ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

"26" лютого 2014 р. справа № 2а-4746/11

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Баранник Н.П.

суддів: Малиш Н.І. Щербака А.А. ,

розглянувши у порядку письмового провадження в місті Дніпропетровську апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 20 вересня 2011 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Дніпропетровська про визнання дій неправомірними та зобов'язання здійснити дії, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Дніпропетровська, відповідно до якого просив визнати протиправною відмову Управління, при проведенні у 2011 році перерахунку пенсії у зв'язку зі збільшенням стажу та заробітку, застосувати показник середньої заробітної плати працівників у середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні, з якої сплачено страхові внески за 2010 рік та зобов'язати відповідача здійснити вищевказаний перерахунок пенсії саме із застосуванням показника середньої заробітної плати працівників у середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні, з якої сплачено страхові внески з 01 травня 2011 року та здійснити її виплату за мінусом отриманих сум.

Постановою Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 20 вересня 2011 року у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 було відмовлено.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просив постанову суду першої інстанції скасувати та винести нову постанову якою задовольнити адміністративний позов.

Відповідач заперечень на апеляційну скаргу до суду не подавав, постанову суду не оскаржував.

Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених позовних вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ч.1 ст. 195 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції може вийти за межі доводів апеляційної скарги в разі встановлення під час апеляційного провадження порушень, допущених судом першої інстанції, які призвели до неправильного вирішення справи.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що позивач перебуває на обліку у відповідача та отримує пенсію за віком згідно Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", продовжує працювати і у означений позивачем час Управлінням, відповідно до ч.4 ст.42 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", здійснено перерахунок призначеної пенсії як працюючому пенсіонеру.

Даний перерахунок пенсії проведений відповідачем із застосуванням показника середньої заробітної плати працівників у середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні, з якої сплачено страхові внески за 2008 рік, з чим не погоджується позивач, вважаючи, що повинен бути застосований показник середньої заробітної плати працівників у середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні, з якої сплачено страхові внески за той рік, що передує року звернення за перерахунок, в даному випадку - за 2010 рік, а також із урахуванням і його заробітної плати, яку він отримував після останнього перерахунку пенсії.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог позивача, суд першої інстанції виходив з того, що позивач звертався до відповідача із завою про проведення перерахунку пенсії лише по стажу, що ним не заперечувалось, а тому дії відповідача при проведенні такого перерахунку пенсії є правомірними.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, та вважає за необхідне зазначити наступне .

Частина 2 статті 19 Конституції України визначає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 4 статті 42 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин ( з урахуванням рішення Конституційного суду України від 22.05.2008 року) передбачено, що у разі якщо застрахована особа після призначення пенсії продовжувала працювати, провадиться перерахунок пенсії з урахуванням страхового стажу після призначення пенсії. Кожний наступний перерахунок пенсії провадиться не раніш як через два роки після попереднього перерахунку з урахуванням страхового стажу після призначення пенсії.

Перерахунок пенсії здійснюється із заробітної плати (доходу), з якої була обчислена пенсія, або за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 цього Закону.

Згідно з ч.1 ст.40 названого Закону у редакції, чинній після 22 травня 2008 року, для обчислення пенсії враховується заробітна плата (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд до 01.07.2000р., незалежно від перерв, та за весь період страхового стажу починаючи з 01.07.2000р.

Аналіз положень вищевказаних статей Закону № 1058 свідчить про те, що середня заробітна плата працівників, зайнятих у галузях економіки України, за календарний рік, що передує року звернення за призначенням пенсії, використовується як складова для призначення пенсії відповідно до частини 2 статті 40 Закону "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", і є величиною постійною, не змінною при перерахунку пенсії, на відміну від інших показників, які використовуються при визначенні заробітної плати (доходу) застрахованої особи для обчислення пенсії.

Правове розуміння понять "середньої заробітної плати працівників, зайнятих у галузях економіки України" та "показник середньої заробітної плати працівників в середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні, з якої сплачено страхові внески та яка, відповідно до цього закону враховується для обчислення пенсії за календарний рік, що передує року перерахунку пенсії" є різними правовими категоріями, в основі цієї різності лежить, перед усім, різні економічні критерії їх визначеності, в наслідок чого ототожнювати, змішувати ці понятті не передбачається можливим.

Щодо посилання позивача на положення пп..3 п.11 постанови Кабінету Міністрів України № 530 від 28.05.2008 року «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян», колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Дійсно, 28 травня 2008 року Кабінетом Міністрів України прийнято постанову № 530 «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян», якою встановлено порядок перерахунку пенсій особам, які після її призначення продовжували працювати, який є відмінним від порядку, визначеного ч.4 ст.42 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" у редакції, діючій після рішення Конституційного суду України від 22.05.2008 року. Однак, порядок перерахунку пенсії, визначений даною постановою є відмінним, від порядку перерахунку пенсій, визначених саме Законом № 1058.

Отже, враховуючи те, що положення ч.4 ст.42 Закону № 1058 у редакції, що діяли до скасування змін, внесених у дану статтю Законом України від 28 грудня 2007 року «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» були і залишаються чинними на час виникнення спірних правовідносин та виходячи із загальних засад пріоритетності законів над підзаконними нормативними актами, при вирішенні даного спору підлягає застосуванню Закон № 1058, а саме - частина 4 статті 42 та частини першої та другої статті 40 даного Закону.

Оскільки вищевказані статті Закону № 1058 не містять обов'язку відповідача при проведенні перерахунку пенсії у зв'язку зі збільшенням стажу застосовувати показники середньої заробітної плати працівників у середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні, за календарний рік, що передує року перерахунку пенсії, то це є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1.

При розгляді даної справи колегія суддів керувалась положеннями, викладеними у роз'ясненнях Вищого адміністративного суду України від 19.07.2011 року № 1049/11/13-11, наданих судам на виконання пункту 2 Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 20 червня 2011 року № 4.

Керуючись п.1 ч.1 ст.198, ст.200, 205, 206 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

< Дата >

Постанову Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 20 вересня 2011 року у справі № 2а-4746/11 - залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту постановлення та відповідно до ч.10 ст.183-2 КАС України є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий: Н.П. Баранник

Суддя: Н.І. Малиш

Суддя: А.А. Щербак