Справа № 188/2367/13-ц

Провадження № 2/188/46/2014

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 січня 2014 року Петропавлівський районний суд Дніпропетровської області у складі головуючого судді Бурди П.О.,

при секретарі - Хандрига Л.І.,

за участю позивача - ОСОБА_1.,

представника позивача - ОСОБА_2,

представник а відповідача - Швидько В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Петропавлівка цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до фермерського господарства «Степове» про розірвання договору оренди земельної ділянки,

встановив:

22.11.2013 року позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про розірвання договору оренди земельної ділянки, призначеної для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площею 4,770 га, розташованої на землях Дмитрівської сільської ради Петропавлівського району Дніпропетровської області .

В обґрунтування позову позивач зазначає, що є власником цієї земельної ділянки на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серії ІІ- ДП № 058727, виданого на підставі рішення 21 сесії ХХІІІ скликання Дмитрівської сільської ради № 129 а від 04.08.2000 року, зареєстрованого в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю 25.01.2001 року за № 1844.

Відповідач використовує цю земельну ділянку у своїй сільськогосподарській діяльності на підставі договору оренди землі № 16 від 31.12.2004 року, укладеного між позивачем та відповідачем в особі його голови Швидька В.В., зареєстрованого у Петропавлівській районній філії Дніпропетровського регіонального центру земельного кадастру, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 25.02.2005 року за № 040512900407.

За умовами договору позивач зобов'язався за плату передати відповідачу земельну ділянку у користування на строк 10 років, а відповідач зобов'язався використовувати її відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Деякими з обов'язків відповідача, як орендаря,передбачених п. 9.4 договору та пунктом г) ч.1 ст. 96 Земельного кодексу (далі - ЗК), є проведення на земельній ділянці господарської діяльності способами, які не завдають шкідливого впливу на стан землі та родючість ґрунтів, підвищення родючості ґрунтів та зберігання інших корисних властивостей землі; забезпечення захисту земельної ділянки від виснаження.

Одним із прав позивача, як орендодавця, передбачених п. 9.1 договору та абзацом 2 частини 1 ст. 24 Закону України «Про оренду землі» є право вимагати від орендаря дотримання екологічної безпеки землекористування, збереження родючості ґрунтів, додержання державних стандартів, норм і правил.

Позивач стверджує, що відповідач використовує у своїй сільськогосподарській діяльності орендовану у нього земельну ділянку з порушенням екологічної безпеки землекористування та збереження родючості ґрунтів, без додержання державних стандартів еколого-економічних сівозмін, що виснажує грунт та погіршує його якість (родючість).

Позивач зазначає, що згідно з ч.1 ст. 32 Закону України «Про оренду землі» на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов'язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об'єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими Законами України.

Листом від 06.09.2013 року № 06.1/13-30/Д-405, надісланим позивачу з Держсільгоспінспекції в Дніпропетровській області, за підписом першого заступника начальника інспекції Фесенка В.І., повідомлено про те, що при проведенні перевірки дотримання відповідачем вимог земельного законодавства було встановлено, що відповідач використовує, у тому числі орендовану у позивача земельну ділянку, без розроблених та затверджених в установленому порядку проектів землеустрою, що забезпечують еколого-економічне обґрунтування сівозміни та впорядкування угідь і передбачають заходи з охорони земель, що є порушенням вимог ч. 4 ст. 22 ЗК України та ч.1 ст. 35 Закону України «Про охорону земель». За матеріалами перевірки відповідачу був наданий припис від 03.09.2013 року № 349/26 про усунення порушень вимог земельного законодавства.

Позивач стверджує, що до часу подачі позову виявлені в ході перевірки порушення не усунуто, відповідач продовжує використання земельної ділянки з порушенням вимог земельного законодавства.

Посилаючись на п.11.3 договору, ч.1 ст.34 Закону України «Про оренду землі», ту обставину, що відповідач використовує у своїй сільськогосподарській діяльності орендовану у нього земельну ділянку з порушенням екологічної безпеки землекористування та збереження родючості ґрунтів, без додержання державних стандартів еколого-економічних сівозмін, не виконує відповідний припис про усунення порушень вимог земельного законодавства, з метою захисту його прав, як землевласника, на підставі статей 22, 92, 93, 95, 96, 152, 158 ЗК України, статей 1, 6, 13, 15, 24,25, 31, 32 Закону України «Про оренду землі» позивач просить розірвати договір оренди землі від 02.02.2008 року, укладений між ним та відповідачем, зареєстрований у Петропавлівській районній філії Дніпропетровського регіонального центру земельного кадастру, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 25.02.2005 року за № 040512900407.

В судовому засіданні позивач та його представник позов підтримали.

Представник відповідача позов не визнав, пояснив суду, що має необхідну фахову підготовку і великий досвід роботи по веденню товарного сільськогосподарського виробництва, тому дотримувався сівозміни і виконував всі вимоги земельного законодавства, враховуючи їх постійні зміни. На час укладення договору з позивачем не вимагалося розроблення проекту землеустрою, що забезпечує еколого-економічне обґрунтування сівозміни та впорядкування угідь, і таких проектів немає і у інших землекористувачів у районі. Ще до отримання припису Держсільгоспінспекції в Дніпропетровській області відповідач вжив заходів до виготовлення відповідного проекту, зокрема уклав угоду від 26.06.2013 року з Дніпропетровською філією Державної установи «Інститут охорони ґрунтів України» на роботи по агрохімобстеженню сільськогосподарських угідь, адже визначення хімічного складу грунтів на орендованих ним земельних ділянках потрібно для розробки проекту землеустрою, що забезпечує еколого-економічне обґрунтування сівозміни, виходячи із наявності в грунті хімічних речовин, що визначають його родючість, і проведення періодичних агрохімобстеженнь дозволить відстежувати зміни у складі грунту та його родючості. На виконання припису \відповідач 17.12.2013 року уклав з ТОВ «Земельне право» договір про розроблення проекту землеустрою, що забезпечує еколого-економічне обґрунтування сівозміни та впорядкування угідь. Представник відповідача зазначив, що позивач вже подавав до суду позов про розірвання договору оренди землі з іншої підстави, але суд йому відмовив. Ніякого погіршення стану орендованої земельної ділянки, яка належить позивачу, не відбулося. Фермерське господарство «Степове» за результатами обробітку землі входить в сотню найкращих господарств України, а сам позивач ніколи раніше не цікавився навіть місцезнаходженням належної йому земельної ділянки, до того часу, коли вирішив будь-яким способом розірвати договір оренди.

Вислухавши пояснення сторін , вивчивши надані сторонами докази, що містяться в матеріалах цивільної справи, суд дійшов таких висновків.

Згідно зі ст. 3 Цивільного процесуального кодексу (далі - ЦПК) України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ч.1 ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Стаття 10 ЦПК України передбачає, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Стаття 57 ЦПК України визначає, що доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів, висновків експертів.

Відповідно до ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

На підставі наданих сторонами доказів суд встановив наступне.

Позивач є власником земельної ділянки, призначеної для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площею 4,770 га, розташованої на землях Дмитрівської сільської ради Петропавлівського району Дніпропетровської області, що підтверджується копією державного акту на право власності на земельну ділянку серії ІІ- ДП № 058727, виданого на підставі рішення 21 сесії ХХІІІ скликання Дмитрівської сільської ради № 129 а від 04.08.2000 року, зареєстрованого в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю 25.01.2001 року за № 1844 (а.с. 4).

Сторони 31.12.2004 року уклали договір оренди зазначеної земельної ділянки на строк 10 років (п.2.1 договору), зареєстрований у Петропавлівській районному центрі Державного земельного кадастру, про що у Державному реєстрі вчинено запис від 28.02.2005 року за № 040512900407. За цим договором позивач (орендодавець) передав належну йому земельну ділянку сільськогосподарського призначення в строкове платне користування (п.1.1 договору) відповідачу (орендарю) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (п.4.1 договору), що підтверджується копією договору (а.с.5-6).

Відповідно до пункту 9.4 цього договору орендар, тобто відповідач по справі, зобов'язаний, зокрема, проводити на земельній ділянці господарську діяльність способами, які не завдають шкідливого впливу на стан землі та родючість ґрунтів; підвищувати родючість ґрунтів та зберігати інші корисні властивості землі; забезпечувати захист земельної ділянки від ерозії, виснаження, забруднення, засмічення, засолення, осолонцювання, підкислення,перезволоження, підтоплення, заростання бур'янами, чагарниками і дрібноліссям (а.с.6).

Згідно зі ст.1 Закону України «Про охорону земель», яка визначає агрохімічне обстеження ґрунтів як обов'язкове суцільне обстеження сільськогосподарських угідь з метою державного контролю за зміною показників родючості та забруднення грунтів, та листом Дніпропетровської філії Державної установи «Інститут охорони ґрунтів України» від 17.06.2013 року за вихідним № 493 (а.с.16) відповідач 26.06.2013 року уклав угоду із зазначеною організацією на роботи по агрохімобстеженню сільськогосподарських угідь і оплатив їх (а.с. 14, 15, 40 - 43).

На звернення позивача, яке Держсільгоспінспекцією України 20.08.2013 року за № Д-33-6-9/1279 направлене в Держсільгоспінспекцію в Дніпропетровській області, 06.09.2013 року за вихідним № 06.1/13-30/Д-405 був направлений лист-відповідь, у якому повідомлялося, що спеціалістом контролю за використанням та охороною земель 03.09.2013 року проведена перевірка дотримання відповідачем вимог земельного законодавства на території Петропавлівського району Дніпропетровської області. У ході вказаної перевірки встановлено, що відповідач використовує землі сільськогосподарського призначення (рілля) площею 546,4166 га на території Дмитрівської сільської ради Петропавлівського району на підставі договорів оренди, у тому числі земельну ділянку площею 4,760 га на підставі договору оренди землі № 16, укладеного 31.12.2004 року з ОСОБА_1, зареєстрованого у Петропавлівському районному центрі Державного земельного кадастру 28.02.2005 року за № 040512900407. Орендовані відповідачем земельні ділянки сільськогосподарського призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва використовуються без розроблених та затверджених в установленому порядку проектів землеустрою, що забезпечують еколого-економічне обґрунтування сівозміни та впорядкування угідь і передбачають заходи з охорони земель, що є порушенням частини 4 статті 22 ЗК України та частини 1 статті 35 Закону України «Про охорону земель». Голові ФГ « Степове» Швидько В.В. виданий припис від 03.09.2013 року №342/26 про усунення порушень вимог земельного законодавства. Зазначені обставини підтверджуються копією листа-відповіді за вихідним № 06.1/13-30/Д-405 від 06.09.2013 року (а.с.7).

17.12.2013 року відповідач уклав договір з ТОВ «Земельне право» про розроблення проекту землеустрою, що забезпечує еколого-економічне обґрунтування сівозміни та впорядкування угідь (а.с. 37- 39).

Згідно з ч.1 ст.32 Закону України «Про оренду землі» на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов'язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об'єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України.

Пунктом г) ч.1 ст.141 ЗК України в якості підстави припинення права користування земельною ділянкою, зокрема, передбачено використання земельної ділянки способами, які суперечать екологічним вимогам.

Позивач не довів наявність підстав припинення права користування земельною ділянкою, передбачених ч.1 ст.32 Закону України «Про оренду землі» та пунктом г) ч.1 ст.141 ЗК України, оскільки сама по собі відсутність проектів землеустрою, що забезпечують еколого-економічне обґрунтування сівозміни та впорядкування угідь не свідчить про порушення відповідачем умов п.9.4 договору та використання земельної ділянки способами, які суперечать екологічним вимогам.

Відповідно до ч.2 ст.651 Цивільного кодексу (далі - ЦК) України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Позивач не надав суду доказів, що будь-які дії або бездіяльність відповідача в процесі виконання договору оренди землі, зокрема, використання орендованої у позивача земельної ділянки для товарного сільськогосподарського виробництва з порушенням вимог частини 4 статті 22 ЗК України та частини 1 статті 35 Закону України «Про охорону земель», тобто без розроблених і затверджених в установленому порядку проектів землеустрою, що забезпечують еколого-економічне обґрунтування сівозміни та впорядкування угідь, призвели до шкідливого впливу на стан землі, призвели до зниження родючості грунтів, втрати інших корисних властивостей землі, її ерозії, виснаження, забруднення, засмічення, засолення, осолонцювання, підкислення,перезволоження, підтоплення, заростання бур'янами, чагарниками і дрібноліссям або завдання іншої шкоди земельній ділянці позивача, внаслідок якої позивач значною мірою позбавляється того, на що він розраховував при укладенні договору.

Відповідач надав суду докази дотримання сівозміни і послідовного зниження площі сільськогосподарських угідь, засіяних соняшником, що підтверджується відповідними довідками від 29.10.2013 року (а.с.13), від 15.12.2013 року № 2/12 (а.с.26), копіями статистичної звітності фактичних посівних площ - форми № 4-сг, завіреними відділом статистики у Петропавлівському районі Дніпропетровської області (а.с.27-36).

На підставі встановлених обставин справи, перевірених наданими сторонами доказами, аналізу норм законодавства, яке регулює правовідносини між сторонами, суд дійшов висновку, що позов є необґрунтованим і задоволенню не підлягає.

Відповідно до викладеного, статей 141, 152, 158 Земельного кодексу України, ст.651 Цивільного кодексу України, 24, 25, 32 Закону України «Про оренду землі», керуючись ст.ст.3,11,57,60, 88, 212-215, 218, 223, 294 ЦПК України

В И Р І Ш И В:

У позові ОСОБА_1 до фермерського господарства "Степове" про розірвання договору оренди земельної ділянки - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення до апеляційного суду Дніпропетровської області через Петропавлівський районний суд Дніпропетровської області. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя П. О. Бурда