ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 березня 2014 року Житомир справа № 806/8210/13-a
час прийняття: 15 год. 00 хв. категорія 8.2.6
Житомирський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Панкеєвої В.А.,
за участі секретаря Бондаренка Д.А.,
за участі представника позивача Панкулича В.І.,
за участі представників відповідача Курдиляса Ю.Л., Моголівець Н.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом товариства з додатковою відповідальністю "Коростенський комбінат хлібопродуктів" до Коростенської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 05.12.2013 № 0002201501 та № 0002191501,
встановив:
Товариство з додатковою відповідальністю "Коростенський комбінат хлібопродуктів" (далі - ТДВ "Коростенський комбінат хлібопродуктів", позивач) звернулось до суду з позовом, в якому просить визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення Коростенської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області (далі - Коростенська ОДПІ, відповідач) від 05 грудня 2013 року № 000221501, яким товариству збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 77906,00 грн, з них 75023,00 грн. за основним платежем та 2883,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій та № 0002191501, яким підприємству зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 593974,00 грн.
В обґрунтування позовних вимог зазначає, що зазначенні рішення контролюючим органом прийняті на підставі акту позапланової виїзної документальної перевірки дотримання ТДВ "Коростенський комбінат хлібопродуктів" податкового законодавства № 1218/15-1/00951528 від 20 листопада 2013 року. Вважає, що контролюючий орган безпідставно збільшив підприємству суму грошового зобов'язання з податку на прибуток та зменшив від'ємне значення об'єкта оподаткування так, як висновки акту перевірки на підставі якого винесено спірні податкові повідомлення-рішення є безпідставними та такими, що не відповідають фактичним обставинам.
Представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив їх задовольнити з підстав, викладених в позовній заяві.
Представники відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнали, посилаючись на висновки акту перевірки. Зазначили, що нарахування податків, штрафних санкцій, здійснені законно та обґрунтовано.
Заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позовні вимоги, оцінивши в сукупності докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд прийшов до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що Коростенською ОДПІ було проведено позапланову виїзну документальну перевірку ТДВ "Коростенський комбінат хлібопродуктів" по питанню правильності визначення нарахованої суми податку за період з 01.10.2010 по 31.12.2012, податку на доходи фізичних осіб, податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів за період з 01.10.2010 по 31.12.2012, збору за першу реєстрацію транспортного засобу та єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2011 по 31.12.2012, про що складено акт № 1218/15-1/00951528 від 20.11.2013 (а.с.7-39).
В акті перевірки, з питань що оскаржуються позивачем, зафіксовано порушення:
- п.138.1 ст.138 Податкового кодексу України (далі - ПК України), в результаті чого платником:
- занижено податок на прибуток на загальну суму 75023,00 грн, у т.ч.:
за ІІ квартал 2011 р. у сумі 35178,00 грн;
за ІІ-ІІІ квартали 2011 р. у сумі 63933,00 грн;
за ІІ-ІV квартали 2011 р. у сумі 69260,00 грн;
за 2012 р. у сумі 5763,00 грн.
- завищення від'ємного значення об'єкта оподаткування на суму 593974,00 грн, у т.ч.:
за 2012 р. у сумі 593974,00 грн.
За результатами розгляду акту перевірки 05 грудня 2013 року відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення:
- № 0002201501, яким товариству збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 77906,00 грн, з них 75023,00 грн за основним платежем та 2883,00 грн штрафних (фінансових) санкцій (а.с.5).
- № 0002191501, яким підприємству зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 593974,00 грн (а.с.6).
Суд не погоджується з окремими висновками контролюючого органу, виходячи з наступного.
Згідно вказаного акту перевіркою повноти визначення витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування за період з 01.04.2011 по 31.12.2012 встановлено їх завищення всього на загальну суму 922549 грн, у т.ч.: за ІІ квартал 2011 р. у сумі 152950 грн; за ІІ-ІІІ квартали 2011 р. у сумі 277972 грн; за ІІ-ІV квартали 2011 р. у сумі 301132 грн; за І квартал 2012 р. у сумі 171756 грн; за півріччя 2012 р. у сумі 303730 грн; за три квартали 2012 р. у сумі 495564 грн; за 2012 р. у сумі 621417 грн. За даними головної книги за ІІ квартал 2011 р. собівартість придбаних (виготовлених) та реалізованих товарів (робіт, послуг) складає 750011,00 грн. За даними р. 05.1 додатку СВ, який є додатком до Податкової декларації з податку на прибуток підприємства за ІІ квартал 2011 р. собівартість придбаних (виготовлених) та реалізованих товарів (робіт, послуг) складає 750011,00 грн. В той час як за даними головної книги перевіряючим встановлено, що така собівартість товарів (робіт, послуг) складає 597061 грн. Різниця у сумі 152950,00 грн є завищенням суми собівартості придбаних (виготовлених) та реалізованих товарів (робіт, послуг) за ІІ квартал 2011 р. (а.с.14, 19).
В ході перевірки також встановлено, що витрати понесені підприємством в результаті здійснення операцій щодо придбання та реалізації штроту і сої, корбікормів мультигейних перевищують дохід від такої реалізації за ІІ-ІV квартал 2011 р. на суму 769599,00 грн (в тому числі: за ІІІ квартал 2011 р. на суму 125022,00 грн, за ІV квартал 2011 р. на суму 23160,00 грн, за І квартал 2012 р. на суму 171756,00 грн, за ІІ квартал 2012 р. на суму 131974,00 грн, за ІІІ квартал 2012 р. на суму 191834,00 грн, за ІV квартал 2012 р. на суму 125853,00 грн), що свідчить про відсутність ділової мети у діях платника податків (а.с.19).
Пунктом 138.1. статті 138 ПК України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із:
- витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті:
- інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу;
- крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.
Відповідно до підпункту 138.1.1. пункту 138.1. статті 138 ПК вказаного Кодексу витрати операційної діяльності включають:
собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку;
витрати банківських установ, до яких відносяться:
а) процентні витрати за кредитно-депозитними операціями, в тому числі за кореспондентськими рахунками та коштами до запитання, цінними паперами власного обігу;
б) комісійні витрати, в тому числі за кредитно-депозитними операціями, розрахунково-касове обслуговування, інкасацію та перевезення цінностей, операціями з цінними паперами, операціями на валютному ринку, операціями з довірчого управління;
в) від'ємний результат (збиток) від операцій з купівлі/продажу іноземної валюти та банківських металів;
г) від'ємне значення курсових різниць від переоцінки активів та зобов'язань у зв'язку зі зміною офіційного курсу національної валюти до іноземної валюти відповідно до підпункту 153.1.3 пункту 153.1 статті 153 цього Кодексу;
ґ) суми страхових резервів, сформованих у порядку, передбаченому статтею 159 цього Кодексу;
д) суми коштів (зборів), внесені до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб;
е) витрати з придбання права вимоги на виконання зобов'язань у грошовій формі за поставлені товари чи надані послуги (факторинг);
є) витрати, пов'язані з реалізацією заставленого майна;
ж) інші витрати, прямо пов'язані зі здійсненням банківських операцій та наданням банківських послуг;
з) інші витрати, передбачені цим розділом.
Згідно п.138.2. ст.138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу. У разі якщо платник податку здійснює виробництво товарів, виконання робіт, надання послуг з довготривалим (більше одного року) технологічним циклом виробництва за умови, що договорами, укладеними на виробництво таких товарів, виконання робіт, надання послуг, не передбачено поетапної їх здачі, до витрат звітного податкового періоду включаються витрати, пов'язані з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг у цьому періоді. Платник податку для визначення об'єкта оподаткування має право на врахування витрат, підтверджених документами, що складені нерезидентами відповідно до правил інших країн.
Згідно п.п.139.1.9. п.139.1. ст.139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.
У разі втрати, знищення або зіпсуття зазначених документів платник податку має право письмово заявити про це контролюючому органу та здійснити заходи, необхідні для поновлення таких документів. Письмова заява має бути надіслана до/або разом із поданням розрахунку податкових зобов'язань за звітний податковий період. Платник податків зобов'язаний відновити втрачені, знищені або зіпсовані документи протягом 90 календарних днів з дня, що настає за днем надходження такої заяви до контролюючого органу.
Якщо платник податку поновить зазначені документи в наступних податкових періодах, підтверджені витрати включаються до витрат за податковий період, на який припадає таке поновлення.
За своїм змістом наведені норми ПК України передбачають як підставу для не включення до витрат лише випадок повної відсутності будь-яких розрахункових, платіжних та інших документів, а тому і неможливість віднесення до складу витрат підприємства сум, непідтверджених будь-якими документами взагалі.
Судом встановлено, що за даними р. 05.1 додатку СВ, який є додатком до Податкової декларації з податку на прибуток підприємства за ІІ квартал 2011 р. собівартість придбаних (виготовлених) та реалізованих товарів (робіт, послуг) (сума рядків 05.1.1-05.1.16) складає 750011,00 грн (а.с.203), за даними перевірками така сума складає 597061 грн.
На неодноразову вимогу суду представником позивача в порушення вимог ч.1 ст.71 КАС України не надано суду доказів на обґрунтування задекларованих витрат від операційної діяльності в розмірі вказаної різниці 152950,00 грн.
Що стосується витрат в розмірі 597061 грн, то дані витрати по господарським операціям по придбанню та реалізації товарів підтверджуються виписками з головних книг (а.с. 84-85, 91, 96, 100, 104, 110, 117, 125, 129, 133-134, 136, 139, 142, 144, 146-147, 149, 156, 165, 174, 186, 188-190), товарно-транспортними накладними (а.с.86, 89-90, 93, 98-99), накладними (а.с.87, 97, 101-102, 106, 113-114, 118, 124, 127, 130, 141, 148), видатковими накладними (а.с. 88, 92, 94-95, 102-103, 105, 107-109, 111-116, 119-123, 126, 128, 131-132, 135, 137-138, 140, 143, 145), рахунками (150-151, 157, 168, 172, 177, 179), актами здачі-прийняття робіт (а.с.152-155, 160-161, 163-164, 166, 170-171, 173, 175-176, 178, 180-181), актами виконаних робіт (а.с.158, 169).
Контролюючим органом в акті перевірки не ставиться питання про нікчемність даних документів та не вчинення позивачем господарських операцій.
Як вбачається з матеріалів справи, в періоді, що перевірявся, позивач здійснював операції з реалізації шроту і сої, комбікормів мультигейних. Контролюючим органом виявлено та не заперечується представником позивача, що витрати понесені товариством в результаті здійснення операцій щодо придбання та реалізації вказаного товару перевищують дохід від такої реалізації.
Статтею 42 Господарського кодексу України визначено, що підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.
Доктрина ділової мети грунтується на тих нормах податкового законодавства, які передбачаєть обов'язковий зв'язок витрат на придбання активів із веденням платником податків господарсьвої діяльності.
Так, відповідно до підпункту 14.1.27 пункту 14.1. статті 14 ПК України витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).
Таким чином, придбання активів (тобто товарів, послуг) передбачає наявність мети їх використання в господарській діяльності платника податків. Така мета є необхідною умовою для формування витрат платником податків.
Відповідно, витрати на придбання активів, здійснені без мети їх використання у господарській діяльності або придбання таких активів поза межами господарської діяльності платника податків не дають право на відповідні врахування цих витрат у податковому обліку.
В свою чергу, господарська діяльність згідно з підпунктом 14.1.36. пункту 14.1. статті 14 ПК України це діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.
Згідно підпункту 14.1.231 вказаної статті розумна економічна причина (ділова мета) - причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності. Отже, зміст понятт розумної економічної причини (ділової мети) передбачає обов'язкову спрямованість будь-якої операції платника податків на отримання позитивного економічного ефекту. Поняття економічного ефекту не розкрито в ПК України, однак із загального розуміння характеру економічної діяльності можна дійти висновку, що економічний ефект - це приріст (збереження) активів платника податків та/або їх вартості, а так само створення умов для такого приросту (збереження) в майбутньому. При цьому не обов'язково, аби економічний ефект спостерігався нейгайно після вчинення операції. Не виключено, що такий ефект настане в майбутньому. Також не виключено, що в результаті об'єктивних причин економічний ефект може не настати взагалі. Зокрема, операція може виявитися збитковою, і це є один із варіантів нормального перебігу подій при здійсненні господарської діяльності.
Як пояснив представник позивача в судовому засіданні таке явище не носило систематичного характеру та було викликано виробничою необхідністю для здійснення господарською діяльності.
Крім того суд зазначає, що актом перевірки детально не досліджено причин та умов, які зумовили реалізацію продуктів нижче собірвартості, що виключає надання судом аргументовної оцінки даних обставин. До того, ж дані твердження не відоображені в акті перевірки, як того вимагає Порядок оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого Наказом Державної податкової адміністрації України 22.12.2010 N 984.
Відповідно до ч.1 ст.19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.
Відповідно до ст.67 Конституції України, кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом. Правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством (ч.1 ст.19 Конституції України).
Відповідно до частин 1, 2 статті 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Згідно із ст.86 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування (ч.1 ст.70 КАС України).
Зважаючи на встановлені у справі обставини, а також враховуючи приписи чинного податкового законодавства, яке регулює спірні правовідносини, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог щодо скасування податкового повідомлення-рішення Коростенської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в Житомирській області від 05.12.2013 р. № 0002201501 в частині нарахування податку на прибуток приватних підприємств в сумі 39845 грн. та нарахування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 2882 грн, та скасування податкового повідомлення-рішення Коростенської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області від 05.12.2013 р. № 0002191501 в повному обсязі.
Керуючись статтями 71, 86, 94, 159-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України,
постановив:
Позов задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Коростенської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області від 05.12.2013 р. № 0002191501 в повному обсязі.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Коростенської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області від 05.12.2013 р. № 0002201501 в частині нарахування податку на прибуток приватних підприємств в сумі 39845 грн. та нарахування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 2882 грн.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити за безпідставністю.
Постанова набирає законної сили у строк та у порядку, що визначені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України, і може бути оскаржена до Житомирського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції у порядку, визначеному статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Суддя В.А. Панкеєва