Справа № 161/12186/13-ц Головуючий у 1 інстанції: Олексюк А.В.

Провадження № 22-ц/773/597/14 Категорія: 27 Доповідач: Веремчук Л. М.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 квітня 2014 року місто Луцьк

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Волинської області в складі:

головуючого - судді Веремчук Л.М.

суддів - Антонюк К. І., Овсієнка А.А.,

при секретарі Кирилюку О.О.

з участю:

представника позивача - Глухова О.В.,

представника відповідача - ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестиційна компанія «ІФГ Капітал» до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором за апеляційною скаргою відповідача ОСОБА_4 на рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 27 лютого 2014 року,-

В С Т А Н О В И Л А :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Український промисловий банк» звернулось до суду із вказаним позовом, мотивуючи свої вимоги тим, що 22 травня 2007 року між ТзОВ «Укрпромбанк» та ТзОВ «Агропанхім» був укладений кредитний договір № 30/К-07 на відкриття відновлювальної кредитної лінії з лімітом 900 000,00 грн.

З метою забезпечення виконань зобов'язань про кредитному договору, 22 травня 2007року між ТзОВ «Укрпромбанк», ТзОВ «Агропанхім» та ОСОБА_4 укладено договір поруки 30/Zпор-07.

Крім того, 22 травня 2007 року між ТзОВ «Укрпромбанк» та ОСОБА_4 укладено договір іпотеки, за яким передано в іпотеку банку уніфіковану будівлю, загальною площею 767,3 кв.м та земельну ділянку площею 2,34 га в с.Голишів Луцького району, загальною заставною вартістю 1 301 500,00 грн.

Однак, боржник ТзОВ «Агропанхім» належним чином не виконує взяті на себе зобов'язання. Станом на 27.05.2011 року утворилась заборгованість за кредитним договором в розмірі 1 182 985,92 грн., з яких: 900 000,00 грн. - строкова заборгованість за кредитом, 214 019,15 грн. - прострочена заборгованість за відсотками, 13 315,07 грн. -поточна заборгованість за відсотками, 47 151,00 грн. - прострочена заборгованість по щомісячній комісії за управління кредитом, 3 069,00 грн. - поточна заборгованість по щомісячній комісії за управління кредитом, 925,32 грн. - пеня за прострочену заборгованість по щомісячній комісії за управління кредитом, 4 506,38 грн. - пеня за прострочену заборгованість за відсотками.

На підставі наведеного, просить суд стягнути з відповідача як поручителя в користь позивача заборгованість з кредитним договором № 30/К-07 на відкриття відновлювальної кредитної лінії (в національній валюті) від 22 травня 2007 року в сумі, що становить 1 182 985,92 грн. та понесені судові витрати по справі.

Ухвалою суду від 30 січня 2014 року залучено до участі у справі правонаступника позивача Товариство з обмеженою відповідальністю «Інвестиційна компанія «ІФГ Капітал».

Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 27 лютого 2014 року позов задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_4 в користь ТзОВ «Інвестиційна компанія «ІФГ Капітал» заборгованість за кредитним договором № 30/К-07 на відкриття відновлювальної лінії від 22 травня 2007 року в сумі 1 182 985 грн. 92 коп., яка складається з заборгованості за кредитом в розмірі 900 000 грн. 00 коп., простроченої заборгованості за відсотками в розмірі 214 019 грн. 15 коп., поточної заборгованості за відсотками в розмірі 13 315 грн. 07 коп., простроченої заборгованості по щомісячній комісії за управління кредитом в розмірі 47 151 грн. 00 коп., поточної заборгованості по щомісячній комісії за управління кредитом в розмірі 3 069 грн. 00 коп., пені за прострочену заборгованість по щомісячній комісії за управління кредитом в розмірі 925 грн. 32 коп., пені за прострочену заборгованість за відсотками в розмірі 4 506 грн. 38 коп.

Стягнуто з ОСОБА_4 в користь ТзОВ «Інвестиційна компанія «ІФГ Капітал» понесені витрати пов'язані зі сплатою судового збору в розмірі - 1700 грн. та витрат на інформаційно-технічне забезпечення в розмірі - 120 грн.

Не погоджуючись із даним рішенням суду відповідач ОСОБА_4 подала апеляційну скаргу, в якій просить вказане рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким в задоволені позову відмовити.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду першої інстанції залишенню без змін з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, 22 травня 2007 року між ТзОВ «Укрпромбанк» та ТзОВ «Агропанхім» був укладений кредитний договір №30/К-07, відповідно до умов якого ТзОВ «Агропанхім» отримав у банку кошти в сумі 900000 грн. під 18% річних на строк до 21 травня 2012 року. 23 липня 2008 року та 20 жовтня 2008 року укладено додаткові договори до кредитного договору. Строк виконання зобов'язань за кредитним договором настав.

Надання кредитних коштів боржнику підтверджується меморіальним ордером №1 від 23 травня 2007 року, платіжним дорученням №595 від 23 травня 2007 року, платіжним дорученням № 596 від 23 травня 2007 року (а. с. 16-18).

Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтями 1048, 1050, 1054 цього Кодексу передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. Якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів від суми позики згідно з умовами договору.

Згідно п. 4.1 кредитного договору боржник зобов'язаний здійснювати повернення кредиту шляхом перерахування коштів зі свого поточного рахунку на позичковий рахунок позивача та повертати заборгованість за кредитом у відповідності до графіка зменшення ліміту кредитування.

В п. 1 ст. 536 ЦК України передбачено, що за користування чужими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами.

Відповідно до п. 4.4. договору в строк до 28 числа по останній робочий день поточного місяця боржник повинен сплатити позивачу відсотки, комісію за користування кредитом на відповідні рахунки, що вказані в кредитному договорі.

Як встановлено судом, позичальник ТзОВ «Агропанхім» порушив умови договору кредиту, що виразилося в несвоєчасному поверненні отриманих у банку грошових коштів і процентів за користування ними.

Пунктом 9.2. кредитного договору позивач має право вимагати дострокового виконання відповідачем кредитних зобов'язань у випадку порушення боржником умов, передбачених кредитним договором, а відповідач у цьому випадку на підставі п. 6.1.3 вищезазначеного договору зобов'язаний достроково виконати зобов'язання.

Відповідно до п. 8.1 кредитного договору у випадку порушення строків (термінів) повернення кредиту та/або сплати нарахованих процентів за користування ним позичальник сплачує банку пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України що діяла в період прострочення, від невчасно сплаченого платежу за кожен день прострочення.

Оскільки позичальник взяті на себе зобов'язання за кредитним договором належним чином не виконував, в нього перед банком утворилась заборгованість, яка станом на 27.05.2011 року складає 1 182 985,92 грн., з яких: 900 000,00 грн. - строкова заборгованість за кредитом, 214 019,15 грн. - прострочена заборгованість за відсотками, 13 315,07 грн. - поточна заборгованість за відсотками, 47 151,00 грн. - прострочена заборгованість по щомісячній комісії за управління кредитом, 3 069,00 грн. - поточна заборгованість по щомісячній комісії за управління кредитом, 925,32 грн. - пеня за прострочену заборгованість по щомісячній комісії за управління кредитом, 4 506,38 грн. - пеня за прострочену заборгованість за відсотками, що підтверджується розрахунком (а. с. 8-10).

З метою забезпечення належного виконання зобов'язань за вищевказаним кредитним договором 22 травня 2007 року між ТзОВ «Укрпромбанк», ТзОВ «Агропанхім» та ОСОБА_4 укладено договір поруки 30/Zпор-07 за умовами якого останній зобов'язався до 21 травня 2012 року включно повернути кредит у розмірі 900 000 грн. сплатити проценти в розмірі 18 % річних, комісії та штрафні санкції у розмірі і у випадках передбачених кредитним договором.

Згідно п. 2 договору поруки відповідальність поручителя наступає у випадку невиконання (неналежного виконання) боржником зобов'язань за кредитним договором.

Відповідно до ст. ст. 553, 554 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку і відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. В такому разі боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник.

Пунктом 4 договору поруки у випадку невиконання (неналежного виконання) боржником зобов'язань за кредитним договором кредитор повідомляє про це поручителя шляхом направлення письмової вимоги з зазначенням суми заборгованості та реквізитів рахунків, на які поручитель зобов'язаний сплатити заборгованість.

На виконання даної вимоги банком 18 лютого 2011 року надіслано вимоги про дострокове повне виконання зобов'язань (а.с. 24-25).

Згідно умов договору № 31-Л від 05.09.2013 року, укладеного між ліквідатором Товариством з обмеженою відповідальністю «Український промисловий банк», Товариством з обмеженою відповідальністю «Інвестиційна компанія «ІФГ Капітал» і Національним банком України, передано активи, що перебували на балансі Товариства з обмеженою відповідальністю «Український промисловий банк», в управлінні Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестиційна компанія «ІФГ Капітал», в тому числі, право вимоги за Кредитним договором № 30/К-07, укладеним з Товариством з обмеженою відповідальністю «Агропанхім».

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції вірно виходив з того, що оскільки зобов'язання за договором про надання кредиту та договорами поруки відповідачем не виконані, тому з нього підлягає стягненню сума заборгованості в розмірі 1 182 985 грн.92 коп.

Посилання апелянта на те, що порука припинилася на підставі ч. 4 ст. 559 ЦК України, не заслуговують на увагу, з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 4 ст. 559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимогу до поручителя.

Договорами поруки не визначено строку припинення поруки, відповідно до вказаної статті порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителів. Строк виконання основного зобов'язання визначено кредитним договором - до 21 травня 2012 року. Оскільки вказаний строк настав після звернення банку до суду, то позивач не пропустив визначений ч. 4 ст. 559 ЦК України строку пред'явлення вимоги до поручителя.

Банк не змінив строк виконання зобов'язання. Дострокове повернення кредиту банком застосовано як санкцію за порушення виконання зобов'язання. Таким чином місцевий суд обґрунтовано задовольнив позов.

Договір поруки також не припинився і у зв'язку із укладенням додаткових угод №30/1 від 23 липня 2008 року та №30/2 від 20 жовтня 2008 року до кредитного договору, оскільки обсяг відповідальності поручителя в наслідок їх укладення не збільшився.

Відповідно до положень п. 1 договору поруки поручитель поручився перед банком повернути крім тіла кредиту та відсотків ще й комісійні та штрафні санкції у розмірах і у випадках передбачених кредитним договором.

В пункті 4.7 кредитного договору зазначено,що шляхом його підписання позичальник доручає банку здійснювати договірне списання з його рахунку у випадку порушення ним умов цього договору, коштів у сумах, що необхідні для повернення кредиту, сплати процентів за користування ним, штрафних санкцій та інших платежів позичальника, а саме: у разі не повернення або несвоєчасного повернення кредиту та /або у разі несплати або несвоєчасної сплати процентів за його користування, комісій та штрафних санкцій, а також у інших випадках передбачених п.9.2 цього договору.

При цьому здійснюється утримання комісії у відповідності з діючими тарифами банку та передбачених чинним законодавством зборів та податків.

Таким чином, посилання апелянта на збільшення ліміту відповідальності поручителя при підписанні боржником додаткових договорів до основного кредитного договору без його згоди на це безпідставне.

Посилання апелянта на те, що зобов'язання за кредитним договором припинилось внаслідок угоди купівлі-продажу права вимоги укладеної між ВАТ «Концерн-Електрон» та ТзОВ «Агропанхім» не є таким.

Відповідно до ст. 601 ЦК України зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав. Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.

За змістом цієї норми закону зарахування є одностороннім правочином. У разі, якщо зарахування відбувається на вимогу однієї сторони, друга сторона може його оспорити, посилаючись на недійсність пред'явлених до зарахування вимог. При цьому законодавством не передбачено можливості відмови від вчиненого стороною зарахування.

З матеріалів справи вбачається, що Банк щодо якого розпочато ліквідаційну процедуру відмовив ТзОВ «Агропанхім» у зарахуванні зустрічних вимог через те, що зарахування буде порушенням черговості задоволення вимог кредиторів, яка регламентується законом.

В силу положень п.6.2 глави 6 розділу 6 Постанови Правління Національного банку України № 369 від 28 серпня 2001 року «Про затвердження Положення про застосування Національним Банком України заходів впливу за порушення банківського законодавства», яка зареєстрована в Міністерстві юстиції України 27вересня 2001 року за №845/6036, з метою забезпечення ліквідаційної процедури ліквідатор відкриває накопичувальний рахунок банку в територіальному управлінні Національного банку або відповідно до рішення Національного банку в Операційному управлінні Національного банку на підставі договору, укладеного між ними відповідно до законодавства. На накопичувальний рахунок банку зараховуються кошти банку і надходження на його адресу. З цього рахунку проводяться розрахунки з кредиторами й оплата витрат ліквідатора. Накопичувальний рахунок відкривається як у національній, так і в іноземній валюті, якщо банк здійснював операції з іноземною валютою.

Разом із тим, вимоги Закону України «Про банки і банківську діяльність» та вищезазначеної постанови не допускаються під час порушення справи про банкрутство та відкриття ліквідаційної процедури індивідуального задоволення вимог окремого кредитора за рахунок майна боржника (постанова Верховного суду України від 11 квітня 2006 року №4/797-7/73).

Відповідно до Постанови Правління НБУ від 21 січня 2010 року № 19 «Про відкликання банківської ліцензії та ініціювання процедури ліквідації Товариства з обмеженою відповідальністю «Український промисловий банк» Банк перебуває в стані ліквідації юридичної особи.

Про недопустимість зарахування зустрічних вимог зазначеної в Постанові Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 5 від 30 березня 2012 рок, зокрема, в п. 26 зазначено статтями 92-95 Закону України «Про банки і банківську діяльність» встановлений чіткий порядок задоволення вимог кредиторів, визначених ліквідатором, який не передбачає можливості індивідуального задоволення вимог конкретного кредитора.

Закон України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», який набрав чинності 21 вересня 2012 року, також міститься положення про черговість задоволення вимог кредиторів, а саме стаття 52 вищезазначеного Закону. Положеннями ч. 4 ст. 52 цього Закону передбачено , що вимоги кожної наступної черги задовольняються в міру надходження коштів від реалізації майна банку після повного задоволення вимог попередньої черги. У разі якщо обсяг коштів, одержаних від реалізації майна, недостатній для повного задоволення всіх вимог однієї черги, вимоги задовольняються пропорційно сумі вимог, що належать кожному кредиторові однієї черги.

За таких обставин, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду залишенню без змін, оскільки воно ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи апеляційної скарги не містять передбачених законом підстав для його скасування.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_4 відхилити.

Рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 27 лютого 2014 року у даній справі залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий:

Судді: