Справа № 188/2413/13-ц
Провадження № 2/188/53/2014
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
05 березня 2014 року Петропавлівський районний суд Дніпропетровської області
в складі: головуючого судді Бурди П.О.,
при секретарі Лукіній Л.Г.,
за участю позивача ОСОБА_1,
відповідачки ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Петропавлівка цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики,
встановив:
Позивач звернувся до суду з позовом до відповідачки про стягнення боргу за договором позики. В обґрунтування позову зазначає, що в липні 2012 року було укладено договір позики, за умовами якого позивач передав відповідачці в борг 5000 (п'ять тисяч)гривень, а відповідачка зобов'язалася їх повернути до 15.08.2013 року, про що дала письмову розписку, якою згідно ст.1047 ЦК України підтвердила укладення договору позики та його умови та підтвердила передання їй позикодавцем визначеної грошової суми.
Умови договору позивач виконав, що підтверджується розпискою, виданою відповідачкою 16.06.2012 року.
В термін до 15.08.2013 року відповідачка не тільки не повернула борг, а й не надала жодних пояснень з приводу повернення боргу у відповідь на письмове звернення позивача, направлене 04.11.2013 року, тобто добровільно борг не повертає.
Станом на грудень 2013 року відповідачка борг за договором позики не повернула.
Посилаючись на норми ч.1 ст.1049, ч.1 ст.1048, ст.625, 1046, ст.1047 Цивільного кодексу (далі - ЦК) України та зроблені ним у позові розрахунки, керуючись ст.ст.3, 15, 89, 109, 118-120 ЦПК України позивач просить стягнути з відповідачки на свою користь:
- суму основного боргу за договором позики від липня 2012 року в сумі 5000 гривень,
- проценти в розмірі облікової ставки НБУ в сумі 425 гривень 50 копійок;
- моральну шкоду в розмірі 3000 гривень;
- судовий збір з комісією у розмірі 231 05 гривня.
В судовому засіданні позивач підтримав позов, пояснив, що надав гроші
відповідачці в борг ще в січні 2012 року з своєї кредитної картки, тому весь цей час змушений платити відсотки банку за користування цим кредитом. Відповідачка лише частково відшкодувала сплачені ним відсотки у 2012 році, а саме періодичними платежами на суму 500, 200 та 700 гривень. Своїми діями по несплаті боргу відповідачка завдала йому моральну шкоду, бо він та його сім'я залишилися без засобів існування, що спричинило їм страждання, призвело до сімейних сварок, порушення нормальних життєвих зв'язків.
Відповідачка в судовому засіданні позов визнала частково в розмірі 6000 гривень, з них 5000 гривень - борг за позикою та 1000 гривень у якості відсотків, заперечувала проти завдання позивачу моральної шкоди, стверджувала, що весь час намагалася повернути борг, але їй не вистачало коштів, вона хворіла, витрачала кошти на лікування.
Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає задоволенню частково з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 60 Цивільного процесуального кодексу (далі - ЦПК) України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, крім випадків, встановлених ст. 61 цього Кодексу.
Судом встановлено на підставі викладених в позові обставин, пояснень сторін та доданої до позову копії і витребуваного судом у позивача оригіналу письмової розписки відповідачки, що в липні 2012 року між сторонами було укладено договір позики, за умовами якого позивач передав відповідачці в борг 5000 гривень, а відповідачка зобов'язалася їх повернути до 15.08.2013 року, про що дала письмову розписку від 16.06.2013 року (а.с.5).
Статтею 1046 Цивільного кодексу (далі - ЦК) України передбачено, що за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Стаття 1047 ЦК України встановлює наступне:
1. Договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми.
2. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.
Відповідно до ч.1 ст.1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
В строк, зазначений в розписці, тобто до 15.08.2013 року, відповідачка не
повернула борг, пояснень з приводу повернення боргу не надала,незважаючи на письмове звернення до неї позивача з вимогою повернути борг від 04.11.2013 року, яке вона отримала 06.11.2013 року, що підтверджується копією листа, копією поштової квитанцією про його направлення та копією рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с. 6-7), і добровільно борг не повертає. На час розгляду справи судом відповідачка не надала жодних доказів, які б спростовували обставини, викладені в позовній заяві, поясненнях позивача та підтверджені наданими позивачем доказами.
Отже, суму боргу за договором позики від липня 2012 року в розмірі 5000 гривень слід стягнути з відповідачки на користь позивача.
Відповідно до ч.1 ст.1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.
У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно з пунктом 1) ч. 2 договір позики вважається безпроцентним, якщо він укладений між фізичними особами на суму, яка не перевищує п'ятдесятикратного розміру неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, і не пов'язаний із здійсненням підприємницької діяльності хоча б однією із сторін.
В даному випадку відповідачка є фізичною особою-підприємцем і брала гроші на здійснення підприємницької діяльності, тому позовна вимога про стягнення процентів за договором позики підлягає задоволенню.
Згідно з розрахунком позивача стягненню підлягає 6,5 відсотки річних за період з липня 2012 року по грудень 2012 року з суми 5000 гривень, тобто 5000х6,5:100х1,3=425,5 гривень.
Однак, цей розрахунок є неправильним.
Згідно з довідкою про облікову ставку НБУ (а.с. 8-10)за період з липня 2012 року по 09.06.2013 року облікова ставка складала 7,5 процента річних, з 10.06.2013 року по 12.08.2013 року - 7 процента річних, з 13.08.2013 року по грудень 2013 року 6,5 процента річних.
Отже, з відповідача на користь позивача слід стягнути проценти:
- за період з липня 2012 року по 09.06.2013 року 5000гривеньх7,5:12:100х11 місяців = 343,75 гривень;
- за період з 10.06.2013 року по 12.08.2013 року 5000гривеньх7,0:12:100х2 місяці = 58,33 гривень;
- за період з 13.08.2013 року по 02.12.2013 року 5000гривеньх6,5:12:100х4 місяці = 108,33 гривень;
всього проценти в сумі 510,41 гривня, які слід стягнути з відповідача на користь позивача.
Що стосується відшкодування моральної шкоди,то відповідно до пункту 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.95, із змінами, внесеними згідно з Постановами Пленуму Верховного суду № 5 від 25.05.2001, № 1 від 27.02.2009 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» оскільки питання відшкодування моральної шкоди
регулюються законодавчими актами, введеними у дію в різні строки, суду
необхідно в кожній справі з'ясовувати характер правовідносин сторін і встановлювати, якими правовими нормами вони регулюються, чи допускає
відповідне законодавство відшкодування моральної шкоди при даному виді правовідносин, коли набрав чинності законодавчий акт, що визначає умови і порядок відшкодування моральної шкоди в цих випадках, та коли були вчинені дії, якими заподіяно цю шкоду.
Дані правовідносини регулюються главою 71 ЦК України, норми якої, як і норми зобов'язального права, не передбачають відшкодування моральної шкоди у разі порушення зобов'язань за договором позики, отже правові підстави для задоволення позовної вимоги позивача про відшкодування моральної шкоди, завданої йому позивачкою невиконанням договору позики, відсутні і у цій позовній вимозі слід відмовити.
Також, з відповідача на користь позивача відповідно до приписів ст.ст.79, 88 ЦПК України слід стягнути судові витрати у вигляді сплаченого судового збору в розмірі 229 грн.40 копійок, підтвердженого квитанцією (а.с.1).
На підставі викладеного, ст. ст. 530,1046, 1047, 1049 ЦК України, керуючись ст.ст. 3, 10, 11, 59, 60, 79, 88, 209, 212, 213, 215, 218 ЦПК України, суд
ВИРІШИВ:
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики, моральної шкоди та судових витрат задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 борг за договором позики від липня 2012 року, який підтверджено письмовою розпискою від 16.06.2013 року, в сумі 5000 (п'ять тисяч) гривень, проценти від суми позики в розмірі 510 (п'ятсот десять) гривень 41 копійка, судові витрати у вигляді сплаченого судового збору в розмірі 229 (двісті двадцять дев'ять) грн.40 копійок, а всього грошові кошти на загальну суму 5739 ( п'ять тисяч сімсот тридцять дев'ять) гривень 81 копійка.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення до Апеляційному суду Дніпропетровської області через Петропавлівський районний суд Дніпропетровської області, який ухвалив оскаржуване рішення.
Суддя П. О. Бурда