та пені.

Відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 17.11.2008 року за згодою представників сторін оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва, -  

                                       ВСТАНОВИВ:

26 червня 2008 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансовий Альянс» (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «КАМАЗ»(покупець) був укладений договір поставки № 20-06/08 (далі - договір), відповідно до умов якого (п. 1.1) сторони погодили, що постачальник зобов’язується поставити  покупцю, а покупець прийняти та оплати вогнегасники та інші засоби вогнегасіння (надалі товар) в асортименті, на умовах, які викладені в даному договорі.

Умови Договору свідчать про те, що за своєю правовою природою вищевказаний договір є договором поставки.

У відповідності до статті 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

На виконання умов договору, позивач поставив відповідачу у власність товар на загальну суму 393993,42 грн., що підтверджується накладними № 458 від 24.06.2008 року, № 466 від 26.06.2008 року.

Відповідно до п. 5.1 договору сторони встановили, що оплата кожної партії товару здійснюється з відстрочкою платежу 60 календарних днів після отримання товару покупцем.

За твердженням позивача, відповідач покладені на нього зобов’язання щодо оплати поставленого товару по договору не виконав, в зв’язку з чим у нього виникла заборгованість перед позивачем  в розмірі 393993,42 грн., що підтверджується розрахунками, наданими позивачем.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна  довести  ті  обставини,  на  які  вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

З наданих Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансовий Альянс»доказів вбачається, що  позивач виконав в повному обсязі зобов’язання, покладені на нього договором.

Відповідач у відзиві на позовну заяву, заборгованість в розмірі 3933993,42 грн. визнає, зазначаючи, що на даний час відповідач знаходиться у скрутному становищі і не має можливості розрахуватись з позивачем. При цьому відповідач вважає себе невинуватою особою щодо невиконання зобов’язання за договором, посилаючись на те, що отриманий товар був переданий на умовах купівлі-продажу іншому підприємству, яке станом на 14.11.2008 року за поставлений товар не розрахувалось, в зв’язку з чим відповідач не має можливості виконати свої зобов’язання перед позивачем.

Розглянувши заперечення відповідача, суд відзначає що правовідносини, які склались між відповідачем та іншими особами не стосуються даного спору та є  предметом іншого позову, в свою чергу наявність заборгованості третіх осіб перед відповідачем не звільняє останнього від обов’язку виконати свої зобов’язання перед позивачем.

Як визначено частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України, суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до частини 2 статті 193 Господарського кодексу України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України, договір є обов’язковим до виконання сторонами.

Відповідно до статті 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно частини 1 статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Згідно частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Судом встановлено, що сторони погодили строк виконання зобов’язання щодо оплати вартості отриманого товару (п. 5.1 договору), проте відповідач, в порушення вимог чинного законодавства та умов договору,  за отриманий товар повністю не розрахувався.

Таким чином, враховуючи те, що наявні у справі матеріали свідчать про обґрунтованість вимог позивача, а відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував, розміру позовних вимог не оспорив, то  за таких обставин позов про стягнення боргу за договором в розмірі 393993,42 грн. визнається судом обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню.

Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансовий Альянс»також просить суд стягнути з відповідача інфляційні витрати в розмірі 11031,82 грн. та 3 % річних від простроченої суми в розмірі 2525,88 грн.

Згідно статті 614 Цивільного кодексу особа, яка порушила зобов’язання несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлене договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов’язання.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов’язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, частина 1 статті 625 Цивільного кодексу України встановлює виняток із загального правила статті 614 Цивільного кодексу України, що закріплює принцип вини як підставу відповідальності боржника.

Отже, відсутність у боржника грошей у готівковій формі або грошових коштів на його рахунку в банку, і як наслідок, неможливість виконання ним грошового зобов’язання, якщо навіть у цьому немає його провини, не звільняють боржника від відповідальності за прострочення грошового зобов’язання.

Слід зазначити, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу враховуючи індекс інфляції та відсотків річних є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

Оскільки, матеріалами справи підтверджується прострочення відповідачем грошового зобов’язання, з нього, на підставі статті 625 Цивільного кодексу  України, підлягають стягненню  11031,82 грн. інфляційних витрат за увесь час прострочення платежу та 3 % річних від простроченої суми в розмірі 2525,88 грн.,  розмір яких визначений за обґрунтованим розрахунком позивача.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача пеню в розмірі 20151,79 грн., яка нарахована позивачем відповідачу за прострочення виконання грошового зобов’язання. Суд відзначає, що вимоги позивача в частині стягнення пені в розмір 20151,79 грн. не підлягають задоволенню з огляду на наступне.

Стаття 610 Цивільного кодексу України визначає, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а відповідно до ч. 1 статті 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, а згідно частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Аналогічне положення містить частина 2 статті 218 Господарського кодексу України, яка визначає, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання. У разі, якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених Господарським кодексом України, іншими законами або договором.

Зокрема, у частині 1 статті 230 Господарського кодексу України зазначено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Також у пункті 4 статті 231 Господарського кодексу України встановлено, що у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Відповідно до статтті 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Згідно статті 547 Цивільного кодексу України правочин щодо забезпечення виконання зобов’язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов’язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним. Крім того, відповідно до статті 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань»платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Судом встановлено, що в договорі (п.10.5) сторони встановили відповідальність покупця у випадку порушення строків оплати товару у вигляді сплати штрафу в розмірі 0,05% від несплаченої суми за кожний день прострочення платежу. При цьому в договорі не передбачено, що покупець сплачує пеню за порушення виконання зобов’язань, не визначений сторонами також розмір пені, а тому вимоги позивача щодо стягнення з відповідача пені в розмірі 20151,79 грн. визнаються судом необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Відповідно до вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України, держмито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 525, 526, 530, 538, 546, 549, 551 625, 626, 712 Цивільного кодексу України, ст.ст. 192, 193, 265 Господарського кодексу України ст. ст. 32, 33, 44, 47, 49, 75, 82 –85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва,–         

                    

В И Р І Ш И В:

1.          Позов задовольнити частково.

2.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «КАМАЗ»(02106, м. Київ, вул. Павла Усенка,8 код 35591960) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансовий Альянс»(08132, Київська обл., м. Вишневе, вул. Київська, код 32498458) 393993 (триста дев’яносто три тисячі дев’ятсот дев’яносто три) грн. 42 коп. –основний борг, 2525 (дві тисячі п’ятсот двадцять п’ять) грн. 88 коп. –3 % річних від простроченої суми, 11031 (одинадцять тисяч тридцять одна) грн. 82 коп. –інфляційне збільшення суми боргу, 4075 (чотири тисячі сімдесят п’ять) грн. 50 коп. –державного мита, 112 (сто дванадцять) грн. 44 коп. –витрат на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу.

3.          В частині стягнення пені в розмірі 20151,79 грн. в позові відмовити.

4.          Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

5.          Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя                                                                                                 І.Д. Кондратова

Дата підписання

рішення 05.12.2008 р.