8.2.2

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

20 березня 2014 рокуЛуганськСправа № 812/9409/13-а

Луганський окружний адміністративний суд у складі:

судді: Кравцової Н.В.,

при секретарі: Олейнік О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за адміністративним позовом Публічного акціонерного товариства «Алчевський коксохімічний завод» до Луганської митниці Міндоходів, Головного управління Державної казначейської служби України в Луганській області про визнання протиправним та скасування рішення №702020001/2013/000410/2 від 29.07.2013, скасування картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України №702020001/2013/00079 від 29.07.2013, повернення надмірно сплаченого податку на додану вартість у сумі 102221,64 грн.,-

ВСТАНОВИВ:

11 листопада 2013 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшов позов Публічного акціонерного товариства «Алчевський коксохімічний завод» до Луганської митниці Міндоходів, Головного управління Державної казначейської служби України в Луганській області, у якому позивач просив суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення Луганської митниці про визнання митної вартості товарів №702020001/2013/000410/2 від 29.07.2013;

- скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України №702020001/2013/00079 від 29.07.2013;

- повернути на рахунок ПАТ «Алчевськкокс» надмірно сплачене ПДВ у сумі 102221,64 грн.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначав наступне.

29 липня 2013 року Відповідачем-1 було прийняте рішення №702020001/2013/000410/2 до ВМД №702020001/2013/007342, згідно якого визначення митної вартості товару за ціною угоди до товарів, які імпортуються неможливо, у зв'язку з відмовою декларанта в наданні податкових документів, а також зазначено, що у зв'язку з неможливістю застосування першого методу, зазначеного у статті 58 Митного кодексу України митну вартість оцінюваного товару визначено відповідно до ст. 59 МКУ за ціною договору щодо ідентичних товарів на підставі: рівня митної вартості ідентичного товару «вугілля кам'яне бітумінозне коксоване марки «Г» на однакових умовах поставки із рахунку 105 доларів США/тн. (МД від 10.07.13 контракт №61-545 додаток №58 від 10.05.13).

29 липня 2013 року Відповідачем-1, карткою відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України №702020001/2013/00079, відмовлено позивачу в митному оформленні товару. Підставою для відмови в митному оформленні зазначено: Проведення митної оцінки (рішення про визначення митної вартості №702020001/2013/000410/2).

Позивач вважає вказані дії та рішення відповідачів протиправними, такими, що не відповідають нормам законодавства України щодо митного оформлення товару та ч.2 ст. 19 Конституції України.

Представник позивача у судовому засіданні підтримала позовні вимоги, надала пояснення, аналогічно викладеним у позові, просила позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача - Луганської митниці - у судовому засіданні позовні вимоги не визнав у повному обсязі та просив відмовити у задоволенні позову повністю.

Представник відповідача - Головного управління Державної казначейської служби України в Луганській області у судове засідання не прибув, до суду надав заперечення на адміністративний позов, в яких позовні вимоги не визнав повністю та просив відмовити у задоволенні позову. Також просив розглянути справу без його участі.

Вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих сторонами доказів, суд прийшов до наступного.

Позивач - Публічне акціонерне товариство «Алчевський коксохімічний завод», ідентифікаційний код 00190816 зареєстрований в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України.

У судовому засіданні встановлено, що 01.10.2010 між Публічним акціонерним товариством «Алчевський коксохімічний завод» (Покупець) та компанією «Топпром Трайдинг ЛТД» (Кипр) (Продавець) було укладено контракт № 61-545, в межах якого Продавець зобов'язаний поставити прийняти та оплатити коксуюче вугілля, для переробки на власних виробничих потужностях на умовах, що оговорюються в додатках до цього контракту, які є невід'ємною його частиною.

Товар надійшов для розмитнення на Луганську митницю. На підставі вищезазначеного контракту № 61-545 та додатків до нього позивачем було заявлено до митного оформлення в режимі імпорту зазначений товар (ВМД №702020001/2013/007342) за ціною договору, а саме 105,00 долара США за одну тону, та надано декларацію митної вартості за формою МД № 702020001/2013/007342 разом з пакетом документів, передбачений Митним кодексом України (а.с. 94-99, 104-159).

