ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
09 грудня 2008 р. | № 16/17-08-655 |
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів: |
Головуючого, судді | Плюшко І.А., |
суддів | Разводової С.С. (доповідач по справі), Самусенко С.С., |
розглянувши касаційну скаргу ПП "ОЛІЯР" |
на | рішення господарського суду Одеської області від 14.04.08р. та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 02.09.08р. |
у справі | № 16/17-08-655 |
за позовом | ПП "ОЛІЯР" |
до | ТОВ "Масложирокомбінат" |
про | витребування майна з чужого незаконного володіння |
За участю представників сторін
від позивача не з'явилися,
від відповідача Корецька Л.А. дов. від 23.06.08р.
В С Т А Н О В И В:
ПП "Оліяр" звернулося до господарського суду Одеської області з позовною заявою до ТОВ "Масложиркомбінат" про витребування майна з чужого незаконного володіння.
Рішенням господарського суду Одеської області від 14.04.2008 року у справі № 16/17-08-655 (суддя Желєзна С.П.) в задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.
Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 02.09.2008 року у справі № 16/17-08-655 (судді: Мирошниченко М.А., Бєляновський В.В., Шевченко В.В.) рішення місцевого господарського суду залишено без змін з тих же підстав.
Не погоджуючись із рішеннями судів попередніх інстанцій, ПП "Оліяр" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Одеської області від 14.04.2008 року та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 02.09.2008 року у справі № 16/17-08-655 та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги ПП "Оліяр", посилаючись на порушення та невірне застосування судами норм матеріального та процесуального права.
Заслухавши доповідь судді доповідача, розглянувши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як встановлено господарськими судами попередніх інстанцій, між позивачем та відповідачем було укладено договір найму нерухомого майна (нежилих будівель, споруд, приміщень) та обладнання № 02/08/06 від 02.08.2006 року. Пунктом 9.1 вказаного договору встановлено, що даний договір в ступає в силу з моменту підписання його сторонами і діє з 10.08.2006 року до 31.07.2007 року. Для забезпечення виробничої діяльності, під час використання орендованого майна за цільовим призначенням, орендарем було придбане та встановлене обладнання на загальну суму 1 221 510,01 грн., а саме: конвеєр скребковий К4-УТ2Ф200/15м, конвеєр скребковий К4-УТ2Ф200/8м, сепаратор зерноочисний БСХ-12 без ПК(1 шт.), камера аспірацій на БСХ-100.20(1 шт.), машина насінне війна НВХ (2 одиниці), конвеєр скребковий К4 УП 2Ф 200/10м, рукав в/д н/ж (12*18Н10т) діаметром 100-25 ат. 0,5 м., прес для виробництва олії ZX32 (1 шт.), обладнання, що поставлялось разом із пресом згідно до датку № 1, електродвигун 4 АМУ 280S 4 У 2 110 кВт, 1500 об/хв. 1М 1001, верстат пальцевий марки В-400 (1 шт.), вага бункерна "Норма-ТН" (1шт.), вібросито m-460, ємкість об’ємом 3м/3(2 шт.), циклон 4 БЦШ-550 (2 шт.), сепаратор КБС 1270.4.00, масло прес в кількості 3 шт., жаровня в кількості 1 шт., погрузчик КШП-6.
Факт придбання та встановлення даного майна підтверджується актами з № 1 по № 14 та накладними, які є в матеріалах справи. Строк дії договору найму нерухомого майна(нежилих будівель, споруд, приміщень) та обладнання № 02/08/06 від 02.08.2006 року закінчився 31.07.2007 року.
Відповідно до ст. 387 Цивільного кодексу України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.
В даному випадку власник може пред’явити такий позов на захист права власності на річ, яка визначена індивідуально. У таких справах відповідачем повинна виступати особа, що на момент подання позову фактично володіє майном без підстав, передбачених законом або адміністративним актом
Суд попередньої інстанції вказав, що позивач в порушення приписів ст. ст. 32 та 33 ГПК України не довів, а в матеріалах справи відсутні докази того, що на час пред’явлення ним позову зазначене в позові майно знаходилось у володінні відповідача, а останній факт знаходження у нього цього майна не визнав.
Суди встановили, що згідно копій документів, наявних у матеріалах справи(акту приймання-передачі від 03.08.2007 року, додаткової угоди № 15/02/07 від 15.02.2007 року до договору оренди нерухомого майна(нежилих будівель, споруд, приміщень) та обладнання № 02/08/06 від 02.08.2006 року, а також актів прийому-передачі та вводу обладнання в експлуатацію № 1 від 01.10.2006 року, № 2 від 01.10.2006 року, № 3 від 09.10.2006 року, № 4 від 15.10.2006 року, № 5 від 01.11.2006 року, № 6 від 01.11.2006 року, № 7 від 01.11.2007 року, № 8 від 01.11.2006 року, № 9 від 01.12.2006 року, № 10 від 01.02.2007 року, № 11 від 01.02.2007 року, № 12 від 01.02.2007 року, № 13 від 01.02.2007 року, № 14 від 15.02.2007 року зазначене майно було у володінні та користуванні позивача і знаходилось за адресою: Болградське шосе, 8а, м.Ізмаїл у приміщеннях, які орендувались позивачем у відповідача на зазначений у цих документах час, але на думку судової колегії суду апеляційної інстанції, не можуть бути доказом того, що зазначене у позові майно знаходилось(залишилось) у володінні відповідача на час звернення позивача до суду з цим позовом.
Крім того, суди встановили, що позивачем не було визначено індивідуальних характеристик вказаних речей, що таким чином не дозволяє встановити належність на праві власності майна, що знаходиться у нежитлових приміщеннях за адресою: Болградське шосе, 8а, м. Ізмаїл і відповідно робить неможливим задоволення віндикаційного позову.
Вказана обставина підтверджується листом ВДВС Ізмаїльського міськрайонного управління юстиції Одеської області за вих.. № В-3/170-8829 від 20.03.2008 року та постановою про відмову у відкритті виконавчого провадження від 20.03.2008 року, у яких вказується про некоректність формулювання позивачем переліку витребуваного майна, що фактично унеможливлює виконання ухвали суду першої інстанції від 05.03.2008 року про накладення арешту на спірне майно.
На підставі викладеного судова колегія погоджується з висновком суду попередньої інстанції, що місцевий господарський суд обгрунтовано відмовив позивачу у задоволенні позову, оскільки позивач не довів, що вказане ним у позові майно на час звернення з цим позовом до суду знаходилось у користуванні відповідача, що не позбавляє позивача права звернутися до суду з позовом на загальних підставах про стягнення з відповідача вартості майна при наявності достатніх та належних доказів того, що це майно дійсно знаходилось(залишилось) у володінні відповідача та визначеності його вартості.
Відповідно до роз’яснень постанови Пленуму Верховного Суду України від 29.12.1996 р. №11 “Про судове рішення” (з подальшими змінами і доповненнями) рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши всі обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а при їх відсутності на підставі закону, що регулює подібні відносини, або відповідно до вимог, що звичайно ставляться.
Беручи до уваги межі перегляду справи в суді касаційної інстанції та повноваження останнього, колегія суддів вважає, що оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції, відповідає нормам матеріального і процесуального права та підстав для її зміни або скасування не має.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст.1115, 1117 , 1119 - 11111, Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -
П О С Т А Н О В И В:
1. Касаційну скаргу ПП "ОЛІЯР" залишити без задоволення.
2. Рішення господарського суду Одеської області від 14.04.08р. та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 02.09.08р. по справі № 16/17-08-655 залишити без змін.
Головуючий, суддя І.А. Плюшко
Судді С.С. Разводова
С.С. Самусенко