Головуючий суду 1 інстанції - Комплєктова Т.О.

Доповідач - Соловей Р.С.

Справа № 428/6505/13-ц

Провадження № 22ц/782/780/14

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 березня 2014 року Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Луганської області в складі:

головуючого - судді Соловей Р.С.,

суддів Медведєва А.М., Пащенко Л.В.

при секретарі Арутюнян Р.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луганську справу

за апеляційною скаргою фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 на рішення Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 30 січня 2014 року

у цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 про захист прав споживача, розірвання договору та стягнення коштів, третя особа - ОСОБА_4,

В С Т А Н О В И Л А:

В серпні 2013 року позивач звернувся до суду з позовом, яким просив захистити його права як споживача шляхом розірвання договору на виготовлення, доставку та монтаж металопластикових виробів, укладеного 18.06.2013 р. між ним та фізичною особою - підприємцем (далі - ФОП) ОСОБА_2; стягнути з відповідачки на його (позивача) користь відшкодування суми вартості замовленого ним товару у розмірі 1 948 грн., а також зобов'язати останню у триденний строк за власний рахунок здійснити вивіз виробів.

Оскаржуваним рішенням позовні вимоги задоволено.

Відповідачка, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, звернулась з апеляційною скаргою, в якій просить це рішення скасувати, як незаконне, ухвалене при неправильно встановлених обставинах, що мають значення для справи, при неправильній оцінці доказів у справі. Новим рішенням апелянт просить відмовити позивачеві у задоволенні позовних вимог.

Вислухавши доповідь судді, пояснення представника апелянта, позивача, третьої особи, дослідивши письмові докази у справі, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню.

Згідно з ч.1 ст. 303 ЦПК України, під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до вимог ст. 213 ЦПК України рішення суду має бути законним та обґрунтованим, тобто суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, повинен вирішити справу згідно з законом, ухваливши рішення на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення вказаним вимогам не відповідає.

У справі правильно встановлені наступні фактичні обставини.

18.06.2013 р. між сторонами був укладений договір на виготовлення, доставку і монтаж металопластикових виробів загальною вартістю 1 948 грн., що підтверджується копією угоди (а. с. 13).

Позивачем було оплачено зазначену суму, що підтверджується відповідною квитанцією від 18.06.2013 р. (а. с. 4).

15.07.2013 р. позивач повідомив відповідача ФОП ОСОБА_2 про те, що при виготовленні замовлених ним виробів не було враховано його побажання щодо розміру пластикових дверей, у зв'язку з цим, посилаючись на положення ст. 9 Закону України «Про захист прав споживачів», він просив забрати доставлені йому вироби та повернути оплату за них в розмірі 1 948 грн. (а. с. 6).

29.07.2013 р. у своїй відповіді ФОП ОСОБА_2 повідомила позивача про те, що лист обмірів був узгоджений з позивачем, що підтверджує його підпис у ньому, а за бажанням позивач може замовити двері з іншими розмірами, які будуть виготовлені та встановлені після оплати (а. с. 7).

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_3, суд першої інстанції керувався приписами ст. ст. 708 ч.1, 709 ч. 1, 865, 872 ч. 1, 2 ЦПК України, ст. 4, ст. 8 ч. 1, 5, ст. 9 Закону України «Про захист прав споживачів», та виходив з того, що відповідачем не надано належних та безперечних доказів на підтвердження відсутності недоліків виконаної роботи та належного узгодження з позивачем розмірів виготовлених виробів; відповідач не виконав свого зобов'язання за договором щодо якісного виготовлення товару.

Колегія суддів не погоджується з висновками суду в оскаржуваному рішенні, натомість вважає обґрунтованими доводи апелянта з наступних підстав.

Згідно із ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.

При ухваленні оскаржуваного рішення суд першої інстанції виходив з обґрунтованості доводів позивача про розірвання договору на тій підставі, що світловий отвір дверей балконного блоку був виконаний у розмірі 470 мм, що є дуже малим та не відповідає національному стандарту ДСТУ Б В2.6-1562011 «Блоки віконні та дверні полівінілхлоридні. Загальні технічні умови», затвердженому наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 30.12.2011 р. №440, відповідно до додатків якого блоки дверні повинні мати розмір від 750 мм до 1 200 мм.

При цьому суд не прийняв до уваги наданих відповідачем доказів, зокрема, підписаного позивачем листка обміру, зазначивши, що в ньому відсутні дані про розмір світлового отвору балконного блоку (створи, що відкривається).

Однак, із системного аналізу письмових доказів, зокрема угоди та доданих до неї специфікацій, що складають договір на виготовлення, доставку і монтаж металопластикових виробів, а також листа обміру (а. с. 13 - 16, 42) вбачається наступне.

У підписаній сторонами угоді в розділі «Інструкція про порядок монтажу конструкцій» (а. с. 13 - останній абзац) зазначено, що конструкція ПВХ, у т. ч. балконні двері, зменшують світовий отвір на ширину рами. Отже, за змістом вказаного пункту угоди, світловий отвір є отвором у стіні будівлі, в який монтується віконний чи дверний блок, і цей світловий отвір зменшується на ширину рам. Позивачеві при укладенні угоди було надано специфікацію, з якої вбачається ширина дверного блоку 600 мм, а ширина віконного блоку - 900 мм (а. с. 14 - 15). З листа обміру, підписаного позивачем, вбачається визначення світлового отвору для дверного блоку 600 мм, для віконного блоку - 900 мм (а. с. 42). Отже, видно, що визначений розмір ширини світлового отвору відповідає розміру ширини замовленого дверного блоку, який мав бути вмонтований у світловий отвір в стіні.