29 липня 2013 року Луганською митницею Міндоходів було прийняте рішення №702020001/2013/000410/2 до ВМД №702020001/2013/007342, яким встановлено розбіжності, а саме: умови поставки товару, зазначені в додатку № 59 від 19.06.2013 до контракту № 61-545 від 01.10.2010 та рахунках - фактурах від 05.07.2013 № 2013-07-119, від 08.07.2013 № 2013-07-121, не відповідають умовам поставки, які передбачено п. 3.1 контракту № 61-545 від 01.10.2010) та враховуючи ненадання банківських платіжних документів, що містять відомості про фактично сплачену вартість товару, ненадання банківських платіжних документів, що містять відомості про фактично сплачену вартість товару, всупереч положенням пункту 5.3 контракту № 61-545 від 01.10.2010 та пункту 4 частини 2 статті 53 Кодексу, а також документів, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів як складової митної вартості товарів, всупереч положенням пункту 6 частини 2 статті 53 Кодексу. У зв'язку з цим, у декларанта, відповідно до п. 6 ч. 2 ст. 53 МК України були запрошені додаткові документи, а саме:

1) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюється за умовами, визначеними договором;

2) випуску з бухгалтерської документації;

3) каталоги, специфікації, прескуранти (прас-листи) виробника товару;

4) інші додаткові наявні документи за власним бажанням відповідно до положень частини 6 статті 53 МК України, зокрема:

- якщо рахунок сплачено - банківські документи, що стосуються оцінюваного товару;

- за наявності - інші платежі та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

- документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів.

Також рішенням зазначено, що визначення митної вартості товару за ціною угоди до товарів, які імпортуються неможливо в зв'язку з відмовою декларанта в наданні податкових документів, а також зазначено, що у зв'язку з неможливістю застосування першого методу, зазначеного у статті 58 Митного кодексу України митну вартість оцінюваного товару визначено відповідно до ст. 59 МКУ за ціною договору щодо ідентичних товарів на підставі: півня митної вартості ідентичного товару «вугілля кам'яне бітумінозне коксівне марки «Г» на однакових умовах поставки із рахунку 105 доларів США/тн. (МД від 10.07.13 контракт №61-545 додаток №58 від 10.05.13) (арк. справи 17-18).

29 липня 2013 року Луганською митницею Міндоходів карткою відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України №702020001/2013/00079, відмовив позивачеві в митному оформленні товару у зв'язку з неподанням документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 Митного кодексу України (арк. справи 19-21).

У відповідь на запит митного органу листом від 29.07.13 № 003-1930 позивач відмовився від надання запитаних документів, що передбачені частинами другою-третьою статті 53 МК України (а.с. 95).

Також, позивач 29.07.2013 направив відповідачу лист, в якому повідомив, що рахунки, які були виставлені компанією «Топпром Трайдинг ЛТД» на оплату товару на даний час є несплаченими та підлягають оплаті, рахунку будуть сплачені в повному обсязі після надходження коштів за відвантажену ПАТ «Алчевськкокс» кінцеву продукцію (а.с. 94).

29 липня 2013 року Луганською митницею Міндоходів карткою відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України №702020001/2013/00079, відмовив позивачеві в митному оформленні товару у зв'язку з неподанням документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 Митного кодексу України (арк. справи 19-21).

Декларантом в декларації митної вартості № 702020001/2013/007382 від 30.07.2013 була задекларована митна вартість з урахуванням рішення відповідача № 702020001/2013/000410/2 від 29.07.2013 про коригування митної вартості товарів за другим методом за ціною визначеною митним органом в рішенні - 105 доларів США/тн. (а.с.62-63).

На підставі рішення Луганської митниці про визнання митної вартості товарів № 702020001/2013/000410/2 до ВМД №702020001/2013/007342 ПАТ «Алчевськкокс» було подано до митного оформлення нові ВМД і декларації митної вартості № 702020001/2013/007414 від 30.07.2013, № 702020001/2013/007419 від 30.07.2013, № 702020001/2013/007464 від 31.07.2013, № 702020001/2013/007468 від 3.07.2013, № 702020001/2013/007473 від 01.08.2013, № 702020001/2013/007652 від 07.08.2013, № 702020001/2013/008877 від 10.09.2013, № 702020001/2013/008882 від 10.09.2013 , в яких зазначена митна вартість товарів за другим методом за ціною визначеною митним органом в рішенні - 105 дол. США/тн, та сплачено ПДВ у сумі 2025146,41 грн., що склало переплату з ПДВ на загальну суму 102221,64 грн. (а.с. 44-63).

Вирішуючи даний спір по суті суд виходив з наступного.

Спір полягає у правомірності визначення митним органом вартості товару за другим методом, при наявності тих документів, які були наданні позивачем при митному оформлені, у тому числі і додаткових документів.

Відповідно до ч.ч. 1,2 статті 51 Митного кодексу України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.

Згідно вимог ч.ч. 1,8,9 статті 52 Митного кодексу України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

У декларації митної вартості наводяться відомості про метод визначення митної вартості товарів, числове значення митної вартості товарів та її складових, умови зовнішньоекономічного договору, що мають відношення до визначення митної вартості товарів, та надані документи, що підтверджують зазначене.

Відомості, зазначені у частині восьмій цієї статті, є відомостями, необхідними для митних цілей.

Відповідно до статті 53 Митного кодексу України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

У разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:

1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;

2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);

3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);

4) виписку з бухгалтерської документації;

5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;

6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;

7) копію митної декларації країни відправлення;

8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

У разі якщо орган доходів і зборів має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв'язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи: 1) виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; 2) довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; 3) розрахунок ціни (калькуляцію).

Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.

Згідно статті 54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55цього Кодексу.

Орган доходів і зборів з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право:

1) упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості;

2) у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості;

3) у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів;

4) проводити в порядку, визначеному статтями 345-354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску;

5) звертатися до органів доходів і зборів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості;

6) застосовувати інші передбачені цим Кодексом форми митного контролю.

Орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі:

1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості;

2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;

3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу;

4) надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

У разі якщо під час проведення митного контролю орган доходів і зборів не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.

Відповідно до ч.1 статті 55 Митного кодексу України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Аналіз наведених норм, дає підстави вважати, що органи доходів і зборів мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості.

Згідно статті 57 Митного кодексу України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:

1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);

2) другорядні:

а) за ціною договору щодо ідентичних товарів;

б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів;

в) на основі віднімання вартості;

г) на основі додавання вартості (обчислена вартість);

ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63цього Кодексу.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи.

У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Відповідно до статті 58 Митного кодексу України метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо:

1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що:

а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні;

б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно);

в) не впливають значною мірою на вартість товару;

2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів;

3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті;

4) покупець і продавець не пов'язані між собою особи або хоч і пов'язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.

Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.

У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу.

Митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положеньчастини десятої цієї статті.

Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця.

Платежі можуть бути здійснені прямо чи опосередковано. Прикладом опосередкованого платежу може бути врегулювання покупцем повністю чи частково боргу продавця.

Платежі необов'язково повинні бути здійснені у вигляді переказу грошей (зокрема, але не виключно). Такі платежі можуть бути здійснені шляхом акредитива, інкасування або за допомогою інших розрахунків (вексель, передача цінних документів тощо).

Термін "ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті" стосується лише ціни оцінюваних товарів. Дивіденди або інші платежі покупця на користь продавця, не пов'язані з оцінюваними товарами, не є частиною митної вартості. Додавання, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, згідно з цією статтею робляться лише на основі об'єктивних даних, що підтверджуються документально та піддаються обчисленню.

Розрахунки згідно із цією статтею робляться лише на основі об'єктивних даних, що підтверджуються документально та піддаються обчисленню.

Згідно статті 59 Митного кодексу України у разі якщо митна вартість оцінюваних товарів не може бути визначена згідно з положеннями статті 58 цього Кодексу, за основу для її визначення береться вартість операції з ідентичними товарами, що продаються на експорт в Україну з тієї ж країни і час експорту яких збігається з часом експорту оцінюваних товарів або є максимально наближеним до нього.

При застосуванні цього методу визначення митної вартості за основу береться прийнята органом доходів і зборів вартість операції з ідентичними товарами з дотриманням умов, зазначених у цій статті. При цьому під ідентичними розуміються товари, однакові за всіма ознаками з оцінюваними товарами, у тому числі за такими, як:

1) фізичні характеристики;

2) якість та репутація на ринку;

3) країна виробництва;

4) виробник.

Незначні зовнішні відмінності не можуть бути підставою для відмови у розгляді товарів як ідентичних, якщо в цілому такі товари відповідають вимогам частини другої цієї статті.

Ціна договору щодо ідентичних товарів береться за основу для визначення митної вартості товарів, якщо ці товари ввезено приблизно в тій же кількості та на тих же комерційних рівнях, що й оцінювані товари.

У разі відсутності такого продажу використовується вартість операції з ідентичними товарами, що продавалися в Україну в іншій кількості та/або на інших комерційних рівнях. При цьому їх ціна коригується з урахуванням зазначених розбіжностей незалежно від того, чи веде це до збільшення або зменшення вартості. Інформація, що використовується при здійсненні коригування, повинна бути документально підтверджена.

У разі якщо кошти та витрати, зазначені в пунктах 5-7 частини десятої статті 58 цього Кодексу, включаються у вартість операції, здійснюється коригування для врахування значної різниці в таких коштах і витратах між оцінюваними товарами та відповідними ідентичними товарами, що зумовлено різницею у відстанях і способах транспортування.

У разі якщо для цілей застосування цього методу виявляється більш як одна вартість договору щодо ідентичних товарів, для визначення митної вартості оцінюваних товарів використовується найменша така вартість.

З вищенаведеного вбачається, що вимоги статті 59 Митного Кодексу України, встановлюють можливість застосування 2 методу, за умови неможливості визначення митної вартості товару за 1 методом.

Як встановлено у судовому засіданні, для підтвердження митної вартості оцінюваного товару - ціни, що підлягає сплаті продавцю позивачем були надані документи, що підтверджують митну вартість товару, у тому числі:

- висновок ДП «Укрпромзовнішекспертиза» № 3169 від 19.07.2013, де зазначено, що згідно даних видання «Металл Курьер», Металл Эксперт. Уголь» та аналітичного дослідження «Информация по рынку коксующегося угля и кокса» середній розрахунковий рівень цін на концентрат вугільний, на умовах поставки DDU - ст.. Комунарськ, Україна може становити 99,70 доларів США, що не перевищує заявлену декларантом митну вартість (а.с. 40);

- лист № 003-1930 від 29.07.13 ПАТ «Алчевськкокс» щодо неможливості надання рахунків про здійснення платежів третім особам (а.с. 41);

- лист № 003-1929 від 29.07.13 ПАТ «Алчевськкокс» щодо підстав несплати рахунків за контрактом (а.с. 42);

- ліцензія на імпорт № 006133300000652, що підтверджує зазначену вартість вугілля (а.с.43);

- контрак з теріми особами № ТТ-DX 01-26082011 від 26.08.2011 (а..с. 64-75)

Також, позивачем були надані відповідачу належним чином оформлені передплатні рахунки (а.с. 37);

- рахунок фірми виробника, де зазначено ціна виробника на умовах DAP - ст. Комунарськ, Україна у розмірі 88,00 дол. США за тн. (а.с. 39);

- декларація на товари ЕК (експортна декларація) (а.с. 149).

29 липня 2013 року Луганською митницею Міндоходів було прийняте рішення №702020001/2013/000410/2 до ВМД №702020001/2013/007342, яким встановлено розбіжності, а саме: умови поставки товару, зазначені в додатку № 59 від 19.06.2013 до контракту № 61-545 від 01.10.2010 та рахунках - фактурах від 05.07.2013 № 2013-07-119, від 08.07.2013 № 2013-07-121, не відповідають умовам поставки, які передбачено п. 3.1 контракту № 61-545 від 01.10.2010) та враховуючи ненадання банківських платіжних документів, що містять відомості про фактично сплачену вартість товару, ненадання банківських платіжних документів, що містять відомості про фактично сплачену вартість товару, всупереч положенням пункту 5.3 контракту № 61-545 від 01.10.2010 та пункту 4 частини 2 статті 53 Кодексу, а також документів, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів як складової митної вартості товарів, всупереч положенням пункту 6 частини 2 статті 53 Кодексу.

У зв'язку виявленими розбіжностями у поданих позивачем документах до ВМД, у декларанта, відповідно до п. 6 ч. 2 ст. 53 МК України були запрошені додаткові документи, а саме:

5) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснються за умовами, визначеними договором;

6) випуску з бухгалтерської документації;

7) каталоги, специфікації, прескуранти (прас-листи) виробника товару;

8) інші додаткові наявні документи за власним бажанням відповідно до положень частини 6 статті 53 МК України, зокрема:

- якщо рахунок сплачено - банківські документи, що стосуються оцінюваного товару;

- за наявності - інші платежі та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

- документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів.

Щодо встановлення митним органом розбіжностей, а саме: умови поставки товару, зазначені в додатку № 59 від 19.06.2013 до контракту № 61-545 від 01.10.2010 та рахунках - фактурах від 05.07.2013 № 2013-07-119, від 08.07.2013 № 2013-07-121, не відповідають умовам поставки, які передбачено п. 3.1 контракту № 61-545 від 01.10.2010, суд зазначає наступне.

01.10.2010 між Публічним акціонерним товариством «Алчевський коксохімічний завод» (Покупець) та компанією «Топпром Трайдинг ЛТД» (Кипр) (Продавець) було укладено контракт № 61-545 (а.с. 22-31)

Базовими умовами поставки Товару (п. 3 контракту) є поставка Товару Продавцем на умовах та в строки, визначені у додатках до даного контракту. Поставка Товару здійснюється залізничним транспортом на умовах DAF кордон Росія/Україна згідно Інкотермс в редакції 2000 р.

У той же час, згідно п. 1.1 контракту № 61-545 від 01.10.2010, укладеного між Публічним акціонерним товариством «Алчевський коксохімічний завод» (Покупець) та компанією «Топпром Трайдинг ЛТД» (Кипр) (Продавець), Продавець зобов'язується поставити, а Покупець зобов'язується прийняти та сплатити коксуючи вугілля, для переробки на власних виробничих потужностях в подальшому - Товар на умовах, викладених в додатках до вказаного контракту, які є невідємною його частинами.

Згідно п. 1.2 контракту в додатках до контракту зазначається Країна походження, реквізити вантажовідправника, строки поставки Товару, кількість, якість, технічні та якісні умовні характеристики, базові умови поставки, а також ціна Товару, який постачається.

Тобто, п. 3 контракту визначено загальні умови поставки Товару, які в подальшому при фактичній поставці Товару визначаються саме в додатках до контракту, які є невід'ємною його частиною.

Згідно Додатку № 59 до контракту № 61-545 від 01.10.2010 умовами поставки Товару є: DDU ст.. Комунарськ Донецької залізничної дороги (згідно умовам Інкотермс в редакції 2000 року) (а.с. 117).

Такіж самі умови поставки визначені і у рахунках - фактурах від 05.07.2013 № 2013-07-119, від 08.07.2013 № 2013-07-121 (а.с. 118-119).

Таким чином, судом встановлено, що фактичні умови поставки Товару визначаються у додатках до контракту № 61-545 від 01.10.2010, які є невід'ємною його частиною, а тому наявність різних умов поставок, вказаних у п. 3 контракту та додатку № 59 до вказаного контракту не можливо вважати розбіжностями в умовах поставки Товару.

Внаслідок чого, суд вважає, що податковий орган прийшов до помилкового висновку про наявність розбіжностей умов поставки товару, зазначені в додатку № 59 від 19.06.2013 до контракту № 61-545 від 01.10.2010 та рахунках - фактурах від 05.07.2013 № 2013-07-119, від 08.07.2013 № 2013-07-121, умовам поставки, які передбачено п. 3.1 контракту № 61-545 від 01.10.2010, оскільки умови поставки Товару, вказані у п. 3 контракту є лише загальними, а фактичні умови поставки визначаються у додатках до вказаного контракту.

Крім того, згідно умов DAF Інкотермс-2000 Продавець зобов'язаний надати невідвантажений товар Покупцю у визначеному місці поставці на кордоні в узгоджену дату та час.

Згідно умов DDU ст. Комунарськ Інкотермс-2000 Продавець здійснює поставку покупцю товару без проведення його митного очищення для імпорту та без розвантаження з будь-якого прибулого транспортного засобу в названому місці призначення.

Таким чином, як умовами DAF кордон Росія/Україна та і умовами DDU ст. Комунарськ, Продавець несе всі витрати та ризики, пов'язані з доставкою товару до місця призначення, а тому поставка товару здійснювалась на умовах, що передбачало включення в ціну товару поставку його покупцю. У зв'язку з чим, зазначення різних умов поставки Товару у контракті № 61-545 від 01.10.2010 та додатках до контракту ніяким чином не впливають на визначення митної вартості товару за ціною угоди щодо товару, який імпортується, оскільки умови поставки DAF та DDU згідно Інкотермс 2000 включають в себе витрати продавця, пов'язані з доставкою товару до місця призначення.

Щодо зазначення відповідачем у оскаржуваному рішення про ненадання позивачем банківських платіжних документів, що містять відомості про фактично сплачену вартість товару, ненадання банківських платіжних документів, що містять відомості про фактично сплачену вартість товару, всупереч положенням пункту 5.3 контракту № 61-545 від 01.10.2010 та пункту 4 частини 2 статті 53 Кодексу, а також документів, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів як складової митної вартості товарів, суд зазначає наступне.

Як встановлено у судовому засіданні, згідно п. 5.3 контракту № 61-545 від 01.10.2010 сплата Покупцем за відвантажений Товар Продавцю здійснюється на протязі 10 днів з моменту прибуття Товару на станцію призначення Комунарськ Донецької залізничної дороги на підставі виставленого рахунка Продавцем.

Згідно залізничних накладних (а.с. 113-114) Товар було поставлено на митну територію України - 18.07.2013. Таким чином, сплата за Товар згідно контракту повинна здійснитися позивачем до 28.07.2013.

Згідно листа ПАТ «Алчевськкокс» від 29.0.7.2013 повідомив відповідача про те, що рахунки станом на 29.07.2013 є несплаченими у зв'язку з відсутністю коштів, та також зазначив, що в подальшому буде проведена оплата після кінцевої реалізації продукції.

Законодавством, яке регулює митні відносини, не передбачено право митного органу вимагати від декларанта надання пояснень або документів про обставини щодо яких декларант не має фактичної можливості надати пояснень чи документів та які безпосередньо у нього не знаходяться і не можуть знаходитись. При цьому, банківський документ є одним із доказів, яким підтверджена митна вартість товару, між тим його відсутність може свідчити, зокрема, про заборгованість контрагента по сплаті.

Таким чином суд вважає, що ненадання позивачем банківських документів щодо повної сплати Товару, ще не є підставою для відмови в митному оформлені товару, оскільки для прийняття такого рішення митниця повинна довести, що подані позивачем документи в своїй сукупності не дають можливості здійснити митне оформлення товару за методом, вказаним останнім.

Також є безпідставним витребування митним органом у позивача документів, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів як складової митної вартості товарів, оскільки судом встановлено, що поставка товару здійснювалась на умовах DDU ст. Комунарськ (Інкотермс-2000), що передбачає включення в ціну товару витрати продавця до місця призначення поставки товару покупцю.

Внаслідок чого суд вважає, що у відповідача не було підстав для прийняття рішення про коригування заявленої митної вартості у зв'язку з «відмовою декларанта від надання документів, необхідних для підтвердження заявленої митної вартості», а саме: ненадання позивачем банківських платіжних документів, що містять відомості про фактично сплачену вартість товару, ненадання банківських платіжних документів, що містять відомості про фактично сплачену вартість товару, всупереч положенням пункту 5.3 контракту № 61-545 від 01.10.2010 та пункту 4 частини 2 статті 53 Кодексу, а також документів, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів як складової митної вартості товарів, оскільки позивач не міг надати такі документи у зв'язку з їх фактичною відсутністю.

Крім того, суд вважає за необхідним зазначити, що одночасно із подачею ВМД, позивачем також були додані документи, які підтверджують заявлену декларантом митну вартість оцінюваних товарів, а саме:

- ліцензію на імпорт № 006133300000652 від 11.07.2013, яка була дійсна до 31.12.2013 року, та відповідно до якої вартість вугілля марки «Г» складає 99,70 дол. США за тн.;

- висновок ДП «Укрпромзовнішекспертиза» № 3169 від 19.07.2013, де зазначено, що згідно даних видання «Металл Курьер», Металл Эксперт. Уголь» та аналітичного дослідження «Информация по рынку коксующегося угля и кокса» середній розрахунковий рівень цін на концентрат вугільний, на умовах поставки DDU - ст.. Комунарськ, Україна може становити 99,70 доларів США, що не перевищує заявлену декларантом митну вартість

Як вбачається із змісту ліцензії та висновку, позивачем було ініційоване питання щодо підтвердження вартості показників товару, які будуть ввезені на митну територію України на підставі контракту № 61-545 від 01.10.2010 з додатковими угодами та додатками до контракту, зокрема, додаток № 59 від 19.07.2013. Таким чином, ліцензія на імпорт № 006133300000652 від 11.07.2013 та висновок ДП «Укрпромзовнішекспертиза» № 3169 від 19.07.2013 були надані відносно Товару, який поставлявся згідно Додатку № 59 від 19.06.2013 до контракту № 61-545 від 01.10.2010, та який було пред'явлено для митного оформлення. Тобто, суд вважає, що вказані документи також повинні бути враховані митним органом під час прийняття оскаржуваного рішення, оскільки, зокрема, ліцензія на імпорт № 006133300000652 від 11.07.2013 є документом державного зразка органу виконавчої влади, в якому встановлені умови, порядок і процедура надання спеціально уповноваженими державними органами дозволу на імпорт певних товарів, у відповідних обсягах і суворо визначені строки.

Посилання відповідача у своїх запереченнях на наявний у митного органу висновок ДП «Укрпромзовнішекспертиза» (далі УПЗЕ) від 27.06.2013 №2803, яким не вичерпано строк дії на момент розмитнення позивачем товару та, у якому зазначено рівень цін на ідентичний товар «Вугілля кам'яне бітумінозне коксівне марки «Г» (виробник ЗАТ «ЦОФ «Щедрухинская», Росія) може становити 105,00 дол. США/т., суд вважає помилковим, оскільки на час митного оформлення разом з МД від 29.07.13 №702020001/2013/007342 позивачем було надано інший висновок ДП «Укрпромзовнішекспертиза» від 19.07.2013 № 3169, в якому зазначено що, рівень цін на товар «Вугілля кам'яне бітумінозне коксівне марки «Г» (виробник ЗАТ «ЦОФ «Щедрухинская», Росія) може становити 99,70 дол. США/т. Таким чином, оскільки на момент розмитнення товару, позивачем було отримано інший висновок, який було видано після висновку від 27.06.2013 №2803, то як наслідок відомості щодо цінових умов контракту повинні враховуватися саме ті, що зазначені у висновку від 19.07.2013.

Крім того, суд зауважує, що вказані висновки носять консультаційний характер, а тому не можуть бути беззаперечним доказом для митного органу для коригування митної вартості товару.

Таким чином, враховуючи встановлені обставини у справі, суд приходить до висновку, що відповідачем не було доведено, а судом не було встановлено, що використані декларантом відомості при визначенні митної вартості імпортованого вугілля за 1-м методом є недостовірними, чи такими, які не підтверджують заявлену митну вартість товару, або є необ'єктивними, тобто такими, які на думку органу доходів і зборів, перешкоджають застосуванню 1-го методу визначення митної вартості імпортованого товару.

Виходячи із наявних матеріалів справи, та документів наданих для митного оформлення, оцінюючи докази у їх взаємній сукупності, суд не вбачає відсутність будь-яких умов чи застережень, які унеможливлюють визначення вартості імпортованого вугілля за 1 методом, а тому вважає протиправним прийняте рішення №702020001/2013/000410/2 від 29.07.2013 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України №702020001/2013/00079 від 29.07.2013.

Відповідно до статті 301 Митного кодексу України повернення помилково та/або надміру сплачених сум митних платежів здійснюється відповідно до Бюджетного та Податкового кодексів України.

У разі виявлення факту помилкової та/або надмірної сплати митних платежів орган доходів і зборів не пізніше одного місяця з дня виявлення такого факту зобов'язаний повідомити платника податків про суми надміру сплачених митних платежів.

Помилково та/або надміру зараховані до державного бюджету суми митних платежів повертаються з державного бюджету в порядку, визначеному центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Якщо надмірна сплата сум митних платежів сталася внаслідок помилки з боку посадових осіб органу доходів і зборів, повернення надміру сплачених сум митних платежів здійснюється у першочерговому порядку.

Повернення сум відповідних митних платежів здійснюється також у разі, якщо: 1) законом передбачено повернення сум сплаченого мита при поміщенні товарів у митний режим реімпорту або у митний режим реекспорту відповідно до розділу V цього Кодексу, а також в інших випадках, визначених цим Кодексом; 2) у випадках та в порядку, визначених цим Кодексом, здійснюється зміна раніше заявленого митного режиму, якщо суми митних платежів, належних до сплати при поміщенні товарів у новий митний режим, є меншими, ніж суми митних платежів, сплачених при поміщенні їх у попередній митний режим; 3) відновлюється режим найбільшого сприяння, вільної торгівлі; 4) митну декларацію змінено або визнано недійсною; 5) у товарах, що ввозяться на митну територію України або вивозяться за її межі, виявлено дефекти або вони якимось іншим чином не відповідають погодженим специфікаціям, за умови, що ці товари не ремонтувалися і не використовувалися відповідно на території України та за її межами (крім операцій, необхідних для виявлення дефектів або невідповідності) і повертаються протягом строку, визначеного підпунктом "а" пункту 3 частини другої статті 78 цього Кодексу; 6) платником податків подано органу доходів і зборів документи, які підтверджують наявність у нього на день подання органу доходів і зборів митної декларації для митного оформлення права на звільнення від сплати митних платежів.

Повернення сум митних платежів у випадках, передбачених частиною п'ятою цієї статті, здійснюється у тому самому порядку, що і повернення помилково та/або надміру сплачених сум митних платежів за заявою платника податків за умови, що така заява подається не пізніше одного року з дня, наступного за днем виникнення обставин, що тягнуть за собою повернення сплачених сум митних платежів.

Повернення сплачених сум митних платежів здійснюється у валюті України. Якщо сплата або стягнення митних платежів здійснювалася в іноземній валюті, повернення сум митних платежів здійснюється за курсом Національного банку України, встановленим на день, коли відбулася їх сплата.

Повернення не здійснюється: 1) якщо сума митних платежів, що підлягає поверненню, не перевищує 20 гривень; 2) в інших випадках, встановлених Податковим кодексом України.

Оформлення Митницею товару згідно з поданою позивачем вантажною митною декларацією є дією суб'єкта владних повноважень, що породжує для позивача певні правові наслідки й може бути оскаржено до суду. При цьому право позивача на оскарження не залежить від того чи сам він помилково зазначив ціну, чи в результаті вказівки митного органу, оскільки останній має діяти лише в спосіб, на підставі та в межах закону. Враховуючи те, що саме на підставі рішення №702020001/2013/000410/2 від 29.07.2013 Луганської митниці Міндоходів про визнання митної вартості товарів ПАТ «Алчевськкокс» було подано до митного оформлення нові ВМД і декларації митної вартості № 702020001/2013/007382 від 30.07.2013, № 702020001/2013/007414 від 30.07.2013, № 702020001/2013/007419 від 30.07.2013, № 702020001/2013/007464 від 31.07.2013, № 702020001/2013/007468 від 3.07.2013, № 702020001/2013/007473 від 01.08.2013, № 702020001/2013/007652 від 07.08.2013, № 702020001/2013/008877 від 10.09.2013, № 702020001/2013/008882 від 10.09.2013 , в яких зазначена митна вартість товарів за другим методом за ціною визначеною митним органом в рішенні - 105 дол. США/тн, то сплачена сума ПДВ у сумі 2025146,41 грн., що склало переплату з ПДВ на загальну суму 102221,64 грн. підлягає поверненню декларанту.

Згідно пп.17.1.10 ст. 17 Податкового кодексу України платник податків має право на залік чи повернення надміру сплачених, а також надміру стягнутих сум податків та зборів, пені, штрафів у порядку, встановленому цим Кодексом.

Податок на додану вартість, який сплачений на різницю між базою оподаткування, визначеною за другим та першим методом по вищезазначеним ВМД у сумі 1 525 905,35 грн. є переплатою та таким, що підлягає поверненню відповідно до пункту 17.1.10 статті 17 Податкового кодексу України.

Повернення надміру сплачених митних платежів з Державного бюджету України здійснюється шляхом того, що митний орган добровільно готує висновок про повернення з Державного бюджету України помилково та/або надмірно зарахованих до бюджету митних платежів.

Такий порядок повернення надмірно сплачених платежів встановлено спільним наказом Державної митної служби України, Державного казначейства України від 20 липня 2007 року №611/147, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 25 вересня 2007 р. за №1095/14362 «Про затвердження Порядку взаємодії митних органів з органами Державного казначейства України в процесі повернення з Державного бюджету України помилково та/або надмірно зарахованих до бюджету митних та інших платежів, контроль за справлянням яких покладається на митні органи».

Даний Порядок регламентує взаємовідносини митних органів та органів Державного казначейства України в процесі повернення помилково та/або надмірно зарахованих до бюджету митних та інших платежів, контроль за справлянням яких покладається на митні органи.

Відповідно до зазначеного Порядку, Митний орган на підставі заяви платника готує висновок про повернення з Державного бюджету України, помилково та/або надмірно зарахованих до бюджету митних та інших платежів, контроль за справлянням яких покладається на митні органи (далі - Висновок про повернення), та не пізніше п'яти робочих днів від дня прийняття керівником (заступником керівника) митного органу рішення про повернення з Державного бюджету України помилково та/або надмірно зарахованих до бюджету митних та інших платежів, контроль за справлянням яких покладається на митні органи, направляє його для виконання відповідному органу Казначейства разом із супровідним листом, в якому вказується кількість висновків, загальна сума, яка підлягає поверненню, а також наводиться перелік висновків із зазначенням такої інформації: номера та дати висновку, найменування юридичної або ім'я фізичної особи - платника, ідентифікаційного коду за ЄДРПОУ платника - юридичної особи або ідентифікаційного номера за ДРФО платника - фізичної особи (за наявності), суми, яка підлягає поверненню за кожним з висновків.

Висновки про повернення реєструються органами Казначейства в журналі обліку висновків, наданих митними органами.

На підставі отриманого Висновку про повернення відповідний орган Казначейства готує платіжні документи на перерахування коштів з рахунку з обліку доходів державного бюджету на рахунок, зазначений у Висновку про повернення, та протягом п'яти робочих днів від дати отримання Висновку про повернення здійснює повернення коштів з бюджету.

Інший спосіб повернення з Державного бюджету помилково та/або надмірно зарахованих до бюджету митних платежів здійснюється органами Казначейства на підставі рішення суду.

Згідно частини 1 статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно частини 2 статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ст. 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів; докази суду надають особи, які беруть участь у справі.

Аналізуючи викладені обставини, враховуючи надану правову оцінку доказам, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача є обґрунтованими, доведеними під час розгляду справи, а тому підлягають задоволенню.

За змістом ст.94 КАС України розподіл судових витрат залежить від того, на чию користь ухвалене рішення. Враховуючи, що суд прийшов до висновку про відмову у задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень в повному обсязі, то і присудження їй здійснених нею документально підтверджених витрат з Державного бюджету України не проводиться.

Керуючись статтями 71, 94, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Публічного акціонерного товариства «Алчевський коксохімічний завод» до Луганської митниці Міндоходів, Головного управління Державної казначейської служби України в Луганській області про визнання протиправним та скасування рішення №702020001/2013/000410/2 від 29.07.2013, скасування картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України №702020001/2013/00079 від 29.07.2013, повернення надмірно сплаченого податку на додану вартість у сумі 102221,64 грн. задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення Луганської митниці Міндоходів про визнання митної вартості товарів №702020001/2013/000410/2 від 29.07.2013.

Скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України №702020001/2013/00079 від 29.07.2013.

Стягнути користь Публічного акціонерного товариства «Алчевський коксохімічний завод» надмірно сплачений податок на додану вартість у сумі 102221,64 грн. (сто дві тисячі двісті двадцять одна гривня 64 копійки).

Стягнути з Державного бюджету України на користь Публічного акціонерного товариства «Алчевський коксохімічний завод» судові витрати в сумі 273,22 грн. (двісті сімдесят три гривні 22 копійки).

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.

Постанова або ухвала суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Повний текст постанови складено та підписано 25 березня 2014 року.

Суддя Н.В. Кравцова