АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа №22-ц/791/624/2014 Головуючий в І інстанції: Сіденко С.І. Категорія: 27 Доповідач: Вейтас І.В.
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
2014 року березня місяця 03 дня колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Херсонської області в складі:
Головуючого:Вейтас І.В.
Суддів:Цуканової І.В.
Склярської І.В.
При секретарі:Благовещенській О.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Херсоні цивільну справу за апеляційною скаргою публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» на рішення Цюрупинського районного суду Херсонської області від 17 грудня 2013 року у справі за позовом публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -
встановила:
В липні 2013 року ПАТ КБ «Приватбанк» звернулося до суду з вказаним позовом, посилаючись на те, що між сторонами 30.09.2006 року укладено кредитний договір, відповідно до умов якого банк надав відповідачу кредит в розмірі 5908,50 грн., зі сплатою відсотків за користування кредитом. У порушення умов кредитного договору відповідач кредитні кошти та відсотки за користування кредитом не повернув, унаслідок чого утворилась заборгованість у розмірі 48647,19 грн., що складається з : 4781,12 грн. - заборгованість за кредитом, 17192,11 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом, 23871,71 грн. - пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором, 500 грн. штраф (фіксована частина), 2292,25 грн. штраф (процентна складова), яку позивач просив стягнути з відповідача.
Рішенням Цюрупинського районного суду Херсонської області від 17.12.2013 року в задоволенні позову відмовлено.
В апеляційній скарзі ПАТ КБ «Приватбанк» просить рішення суду скасувати, ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі, посилаючись на те, що суд безпідставно не взяв до уваги умови надання споживчого кредиту, за якими термін позовної давності за даним договором встановлено в 5 років, та незаконно відмовив в задоволенні позову з підстав спливу строків позовної давності.
В письмових запереченнях на апеляційну скаргу представник відповідача ОСОБА_6 вважає доводи апеляційної скарги безпідставними, просить рішення суду залишити без змін, як таке, що постановлено відповідно до вимог закону.
Заслухавши доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах, визначених ст.303 ЦПК України, колегія суддів прийшла до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Суд першої інстанції, відмовляючи в задоволенні позову, прийшов до висновку, що позивачем пропущено строк позовної давності. Однак з таким висновком суду не можна погодитись, оскільки він прийшов до нього через неповне з'ясування обставин справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
З матеріалів справи вбачається, що між сторонами 30.09.2006 року укладено кредитний договір, технологія кредитування «Просто Кредит», за яким банк надав позичальнику кредит у сумі 5908,50 грн. на строк 42 місяці по 30.03.3010 року (а.с.8,9).
Відповідно до ч.1 ст.631 ЦК строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору.
Статтею 256 ЦК України визначено, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Згідно зі ст.257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки, а відповідно до вимог ч.5 ст.261 ЦК України за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.
Частиною 1 ст.259 ЦК України позовна давність, встановлена законом може бути збільшена за домовленістю сторін.
З матеріалів справи вбачається, що при укладенні 30 вересня 2006 року договору між ПАТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_5 останній надав згоду, що заява позичальника, разом з запропонованими банком умовами надання споживчого кредиту фізичним особам, тарифами складає між позичальником і банком кредитно заставний договір, засвідчивши її своїм підписом (а.с.9).
Відповідно до п.5.5. умов надання споживчого кредиту фізичним особам («Просто
Кредит») термін позовної давності по вимогах про стягнення кредиту, відсотків за користування кредитом, винагороди, неустойки - пені, штрафів за даним договором встановлюється сторонами тривалістю у 5 років (а.с.62-65).
Таким чином, сторони у письмовій формі домовилися про збільшення строку позовної давності відносно стягнення заборгованості за кредитом до п'яти років, що не заборонено ст.259 ЦК України.
Висновок суду про те, що умови надання споживчого кредиту фізичним особам, мали б також бути підписані позичальником є безпідставним. Відповідач не довів суду, що до, чи під час отримання кредиту він був ознайомлений з іншими умовами надання споживчого кредиту, за якими не передбачено домовленості про збільшення строку позовної давності.
Доводи апеляційної скарги в цій частині є обґрунтованими, підтверджуються наданими матеріалами справи.
Посилання суду на те, що п.5.5. Умов надання кредиту та заява позичальника стосовно терміну повернення кредиту в строк до 30.03.2010 року суперечать один одному є безпідставним, оскільки заявою позичальника передбачено строк надання кредиту - до 30.03.2010, а 5.5. умов встановлено домовленість сторін про збільшення строку позовної давності. Тобто зазначені судом положення договору, стосуються різних істотних умов договору, таким чином посилання суду на положення ч.8 ст.18 ЗУ «Про захист прав споживачів», відповідно до якої нечіткі або двозначні положення договорів із споживачами тлумачаться на користь позивача, є безпідставними.
Враховуючи наведене, колегія суддів приходить до висновку, що позивач звернувся до суду з вимогою про захист свого цивільного права в межах погодженої сторонами позовної давності, отже судом першої інстанції безпідставно застосовано трирічний строк позовної давності та відмовлено в задоволенні позову, в зв'язку з чим рішення суду підлягає скасуванню, з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позовних вимог.
Так, банк просив стягнути заборгованість в сумі 48647,19 грн., що складається з 4781,12 грн. заборгованість за кредитом, 17192,11 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом, 23871,71 грн. - пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором, 500 грн. штраф (фіксована частина), 2292,25 грн. штраф (відсоткова частина).
Згідно наданого розрахунку заборгованість нараховується позивачем з 31.10.2006 року, пеня нараховується з 21.06.2007 року.
Відповідно до ст.261 ЦК України початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов.
Як зазначено в правовій позиції судової палати у цивільних та господарських справах Верховного Суду України від 06 листопада 2013 року у справі № 6-116 цс 13 перебіг позовної давності за вимогами кредитора, які випливають з порушення боржником умов договору (графіка погашення кредиту) про погашення боргу частинами (щомісячними платежами) починається стосовно кожної окремої частини, від дня, коли відбулося це порушення.
Позовна давність у таких випадках обчислюється окремо по кожному простроченому платежу.
У разі порушення боржником строків сплати чергових платежів, передбачених договором, відповідно до ч.2 ст.1050 ЦК України кредитор протягом усього часу - до встановленого договором строку закінчення виконання основного зобов'язання вправі заявити в суді вимоги про дострокове повернення тієї частини позики (разом з нарахованими процентами - ст.1048 ЦК України), що підлягає сплаті.
Несплачені до моменту звернення кредитора до суду платежі піддягають стягненню у межах позовної даності по кожному із платежів.
Оскільки позов пред'явлено до суду 19.07 2013 року, то заборгованість з платежів по тілу кредиту та відсотків підлягає стягненню у межах позовної давності 5 років, тобто з 21.07.2008 року, що становить заборгованість за кредитом 3552,6 грн., заборгованість по відсоткам 15855,73 грн.
Згідно з ч.2 ст.258 ЦК України до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) встановлена спеціальна позовна давність в один рік.
Тобто, законодавством передбачено, що строк позовної давності відносно нарахування суми пені є спеціальним і збільшенню не підлягає, отже п.5.5. умов надання споживчого кредиту фізичним особам («Просто Кредит») стосовно збільшеного терміну позовної давності по вимогах про стягнення неустойки - пені застосуванню не підлягає.
Отже колегія суддів вважає, що позовні вимоги в частині стягнення пені підлягають частковому задоволенню, а саме за останні 12 місяців перед зверненням банку до суду в сумі 8717,48 грн.
Відповідно до п.5.3 умов надання споживчого кредиту фізичним особам («Просто Кредит») при порушенні позичальником строків платежів по будь-якому з грошових зобов'язань, передбачених договором більш ніж на 30 днів, позичальник зобов'язаний сплатити банку штраф в розмірі 500 грн. + 5% від суми позову.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що позов підлягає частковому задоволенню та стягненню з ОСОБА_5 на користь публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» заборгованість за кредитним договором № DNH4KP27690568 від 30.09.2006 року в сумі 30032,10 гривен : 3552,6 грн. - заборгованість за кредитом, 15855,73 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом, 8717,48 грн. - пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором, 500 грн. штраф (фіксована частина), 1406,29 грн. штраф (відсоткова частина).
Відповідно до ст.88 ЦПК України у зв'язку із скасуванням рішення суду першої інстанції, та частковим задоволенням позову ПАТ КБ «ПриватБанк» понесені позивачем та документально підтверджені, судові витрати підлягають відшкодуванню за рахунок відповідача пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи викладене, на підставі ст.ст.203, 215, 258, 259, 526,589, 627, 628, 629, 638, 1048, 1050,1054 ЦК України, ст..11,18 ЗУ «Про захист прав споживачів», керуючись ст.303, п.2 ст. 307, п.2-4 ч.1 ст. 309, ст. 316 ЦПК України колегія суддів,-
ВИРІШИЛА :
Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» задовольнити частково.
Рішення Цюрупинського районного суду Херсонської області від 17 грудня 2013 року скасувати і ухвалити нове рішення.
Позовну заяву публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_5 задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_5 на користь публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» заборгованість за кредитним договором № DNH4KP27690568 від 30.09.2006 року в сумі 30032,10 гривен.
Стягнути з ОСОБА_5 на користь публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» судові витрати 300,32 гривен.
Рішення набирає чинності з моменту його проголошення і може бути оскаржено до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги.
Головуючий:
Судді: