Справа №1-15/08

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 січня 2008 року Новозаводський районний суд м. Чернігова

в складі: головуючого КУЗЬМІНА М .В.

при секретарі ТРАЛО О.М.

за участю прокурора ДРОБНОХОДА І.М.

Розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Чернігові справу по обвинуваченню ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, українця, громадянина України, не одруженого, не працюючого, ІНФОРМАЦІЯ_3, раніше судимого: 16.04.2004 року Носівським райсудом Чернігівської області за ст.ст. 187 ч.2, 69 КК України до 2 років позбавлення волі, мешкає за адресою: Чернігівська область, м. Носівка, провулок Суворова, буд. 2, - за ч. 2 ст. 186 КК України

ВСТАНОВИВ:

0І.І1.2007 року, приблизно о 02 год. ОСОБА_1, за попередньою змовою з особою, відносно якого кримінальна справа виділені в окреме провадження, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, знаходячись біля пішохідного мосту через залізничні шляхи, що поруч із залізничним вокзалом по проспекту Перемоги, 1 м. Чернігова, з метою викрадення чужого майна, завдав 2 удари кулаком правої руки в область обличчя потерпілого ОСОБА_2, чим заподіяв останньому фізичного болю, а також погрожував застосувати насильство, що не є небезпечним для життя та здоров'я потерпілого, після чого відкрито викрав мобільний телефон «Сіменс АХ-75», вартістю 200 грн. та гроші в сумі 6 грн., а всього на загальну суму 206 грн., що належали потерпілому ОСОБА_2

В судовому засіданні підсудний ОСОБА_1 свою вину в скоєнні даного злочину визнав повністю та пояснив, що 30.10. 2007 року в кафе вони святкували день народження бабусі і вживали спиртні напої, коли вже кафе закрилось він з ОСОБА_3 пішов додому. На вокзалі поспілкувались з незнайомими хлопцями, разом з ними перейшли через пішохідний міст і за мостом зупинились, спілкувались та курили. В цей час потерпілий сходинками спускався з пішохідного мосту в їх сторону. Хлопці, що були з ними, пішли, а ОСОБА_3, зупинивши потерпілого, почав з ним спілкуватись, а потім почав кричати на потерпілого. Він підійшов до них, попросив у потерпілого телефон, останній дав і він намагався подзвонити, але на рахунку не було грошей і він не міг подзвонити. ОСОБА_3 сказав, що телефон віддадуть потім, потерпілий почав просити повернути телефон і тоді він два рази кулаком ударив потерпілого в обличчя, а телефон поклав до кишені. Потерпілий почав прохати віддати сім-карту, тоді він витягнув з мобільного телефону сім-карту, віддав потерпілому, а телефон знову поклав до своєї кишені. Після цього вони спитали у потерпілого, чи є гроші, він сказав, що є лише 6 грн. ОСОБА_3 вони пригрозили, що поб'ють його і забрали ці гроші у потерпілого. В цей час він побачив, що по пішохідному мосту біжать двоє чоловіків, він швидко повернувся і втік, а ОСОБА_3 залишився на місці. Наступного дня мобільний телефон він продав на Центральному ринку незнайомому чоловіку за 60 чи 80 грн., і поїхав в Носівку. Через день подзвонив ОСОБА_3, останній повідомив, що він знаходиться на підписці, а через З дні в Носівці його викликали до відділення міліції і там затримали.

Розкаявся в скоєному, просив суворо не карати. Заявлений цивільний позов визнав в повному обсязі.

Крім визнавальних показів, вина підсудного ОСОБА_1, в скоєнні злочину, передбаченого ст. 186 ч. 2 КК України також підтверджується матеріалами справи, які

учасники судового засідання не вважають за доцільне досліджувати, але обставини та факти скоєння даного злочину підсудним ОСОБА_1 та іншими учасниками судового засідання не оспорюються, і тому, оцінюючи отримані докази, суд дійшов висновку, що дії ОСОБА_1, які виразились у відкритому викраденні чужого майна, поєднаному з насильством, яке не є небезпечним для життя та здоров'я потерпілого, та з погрозою застосування такого насильства, скоєними повторно, за попередньою змовою групою осіб, органами досудового слідства вірно кваліфіковані за ч. 2 ст. 186 КК України.

Відповідно до ст. 66 КК України, за обставини, які пом'якшують вину підсудного ОСОБА_1 суд визнає щире каяття підсудного, сприяння розкриттю злочину.

Згідно ст. 67 КК України за обставини, що обтяжують вину підсудного ОСОБА_1 суд визнає вчинення злочину в стані алкогольного сп'яніння.

Обговорюючи питання про обрання міри покарання підсудному ОСОБА_1, суд приймає до уваги дані, характеризуючи особу підсудного, ступінь суспільної небезпеки вчиненого злочину, те, що підсудний щиро розкаявся в скоєному, і тому суд дійшов висновку, що ОСОБА_1 можливо обрати міру покарання з застосуванням ст. 75 КК України, без ізоляції від суспільства.

Заявлений цивільний позов в сумі 206 грн. підлягає задоволенню та стягненню з підсудного ОСОБА_1 на користь потерпілого ОСОБА_2, так як шкода завдана винними діями підсудного. Цивільний позов в частині стягнення моральної шкоди в сумі 50 грн. слід залишити без розгляду тому, що потерпілий в судове засідання не з'явився і позов не підтримав.

Судових витрат по справі немає.

Речових доказів по справі немає.

Керуючись ст. ст. 323-324 КПК України, суд -

ЗАСУДИВ:

ОСОБА_1 визнати винним та призначити покарання за ст. 186 ч. 2 КК України у вигляді чотирьох років позбавлення волі.

Застосувати ст. 75 КК України та звільнити ОСОБА_1 від відбування призначеного покарання за вироком суду, встановивши йому іспитовий строк терміном на три роки.

На підставі ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_1 такі обов'язки:

- не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу органу кримінально-

виконавчої системи;

- повідомляти органи кримінально-виконавчої системи про зміну місця проживання;

періодично з'являтись на відмітку до органів кримінально - виконавчої системи

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 - 206 грн. в рахунок відшкодування матеріальної шкоди.

Міру запобіжного заходу ОСОБА_1, обрану у вигляді тримання під вартою в Чернігівському СІЗО № 31 змінити на підписку про невиїзд з постійного місця проживання, звільнивши з-під варти в залі суду.

Вирок може бути оскаржений до Чернігівського апеляційного суду протягом 15 днів.