УКРАЇНА
Господарський суд
Житомирської області
______________________________________________________________________
10002, м. Житомир, майдан Путятинський,3/65
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Від "29" грудня 2006 р. Справа № 8/1346-НМ
Господарський суд Житомирської області у складі:
Судді Давидюка В.К.
при секретарі Кисліцька Ж. В.
за участю представників сторін
від позивача Гурський В.Р. - сільський голова; Чорноус А.А.дор.від 15.11.06р.
від відповідачів:
від І відповідача:Багінський В.А. дор. від 18.12.06р.
від ІІ відповідача: не з'явився
від ІІІ відповідача: Федун В.І. - голова правління; Репіков А.В. дор. №14 від 28.08.06р.
Розглянув у відкритому судовому засіданні в м.Житомирі справу за позовом Соболівської сільської Ради (с. Соболівка)
до Романівської районної ради (смт. Романів)
Романівської районної державної адміністрації (смт. Романів)
Сільськогосподарського відкритого акціонерного товариства "Житомирське обласне сільськогосподарсько - рибоводне підприємство" (с. Ружин)
про визнання недійсним розпорядження №387 від 29.12.97р
Позивачем пред'явлено позов про визнання недійсним розпорядження голови Романівської районної державної адміністрації №387 від 29.12.1997р. та державного акту на право постійного користування землею серії ЖТ №07000017, виданого сільськогосподарському відкритому акціонерному товариству "Житомирське обласне сільськогосподарсько-водне підприємство", від 29.12.1997р.
Представники позивача у судовому засідання позовні вимоги підтримали у повному об'ємі.
Представник Романівської районної ради та представник Романівської районної державної адміністрації у судовому засідання 16.11.06р. зазначили, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Представники Сільськогосподарського відкритого акціонерного товариства "Житомирське обласне сільськогосподарсько - рибоводне підприємство" заперечили проти позовних вимог у повному обсязі вказавши у відзиві на позовну заяву від 16.11.06р. (а.с.17-19), що позов є необґрунтованим, безпідставним, та що строк позовної давності сплинув.
Заслухавши пояснення учасників судового процесу, дослідивши матеріали справи, господарський суд
ВСТАНОВИВ:
Розпорядженням голови Дзержинської районної державної адміністрації №387 від 29.12.1997 року (а.с.9) надано Житомирському державному виробничо-рибному підприємству земельну ділянку площею 71,7га за межами населеного пункту.
12.02.1998 року Дзержинською районною Радою народних депутатів видано Житомирському державному виробничому сільськогосподарсько - рибоводному підприємству Державний акт на право постійного користування землею Серія ЖТ-07000017 від 12.02.1998р. (а.с.64-65).
Даний акт зареєстровано в книзі записів державних актів на право постійного користування землею за №48.
Відповідно до постанови Верховної Ради України від 9 липня 2003 року N 1076-IV «Про відновлення селищу міського типу Дзержинськ Дзержинського району Житомирської області колишнього найменування та про перейменування Дзержинського району» Верховна Рада України постановила: відновити селищу міського типу Дзержинськ Дзержинського району Житомирської області колишнє найменування Романів та перейменувати Дзержинський район Житомирської області на Романівський.
Відповідно до пункту 1 ст. 9 Земельного кодексу України (від 18 грудня 1990 року) до відання сільських, селищних і міських районного підпорядкування Рад народних депутатів у галузі регулювання земельних відносин на їх території належить передача земельних ділянок у власність, надання їх у користування, в тому числі на умовах оренди, у порядку, встановленому статтями 17 і 19 цього Кодексу.
Частиною 3 статті 19 Земельного кодексу України передбачено, що районні, міські, в адміністративному підпорядкуванні яких є район, Ради надають земельні ділянки за межами населених пунктів із земель лісового і водного фонду у випадках, передбачених статтями 77 і 79 цього Кодексу.
Відповідно до статті 79 Земельного кодексу України на землях водного фонду забороняється будь-яка діяльність, що суперечить їх цільовому призначенню. Землі водного фонду, що є в користуванні водогосподарських підприємств і організацій, можуть надаватися за рішенням районної, міської, в адміністративному підпорядкуванні якої є район, Ради у тимчасове користування для сінокосіння і риборозведення. Порядок використання земель водного фонду визначається законодавством України.
Відповідно до п.3) частини 1 ст. 44 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» в редакції, яка діяла на час винесення розпорядження районної держадміністрації №387 від 29.12.1997р. районні і обласні ради делегують відповідним місцевим державним адміністраціям повноваження щодо забезпечення збалансованого економічного і соціального розвитку відповідної території, ефективного використання природних, трудових і фінансових ресурсів.
Відповідно до довідки Романівського районного відділу земельних ресурсів за №783 від 08.11.06р. (а.с. 43) на території Соболівської сільської ради в с.Вила всі наявні водні об'єкти розміщені за межами населеного пункту.
Виходячи з норм вищевказаного законодавства, рішення про передачу в тимчасове користування спірної земельної ділянки мала приймати районна рада.
В судовому засіданні 27.12.06 голова районної ради Багінський В.А. пояснив, що рішення про передачу в тимчасове користування земельної ділянки площею 71,7 га, яка знаходиться за межами с.Вила, в тимчасове користування не надавалась, відповідні повноваження районній державній адміністрації не були делеговані.
Відповідно до ст.99 Кодексу адміністративного судочинства України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Кодекс адміністративного судочинства України набрав чинності з 01.09.2005 року, позивач з позовом звернувся до суду 22.09.06р., хоча про факт користування земельною ділянкою площею 71,1 га знав раніше, що підтверджується матеріалами справи.
Так, зокрема, Соболівською сільською радою подавався звіт станом на 01.01.2000 року про власників землі, землекористувачів та землі державної власності не надані у власність або користування (а.с.85) де за номером 8 зазначено Водогосподарські підприємства в кількості 1, якому відведено земельну ділянку загальною площею 71,7 га.
Також, під час огляду картографічних матеріалів в судовому засіданні було встановлено, що при погодженні меж земель рибоводного підприємства (а.с.86) був присутній сільський голова Соболівської сільської ради М.О. Галонза, який завірив дані межі своїм підписом та печаткою сільської ради.
Вказане підтвердив в судовому засіданні свідок Галонза М.О., який викликався в судове засідання 27.12.06р.
Крім того, відповідно до частини 1 пункту б) підпункту 1) статті 33 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать делеговані повноваження, зокрема, здійснення контролю за дотриманням земельного та природоохоронного законодавства, використанням і охороною земель, природних ресурсів загальнодержавного та місцевого значення, відтворенням лісів.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позивач міг знати та знав, що СВАТ "Житомирське обласне сільськогосподарське-рибоводне підприємство" використовується земельна ділянка загальною площею 71,7га.
Представник СВАТ "Житомирське обласне сільськогосподарське-рибоводне підприємство" наполягає на пропуску позивачем строку позовної давності і це є підставою згідно ст. 100 КАС України для відмови в задоволенні адміністративного позову.
Статтею 11 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно вимог статті 71 цього Кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтується її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
За вимогами статті 86 Кодексу суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному і об'єктивному дослідженні в судовому процесі, керуючись законом.
Згідно з п.1 Постанови Пленуму Верховного суду України від 16.04.04р. №7 “Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ” судам необхідно при вирішенні земельних та майнових спорів, пов’язаних із земельними відносинами, неухильно додержувати норм Конституції України, законів і прийнятих відповідно до них інших нормативно - правових актів про землю та захищати права усіх суб’єктів права власності на землю та господарювання на ній.
Враховуючи вищевикладене, зокрема, що позивачем пропущено строк позовної давності, клопотання про поновлення строків позовної давності не подавались, тому господарський суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позову.
Керуючись ст.ст. 86, 94, 159, 160 Кодексу адміністративного судочинства України, господарський суд
ПОСТАНОВИВ:
В задоволенні позову відмовити.
Постанова може бути оскаржена до Житомирського апеляційного господарського суду шляхом подання заяви про апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня викладення постанови в повному обсязі та подання апеляційної скарги протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Суддя Давидюк В.К.
Дата підписання "____"_______2007р.
Віддрукувати: 5 прим. 1 - в справу 2 - позивачу;3-5 - відповідачам;