ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11 липня 2006 р.
| № 20-12/369 |
Вищий господарський суд України у складі: суддя Селіваненко В.П.–головуючий, судді Джунь В.В. і Львов Б.Ю.,
розглянув касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю “Телерадіокомпанія “Лікком”, м. Севастополь (далі –ТОВ “Телерадіокомпанія “Лікком”)
на рішення господарського суду міста Севастополя від 13.04.2006
та
постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 30.05.2006
зі справи № 20-12/369
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю “Телерадіокомпанія “Девком”, м. Севастополь (далі –ТОВ “Телерадіокомпанія “Девком”)
до ТОВ “Телерадіокомпанія “Лікком”
про стягнення компенсації за порушення авторських прав у сумі 531 200 грн. та зобов’язання опублікувати в газеті “Теледом - в каждый дом» інформацію про порушення авторського права та повний текст судового рішення.
Судове засідання у розгляді касаційної скарги проведено за участю представників:
позивача - Колягіна В.В. (за довіреністю ТОВ “Телерадіокомпанія “Девком”),
відповідача –не з’явилися.
За результатами розгляду касаційної скарги Вищий господарський суд України
ВСТАНОВИВ:
Рішенням господарського суду міста Севастополя від 13.04.2006 (колегія суддів у складі: суддя Харченко І.А. –головуючий, судді Дмитрієв В.Є. і Євдокімов І.В.), залишеним без змін постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 30.05.2006 (колегія суддів у складі: суддя Заплава Л.М. –головуючий, судді – Антонова І.В., Лисенко В.А.), позов задоволено частково: стягнуто з ТОВ “Телерадіокомпанія “Лікком” на користь ТОВ “Телерадіокомпанія “Девком” компенсацію у розмірі 148 000 грн. за порушення авторських прав; зобов’язано ТОВ “Телерадіокомпанія “Лікком” опублікувати на першій сторінці газети “Теледом - в каждый дом» інформацію такого змісту: “ТОВ “Телерадіокомпанія “Лікком” порушено авторське право ТОВ “Телерадіокомпанія “Девком”, у зв’язку з чим відповідно до судового рішення ТОВ “Телерадіокомпанія “Лікком” зобов’язано виплатити ТОВ “Телерадіокомпанія “Девком” компенсацію в розмірі 148 000 грн.” В інший частині позовних вимог відмовлено. Зазначені рішення судових інстанцій з посиланням на приписи статей 1, 15, 31-32, 50, 52 Закону України “Про авторське право і суміжні права” (далі –Закон), статей 1, 15-16, 432 Цивільного кодексу України, статті 33 Господарського процесуального кодексу України (далі –ГПК) мотивовано доведенням з боку ТОВ “Телерадіокомпанія “ДЕВКОМ” фактів публічного сповіщення ТОВ “Телерадіокомпанія “Лікком” у власній кабельній мережі аудіовізуальних творів, виключне право на використання яких має позивач.
У касаційній скарзі від 05.06.2006 до Вищого господарського суду України ТОВ “Телерадіокомпанія “Лікком” просить скасувати рішення судових інстанцій по суті спору з цієї справи та прийняти нове рішення, яким у позові ТОВ “Телерадіокомпанія “ДЕВКОМ” відмовити. Скаргу з посиланням на приписи статті 31 Закону мотивовано помилковим встановленням факту наявності у ТОВ “Телерадіокомпанія “ДЕВКОМ” виключного права на використання аудіовізуальних творів, причиною якого стало порушення попередніми судовими інстанціями вимог статей 35 та 36 ГПК.
Сторони відповідно до статті 1114 ГПК належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги. Представники ТОВ “Телерадіокомпанія “Лікком” в судове засідання не з’явилися.
Перевіривши повноту встановлення попередніми судовими інстанціями обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, Вищий господарський суд України дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення касаційної скарги.
Попередніми судовими інстанціями у справі встановлено, що:
- згідно з умовами договору від 13.06.2001 № 1/ФУ Федеральне державне унітарне підприємство “Союзмультфильм” передало ТОВ “Фокус Филмс ТВ” виключні авторські права на передачу в ефір та на публічне сповіщення по мережам кабельного телебачення анімаційних фільмів, зазначених у додатку № 1 до цього договору (мультиплікаційні фільми “Ну постривай” (вип. 1-16), “Як мавпочки обідали”, “Мавпочки й грабіжники”);
- згідно з умовами договору від 01.03.2002 № 77 ТОВ “Фокус Филмс ТВ” передало компанії “АТХ-communication equipment” права на передачу в ефір по будь-якому виду телебачення України та на публічне сповіщення по мережах кабельного телебачення анімаційних фільмів, зазначених у додатку № 1 до цього договору;
- згідно з умовами ліцензійного договору від 11.04.2002 № 278/02-WX компанія “АТХ-communication equipment” передала СПД Рум’янцеву Є.Є. права на передачу в ефір та на публічне сповіщення по мережам кабельного телебачення анімаційних фільмів, зазначених у додатку № 1 до цього договору;
- згідно з умовами ліцензійного договору від 25.07.2003 № 4 СПД Рум’янцевим Є.Є. як ліцензіаром передано ТОВ “Телерадіокомпанія “ДЕВКОМ” як ліцензіату виключне право на одноразовий показ у мережах кабельного телебачення мультиплікаційних фільмів, зазначених у додатку А, на території, визначеній у статті 2 цього Договору, на строк з 01.08.2003 до 30.11.2005;
- уповноваженими особами ТОВ “Телерадіокомпанія “ДЕВКОМ” за участю абонента ТОВ “Телерадіокомпанія “Лікком” Грицюка В.П. було зафіксовано 15.09.2003, 16.09.2003, 17.09.2003, 18.09.2003, 19.09.2003 та 22.09.2003 за адресою у місті Севастополі факти ретрансляції телеканалу “СТС” та мультиплікаційних фільмів “Ну постривай” (вип. 1-16), “Як мавпочки обідали”, “Мавпочки й грабіжники” в кабельній мережі ТОВ “Телерадіокомпанія “Лікком”.
Причиною виникнення спору у справі стало питання про наявність у ТОВ “Телерадіокомпанія “ДЕВКОМ” виключного права на використання аудіовізуальних творів.
Законом визначено порядок передачі права на використання твору та види цих прав.
У статті 1 Закону визначено, що:
“виключне право - майнове право особи, яка має щодо твору, виконання, постановки, передачі організації мовлення, фонограми чи відеограми авторське право і (або) суміжні права, на використання цих об'єктів авторського права і (або) суміжних прав лише нею і на видачу лише цією особою дозволу чи заборону їх використання іншим особам у межах строку, встановленого цим Законом” (абзац п’ятий);
публічне сповіщення (доведення до загального відома) - передача за згодою суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав в ефір за допомогою радіохвиль (а також лазерних променів, гама-променів тощо), у тому числі з використанням супутників, чи передача на віддаль за допомогою проводів або будь-якого виду наземного чи підземного (підводного) кабелю (провідникового, оптоволоконного та інших видів) творів, виконань, будь-яких звуків і (або) зображень, їх записів у фонограмах і відеограмах, програм організацій мовлення тощо, коли зазначена передача може бути сприйнята необмеженою кількістю осіб у різних місцях, віддаленість яких від місця передачі є такою, що без зазначеної передачі зображення чи звуки не можуть бути сприйняті”.
Відповідно до статті 8 Закону до об'єктів авторського права віднесено, зокрема, аудіовізуальні твори.
Згідно з приписами статті 15 Закону:
До майнових прав автора (чи іншої особи, яка має авторське право) належать:
а) виключне право на використання твору;
б) виключне право на дозвіл або заборону використання твору іншими особами.
Майнові права автора (чи іншої особи, яка має авторське право) можуть бути передані (відчужені) іншій особі згідно з положеннями статті 31 цього Закону, після чого ця особа стає суб'єктом авторського права (частина 1);
Виключне право на використання твору автором (чи іншою особою, яка має авторське право) дозволяє йому використовувати твір у будь-якій формі і будь-яким способом (частина 2);
Виключне право автора (чи іншої особи, яка має авторське право) на дозвіл чи заборону використання твору іншими особами дає йому право дозволяти або забороняти, зокрема, публічне сповіщення творів (частина 3).
У частині 1 статті 31 Закону визначено:
“Автор (чи інша особа, яка має авторське право) може передати свої майнові права, зазначені у статті 15 цього Закону, будь-якій іншій особі повністю чи частково. Передача майнових прав автора (чи іншої особи, яка має авторське право) оформляється авторським договором.
Майнові права, що передаються за авторським договором, мають бути у ньому визначені. Майнові права, не зазначені в авторському договорі як відчужувані, вважаються такими, що не передані”.
У статті 32 Закону встановлено:
Автору та іншій особі, яка має авторське право, належить виключне право надавати іншим особам дозвіл на використання твору будь-яким одним або всіма відомими способами на підставі авторського договору (частина 1).
Передача права на використання твору іншим особам може здійснюватися на основі авторського договору про передачу виключного права на використання твору або на основі авторського договору про передачу невиключного права на використання твору (частина 2).
За авторським договором про передачу виключного права на використання твору автор (чи інша особа, яка має виключне авторське право) передає право використовувати твір певним способом і у встановлених межах тільки одній особі, якій ці права передаються, і надає цій особі право дозволяти або забороняти подібне використання твору іншим особам. При цьому за особою, яка передає виключне право на використання твору, залишається право на використання цього твору лише в частині прав, що не передаються (частина 3).
За авторським договором про передачу невиключного права на використання твору автор (чи інша особа, яка має авторське право) передає іншій особі право використовувати твір певним способом і у встановлених межах. При цьому за особою, яка передає невиключне право, зберігається право на використання твору і на передачу невиключного права на використання твору іншим особам (частина 4).
Права на використання твору, що передаються за авторським договором, вважаються невиключними, якщо у договорі не передбачено передачі виключних прав на використання твору (частина 6).
Відповідно до частини першої статті 36 Закону України “Про телебачення і радіомовлення” в редакції Закону від 21.12.1993 № 3759-XII, припис якої був чинним на час виникнення спірних відносин сторін спору, телерадіоорганізації належить авторське право на створені нею передачі (фільми) і програми, а також авторські права, одержані відповідно до укладених нею договорів.
З огляду на викладені приписи норм авторського права виключне право на використання твору передається шляхом укладення сторонами відповідного авторського договору. Попередніми судовими інстанціями встановлено низку фактів щодо послідовної передачі виключного права на використання анімаційних фільмів від первинного суб’єкта авторського права на ці твори Федерального державного унітарного підприємства “Союзмультфильм” (Росія) до позивача.
Скаржником з посиланням на приписи статей 35 та 36 ГПК заперечується правильність встановлення попередніми судовими інстанціями факту отримання ТОВ “Телерадіокомпанія “ДЕВКОМ” виключного права на використання анімаційних фільмів, оскільки у судових рішеннях зі справи № 20-9/021 між тими ж сторонами міститься висновок про відсутність у позивача авторського майнового права на ці твори. Заперечення скаржника частково підтверджуються змістом рішень судових інстанцій з названої справи.
У справі № 20-9/021 судовими інстанціями встановлено преюдиціальний факт, за яким ТОВ “Телерадіокомпанія “ДЕВКОМ” мала невиключне право на використання анімаційних фільмів. Висновок про цей факт мотивовано тим, що згідно з умовами договору від 13.06.2001 № 1/ФУ Федеральне державне унітарне підприємство “Союзмультфильм” передало ТОВ “Фокус Филмс ТВ” право на передачу в ефір та на публічне сповіщення по мережам кабельного телебачення анімаційних фільмів, зазначених у додатку № 1 до цього договору, проте за умовами названого договору ТОВ “Фокус Филмс ТВ” не отримало право дозволяти або забороняти подібне використання аудіовізуальних творів іншим особам. Оскільки попередніми судовими інстанціями у справі № 20-12/369 не дано оцінки цьому преюдиціальному факту, касаційна інстанція дійшла висновку про порушення ними вимог статей 35 та 43 ГПК.
Відповідно до частини другої статті 35 ГПК факти, встановлені рішенням господарського суду під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони. А згідно з частиною першою статті 43 цього Кодексу господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Викладені порушення норм процесуального права унеможливлюють визнання достовірним факту наявності у ТОВ “Телерадіокомпанія “ДЕВКОМ” виключного права на використання анімаційних фільмів. Відповідно до частини другої статті 1117 ГПК касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази. Тому справа № 20-12/369 підлягає передачі на новий розгляд до суду першої інстанції.
За новим розглядом справи суд першої інстанції має перевірити відповідно до вимог ГПК достовірність факту наявності у ТОВ “Телерадіокомпанія “ДЕВКОМ” виключного права на використання анімаційних фільмів, а також наявність підстав для застосування статті 80 ГПК щодо заявлених ним позовних вимог.
Керуючись статтями 1117 –11112 ГПК України, Вищий господарський суд України
ПОСТАНОВИВ:
1. Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю “Телерадіокомпанія “Лікком” зі справи № 20-12/369 задовольнити частково.
2. Рішення господарського суду міста Севастополя від 13.04.2006 та постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 30.05.2006 з цієї справи скасувати.
3. Справу № 20-12/369 передати на новий розгляд до господарського суду міста Севастополя.
Суддя В. Селіваненко
Суддя В. Джунь
Суддя Б. Львов