Як встановлено з пояснень сторін, на день укладення договору світловий отвір для балконного блоку (дверного та віконного) в стіні квартири позивача був відсутній. Його лише планував підготувати позивач, про що зазначено у доданому до договору листа специфікації (а. с. 14). З таких обставин замірів світлового отвору, як таких, за вказаних обставин не здійснювалось та не могло бути здійснено. Отже, не можна визначити вину відповідача у неправильності замірів.

За відсутності світлового отвору у стіні, який лише передбачався, розміри конструкцій при укладенні договору встановлювались лише на замовлення позивача, який поставив свій підпис, про те що він погоджується з конфігурацією, розмірами дверей та вікна та з іншими умовами. Відповідач при виготовленні замовлених конструкцій не міг виходити з інших розмірів, зокрема, встановленим національним стандартом, на який посилається позивач у позовній заяві та суд у оскаржуваному рішенні, аніж зазначені при укладенні договору.

У лист обміру заноситься вся інформація, необхідна для конструювання й установки конструкції ПВХ. У свою чергу вибір розмірів та товщини елементів конструкції визначають архітектурно-композиційними рішеннями та функціональними вимогами, а також умовами роботи вікна та балконного блоку під дією статичних та динамічних навантажень. В даному випадку розмір світлового отвору балконного блоку обумовлений габаритними розмірами балконного блоку, визначеними за погодженням з замовником та схемою установки вказаної конструкції ПВХ.

Слід також зазначити, що у листі обміру є рядок «побажання замовника з монтажу та комплектації заказу», однак жодних побажань замовником вказано не було, а ні щодо розміру балконних дверей, а ні щодо виготовлення металевого поріжку, про що зазначає у позові позивач. Натомість у листі обміру є вказівка на те, що усні побажання при виготовленні та монтажі не враховуються.

Наведене свідчить про те, що позивач був обізнаний та погодився з розмірами балконного блоку зображеного на ескізі, зокрема, і з габаритним розміром щирини дверного блоку, вказаним у розмірі 600 мм.

З огляду на зазначене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції помилково дійшов висновку про неналежність листа обміру як доказу у справі у зв'язку з відсутністю в ньому даних про розмір світлового пройму балконного блоку, оскільки в ньому зазначено саме розміри світлового отвору, а також безпідставно не прийняв до уваги інші, вказані вище, докази.

Як вбачається з позовної заяви, ширину світлового пройму балконної двері позивач вважає істотним недоліком конструкції, у зв'язку з чим посилається на порушення його прав як споживача.

Істотний недолік, згідно із п. 12 ст.1 Закону України «Про захист прав споживачів» це недолік, який робить неможливим чи недопустимим використання товару відповідно до його цільового призначення, виник з вини виробника (продавця, виконавця), після його усунення проявляється знову з незалежних від споживача причин і при цьому наділений хоча б однією з нижченаведених ознак: а) він взагалі не може бути усунутий; б) його усунення потребує понад чотирнадцять календарних днів; в) він робить товар суттєво іншим, ніж передбачено договором.

Відповідно до ч. 4 ст. 10 Закону України «Про захист прав споживачів» за наявності у роботі (послузі) істотних недоліків споживач має право вимагати розірвання договору та відшкодування збитків.

Крім того, ч. 1 ст. 872 Цивільного кодексу України передбачено право замовника за своїм вибором вимагати від підрядника виготовлення іншої речі з однорідного матеріалу такої самої якості або розірвання договору та відшкодування збитків, якщо підрядником були допущені істотні відступи від умов договору побутового підряду або інші істотні недоліки в роботі, виконаній із матеріалу замовника.

Однак, беручи до уваги викладене вище, колегія суддів вважає, що при виготовленні відповідачкою балконного блоку не було допущено відступів від умов договору. Крім того, на думку колегії суддів ширина дверей у 470 мм не робить неможливим та недопустимим використання виготовлених конструкцій. Отже, в діях відповідача відсутня вина на яку вказує позивач, оскільки замовлені конструкції були виконані у відповідності з укладеним договором.

Згідно з ч. 14 ст.8 Закону України «Про захист прав споживачів» обов'язок доведення обставин, які передбачені законом як підстави для звільнення від відповідальності, покладається не на споживача, а на виробника, продавця, виконавця.

Колегія суддів, враховуючи викладене вище, вважає, що відповідачем надано достатньо доказів для висновку про те, що всі істотні умови договору були ним виконані.

Враховуючи відсутність підстав вважати, що вироби, замовлені позивачем та вироблені відповідачем, мають істотні недоліки, не підлягає розірванню укладений між сторонами договір, а також немає підстав і для стягнення грошових коштів, сплачених позивачем за виготовлення замовлених виробів.

Виходячи з викладеного, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, правильно визначивши правовідносини, що виникли між сторонами у справі, та норми матеріального права, якими вони регулюються, не дав об'єктивної оцінки наявним у справі доказам та дійшов помилкового висновку про задоволення позовних вимог позивача. Доводами апелянта висновки суду першої інстанції спростовуються.

Відповідно до вимог ст. 309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення є, зокрема, невідповідність висновків суду обставинам справи та неправильне застосування норм матеріального права.

Тому колегія вважає за необхідне рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити ОСОБА_3 у задоволенні позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 307, 309 ЦПК України, колегія суддів

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 задовольнити.

Рішення Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 30 січня 2014 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_3 до фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 про захист прав споживача, розірвання договору та стягнення грошових коштів відмовити.

Рішення апеляційного суду набирає чинності з моменту проголошення, та може бути оскаржено у касаційному порядку протягом двадцяти днів безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ.

Головуючий:

Судді: