Єдиний унікальний номер 244/768/13-к
Номер провадження 11-кп/775/242/2014
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ
Категорія: ст.ст. 15 ч.1, 115 ч.1 КК України Суддя в 1-й інст.: Кучма В.В.
Доповідач суддя Стратейчук Л.З.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
31 березня 2014 року колегія суддів судової палати з кримінальних справ Апеляційного суду Донецької області у складі:
головуючого судді Стратейчук Л.З.
суддів Єстєніної В.В., Кленцаря В.Б.
при секретарі Шатохіній А.А.
за участю прокурора Красної К.О.
обвинуваченого ОСОБА_1
захисника ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Донецьку апеляційні скарги обвинуваченого ОСОБА_1, захисника ОСОБА_2 на вирок Сніжнянського міського суду Донецької області від 15.10.2013 року по кримінальному провадженню № 12012050520000400, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 28 грудня 2012 року, яким
ОСОБА_1, що народився ІНФОРМАЦІЯ_2 року в м. Сніжне Донецької області, громадянин України, українець, не одружений, має неповнолітню дитину - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, не працює, мешкає без реєстрації за адресою: АДРЕСА_1, не судимого в силу ст. 89 КК України,
визнаний винним та засуджений за ст.ст. 15 ч.1, 115 ч.1 КК України до позбавлення волі строком на 7 років,
ВСТАНОВИЛА:
Вироком суду ОСОБА_1 визнаний винним у скоєні закінченого замаху на умисне убивство ОСОБА_4 за наступних обставин.
27 грудня 2012 року близько 19 години 30 хвилин, перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, ОСОБА_1 прийшов до подвір'я приватного будинку АДРЕСА_2 за місцем проживання його знайомого - громадянина ОСОБА_4 з метою з'ясування з останнім питань купівлі-продажу побутового вугілля для опалення житла. Під час розмови ОСОБА_1 та ОСОБА_4 зайшли до приміщення сараю, розташованого на вказаному подвір'ї, де між ними виникла сварка через непорозуміння в ціні вугілля, в результаті чого у ОСОБА_1 раптово виникли до ОСОБА_4 особисті неприязні відносини, на підґрунті яких виник злочинний умисел, спрямований на умисне вбивство ОСОБА_4, тобто на умисне протиправне заподіяння смерті іншій людині.
Так, 27 грудня 2012 року близько 19 годин 30 хвилин ОСОБА_1, перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння в приміщенні сараю, розташованого на подвір'ї будинку АДРЕСА_2 реалізуючи свій злочинний умисел, спрямований на умисне вбивство ОСОБА_4, взяв із сумки, яка була у нього при собі, ніж господарсько-побутового призначення, який визначив для себе як знаряддя умисного вбивства, після чого, діючи умисно, на ґрунті особистих неприязних відносин до потерпілого, з метою вбивства ОСОБА_4, тобто умисного протиправного заподіяння смерті іншій людині, утримуючи в своїй правій руці вказаний вище ніж господарського-побутового призначення, завдав ОСОБА_4 два удари клинком вказаного ножа в область живота, тобто в життєво важливий орган людини, усвідомлюючи, що в цьому місці розташовані внутрішні органи, що забезпечують життєдіяльність людини, після чого, продовжуючи реалізовувати свій злочинний умисел, спрямований на умисне вбивство ОСОБА_4, став намагатися нанести йому ще декілька ударів клинком вказаного вище ножа в область грудної клітини, але не довів до кінця свій злочинний умисел, спрямований на умисне вбивство ОСОБА_4, з причин, які не залежали від його волі, так як потерпілий ОСОБА_4 став чинити йому активний опір, після чого втік від ОСОБА_1 до свого житла за вказаною вище адресою, де з середини закрив вхідні двері в будинок на запірні пристрої, а в подальшому потерпілому ОСОБА_4 своєчасно була надана кваліфікована медична допомога у лікувальному закладі.
В результаті протиправних злочинних дій ОСОБА_1 потерпілому ОСОБА_4 були заподіяні тілесні ушкодження у вигляді: непроникаючого колото-різаного поранення черевної стінки, яке відноситься до легких тілесних ушкоджень, що потягли за собою короткочасний розлад здоров'я, а також проникаючого колото-різаного поранення черевної порожнини з пошкодженням селезінки, малого сальника і підшлункової залози, які відносяться до тяжких тілесних ушкоджень за ознакою небезпеки для життя.
Обвинуваченим ОСОБА_1 та його захисником на вирок суду подані апеляційні скарги.
В своїй апеляційній скарзі обвинувачений просить вирок суду відносно нього скасувати, а кримінальне провадження закрити за відсутністю в його діях складу злочину. В обґрунтування своїх вимог зазначив, що суд безпідставно не прийняв до уваги показання свідків з його сторони та зі сторони потерпілого ОСОБА_4. Також зазначив, що показання потерпілого ОСОБА_4 на стадії досудового слідства та в суді є суперечливими та не підтверджуються іншими доказами. Крім того вказав, що згідно висновку медичної експертизи потерпілий міг сам собі спричинити тілесні ушкодження, а свідок ОСОБА_5 підтвердив, що потерпілий був доставлений у лікарню у нетверезому стані.
В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_2 просить вирок суду першої інстанції скасувати, кримінальне провадження закрити. В обґрунтування своїх вимог зазначає, що під час досудового слідства і в судовому засіданні стороною обвинувачення не було надано жодних речових доказів щодо вчинення замаху на вбивство саме ОСОБА_1, під час проведення огляду місця події 28.12.2012 року не було знайдено жодних потожирових відбитків пальців рук, відбитків взуття, залишків одягу та інших відбитків обвинуваченого ОСОБА_1. Крім того, стороною обвинувачення не було пред'явлено в суді знаряддя кримінального правопорушення, а саме - ножа, яким, на думку сторони обвинувачення, ОСОБА_1 наніс ножові поранення потерпілому ОСОБА_4 Під час проведення обшуку за місцем проживання ОСОБА_1 не було знайдено ані одягу, який належить останньому, та на якому залишились сліди крові потерпілого, або інші сліди з місця скоєння злочину, ані знаряддя злочину - ножа. Також вважає, що суд першої інстанції безпідставно не врахував показання свідків ОСОБА_6 та ОСОБА_3, які в судовому засіданні пояснили, що в період часу з 18 години ОСОБА_1 знаходився за місцем свого мешкання та до ранку наступного дня нікуди не виходив. Вважає, що у свідченнях потерпілого ОСОБА_4 є суперечності, оскільки з його пояснень не зрозуміло, за яких обставин і коли саме потерпілий та ОСОБА_1 упали на підлогу, як рана між пальцями могла бути розміром в ширину 1 см, якщо леза ножа приблизно 8-10 см. Вважає, що суд безпідставно не перевірив показання потерпілого в цій частині та не призначив додаткову судово-медичну експертизу, оскільки наявність або відсутність пошкоджень лівої кісті потерпілого не встановлено висновком судово-медичної експертизи № 30 від 20.02.2013 року. Крім того, суд першої інстанції не надав належної оцінки п. 5 вказаної експертизи, де вказано, що „локалізація ушкоджень потерпілого доступна для заподіяння власною рукою". Також зазначив, що суд у вироку невірно зазначив номер кримінального провадження та послався на внесення відомостей про вчинене кримінальне правопорушення до ЄРДР 01.12.2012 року, у той час як кримінальне правопорушення скоєне 27.12.2012 року; послався на проведення слідчого експерименту за участю ОСОБА_1 01.02.2013 року, однак слідчий експеримент органами досудового слідства за участю останнього проводився лише один раз 29.12.2012 року. Також тільки на одязі потерпілого ОСОБА_4 за висновками судово-імунологічної експертизи № 390 від 22.01.2013 року було знайдено кров останнього, однак одягу, який належить ОСОБА_1, з кров'ю потерпілого не було пред'явлено для проведення цієї експертизи. Вважає, що суд порушив норми КПК щодо порядку виклику свідків, а саме в журналі попереднього судового засідання від 22.03.2013 року відсутній свідок ОСОБА_7, однак в ухвалі від 22.03.2013 року він зазначений. Також суд не врахував пояснення свідка ОСОБА_5 щодо перебування потерпілого у стані алкогольного спання на час поміщення у лікарню, пояснення свідків ОСОБА_6 та ОСОБА_3, які не спростовані в суді відповідними доказами, про те, що з 18 години 27.12.2012 року ОСОБА_1 знаходився вдома з до ранку нікуди не виходив. Крім того, не погоджується з тим, що суд визнав обставиною, що обтяжує покарання, скоєння злочину ОСОБА_1 в стані алкогольного сп'яніння, оскільки медичних документів щодо наявності алкоголю в організмі останнього, не надано.
Заслухавши суддю-доповідача, обвинуваченого та його захисника, які підтримали доводи своїх апеляційних скарг, прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційних скарг обвинуваченого та захисника і вважав вирок суду законним і обґрунтованим, перевіривши матеріали кримінального провадження та доводи апеляційних скарг, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційні скарги задоволенню не підлягають з наступних підстав.
Вирок суду перевіряється судом апеляційної інстанції у межах доводів апеляційних скарг у відповідності зі ст..404 КПК України.
На думку колегії суддів висновки суду щодо доведеності винуватості ОСОБА_1 у скоєнні замаху на убивство потерпілого ОСОБА_4 відповідають фактичним обставинам справи і ґрунтуються на сукупності доказів обвинувачення про обставини скоєння кримінального правопорушення, досліджених у судовому засіданні, яким суд дав належну оцінку у вироку.
Так, потерпілий ОСОБА_4 в судовому засіданні чітко указав на обвинуваченого ОСОБА_1 як на особу, яка скоїла замах на його убивство, спричинивши ножові поранення в область живота, зазначив механізм їх спричинення, та пояснив, що під час сварки, що виникла між ним та ОСОБА_1 у приміщенні сараю, останній наніс йому два удари ножем в живіт, після чого намагався нанести ще удар ножем, але він уникнув цього удару, виставивши руку, удар виявився ковзним по спині, після цього він схопив рукою лезо ножа, між ними зав'язалася боротьба, в ході якої вони обидва упали на підлогу, але йому вдалося підвестись на ноги раніше і він втік у будинок, зачинившись зсередини. Показання потерпілого в судовому засіданні узгоджуються з його ж показаннями про обставини події під час слідчого експерименту, який був проведений на стадії досудового розслідування за його участю 01.02.2013 року (т.1 а.п.145-156)
При проведенні 29.12.2012 року слідчого експерименту на стадії досудового розслідування обвинувачений ОСОБА_1 розповів про обставини зустрічі та конфлікту з потерпілим, та повідомив, що 27.12.2012 року у вечірній час він прийшов до свого знайомого на ім'я ОСОБА_4, який мешкає в будинку АДРЕСА_2, між ними виникла сварка, під час якої ОСОБА_4 став його виштовхувати руками з приміщення сараю, де вони знаходились, в зв'язку з чим він обурився, дістав зі своєї сумки ніж, наніс ОСОБА_4, який стояв обличчям до нього, удар в область спини зліва зверху вниз, після чого другий прямий удар у живіт, витягнувши руку, при спробі нанести третій удар ножем потерплий схопив рукою лезо ножа, після цього потерпілий його відштовхнув, вибіг з сараю та забіг через вхідні двері у свій будинок, де і зачинився зсередини. Після викладення цих обставин ОСОБА_1 показав безпосередньо на місці, як він заходив через хвіртку у двір будинку АДРЕСА_2 за місцем мешкання потерпілого, продемонстрував з участю статиста як він завдав удари ножем, як потерпілий схопив рукою лезо ножа, показав вхідні двері у будинок, куди забіг потерпілий (т.1 а.п.201-212).
Таким чином розбіжності у показаннях обвинуваченого і потерпілого про механізм нанесення ножових ударів дійсно наявні, але на стадії досудового розслідування при проведенні слідчого експерименту, протокол якого обґрунтовано взятий судом до уваги як доказ на підтвердження винуватості ОСОБА_1, останній не заперечував самого факту прибуття до потерпілого додому, обставин конфлікту, який виник між ним та потерпілим, не заперечував, що конфлікт відбувся у приміщенні сараю, та що він наніс два удари ножем і спробував нанести ще один, якого потерпілий уник, схопивши лезо ножа, а також що потерпілий учинив йому опір та забіг у свій будинок, де зачинився зсередини. На думку судової колегії, деякі розбіжності у показаннях потерпілого та обвинуваченого про механізм заподіяння ножових поранень не оставлять під сумнів обґрунтованість висновку суду про винуватість ОСОБА_1 у замаху на убивство ОСОБА_4, оскільки потерпілий як під час досудового розслідування при проведенні слідчого експерименту, так і в судовому засіданні давав однакові за змістом та послідовні показання про обставини події, які узгоджуються з висновком судово-медичної експертизи, котра виявила у потерпілого два ножових поранення в область черевної порожнини і, при поясненнях обвинуваченого про нанесення ним первинного удару ножем у спину потерпілого, не зафіксувала рани на його спині, а також встановила, що наявні поранення могли утворитися від дії колюче-ріжучого предмета, яким міг бути ніж з шириною клинка до 3 см та довжиною клинка не менш 8-10 см (т.1 а.п.174-175). Крім того, в ході досудового розслідування потерпілий серед інших осіб упізнав ОСОБА_1 як особу, який скоїв замах на його убивство (т.1 а.п.158-160).
Колегія суддів вважає правильною кваліфікацію дій ОСОБА_1 за ст..15 ч.1, ст..115 ч.1 КК України як замах на убивство ОСОБА_4 на ґрунті раптово виниклих неприязних стосунків, та вину його у скоєнні цього кримінального правопорушення доведеною. Наявність у обвинуваченого умислу на убивство ОСОБА_4 підтверджується нанесенням потерпілому низки ударів ножем в область розташування життєво-важливих органів, а не доведення цього умислу до кінця було пов'язано лише з тим, що потерпілий, вчинивши опір, утік від обвинуваченого та зачинився у будинку зсередини, а у наступному отримав медичну допомогу.
Показання обвинуваченого ОСОБА_1 в судовому засіданні про те, що кримінального правопорушення він не скоював, що дійсно приходив до ОСОБА_4 увечері 27.12.2012 року для розмови з приводу продажу вугілля, до подвір'я і сараю не заходив, конфлікту не було, побалакавши кілька хвилин біля хвіртки, він пішов додому, куди повернуся до 19 години, суд обґрунтовано не взяв до уваги, оскільки ці показання спростовуються дослідженими судом доказами обвинувачення, і фактично є позицією захисту від обвинувачення та спрямовані на уникнення кримінальної відповідальності за скоєний злочин.
Доводи апеляційних скарг обвинуваченого і його захисника є безпідставними, оскільки, як зазначено вище, суд дав правильну оцінку дослідженим доказам, у тому числі і показанням допитаних в судовому засіданні свідків, суперечностей у показаннях потерпілого судова колегія не встановила, суд дав правильну оцінку висновку судово-медичної експертизи, її висновок про те, що локалізація ушкоджень доступна для заподіяння власною рукою будь-яким чином не спростовують фактичних обставин, встановлених судом, і факту заподіяння цих тілесних ушкоджень потерпілому обвинуваченим, а висновки суду по те, що сукупність досліджених доказів підтверджують, що тілесні ушкодження були завдані ОСОБА_4 саме ОСОБА_1, а не потерпілим власною рукою, відповідають фактичним обставинам справи і дослідженим в судовому засіданні доказам. Показання свідка ОСОБА_5 не брались судом до уваги, оскільки з часом свідок подій не пам'ятав і його свідчення не містили відомостей, які стосуються обставин справи. При цьому судом мають оцінюватися тільки ті показання, які свідок дає в судовому засіданні. Водночас слід відмітити, що під час надходження гр..ОСОБА_4 на стаціонарне лікування у нього у видихувальному повітрі алкоголь не виявлений, про що зазначено у п. 4 висновку СМЕ (т.1 а.п.175). Таким чином доводи апеляційних скарг про перебування потерпілого у стані алкогольного сп'яніння є безпідставними.
Судом обґрунтовано взятий до уваги протокол слідчого експерименту за участю обвинуваченого як доказ на підтвердження його винуватості, оскільки слідча дія проводилась у присутності захисника і будь-яких заперечень щодо змісту протоколу на час його складання і підписання ані обвинувачений, ані захисник не мали. Слід відмітити, що слідчий експеримент з участю обвинуваченого проводився значно раніше, ніж слідчий експеримент з участю потерпілого. При цьому деталі обставин події, на які вказував обвинувачений, узгоджуються у відповідних частинах з показаннями потерпілого, які він давав під час слідчого експерименту. З цього випливає, що співробітники міліції, які нібито запропонували обвинуваченому дати відповідні свідчення, на що обвинувачений указав в судовому засіданні в апеляційному суді, інформацію про деталі зустрічі ОСОБА_1 і ОСОБА_4 та конфлікту між ними, що відбувся, мати не могли. Судово-медичною експертизою не встановлено пошкоджень на руці потерпілого, які могли б свідчити про утримання ним леза ножа. При цьому невстановлення таких пошкоджень судово-медичною експертизою будь-яким чином не спростовують однакових за змістом в цій частині показань потерпілого в суді і обвинуваченого під час проведення слідчого експерименту, і ця обставина не впливає на висновки суду про винуватість ОСОБА_1 у скоєнні замаху на убивство ОСОБА_4 З огляду на наведене у суду не було підстав для призначення додаткової судово-медичної експертизи при заявленні про це відповідного клопотання.
Суд дав правильну оцінку показанням в судовому засіданні свідків ОСОБА_6 та ОСОБА_3, які є цивільною дружиною та донькою обвинуваченого відповідно, про те, що 27.12.2012 року ОСОБА_1 повернувся додому о 18 годині і більше нікуди не виходив до ранку. Ці свідчення суд не взяв до уваги, оскільки зазначені свідки є близькими родичами обвинуваченого і свідчили на користь обвинуваченого на підтвердження його алібі, висунутого обвинуваченим, до того ж, тільки в суді. Сам же обвинувачений під час проведення слідчого експерименту точного часу прибуття до потерпілого не зазначав, вказував - увечері, і лише в судовому засіданні з метою утворення алібі зазначив час повернення додому до 19 години. В зв'язку з наведеним підстав для повторного допиту цих свідків в апеляційному суді колегія суддів не убачила.
Версія обвинуваченого в судовому засіданні в апеляційному суді про те, що потерпілий його обмовляє з метою помсти за конфлікти, що мали місце раніше, з приводу розходження думок щодо ціни вугілля, на думку судової колегії є непереконливою, а доводи обвинуваченого про те, що потерпілий з метою помсти йому з такого нікчемного приводу, на який послався обвинувачений, заподіяв собі ножові поранення у життєво важливі органи, уявляються суду явно нелогічними.
Той факт, що стороною обвинувачення не представлені суду речові докази, які б свідчили про скоєння замаху на вбивство ОСОБА_4, що за наслідками огляду місця події 28.12.2012 року не виявлено потожирових слідів, відбитків взуття, залишків одягу та інших предметів, які б свідчили на користь обвинувачення, не пред'явлено знаряддя кримінального правопорушення - ножа, під час обшуку за місцем проживання ОСОБА_1 не було знайдено одягу чи інших речей, на яких би залишились сліди крові потерпілого, ножа, яким спричинені тілесні ушкодження, або інші сліди з місця скоєння злочину, не спростовують висновків суду про винуватість ОСОБА_1 у скоєнні замаху на убивство ОСОБА_4 і не суперечать таким висновкам, оскільки з обставин перебігу конфлікту не випливає можлива наявність таких речей як на місці скоєння кримінального правопорушення, так і за місцем проживання обвинуваченого. Стосовно знаряддя замаху на убивство, то судова колегія звертає увагу на те, що на стадії досудового розслідування обвинувачений пояснював, що після події викинув ножа на шляху слідування додому, а при проведенні слідчого експерименту показав місце, де він кинув ніж, при цьому та обставина, що у зазначеному обвинуваченим місці, після спливу певного часу, ніж виявлений не був, не виключає участь ОСОБА_1 у скоєнні злочину і будь-яким чином не свідчить на користь версії про самообмову та непричетність до скоєного злочину, висунутої останнім в суді.
При аналізі доказів суд правильно зазначив у вироку дату проведення слідчого експерименту з участю ОСОБА_1 29.12.2012 року(т.2 а.п.114, 116) і посилки на проведення слідчого експерименту з його ж участю 01.02.2013 року вирок не містить. О зазначеній дані проводився слідчий експеримент з участю потерпілого, проте суд помилково датою проведення цієї слідчої дії зазначив 29.12.2012 року (т.2 а.п.115). Ця явна описка будь-яким чином не впливає на висновки суду, і може бути усунена судом в порядку ст..379 КПК України.
Порушень вимог КПК України при проведенні підготовчого судового засідання в частині незазначення у журналі від 22.03.2013 року свідка ОСОБА_8 не вбачається, оскільки на підготовчому засіданні прокурором було заявлено клопотання про його допит (т.1 а.п.49), а за наслідками розгляду це клопотання було задоволене, про що суд зазначив в ухвалі про призначення судового розгляду ( т.1 а.п.54-55).
Як обставина, що обтяжує покарання ОСОБА_1, судом обґрунтовано враховано скоєння кримінального правопорушення у стані алкогольного сп'яніння. Оскільки він сам у судовому засіданні пояснював, що протягом дня вжив 150 гр горілки, у доведенні цієї обставини шляхом отримання медичного висновку необхідності не було. За таких обставин підстав для виключення з мотивувальної частини посилки на перебування ОСОБА_1 у стані алкогольного сп'яніння під час скоєння злочину, у тому числі як на обставину, що обтяжує його покарання, судова колегія не вбачає.
Незважаючи на те, що при наявності обставини, що обтяжує покарання, судом обвинуваченому призначено покарання у нижчій межі санкції закону, який передбачає відповідальність за скоєне кримінальне правопорушення, проте підстав для обговорення питання про посилення покарання у судової колегії немає з огляду на положення ст..404 КПК України.
Колегія суддів приходить до висновку, що вирок суду відповідає вимогам КПК України, є законним, обґрунтованим та вмотивованим і підстав для його зміни чи скасування не вбачає.
Допущена судом явна описка при зазначенні дати внесення кримінального провадження до ЄРДР та його номеру не можуть бути предметом розгляду апеляційного суду в даному судовому засіданні в зв'язку з виправленням цієї описки в порядку ст.. 379 КПК України ухвалою суду від 04.12.2013 року.
Керуючись ст.ст. 407, 419 КПК України, колегія суддів,
УХВАЛИЛА:
Апеляційні скарги обвинуваченого ОСОБА_1 та захисника ОСОБА_2 - залишити без задоволення.
Вирок Сніжнянського міського суду Донецької області від 15.10.2013 року по кримінальному провадженню № 12012050520000400 за обвинуваченням ОСОБА_1 за ст.ст. 15 ч.1, 115 ч.1 КК України - залишити без змін.
Ухвала може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом трьох місяців з дня її оголошення, а засудженим, який утримується під вартою, у той же строк з моменту вручення копії ухвали.
Судді: