бенко К.П.
Суддя-доповідач Ястребова Л.В.
Головуючий І інстанції суддя - Люклянчук В.Ф.
Україна
ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
П О С Т А Н О В А
Іменем України
25 грудня 2008 року Справа № 22-а-11095/08
Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді: Ястребової Л.В.,
суддів: Колеснік Г.А.,
Ляшенка Д.В.,
при секретареві Агейченковій К.О.,
розглянувши апеляційні скарги Управління праці та соціального захисту населення Стахановської міської ради;
ОСОБА_2, ОСОБА_3, що діють в інтересах ОСОБА_1 на постанову Стахановського міського суду Луганської області від 07 серпня 2008р. у справі № 2-а-305/08 за позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Стахановської міської ради, Головного Управління Державного казначейства України в Луганській області про визнання неправомірним відмову Управління праці та соціального захисту населення Стахановської міської ради виплатити одноразову компенсацію учаснику ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС та щорічної компенсації на оздоровлення, стягнення одноразової компенсації та недоотриманої допомоги на оздоровлення, і зобов'язання Головного Управління Державного казначейства України в Луганській області перелічити недоплачені суми УПСЗН, -
В С Т А Н О В И Л А :
У жовтні 2007 року позивач звернувся до суду з позовною заявою до Управління праці та соціального захисту населення Стахановської міської ради (далі - УПСЗН), Головного Управління Державного казначейства України в Луганській області про визнання неправомірним відмову Управління праці та соціального захисту населення Стахановської міської ради виплатити одноразову компенсацію учаснику ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС та щорічної компенсації на оздоровлення, стягнення одноразової компенсації, як інваліду ЧАЕС 3 групи та недоотриманої допомоги на оздоровлення за 2005 - 2007 роки, і зобов'язання Головного Управління Державного казначейства України в Луганській області перелічити недоплачені суми УПСЗН, мотивуючи позовні вимоги тим, що він є ліквідатором наслідків аварії 1 категорії, інвалідом 3 групи на Чорнобильській АЕС і має право на отримання одноразової компенсації у розмірі 30 мінімальних заробітних плат та щорічної компенсації на оздоровлення в розмірі 4 мінімальних заробітних плат відповідно до ст. 48 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Відповідач виплатив йому компенсацію на оздоровлення за 2005 рік 26 грн. 70 коп., за 2006-2007 роки по 90,0 грн. щорічно. Загальна сума недоплат компенсації на оздоровлення за 2005-2007 роки складає 3841 грн. 30 коп., одноразова компенсація - 13200 грн., яка позивачем до теперішнього часу не отримана, яку просив стягнути з відповідача та відповідно до ст. 48 Бюджетного кодексу України зобов'язати Головне Управління Державного казначейства України в Луганській області перерахувати Стахановському УПСЗН одноразову компенсацію в розмірі 13200 грн. та недоплачені суми щорічної компенсації на оздоровлення.
Постановою Стахановського міського суду Луганської області від 07 серпня 2008 року позов ОСОБА_1 задоволений частково: з відповідача УПСЗН Стахановської міської ради на користь позивача стягнуто недоплачену суму на оздоровлення за 2007 рік у сумі 1430 грн.
Не погодившись з судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, просив постанову суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити в повному обсязі, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права.
Представники позивача також не погодилися з постановою суду першої інстанції та подали апеляційну скаргу, просили постанову суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги позивача в повному обсязі, посилаючись на порушення норм процесуального права.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, в апеляційній скарзі відповідач просив розглянути справу у відсутність свого представника.
Представник позивача підтримав доводи своєї апеляційної скарги та заперечував проти доводів апеляційної скарги відповідача.
Представник ГУДКУ в Луганській області в судове засідання не з'явився, про день, час та місце слухання справи повідомлений належним чином.
Судом першої інстанції при розгляді справи встановлено, що позивач перебуває на обліку у відповідача як особа, яка є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській атомній електростанції (надалі ЧАЕС), категорія 1, має 3 групу інвалідності, у зв'язку з чим користується правами та пільгами, передбаченими Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Суд першої інстанції дійшов до висновку, що дії відповідача щодо відмови позивачеві у виплаті допомоги на оздоровлення з урахуванням положень ст. 48 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» є незаконними і що на підставі вказаного Закону відповідач повинен виплатити позивачеві щорічну допомогу на оздоровлення за 2007 р., здійснюючи розрахунок із суми мінімальної заробітної плати на момент виплати, а саме, 1750,0 грн. Суд першої інстанції дійшов до висновку, що в задоволенні позовних вимог за 2005-2006 роки та одноразової компенсації, як учаснику ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС треба відмовити у зв'язку з пропуском строку звернення до адміністративного суду.
Колегія суддів заслухала доповідь судді-доповідача, перевірила матеріали справи в межах апеляційної скарги, обговорила доводи апеляційної скарги і дійшла до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.
Суд апеляційної інстанції при розгляді справи встановив, що позивач є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, у спірний період часу був віднесений до категорії 1, має 3 групу інвалідності що підтверджується копією посвідчення серії НОМЕР_1, довідкою МСЕК № 0005701 від 17.01.006 року.
На підставі ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991 р. № 796-ХІІ (далі - Закон № 796-ХІІ) передбачена щорічна допомога на оздоровлення особам, віднесеним до 3 групи інвалідності - чотири мінімальних заробітних плати. Розмір мінімальної заробітної плати визначається на момент виплати щорічної допомоги. Одноразова компенсація учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які стали інвалідами внаслідок Чорнобильської катастрофи, та сім'ям, які втратили годувальника із числа осіб, віднесених до учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та смерть, яких пов'язана з чорнобильською катастрофою, виплачується, зокрема інвалідам Ш групи - 30 мінімальних заробітних плат. У разі встановлення інвалідності вищої групи інвалідам виплачується різниця у компенсаціях. Виплата здійснюється з мінімальної заробітної плати, яка склалася на момент встановлення інвалідності чи втрати годувальника.
При виплаті одноразової компенсації та щорічної допомоги на оздоровлення відповідач керувався Постановою Кабінету Міністрів України № 836 від 26.07.1996 року «Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (далі - Постанова № 836), якою розмір одноразової компенсації встановлений у розмірі 189,60 грн., та щорічної допомоги - 26,7 грн., з 2006 року - Постановою Кабінету Міністрів України № 562 від 12.07.2005 року «Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (далі - Постанова № 562), якою розмір такої допомоги встановлений в 90,0 грн., а при виплаті одноразової компенсації
Під час апеляційного провадження встановлено допущення порушень судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи в частині відмови позовних вимог за 2005-2006 роки. При вивченні матеріалів справи встановлено, що відповідач у запереченнях на позовну заяву, представник відповідача в своїх поясненнях в судовому засіданні не надавали суду заяв про відмову у задоволенні позовних вимог за 2004-2006 роки в зв'язку з тим, що позивачем пропущений строк звернення до адміністративного суду. Суд, в порушення приписів ст.100 КАС України, самостійно ініціював вирішення цього питання. Тому постанова суду в цій частині підлягає скасуванню.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
Дія ч. 4 ст. 48 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» на протязі 2005, 2007 років була чинною та підлягає застосуванню.
Отже, дії відповідача в частині виплати позивачеві грошової допомоги на оздоровлення в сумі 26,70 грн. за 2005 рік та 90 грн. за 2007 рік є неправомірними, оскільки ці виплати не відповідають вимогам ч. 2 ст. 48 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Колегія суддів не приймає посилання відповідача про правомірність виплат у розмірах, встановлених відповідними статтями Законів України «Про державний бюджет» на 2005, 2007 роки, оскільки вони звужують права позивача.
Таким чином з відповідача на користь позивача підлягає стягненню щорічна допомога на оздоровлення в розмірі: за 2005 рік у сумі 1021,3 грн. (допомога була виплачена 02.02.2005 року в розмірі 26,7 грн., розмір мінімальної заробітної плати складав 262,00 грн., тому, тому розмір допомоги = 262, 00 грн. Х 4 - 26,7 грн. = 1021,3 грн.); за 2007 рік в сумі 1510,0 грн. (допомога була виплачена 28.03.2007р. в розмірі 90,0 грн., розмір мінімальної заробітної плати складав 400,0 грн., тому, тому розмір допомоги = 440,0 грн. Х 4 - 90,0 грн. = 1510,0 грн.).
Дію абзацу третього частини першої та абзацу третього частини четвертої статті 48 зупинено на 2006 рік в частині виплати компенсацій і допомог у розмірах відповідно до мінімальної заробітної плати згідно із Законом України від 20.12.2005 р. N 3235-IV, тому виплата УПСЗН позивачеві допомоги на оздоровлення за 2006 рік в розмірі 90,0 грн. та одноразової компенсації у розмірі 189,60 грн. є правомірною та в задоволенні позовних вимог в цій частині треба відмовити.
Колегія суддів також погоджує висновок суду першої інстанції щодо відмови у задоволенні позовних вимог стосовно зобов'язання ГУДКУ в Луганській області перелічити грошові кошти УПСЗН Стаханоської міської ради, оскільки суд дійшов правильного висновку, що відповідно до постанови КМУ України № 256 від 04.03.2002, якою затверджений Порядок фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету, встановлено, що головними розпорядниками коштів місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення є керівники головних управлінь, управлінь, відділів та інших самостійних структурних підрозділів місцевих держадміністрацій, виконавчих органів рад, до компетенції яких належить питання праці та соціального захисту населення.
Таким чином, Управління праці та соціального захисту населення Стахановської міської ради є головним розпорядником коштів місцевого бюджету за рахунок субвенцій з державного бюджету та на нього покладений обов'язок щодо реалізації механізму фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення, зокрема, пільг громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.
Враховуючи вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції порушив норми матеріального і процесуального права при розгляді спору, що привело до частково неправильного вирішення справи, тому постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню та необхідно прийняти нову постанову.
Керуючись ст. ст. 11, 195, 196, п.3 ч.1 ст.198, ст. ст. 202, 205, 207 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
П О С Т А Н О В И Л А:
Апеляційні скарги Управління праці та соціального захисту населення Стахановської міської ради та ОСОБА_2, ОСОБА_3, що діють в інтересах ОСОБА_1 задовольнити частково.
Постанову Стахановського міського суду Луганської області від 07 серпня 2008 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Стахановської міської ради Луганської області, Головного Управління Державного казначейства України в Луганській області про області про визнання неправомірним відмову Управління праці та соціального захисту населення Стахановської міської ради виплатити одноразову компенсацію учаснику ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС та щорічної компенсації на оздоровлення, стягнення одноразової компенсації, як інваліду ЧАЕС 3 групи та недоотриманої допомоги на оздоровлення за 2005 - 2007 роки, і зобов'язання Головного Управління Державного казначейства України в Луганській області перелічити недоплачені суми УПСЗН - скасувати.
Прийняти нову постанову.
Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.
Визнати неправомірною відмову Управління праці та соціального захисту населення Стахановської міської ради Луганської області в перерахуванні та виплаті щорічної допомоги на оздоровлення за 2005, 2007 роки ОСОБА_1.
Стягнути з Управління праці та соціального захисту населення Стахановської міської ради Луганської області за рахунок коштів державного бюджету України на користь ОСОБА_1 не донараховану щорічну грошову допомогу на оздоровлення за 2005 рік в сумі 1021,3 грн., за 2007 рік в сумі 1510,0 грн., а всього 2531,3 грн. (дві тисячі п'ятсот тридцять одна грн. 30 коп.).
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, а в разі складення в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі.
Колегія суддів
З оригіналом згідно:
Суддя-доповідач Л.В. Ястребова