Головуючий суду 1 інстанції - Олейнікової Г.М.

Доповідач - Украінцева Л.Д.

Справа № 2-3741/12

Провадження № 22ц/782/808/14

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 березня 2014 року судова колегія судової палати з цивільних справ апеляційного суду Луганської області в складі :

Головуючого: Украінцевої Л.Д.

Суддів: Фарятьєва С.О., Іванової І.П.

За участю секретаря: Вербицького І.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Луганську цивільну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на рішення Свердловського міського суду Луганської області від 30.12.2013р.

за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про усунення перешкод у спілкуванні з дітьми та їх виховані,-

В С Т А Н О В И Л А :

Рішенням Свердловського міського суду Луганської області від 30.12.2013р. позов було задоволено.

Усунено перешкоди ОСОБА_4 у спілкуванні та вихованні дітей: ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2, ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_2, шляхом зобов'язання ОСОБА_2 та ОСОБА_3 не чинити перешкод ОСОБА_4 у спілкуванні та вихованні дітей ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2, ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_2.

Стягнуто з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 судовий збір у розмірі по 56.70 грн. з кожного.

В апеляційних скаргах ОСОБА_2 та ОСОБА_3 просять скасувати рішення, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши доповідача, вислухавши осіб, яки з'явилися, перевіривши законність рішення судді першої інстанції в межах доводів апелянта, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Підстави виникнення, зміст особистих немайнових і майнових прав та обов'язків батьків і дітей, усиновлювачів та усиновлених, інших членів сім'ї та родичів визначено Сімейним кодексом України (далі - СК України).

Відповідно до частини 2 статті 1 СК України регулювання сімейних відносин здійснюється цим Кодексом з метою: зміцнення сім'ї як соціального інституту і як союзу конкретних осіб; утвердження почуття обов'язку перед батьками, дітьми та іншими членами сім'ї; побудови сімейних відносин на паритетних засадах, на почуттях взаємної любові та поваги, взаємодопомоги і підтримки; забезпечення кожної дитини сімейним вихованням, можливістю духовного та фізичного розвитку.

Згідно з частиною 8 статті 7 СК України регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, непрацездатних членів сім'ї.

Сімейні відносини відповідно до частин 9 та 10 статті 7 СК України регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства. Кожен учасник сімейних відносин має право на судовий захист.

Згідно до ст. 153 СК України мати, батько та дитина мають право на безперешкодне спілкування між собою, крім випадків, коли таке право обмежене законом.

У частині 2 ст. 157 СК України зазначено , що той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов'язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею .

Таким чином, законодавством України закріплено право батька, який проживає окремо, на спілкування зі своїми дітьми та право брати участь у їх вихованні.

Законодавством також встановлено обов'язок батьків або інших осіб, з якими проживає дитина, не чинити перешкоди у здійсненні батьками своїх прав щодо виховання дітей та правовий механізм захисту цього права у випадку його порушення в судовому порядку.

З матеріалів справи вбачається, що у 2000 році між ОСОБА_4 та ОСОБА_8 було зареєстровано шлюб.

Від сумісного проживання вони мають неповнолітніх дітей: ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2, ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_2.

Рішенням Свердловського міського суду від 05 червня 2004 року шлюб між позивачем та ОСОБА_8 було розірвано. Рішення набрало законної сили 27 липня 2004 року.

Оскільки ОСОБА_8 чинила перешкоди у спілкуванні батька з дітьми, рішенням Свердловського місткого суду Луганської області від 06.02.2012 року яке набрало чинності 05.04.2012 року (а.с. 9-12) було усунуто перешкоди ОСОБА_4 у спілкуванні та вихованні дітей: ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2, ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_2, та визнано йому наступні дні для участі у спілкуванні та вихованні дітей : - кожну другу та четверту суботи місяця з 10-10.30 год. до 17-17.30 год.; під час канікул діти знаходяться у батька за домовленістю між ОСОБА_4 з ОСОБА_8; якщо канікули припадають па святкові дні, дні народження, то той з батьків, у кого знаходяться діти, повинен надати можливість іншому з батьків для відвідування дітей та поздоровлення. Зобов'язати ОСОБА_8 не чинити перешкоди ОСОБА_4 у спілкуванні з дітьми ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2, ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_2.

Це рішення є чинним.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_8 мешкала за адресою АДРЕСА_1 разом зі своїми батьками, що підтверджується виконавчим листом (а.с.13).

Під час виконання судового рішення державним виконавцем було встановлено, що ОСОБА_8 на даний час за зазначеною адресою не проживає, проживає у м. Луганську, діти проживають з відповідачами по даній справі, тобто з дедусем та бабусею,яки не бажають допускати державних виконавців до своєї оселі, також не бажають, щоб позивач спілкувався з дітьми і брав участь у вихованні дітей, про що були складено державним виконавцем акти (а.с.15,136).

На підставі зазначеного колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідачі чинять перешкоди позивачеві у спілкуванні з його неповнолітніми дітьми, які проживають з відповідачами по справі - ОСОБА_8.

Твердження апелянтів відносно того, що зобов'язання відповідачів не чинити перешкоди позивачу у спілкуванні з дітьми суперечить інтересам малолітніх є необгрунтованими, оскільки матеріали справи не містять належних доказів того, що діями позивача права малолітніх порушувались та підлягають захисту.

Не заслуговує на увагу твердження апелянтів про те, що незаконними є рішення Свердловського міського суду Луганської області від 06.02.2012 року, рішення виконавчого комітету Свердловської міської Ради Луганської області від 06.02.2012 року, оскільки ці рішення є чинним, а тому підлягають виконанню.

Відповідно до ст. 141 СК України, мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.

Ст. 159 СК України передбачає, якщо той із батьків, з ким проживає дитина, чинить перешкоди тому з батьків, хто проживає окремо, у спілкуванні з дитиною та у її вихованні, зокрема якщо він ухиляється від виконання рішення органу опіки та піклування, другий із батьків має право звернутися до суду з позовом про усунення цих перешкод. Суд визначає способи участі одного з батьків у вихованні дитини (періодичні чи систематичні побачення, можливість спільного відпочинку, відвідування дитиною місця його проживання тощо), місце та час їхнього спілкування.

При ухваленні рішення, судом враховані інтереси кожного з батьків направлені як на реалізацію їх прав, передбачених ст. ст. 151, 153 СК України, так і виконання обов'язків, визначених ст. 150 СК України, а також інтереси самих дітей відповідно до положень ст. 159 СК України.

Суд першої інстанції вірно прийшов до висновку, що для забезпечення інтересів дітей, з метою створення умов для виконання батьком, який проживає окремо, обов'язку по вихованню дітей та здійснення його права на особисте спілкування з ними, необхідно позов задовольнити та усунути перешкоди у спілкуванні з дітьми.

При цьому, розглядаючи позов про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною суд першої інстанції дотримався розумного балансу на участь у вихованні дітей батьком та іншими членами сім'ї, яким надано таке право. Не забезпечення цього при вирішенні спору може порушити принцип максимально можливого урахуванням інтересів дитини, який закріплено СК України та Конвенцією про права дитини.

Доводи апеляційних скарг відповідачів не спростовують висновків суду першої інстанції про обов'язок обох батьків та можливість їх спілкуватися та виховувати своїх дітей, що зустрічі з батьком в інтересах дітей. Будь-яких доказів щодо негативного впливу батька на дітей відповідачи суду не надали. А отже їх апеляційні скарги підлягають відхиленню.

Не є підставою для відмови у задоволенні позову та обставина, що рішенням суду було усунуто перешкоди ОСОБА_4 у спілкуванні та вихованні дітей, зобов'язано ОСОБА_8 не чинити перешкоди ОСОБА_4 у спілкуванні з дітьми ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2, ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_2, оскільки як на час ухвалення рішення від 06.02.1012 року так і на теперешний час діти мешкають за адресою АДРЕСА_1.

Місцевий суд врахував всі обставини, що мають істотне значення для виховання дітей, виходив виключно з інтересів дітей, а не бажань обох батьків та прийшов до вірного висновку, що вимога позивача про встановлення часу та місця спілкування його та дітей підлягає до задоволення.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без зміни, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержання вимог матеріального і процесуального права.

Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновку суду і не дають підстав вважати, що судом при розгляді справи порушені або неправильно застосовані норми матеріального чи процесуального права.

Рішення суду відповідає вимогам закону і матеріалам справи і підстав для його скасування немає.

Керуючись ст.ст. 303,307, 308, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційні скарги ОСОБА_2 та ОСОБА_3 відхилити.

Рішення Свердловського міського суду Луганської області від 30.12.2013р. - залишити без змін.

Ухвала набирає чинності негайно, але може бути оскаржена в касаційному порядку протягом 20 днів з моменту його проголошення безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ.

Головуючий:

Судді: