ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
|
17 грудня 2008 р. |
№ 2/6212 |
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів :
|
Головуючого |
Дунаєвської Н.Г., |
|
Суддів |
Михайлюка М.В., |
|
|
Мележик Н.І. |
|
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу |
Новоушицької селищної ради |
|
на постанову |
Житомирського апеляційного господарського суду від 14.10.2008 року |
|
у справі |
№ 2/6212 господарського суду Хмельницької області |
|
за позовом |
СПД -фізичної особи ОСОБА_1 |
|
до |
Новоушицької селищної ради |
|
про |
стягнення 28726,20 грн. |
|
за участю представників сторін: |
|
позивача |
не з'явились, |
|
відповідача |
Козак І.А., |
ВСТАНОВИВ:
Рішенням господарського суду Хмельницької області від 09.06.2008 р. у справі № 2/6212 (суддя: Дячук Т.В.) у задоволенні позову відмовлено.
Постановою Житомирського апеляційного господарського суду від 14.10.2008 р. (судді: Зарудняна Л.О., Вечірко І.О., Ляхевич А.А.) зазначене рішення скасовано в частині відмови в задоволенні позову на суму 28276,51 грн. В цій частині прийняте нове рішення про задоволення позову, стягнуто з відповідача на користь позивача 20000 грн. боргу, 6974,60 грн. інфляційних, 1301,91 грн. 3% річних, 282,76 грн. держмита та 116,15 витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В іншій частині рішення суду залишено без змін.
Не погоджуючись із зазначеною постановою, відповідач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, у якій посилаючись на порушення апеляційним судом норм матеріального та процесуального права, просив оскаржувану постанову скасувати, а рішення суду першої інстанції залишити в силі.
Перевіривши матеріали справи, доводи касаційної скарги, правильність застосування господарськими судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 1119 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити постанову суду апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення. Касаційна скарга залишається без задоволення, коли суд визнає, що постанова апеляційного господарського суду прийнята з дотриманням вимог матеріального та процесуального права.
В жовтні 2006 р. СПД ОСОБА_1 звернувся до господарського суду з позовом про стягнення з Новоушицької селищної ради 20000 грн. боргу за договором про надання юридичних послуг від 30.01.2004 р., 300 грн. інфляційних, 300 грн. 3% річних. Позов обґрунтований тим, що позивач (виконавець) та відповідач (замовник) 30.01.2004 р. уклали договір про надання юридичних послуг і відповідно до цього договору та акту приймання виконаних робіт від 02.03.2006 р. позивач виконав робіт на суму 20000 грн., зокрема, здійснював представництво інтересів Новоушицької селищної ради при вирішенні господарських спорів у суді першої та апеляційної інстанцій.
Відповідно п.4.2 договору оплата виконаних робіт здійснюється замовником на підставі виставленого виконавцем рахунку протягом 7 банківських днів. Рахунок на оплату позивач направив Новоушицькій селищній раді 02.03.2006 р., але оплата за надані послуги не проведена.
Позивач подав до суду заяви про збільшення розміру позовних вимог до 28726,20 грн. за рахунок донарахування інфляційних та 3% річних.
Місцевий господарський суд відмовив у задоволенні позову, посилаючись на ч.2 ст.35 ГПК України та поклав в основу рішення обставини, встановлені постановою Житомирського апеляційного господарського суду від 15.04.2008 р. у справі №18/1697. У зазначеній постанові вказано, що в договорі про надання юридичних послуг від 30.01.2004 р., укладеному сторонами, не погоджено ціну. Відтак, суд дійшов висновку, що вказаний договір є неукладеним і таким, що не відбувся та не породив жодних юридичних наслідків.
Суд першої інстанції оцінив вказані обставини як факти, встановлені рішенням господарського суду під час розгляду однієї справи, які не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони, та зазначив, що постанова апеляційного суду від 15.04.2008 р. у справі №18/1697 набрала законної сили і в касаційному порядку не оскаржувалась.
За таких обставин, господарський суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність правових підстав для стягнення коштів.
Апеляційний господарський суд із такими висновками не погодився, зважаючи на наступне.
30.01.2004 р. підприємець ОСОБА_1. (виконавець) та Новоушицька селищна рада (замовник) уклали договір про надання юридичних послуг.
Житомирський апеляційний господарський суд в постанові від 15.04.2008 р. у справі №18/1697 дійшов висновку, що вказаний договір є неукладеним (у зв'язку з тим, що сторони не погодили істотну умову договору - ціну), а відповідно і таким, що не відбувся, та не породив жодних юридичних наслідків для сторін.
Проте, суд апеляційної інстанції врахував, що згідно з ч.1 ст.11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
З матеріалів справи вбачається, що 02.03.2006 р. замовник - Новоушицька селищна рада в особі селищного голови Ковальського П.Г. та виконавець - фізична особа-підприємецьОСОБА_1 підписали акт приймання виконаних робіт на суму 20000 грн., тобто роботи виконано та прийнято. Отже, сторони вчинили дії із яких виникли права і обов'язки.
Як з'ясував апеляційний господарський суд, позивач виставив відповідачу рахунок на оплату наданих послуг №1 від 02.03.2006 р. Крім того, сторони підписали акт звірки взаємних розрахунків станом на 01.04.2006 р. на суму 20000 грн.
Представник відповідача Козак І.А. в засіданні апеляційного суду 14.10.2008 р. пояснив, що підприємецьОСОБА_1 надав юридичні послуги відповідачу, представляв інтереси Новоушицької селищної ради в судах.
Апеляційний суд, оглянув докази подані на його запит, зокрема, господарські справи №19/204-Н та №18/94-Н, дійшов висновку, що позивач у справі здійснював представництво інтересів Новоушицької селищної ради при вирішенні господарських спорів.
Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно з ч.2 ст.530 ЦК України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Позивач виставив відповідачу рахунок №1 від 02.03.2006р. на оплату наданих послуг. Відповідач кошти у 7-денний строк не сплатив, тому апеляційний господарський суд прийшов до висновку про стягнення з відповідача на користь позивача боргу за надані послуги у сумі 20000 грн.
Водночас, відповідно до ст.625 ГПК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Перевіривши розрахунок суми інфляційних та 3% річних, апеляційний господарський суд встановив наявність в ньому помилок, а тому задовольнив позовні вимоги в цій частині частково, стягнувши з відповідача 6974,60 грн. інфляційних та 1301,91 грн. 3% річних.
За таких обставин, апеляційний господарський суд скасував рішення суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позовних вимог на суму 28276,51 грн. та прийняв нове рішення в цій частині, задовольнивши позов.
З огляду на викладене, колегія суддів Вищого господарського суду України прийшла до висновку про відсутність підстав для скасування постанови апеляційного господарського суду, оскільки вона є законною та обґрунтованою.
Щодо доводів касаційної скарги, то вони спростовуються вищенаведеним.
Водночас, як правомірно вказав позивач у поясненні (а.с. 48) відповідач вчинив дії, які свідчать про його згоду на отримання послуг та їх оплату, в тому числі затвердив бюджет селища на 2006 р. та передбачив у ньому видатки на оплату послуг адвоката в сумі 20000 грн.
Крім того, відповідно до ст. 1117 ГПК України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, які не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду або відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.
Враховуючи наведене та керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119 ГПК України, Вищий господарський суд України
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу залишити без задоволення.
Постанову Житомирського апеляційного господарського суду від 14.10.2008 р. у справі № 2/6212 залишити без змін.
Головуючий, суддя Н. Дунаєвська
Судді : М. Михайлюк
Н. Мележик