ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

25 лютого 2014 року Справа № 910/4431/13

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддіМалетича М.М.,

суддів:Данилової Т.Б.,

Козир Т.П.,

Кота О.В.,

Селіваненка В.П.,

розглянувши заяву ОСОБА_6

про перегляд Верховним Судом України

постановиВищого господарського суду України від 05.11.2013

у справі№ 910/4431/13

за позовом Організації орендарів орендної фірми "Екста"

до1. Департаменту комунальної власності міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) 2. Комунального підприємства "Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна" 3. Фонду державного майна України 4. Закритого акціонерного товариства "Центр моди "Екста"

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на

стороні відповідачівОСОБА_6

за участюпрокурора Печерського району міста Києва

провизнання права власності

В С Т А Н О В И В:

Рішенням господарського суду міста Києва від 09.07.2013 у справі № 910/4431/13, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 12.08.2013, провадження у справі в частині позовних вимог до Закритого акціонерного товариства "Центр моди "Екста" припинено; позовні вимоги Організації орендарів орендної фірми "Екста" до Департаменту комунальної власності міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) задоволено; визнано за Організацією орендарів орендної фірми "Екста" право власності на нежитлову будівлю загальною площею 3333 кв.м., розташовану за адресою: м. Київ, вул. Шота Руставелі/Рогнідинська, 11/7 (літера А); у задоволенні позовних вимог до Комунального підприємства "Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна" та Фонду державного майна України відмовлено.

Постановою Вищого господарського суду України від 05.11.2013 у справі № 910/4431/13 постанову суду апеляційної інстанції залишено без змін.

ОСОБА_6 подано заяву про перегляд Верховним Судом України постанови Вищого господарського суду України від 05.11.2013 у справі № 910/4431/13, в якій заявник просить вказану постанову, постанову суду апеляційної інстанції та рішення місцевого господарського суду скасувати та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Заяву, з посиланням на постанови Вищого господарського суду України від 11.11.2008 у справі № 5/58, від 27.01.2010 у справі № 5/054-09, від 24.06.2010 у справі № 37/782, від 09.06.2011 у справі № 36/245(05-5-36/5129), від 03.11.2011 у справі № 9/484 та від 11.04.2011 у справі № 5020-9/141-4/310-1/014-2/207, мотивовано неоднаковим застосуванням судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, а саме: частини третьої статті 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців", статті 392, частини другої статті 215 та статті 388 Цивільного кодексу України, внаслідок чого ухвалено різні за змістом судові рішення у подібних правовідносинах.

Розглянувши заяву про перегляд постанови суду касаційної інстанції та додані до неї матеріали, Вищий господарський суд України не вбачає підстав для допуску справи до провадження Верховного Суду України з огляду на таке.

Відповідно до статті 11116 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) заява про перегляд судових рішень господарських судів може бути подана виключно на таких підставах: 1) неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, внаслідок чого ухвалено різні за змістом судові рішення у подібних правовідносинах; 2) встановлення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов'язань при вирішенні справи судом.

Ухвалення різних за змістом судових рішень (пункт 1 цієї статті) матиме місце в разі, коли суд (суди) касаційної інстанції у розгляді двох чи більше справ за подібних предмета та підстав позову, змісту позовних вимог та встановлених судом фактичних обставин і однакового матеріально-правового регулювання спірних правовідносин дійшов (дійшли) неоднакових правових висновків, покладених в основу цих судових рішень.

У постанові від 05.11.2013 у справі № 910/4431/13, про перегляд якої подано заяву, суд касаційної інстанції погодився з висновками судів попередніх інстанцій щодо наявності підстав для задоволення позову до відповідача-1 про визнання за позивачем права власності на нежитлову будівлю (в частині, що стосується доводів заявника). При цьому суд касаційної інстанції виходив із встановлених судами попередніх інстанцій обставин справи про те, що: позивач набув права власності на спірне нерухоме майно за договором купівлі-продажу майна державного підприємства, укладеного з Фондом державного майна України, з моменту підписання акту прийому-передачі такого майна; члени позивача не отримували у власність часток у спірному нерухомому майні та не приймали рішення про його відчуження, а відтак і не могли ним розпоряджатися (у тому числі, шляхом внесення його до статутного капіталу АТЗТ "Центр моди "Екста"), оскільки його власником була юридична особа; відсутні належні та допустимі докази відчуження позивачем нерухомого майна та припинення його права власності.

Водночас у постановах від 24.06.2010 у справі № 37/782 та від 09.06.2011 у справі № 36/245(05-5-36/5129) суд касаційної інстанції погодився з висновками судів попередніх інстанцій в частині, що стосується доводів заявника, а саме щодо відсутності підстав для задоволення позову про визнання права державної власності на об'єкт нерухомого майна, що перебуває у повному господарському віданні позивача (який заснований на державній власності), виходячи при цьому із встановлених судами попередніх інстанцій обставин справи про те, що відповідачем не оспорюється та не заперечується право власності позивача на спірний об'єкт; позивачу було відмовлено в оформленні права власності на спірні приміщення, так як останній не надав відповідачу належно оформленого пакету документів.

Таким чином, зазначені судові рішення не підтверджують доводів заявника щодо неоднакового застосування норм матеріального права в подібних правовідносинах, а свідчать лише про наявність у згаданих справах різних обставин справи, залежно від яких суд касаційної інстанції дійшов відповідних правових висновків.

Постанова від 11.04.2011 у справі № 5020-9/141-4/310-1/014-2/207 не може бути доказом неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, оскільки у вказаній постанові суд касаційної інстанції дійшов такого ж правового висновку щодо наявності підстав для задоволення позову в частині, що стосується доводів заявника, а саме про визнання права власності на відповідне майно, що і у справі, про перегляд постанови у якій подано заяву.

Крім того, колегія суддів не може розцінити як доказ неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права постанови Вищого господарського суду України від 11.11.2008 у справі № 5/58, від 27.01.2010 у справі № 5/054-09 та від 03.11.2011 у справі № 9/484, оскільки предмети та підстави позовів у цих справах та у справі № 910/4431/13, про перегляд постанови у якій подано заяву, є різними. Так, предметом позову у справі № 910/4431/13 є визнання права власності на нежитлову будівлю, в той час як предметом позову у справі № 5/58 є визнання недійсним договору оренди земельної ділянки та зобов'язання повернути земельну ділянку; у справі № 5/054-09 - визнання недійсним попереднього договору; а у справі № 9/484 - визнання недійсним запису про державну реєстрацію; припинення відповідача як юридичної особи; призначення ліквідатором позивача; зобов'язання ліквідатора виконати юридичні дії, необхідні для проведення державної реєстрації юридичної особи в результаті її припинення; зобов'язання передати ліквідатору - позивачу, печатку і штамп, свідоцтво про державну реєстрацію, відповідне положення, бухгалтерську та фінансово-господарську документацію. З зазначеного вбачається, що спірні правовідносини у даних справах не є подібними.

З огляду на викладене Вищий господарський суд України дійшов висновку про відсутність підстав для допуску даної справи до провадження Верховного Суду України.

Керуючись статтями 86, 11116, 11121 ГПК України, Вищий господарський суд України

У Х В А Л И В :

Відмовити ОСОБА_6 у допуску справи № 910/4431/13 до провадження Верховного Суду України.

Головуючий суддя М. Малетич

Судді: Т. Данилова

Т. Козир

О. Кот

В. Селіваненко