ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

          

11 липня 2006 р.

№ 11/43пн

Вищий  господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого, судді                    Кузьменка М.В.,

судді                                        Васищака І.М.

судді                                        Палій В.М.,

розглянувши    касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства

                        “Донвуглеводоканал”

на                     рішення господарського суду Донецької області від 19.04.2006р.

у справі           № 11/43пн

за позовом      Відкритого акціонерного товариства “Донвуглеводоканал”

до                       Комунального підприємства “Донецькміськводоканал”

про                         визнання недійсним правочину КП “Донецькміськводоканал” з

                         проведення заліку зустрічних однорідних вимог на суму 1171,38 грн.

                         (повідомлення про проведення заліку однорідних вимог від

                          31.05.2005р. №1),

за участю представників сторін:

від позивача: не з’явився,

від відповідача: Гнатюк О.І. (довіреність від 30.12.03 №09/4651),

ВСТАНОВИВ:

Відкрите акціонерне товариство “Донвуглеводоканал” звернулося до господарського суду Донецької області з позовом до Комунального підприємства “Донецькміськводоканал” і просило суд визнати недійсною угоду про проведення взаємозаліку однорідних вимог на суму 1171,38 грн. (повідомлення відповідача про проведення зарахування однорідних вимог №1 від 31.05.2005р. №09/2382).

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що угода про залік зустрічних однорідних вимог суперечить положенням ст.601 ЦК України, оскільки між сторонами існує спір відносно зобов’язання позивача перед відповідачем, яке виникло внаслідок ухвалення рішення господарського суду  Донецької області від 22.10.2004р. у справі №17/239, згідно якого присуджено до стягнення з позивача на користь відповідача  державного мита у сумі 1053,38 грн. та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 118,0 грн., всього  1171,38 грн. Вказане рішення суду, як стверджує позивач, не набрало законної сили, у зв’язку з чим має місце спір відносно розміру боргу позивача перед відповідачем. Тому проведення заліку на вказану суму, відносно якої є спір, протирічить вимогам ст.601 ЦК України.

Відповідач, заперечуючи заявлений позов, посилається на те, що зобов’язання зі сплати державного мита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу може бути припинено заліком, оскільки в силу ч.2 ст.509 та ч.5 ст.11  ЦК України передбачено, що у випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов’язки можуть виникати з рішення суду. Статтею 49 ГПК України передбачено розподіл господарських витрат по рішенню суду. Відповідно до ст.127 Конституції України судові рішення є обов’язковими до виконання на всій території України. Таким чином, відповідач наполягає на тому, що зобов’язання  позивача сплатити судові витрати виникло на підставі рішення суду, а тому залік зустрічних вимог по цих зобов’язаннях можливий.

Рішенням господарського суду Донецької області від 19.04.2006р. (суддя Л.Ф.Чернота) у задоволенні позовних вимог відмовлено з тих мотивів, що повідомлення про проведення зарахування однорідних вимог №1 від 31.05.2005р. №09/2382 не є правочином у розумінні ст.202 ЦК України. Залік зустрічних однорідних вимог здійснено без порушення вимог ст.601 ЦК України.

Не погоджуючись з вказаним рішенням,  позивач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить суд його скасувати як таке, що ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, а саме ст.ст.202, 203, 215, 601 ЦК України, ст.43 ГПК України та ухвалити нове рішення про задоволення позову.

У своїй касаційній скарзі скаржник наполягає на неможливості проведення заліку зустрічних вимог, оскільки рішення суду від 22.10.2004р. у справі №17/239, на підставі якого виникла заборгованість позивача (яка складається з судових витрат), і яку відповідач  погашає заліком, не набрало законної сили з причини відкриття апеляційного провадження з перегляду вказаного рішення. Отже, заборгованість позивача є спірною, і  у випадку задоволення апеляційної скарги позивача –ВАТ “Донвуглеводоканал”, поданої у справі №17/239, сума судових витрат може змінитися.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у касаційній інстанції, обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом норм матеріального та процесуального права  при ухваленні оскаржуваного судового акта, знаходить касаційну скаргу такою, що  підлягає  задоволенню частково  з таких підстав.

В силу ст.174 ГК України господарські зобов’язання можуть виникати, зокрема з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно ст.11 ЦК України цивільні права та обов’язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов’язки.

Відповідно до ст.202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Одностороннім правочином є дія однією сторони, яка може бути представлена однією або кількома особами.

Згідно ст.ст.202, 203 ГК України зобов’язання припиняється, зокрема зарахуванням зустрічної однорідної вимоги, строк якої настав або строк якої не зазначений чи визначений моментом витребування. Для зарахування достатньо заяви однієї сторони. До відносин щодо припинення господарських зобов’язань застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

В силу ст.601 ЦК України зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних  однорідних вимог,  строк виконання  яких  настав, а також вимог, строк виконання яких  не встановлений або визначений моментом пред’явлення вимоги.  Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.

За змістом названих правових норм залік можливий лише при наявності таких умов: вимоги сторін мають бути зустрічні, тобто такі, які випливають з двох різних зобов’язань між двома особами, де кредитор одного зобов’язання є боржником іншого, те саме повинно бути і з боржником; однорідні, зокрема можна зарахувати грошовий борг проти грошового, а також необхідно, щоб за обома вимогами настав вже строк виконання, оскільки не можна пред’явити до зарахування вимоги за таким зобов’язанням, яке не підлягає виконанню.

При цьому, характер зобов’язань, їх мета, зміст та види при зарахуванні не мають значення. Зустрічні вимоги мають бути однорідними за своєю юридичною природою та матеріальним змістом.

Отже, за правовою природою припинення зобов’язання зарахуванням зустрічної вимоги є односторонньою угодою, яка оформляється заявою однієї сторони. Якщо друга сторона не погоджується з проведенням зарахування, вона вправі на підставі статті 16 Цивільного кодексу України та статті 20 Господарського кодексу України звернутися за захистом своїх охоронюваних законом прав до господарського суду і спір підлягає вирішенню по суті з урахуванням усіх матеріалів і обставин справи.

За таких обставин, та з огляду на приписи ст.202 ЦК України, висновок  суду першої інстанції про те, що повідомлення відповідача про проведення заліку зустрічних однорідних вимог не є правочином, направленим на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків, помилковий.

Окрім того, висновок суду першої інстанції про те, що залік зустрічних вимог здійснено відповідачем без порушення вимог ст.601 ЦК України, колегія суддів вважає передчасним з огляду на таке.

Як зазначалось, однією з обов’язкових умов  зарахування зустрічних вимог, є настання строку їх виконання.

З матеріалів справи вбачається, що 31.05.2005р. відповідач –КП “Донецькміськводоканал” здійснив залік однорідних вимог на суму 1171,38 грн. щодо його заборгованості перед позивачем –ВАТ “Донвуглеводоканал”, про що останньому направлено повідомлення про проведення заліку однорідних вимог №1 (а.с.16).

Згідно цього заліку зменшена заборгованість позивача перед відповідачем за рішенням господарського суду Донецької області від 22.10.2004р. у справі №17/239 (державне мито у сумі 1053,38 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 118,0 грн.), та відповідно зменшена заборгованість відповідача перед позивачем за рішенням господарського суду Донецької області від 01.03.2005р. у справі №12/569  на таку ж суму, яка також складається з судових витрат.

Між тим, як свідчать матеріали справи (а.с.14), рішення суду від 22.10.2004р. у справі №17/239 оскаржено позивачем до Донецького апеляційного господарського суду, який своєю ухвалою від 15.12.2004р. зупинив апеляційне провадження на підставі ч.1 ст.79 ГПК України.

Дійшовши висновку про те, що залік зустрічних вимог проведено відповідачем без порушення вимог ст.601 ЦК України, суд першої інстанції, в порушення ст.ст.38, 43 ГПК України не з’ясував наслідків перегляду рішення суду від 22.10.2004р. у справі №17/239 в апеляційному порядку, і  не встановив чи набрало вказане рішення законної сили на момент проведення відповідачем заліку зустрічних вимог на суму 1171,38 грн. Тобто судом не встановлено чи підлягає рішення суду від 22.10.2004р. у справі №17/239 виконанню.

З’ясування цієї обставини має суттєве значення для вирішення питання щодо правомірності проведення відповідачем 31.05.2005р. заліку зустрічних вимог на суму 1171,38 грн.

Враховуючи допущені судом першої інстанції порушення норм процесуального права щодо повного та всебічного з’ясування всіх обставин справи, які мають істотне значення для правильного вирішення даного спору, оскаржуване рішення підлягає скасуванню з направленням справи на новий розгляд.

Інші доводи скаржника, викладені у касаційній скарзі відносно того, що судові витрати не можуть бути погашені заліком в порядку ст.601 ЦК України, колегія суддів відхиляє   з огляду на таке.

Рішенням суду від 22.10.2004р. у справі №17/239 зобов’язано позивача відшкодувати відповідачу судові витрати у сумі 1171,38 грн. Рішенням суду від 01.03.2005р. у іншій справі №12/569 зобов’язано відповідача відшкодувати позивачу судові витрати на таку ж суму.

Згідно ст.202, 203 ГК України та ст.601 ЦК України, зобов’язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред’явлення вимоги. Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.

Як зазначалося вище, за змістом названих правових норм, характер зобов’язань, їх мета, зміст та види при зарахуванні не мають значення. Зустрічні вимоги мають бути однорідними за своєю юридичною природою та матеріальним змістом

Випадки недопустимості зарахування зустрічних вимог, передбачені ч.5 ст.203 ГК України та ст.602 ЦК України, не містять заборони щодо зарахування зустрічних грошових вимог, які  виникли  із зобов’язань відшкодувати судові витрати.

Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119 –11111 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

1. Касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства “Донвуглеводоканал” задовольнити частково.

2. Рішення господарського суду Донецької області від 19.04.2006р. у справі №11/43пн  скасувати.

3. Справу направити до господарського суду Донецької області на новий розгляд.

Головуючий, суддя                                                            М.В.Кузьменко

Суддя                                                                                І.М.Васищак

          Суддя                                                                                В.М.Палій