Головуючий суду 1 інстанції - Женеску Е.В.

Доповідач - Соловей Р.С.

Справа № 2-2936/11

Провадження № 22ц/782/726/14

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 березня 2014 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Луганської області

у складі: головуючого Соловей Р.С.,

суддів Медведєва А.М., Пащенко Л.В.,

при секретарі Арутюнян Р.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луганську справу

за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства «Укркомунбанк» на рішення Ленінського районного суду міста Луганська від 25 серпня 2011 року

у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про поділ спільного майна подружжя,

В С Т А Н О В И Л А:

В липні 2011 року позивач звернувся до суду з позовною заявою, якою просив поділити майно, що є його та відповідачки спільною сумісною власністю, як придбане ними під час шлюбу, наступним чином. Виділити йому майно на загальну суму 65 000 грн., а саме:

- транспортний засіб VOLKSWAGEN LT35, 1998 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1, вартістю 10 000 грн.;

- транспортний засіб VOLKSWAGEN LT32, 2001 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_2, вартістю 25 000 грн.;

- транспортний засіб ФІА на шасі ГАЗ 3302 ЗНГ, 2005 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_3, вартістю 10 000 грн.;

- транспортний засіб ФІА 2 на шасі ГАЗ 33021 ЗНГ, 2004 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_4, вартістю 10 000 грн.;

- транспортний засіб Peugeot 307 SW 2.0, 2006 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_5, вартістю 10 000 грн.

Виділити відповідачці майно на загальну суму 63 226 грн., а саме:

- земельну ділянку НОМЕР_6, що розташована по АДРЕСА_1, площею 0,1500 га, вартістю 12 000 грн.;

- земельну ділянку НОМЕР_7 що розташована по АДРЕСА_1, площею 0,1500 га, вартістю 12 000 грн.;

- земельну ділянку НОМЕР_8 що розташована по АДРЕСА_1, площею 0,1500 га, вартістю 12 000 грн.;

- програвач DVD Panasonic, вартістю 449,00 грн.;

- телевізор Panasonic ТХ-29Е220Т, вартістю 2 861 грн.;

- стіл під телевізор, вартістю 810,00 грн.;

- телевізор Panasonic ТС-15РМЗ, вартістю 1 223 грн.;

- набір м'яких меблів, вартістю 3 218 грн.;

- холодильник LIEBHERR С4001, вартістю 2 000 грн.;

- пральну машину Zanussi, вартістю 1 665 грн.;

- телевізор Panasonic ТС-214 ІR, вартістю 2 000 грн.;

- спальний гарнітур, вартістю 3 000 грн.;

- холодильник Bosch - KGV39X00, вартістю 3 000 грн.;

- меблі кухонні, вартістю 4 000 грн.;

- диван кутовий, вартістю 3 000 грн.

Оскаржуваним рішенням позов ОСОБА_2 задоволено, вказане вище спільне майно подружжя поділено між сторонами згідно із зазначеним позивачем порядком.

Публічне акціонерне товариство «Український комунальний банк» (далі - Банк, ПАТ «Укркомунбанк»), посилаючись на право, передбачене ч. 1 ст. 292 ЦПК України щодо осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їх права та обов'язки, не погодившись із вказаним рішенням, подав апеляційну скаргу, якою просить скасувати це рішення, як незаконне, необґрунтоване, ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Вислухавши доповідь судді, пояснення представника апелянта, позивача, відповідачки, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Згідно з ч.1 ст. 303 ЦПК України, під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Судом у справі правильно встановлено наступні фактичні обставини. ОСОБА_2 та ОСОБА_3 перебували у зареєстрованому шлюбі з 11.01.1986 р. до 28.04.2011 р., що підтверджується свідоцтвом про укладення шлюбу та свідоцтвом про розірвання шлюбу (а. с. 14, 15).

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_2, суд першої інстанції керувався приписами ст. 60, 69 Сімейного кодексу України, ст. 372 Цивільного кодексу України, роз'ясненнями Пленуму Верховного суду України в п. 22 постанови від 21.12.2007 р. №11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», та виходив з того, що все зазначене вище майно сторони придбали під час шлюбу, що не заперечувалось відповідачкою; остання визнала запропонований позивачем варіант поділу спірного майна, сторонами досягнуто згоди щодо визначення вартості майна.

Колегія суддів погоджується з висновками суду у оскаржуваному рішенні, оскільки вони відповідають встановленим фактичним обставинам та нормам матеріального права.

З письмових доказів, доданих до апеляційної скарги, встановлено наступні фактичні обставини. 29.01.2009 р. між Акціонерним банком «Український комунальний банк», правонаступником якого є ПАТ «Укркомунбанк», та ТОВ «Діліжанс», було укладено кредитний договір № 453/09-ю (далі - Кредитний договір), за яким останньому було надано кредит на умовах овердрафту з лімітом 200 000 грн. на строк до 28.01.2010 р. зі сплатою 30% річних з метою поповнення обігових коштів. Додатковими угодами від 13.02.2009 р., 14.07.2009 р. було встановлено ліміт у розмірі 300 000 грн., а з 14.07.2009 р. - 450 000 грн. Додатковою угодою від 28.01.2010 р. строк дії договору продовжено до 28.01.2011 р. та зменшено кредитний ліміт до 220 000 грн.

З метою забезпечення своєчасного виконання зобов'язань за вказаним кредитним договором між апелянтом та ОСОБА_2, як майновим поручителем ТОВ «Діліжанс», були укладені два договори застави.

Відповідно до договору застави від 13.02.2009 року (а. с. 47 - 48, 55 - 56), ОСОБА_2 як майновим поручителем в заставу Банку були передані наступні транспортні засоби загальною заставною вартістю 231 673 грн.:

- автомобіль марки ФІА на шасі ГАЗ 3302, 2005 року випуску;

- автомобіль марки ФИА 2 на шасі ГАЗ 33021, 2004 року випуску;

- автомобіль марки VOLKSWAGEN, модель LT 35, 1998 року випуску;

- автомобіль марки VOLKSWAGEN, модель LT 32, 2001 року випуску.

За договором застави від 14.07.2009 року ОСОБА_2 як майновим поручителем в заставу Банку було передано автотранспортний засіб - автомобіль марки PEUGEOT, моделі 307 SW 2.0, 2006 року випуску, заставною вартістю 118 893 грн. (а. с. 45 - 46, 57 - 58).

Заочним рішенням Жовтневого районного суд м. Луганська від 01.06.2011 р. було задоволено позовні вимоги ПАТ «Укркомунбанк» та в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № 453/09-ю було звернуто стягнення на заставне майно - транспортні засоби, що належать на праві власності ОСОБА_2 та передані в заставу банку відповідно до договорів застави від 13.02.2009 року № 376 та від 14.07.2009 року № 1606 (а. с. 59 - 61).

Відповідно до листа ЛМУ ГУМВС України в Луганській області від 15.01.2013 р. №38/8-494 в рамкам досудового розслідування кримінального провадження від 07.07.2011 р. був накладений арешт на транспортні засоби, що належать ОСОБА_4: автомобіль марки ФІА на шасі ГАЗ 3302, 2005 року випуску; автомобіль марки ФИА 2 на шасі ГАЗ 33021, 2004 року випуску; автомобіль марки VOLKSWAGEN, модель LT 35, 1998 року випуску; автомобіль марки VOLKSWAGEN, модель LT 32, 2001 року випуску; автомобіль марки PEUGEOT, моделі 307 SW 2.0, 2006 року випуску (а. с. 62).

Обставини щодо наявності зазначеного вище заочного рішення про звернення стягнення та накладення арешту на спірні автомобілі, що належать на праві власності позивачеві, останній повинен був повідомити суду, однак не зробив цього.

Беручи до уваги права заставодержателя, щодо спірних автомобілів, зокрема, визначених у пунктах 2.1. договорів застави, за якими ПАТ «Укркомунбанк» може звернути стягнення на предмет застави і реалізувати його в разі невиконання або неналежного виконання боржником обов'язків по кредитному договору, апелянт цілком обґрунтовано зазначив про те, що вирішення питання щодо поділу майна між сторонами у справі, стосується його прав та обов'язків та він мав бути залучений до участі у справі.

Однак, вказане порушення норм процесуального права в даному випадку не призвели до неправильного вирішення справи по суті, враховуючи, в тому числі, інтереси апелянта.

Із системного аналізу оскаржуваного рішення та наданих апелянтом доказів колегія суддів встановила наступне. Зазначені вище транспортні засоби, що були передані в заставу позивачем ОСОБА_2 у забезпечення виконання ТОВ «Діліжанс» зобов'язань перед Банком за Кредитним договором, входили у перелік спірного у цій справі спільного майна подружжя ОСОБА_2 та ОСОБА_3 У зв'язку із вказаною обставиною вирішенням питання про поділ спірного у справі майна могло бути порушено інтереси Банка, і в такому разі оскаржуване рішення підлягало б скасуванню.

Натомість, оскаржуваним рішенням спільне майно подружжя було поділено між сторонами таким чином, що заставні транспортні засоби, що належать на підставі правовстановлюючих документів позивачеві ОСОБА_2, який одночасно є майновим поручителем за зобов'язаннями ТОВ «Діліжанс» перед Банком, були виділені в натурі саме позивачеві, тобто власник заставних транспортних засобів не змінився. За таких обставин після ухвалення оскаржуваного рішення відсутні перешкоди у здійсненні Банком свого права на звернення стягнення заборгованості за Кредитним договором в порядку виконання рішення Жовтневого районного суд міста Луганська від 01.06.2011 р. Отже, оскаржуваним рішенням жодним чином право Банку як заставодержателя не порушено.

Доводи апелянта про те, що оскаржуваним рішенням в результаті того, що решта спільного майна подружжя виділена відповідачці ОСОБА_3, Банк позбавлений права задовольнити свої вимоги зверненням стягнення на інше майно позивача, колегія суддів вважає безпідставними; ґрунтуються ці доводи на припущеннях того, що коштів від реалізації заставного майна для погашення заборгованості за кредитним договором може не вистачити. Але судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях.

Колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне. На час ухвалення оскаржуваного рішення було визначено право Банку лише щодо заставних транспортних засобів, зазначених вище. Щодо решти спірного у цій справі майна до ухвалення оскаржуваного рішення не було встановлено жодного права Банку, це майно не перебувало під заставою чи арештом, тому власники цього майна могли розпорядитися ним на свій розсуд.

Відповідно до вимог ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки оскаржуване рішення суду відповідає вимогам закону, порушень норм матеріального та процесуального права, які призвели б до неправильного вирішення справи, порушення законного права та інтересу апелянта, які були б безумовною підставою для скасування рішення, при розгляді справи та прийнятті рішення не встановлено, підстав для скасування рішення колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст. ст. 307, 308 ЦПК України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Укркомунбанк» відхилити.

Рішення Ленінського районного суду міста Луганська від 25 серпня 2011 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає чинності з моменту проголошення, та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий:

Судді: