ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
м. Вінниця
17 березня 2014 р. Справа № 802/4386/13-а
Вінницький окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді: Вергелеса Андрія Валерійовича,
за участю:
секретаря судового засідання: Федчук Тетяни Юріївни.
представників позивача: Калєтніка С.В., Олійника І.М.
представника відповідача: Кіся С.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи
за позовом: Дочірнього підприємства "Томашпільський райагроліс" Вінницького обласного комунального спеціалізованого лісогосподарського підприємства "Віноблагроліс"
до: Крижопільської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Вінницькій області
про: визнання протиправними дій та скасування податкового повідомлення-рішення
ВСТАНОВИВ:
До Вінницького окружного адміністративного суду звернулось дочірнє підприємство "Томашпільський райагроліс" Вінницького обласного комунального спеціалізованого лісогосподарського підприємства "Віноблагроліс" з позовом до Крижопільської об'єднаної державної податкової інспекції про визнання протиправними дій та скасування податкового повідомлення-рішення.
Позовні вимоги мотивовані тим, що за результатами проведеної 01.08.2013 р. - 09.08.2013 р. позапланової виїзної перевірки Крижопільською ОДПІ складено акт № 143/2200/35143846 від 16.08.2013 р. та прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000752200 від 12.09.2013 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств та фінансових установ комунальної власності в загальній сумі 44384 грн., в тому числі за основним платежем 39577 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 4807 грн. Позивач вважає зазначене податкове повідомлення-рішення протиправним, в зв'язку з чим просить його скасувати.
Представники позивача у судовому засіданні позов підтримали та, посилаючись на обставини викладені у позовній заяві та пояснення надані у судовому засіданні, просили позов задовольнити у повному обсязі.
Представник відповідача позовні вимоги не визнав, надавши суду письмові заперечення (а.с.71-73).
Заслухавши пояснення представників осіб, які беруть участь у справі, дослідивши матеріали справи та оцінивши надані письмові докази, суд приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню зважаючи на таке.
Судом встановлено, що дочірнє підприємство "Томашпільський райагроліс" Вінницького обласного комунального спеціалізованого лісогосподарського підприємства "Віноблагроліс" зареєстроване юридичною особою 11.12.2008 р. в Томашпільській районній державній адміністрації.
На податковий облік взято 12.12.2008 р. Томашпільським відділенням Ямпільської МДПІ за №8092, станом на 30.06.2013 р. перебуває на обліку в Томашпільському відділенні Крижопільської ОДПІ.
Відповідно до наказів №49 від 31.07.2013 р. та №57 від 07.08.2013 р., затвердженого плану перевірки та на підставі направлень від 31.07.2013 р. №43, 44, 45 виданих Крижопільською ОДПІ, Петербургською Є.В. - головним державним ревізором-інспектором відділу податкового аудиту, Лозовською Ю.Ю. - головним державним ревізором-інспектором відділу податкового аудиту, Дідик Л.М. головним державним ревізором-інспектором відділу доходів і зборів із фізичних осіб проведена позапланова виїзна документальна перевірка Дочірнього підприємства Томашпільський райагроліс" Вінницького обласного комунального спеціалізованого лісогосподарського підприємства "Віноблагроліс" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2010 р. по 30.06.2013 р.
За результатами перевірки складено Акт №143/2200/35143846 від 16.08.2013р.
В акті перевірки зазначено наступні порушення:
п. 5.9 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" та пункту 135.1, 135. 2, 135.4 ст. 135, пункту 137.4 ст. 137 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток всього у сумі 39577 грн., у тому числі за 2 квартал 2010 р. в сумі 10808 грн., за 3 квартал 2010 р. в сумі 1537 грн., за 4 квартал 2010 р. в сумі 6883 грн., за 2 квартал 2011 р. в сумі 18664 грн., за 4 квартал 2011 р. в сумі 1685 грн.;
пункту 3.1 ст. 3 пункту 4.1 ст. 4, підпункту 7.2.3, 7.2.6 пункту 7.2, підпункту 7.3.1 пункту 7.3, підпункту 7.4.5 пункту 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" та пункту 185.1 ст. 185, пункту 187.1 ст. 187, ст. 188 ПК України, в результаті чого занижено податок на додану вартість всього в сумі 48 649 грн., в тому числі за травень 2010 р. в сумі 12630 грн., червень 2010 р. - 1047 грн., липень 2010 р. - 4773 грн., жовтень 2010 р. - 1007 грн., листопад 2010 р. - 5520 грн., грудень 2010 р. - 17919 грн., червень 2011 р. - 5753 грн.;
підпункту 4.1.4 пункту 4.1 ст. 4 Закону України "Про порядок погашення зобов'язання платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" та підпункту 49.18.2 пункту 49.18 ст. 49 ПК України в частині порядку подання податкової декларації та визначення суми податкових зобов'язань, а саме не подавались податкові декларації по таких видах податків та за такі періоди: декларації по визначені частини чистого прибутку (доходу), що підлягає сплаті до державного бюджету за результатами щоквартальної фінансово-господарської діяльності за 2010 рік (за 1 півріччя, 9 місяців та рік), 2011 рік (за 1 квартал);
підпункту 176.2а пункту 176.2 ст. 176, підпункту 168.1.2 пункту 168.1 ст. 168 ПК України, в результаті чого нараховано пеню за несвоєчасне перерахування податку з доходів фізичних осіб в сумі 5045, 36 грн.
На підставі акту від 16.08.2013 р. №143/2200/35143846 винесено податкове повідомлення-рішення від 12.09.2013 р. №0000752200, яким підприємству визначено суму податкового зобов'язання (з урахуванням штрафних та фінансових санкцій) за платежем податок на прибуток підприємств і організацій, що належать до комунальної власності в загальній сумі 44384 грн. в тому числі за основним платежем 39577 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 4807 грн.
Так, перевіркою дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2010 року по 30.06.2013 року встановлено, що в порушення п. 5.9 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" ДП "Томашпільський Райагроліс" ВОКСЛП "Віноблагроліс" не вірно визначені залишки ТМЦ на кінець звітних кварталів, а саме за півріччя 2010 року, за 9 місяців 2010 року, рік 2010 у "Декларації з податку на прибуток підприємства" та додатку К1/1 до рядків 01.2 Декларації, внаслідок чого позивачем занижено валові доходи внаслідок не вірно визначених залишків ТМЦ на кінець звітних кварталів.
Проведеною перевіркою відображеного показника за період з 01.04.2010 р. по 31.03.2011 р. на підставі таких документів: декларацій з податку на прибуток, додатків К 1/1 до декларації, головних книг за 2010-2011 роки, журналів-ордерів по рахунках бухгалтерського обліку 20, 22, 26, 27 інших журналів-ордерів, аналітичних відомостей по вищезазначених рахунках бухгалтерського обліку, які перевірені суцільним порядком, накладних на оприбуткування товарно-матеріальних цінностей, актів списання товарно-матеріальних цінностей, інших необхідних документів, встановлено заниження задекларованих суб'єктом господарювання показників у рядку 01.2 Декларацій "приріст балансової вартості запасів" всього у сумі 76913 грн. у тому числі за півріччя 2010 року у сумі 43231 грн., за 9 місяців 2010 року у сумі 49380 грн., за 2010 рік у сумі 76913 грн.
Крім того, на запит Крижопільської ОДПІ №443/22-114 від 08.08.2013 року про надання аналітичних документів по 26 рахунку "Готова продукція" за видами продукції ДП "Томашпільський Райагроліс" не надано жодного документа.
Що стосується порушення позивачем .п. 5.9 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", то суд зауважує наступне.
Відповідно до записів в книзі журнал - головна залишок по рахунку 26 "Готова продукція" станом на 01.07.2010 року становить 159808,47 грн. Вказаний залишок сформовано із оприбуткування готової продукції записами по Д-ту рахунку 26 і К-ту рахунку 23: за січень 2010 р. - 32119,67 грн., за лютий 2010 р. - 36556,71 грн., за березень 2010 р. - 43427,23 грн., за квітень 2010 р. - 75746,08 грн., за травень 2010 р. - 72456,40 грн., за червень 2010 р. - 57712,23 грн.
Записи в Д-т рахунку 23 "Виробництво" здійснені із К-та рахунку 91 "Загальновиробничі витрати".
Записи в Д-т рахунку 91 "Загальновиробничі витрати" здійснено із К-та рахунків 661 "Розрахунки за заробітною платою", 651 "Розрахунки за пенсійним забезпеченням", 652 "Розрахунки за соціальним страхуванням", 653 "Розрахунки за страхуванням на випадок безробіття", 654 "Розрахунки за соціальним індивідуальним страхуванням" в загальних сумах: за січень 2010 року в сумі 32119,67 грн., за лютий 2010 року в сумі 36556,71грн., за березень 2010 року в сумі 43427,23 грн., за квітень 2010 р. в сумі 45018,72 грн., за травень 2010 р. в сумі 41564,59 грн., за червень 2010 р. в сумі 50379,26 грн.
Також, відповідно до записів в книзі журнал - головна залишок по рахунку 26 "Готова продукція" станом на 01.10.2010 року становить 119945,47 грн. Вказаний залишок сформовано із оприбуткування готової продукції записами по Д-ту рахунку 26 і К-ту рахунку 23: за січень 2010 р. - 32119,67 грн., за лютий 2010 р. - 36556,71 грн., за березень 2010 р. - 43427,23 грн., за квітень 2010 р. - 75746,08 грн., за травень 2010 р. - 72456,40 грн., за червень 2010 р. - 57712,23 грн., за липень 2010 р. - 59019,32 грн., за серпень 2010 р. - 54604,19 грн., за вересень - 96321,87 грн.
Записи в Д-т рахунку 23 "Виробництво" здійснені із К-та рахунку 91 "Загальновиробничі витрати".
Записи в Д-т рахунку 91 "Загальновиробничі витрати" здійснено із К-та рахунків 661 "Розрахунки за заробітною платою", 651 "Розрахунки за пенсійним забезпеченням", 652 "Розрахунки за соціальним страхуванням", 653 "Розрахунки за страхуванням на випадок безробіття", 654 "Розрахунки за соціальним індивідуальним страхуванням" в загальних сумах: за січень 2010 року в сумі 32119,67 грн., за лютий 2010 року в сумі 36556,71грн., за березень 2010 року в сумі 43427,23 грн., за квітень 2010 р. в сумі 45018,72 грн., за травень 2010 р. в сумі 41564,59 грн., за червень 2010 р. в сумі 50379,26 грн., за липень 2010 р. в сумі 34990,23 грн., за серпень 2010 р. в сумі 26333,47 грн., за вересень 2010 р. в сумі 29876,43 грн.
Відповідно до записів в книзі журнал - головна залишок по рахунку 26 "Готова продукція" станом на 01.01.2011 року становить 243875,60 грн. Вказаний залишок сформовано із оприбуткування готової продукції записами по Д-ту рахунку 26 і К-ту рахунку 23: за січень 2010 р. - 32119,67 грн., за лютий 2010 р. - 36556,71 грн., за березень 2010 р. - 43427,23 грн., за квітень 2010 р. - 75746,08 грн., за травень 2010 р. - 72456,40 грн., за червень 2010 р. - 57712,23 грн., за липень 2010 р. - 59019,32 грн., за серпень 2010 р. - 54604,19 грн., за вересень - 96321,87 грн., за жовтень 2010 р. - 92108,28 грн., за листопад 2010 р. - 76694,99 грн., за грудень 2010 р. - 150251,76 грн.
Записи в Д-т рахунку 23 "Виробництво" здійснені із К-та рахунку 91 "Загальновиробничі витрати".
Записи в Д-т рахунку 91 "Загальновиробничі витрати" здійснено із К-та рахунків 661 "Розрахунки за заробітною платою", 651 "Розрахунки за пенсійним забезпеченням", 652 "Розрахунки за соціальним страхуванням", 653 "Розрахунки за страхуванням на випадок безробіття", 654 "Розрахунки за соціальним індивідуальним страхуванням" в загальних сумах: за січень 2010 року в сумі 32119,67 грн., за лютий 2010 року в сумі 36556,71грн., за березень 2010 року в сумі 43427,23 грн., за квітень 2010 р. в сумі 45018,72 грн., за травень 2010 р. в сумі 41564,59 грн., за червень 2010 р. в сумі 50379,26 грн., за липень 2010 р. в сумі 34990,23 грн., за серпень 2010 р. в сумі 26333,47 грн., за вересень 2010 р. в сумі 29876,43 грн., за жовтень 2010 р. в сумі 44424,64 грн., за листопад 2010 р. в сумі 27268,45 грн., за грудень 2010 р. в сумі 74917,94 грн.
Як вбачається з акту перевірки № 143/2200/35143846 від 16.08.2013 р. та книги журнал - головна, оглянутої в судовому засіданні, перевіряючими при перерахунку балансової вартості ТМЦ ДП "Томашпільський райагроліс" ВОКСЛП "Віноблагроліс" включено в приріст заробітну плату, відрахування до пенсійного фонду та відрахування до фондів соціального страхування, які включені до складу готової продукції.
Згідно з п. 5.9 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", платник податку веде податковий облік приросту (убутку) балансової вартості товарів (крім тих, що підлягають амортизації, та цінних паперів), сировини, матеріалів, комплектуючих виробів, напівфабрикатів, малоцінних предметів (далі - запасів) на складах, у незавершеному виробництві та залишках готової продукції, витрати на придбання та поліпшення (перетворення, зберігання) яких включаються до складу валових витрат згідно з цим Законом (за винятком тих, що отримані безкоштовно).
Вартість запасів оплачених, але не отриманих (не оприбуткованих) платником податку - покупцем, до приросту запасів не включається.
Вартість запасів оплачених, але не відвантажених (не знятих з обліку) платником податку - продавцем, до убутку запасів не включається.
У разі коли балансова вартість таких запасів на кінець звітного періоду перевищує їх балансову вартість на початок того ж звітного періоду, різниця включається до складу валових доходів платника податку у такому звітному періоді.
У разі коли балансова вартість таких запасів на кінець звітного періоду є меншою за їх балансову вартість на початок того ж звітного періоду, різниця включається до складу валових витрат платника податку у такому звітному періоді.
Для виробників сільськогосподарської продукції, визначених статтею 14 цього Закону, норми цього пункту застосовуються для податкового періоду, що дорівнює дванадцяти календарним місяцям, починаючи з 1 липня поточного звітного (бюджетного) року.
Якщо платник податку приймає рішення про уцінку (дооцінку) запасів згідно з правилами бухгалтерського обліку, то така уцінка (дооцінка) з метою податкового обліку не змінює балансову вартість запасів та валові доходи або валові витрати такого платника податку, пов'язані з придбанням таких запасів.
З метою податкового обліку платник податку за своїм вибором здійснює оцінку вибуття запасів за одним з таких методів бухгалтерського обліку, визначених у відповідному стандарті: ідентифікованої вартості відповідної одиниці запасів; середньозваженої вартості однорідних запасів; вартості перших за часом надходження запасів (ФІФО); нормативних затрат; ціни продажу запасів (виключно для запасів, що реалізуються через роздрібну торгівлю).
Для всіх одиниць податкового обліку запасів, що мають однакове призначення та однакові умови використання, застосовується тільки один із наведених методів.
Відповідно до п. 8 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 9 "Запаси" (надалі - 9П(С)БО 9) затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 246 від 20.10.1999 року, придбані (отримані) або вироблені запаси зараховуються на баланс підприємства за первісною вартістю.
У пункті 9 П(С)БО 9 наведено складові первісної вартості запасів, що придбані за плату, зокрема ціна договору без податку на додану вартість, транспортно-заготівельні витрати, суми ввізного мита, інші витрати, які безпосередньо пов'язані з придбанням запасів і доведенням їх до стану, в якому вони придатні для використання у запланованих цілях. До таких витрат, зокрема, належать прямі матеріальні витрати, прямі витрати на оплату праці, інші прямі витрати підприємства на доопрацювання і підвищення якісно-технічних характеристик запасів. Отже, вартість придбаних (отриманих) запасів включає витрати, які безпосередньо пов'язані з придбанням (створенням) запасів та доведенням їх до стану, в якому вони придатні для використання у запланованих цілях.
Щодо ведення податкового обліку приросту (убутку) балансової вартості запасів у незавершеному виробництві та залишках готової продукції Законом встановлено обов'язковість ведення податкового обліку балансової вартості запасів на складах, у незавершеному виробництві та залишках готової продукції. Тобто при веденні обліку приросту (убутку) балансової вартості запасів у незавершеному виробництві та залишках готової продукції визначається вартість не всього незавершеного виробництва або залишків готової продукції за даними бухгалтерського обліку, а тільки вартість запасів (матеріальних ресурсів), використаних у виробництві продукції (робіт, послуг).
При цьому, відповідно до Закону № 334, податковий облік запасів ведеться без урахування витрат, що понесені платником податку в цілях, не пов'язаних з придбанням таких запасів (витрат на оплату праці, відрахувань на соціальні заходи, амортизації тощо).
Натомість судом встановлено, що відповідачем при проведенні перерахунку балансової вартості ТМЦ ДП "Томашпільський райагроліс" ВОКСЛП "Віноблагроліс" включено в приріст заробітну плату, відрахування до пенсійного фонду та відрахування до фондів соціального страхування, які включені до складу готової продукції, в зв'язку з чим суд погоджується із доводами позивача в цій частині.
Що стосується порушення позивачем п. 135.1, 135.2, 135.4 ст. 135, п. 137.4 ст. 137 ПК України суд зауважує таке.
За результатами проведеної перевірки посадові особи податкового органу дійшли висновку, що в порушення пункту 135.1, 135.2, 135.4 статті 135, пункту 137.4 статті 137 Податкового кодексу України ДП "Томашпільський райагроліс" ВОКСЛП "Віноблагроліс" не включено до складу доходу від операційної діяльності (дохід від реалізації товарів (робіт, послуг) отримані доходи за 2 квартал 2011 року в сумі 81148 грн. та за 4 квартал 2011 р. в сумі 7328 грн.
Так, згідно акту перевірки від 16.08.2013 р. №143/2200/35143846 відповідно до даних кореспонденції бухгалтерських рахунків Дт 701 «Дохід від реалізації готової продукції», 702 «Дохід від реалізації товарів» з Кт 791 «Результат операційної діяльності», згідно виписок банку, касових книг, зведених звітів по реалізації лісопродукції встановлено, що за 2 квартал 2011 року отримано реального доходу в сумі 455043,00 грн. та за 4 квартал 2011 року отримано реального доходу в сумі в сумі 904750,00 грн. Проте згідно рядка 2 Декларацій «дохід від операційної діяльності (дохід від реалізації товарів (робіт, послуг)» ДП "Томашпільський райагроліс" ВОКСЛП "Віноблагроліс" відображено дохід за 2 квартал 2011 року в сумі 373895,00 грн. та за 4 квартал 2011 року в сумі 897422,00 грн.
В пункті 135.1 статті 135 ПК України зазначено, що доходи, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2 цієї статті, та складаються з:
доходу від операційної діяльності, який визначається відповідно до пункту 135.4 цієї статті;
інших доходів, які визначаються відповідно до пункту 135.5 цієї статті, за винятком доходів, визначених у пункті 135.3 цієї статті та у статті 136 цього Кодексу.
Згідно з пунктом 135.2 ст. 135 ПК України, доходи визначаються на підставі первинних документів, що підтверджують отримання платником податку доходів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.
Відповідно до підпункту 135.4.1 пункту 135.4 статті 135 ПК України, дохід від операційної діяльності визнається в розмірі договірної (контрактної) вартості, але не менше ніж сума компенсації, отримана в будь-якій формі, в тому числі при зменшенні зобов'язань, та включає: дохід від реалізації товарів, виконаних робіт, наданих послуг, у тому числі винагороди комісіонера (повіреного, агента тощо); особливості визначення доходів від реалізації товарів, виконаних робіт, наданих послуг для окремих категорій платників податків або доходів від окремих операцій встановлюються положеннями цього розділу.
Згідно п. 137.4 ПК України датою отримання доходів, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, є звітний період, у якому такі доходи визнаються згідно з цією статтею, незалежно від фактичного надходження коштів (метод нарахувань), визначений з урахуванням норм цього пункту та статті 159 цього Кодексу (п.137.4 ст. 137 ПК України).
В той же час, відповідно до п.п. 136.1.1 п. 136.1 ст. 136 ПК України для визначення об'єкта оподаткування не враховуються доходи сума попередньої оплати та авансів, отримана в рахунок оплати товарів, виконаних робіт, наданих послуг.
Суд критично оцінює посилання представників позивача на те, що кошти в сумі 88476,00 грн. були отримані як аванс, а тому не є доходом, з огляду на таке.
Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій відповідно до п.1 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Згідно п.2 ст.3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" - бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.
Відповідно до ст.1 зазначеного Закону - первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Згідно п.2 ст. 9 цього Закону первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Відповідно до ст.1 вказаного Закону господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.
Крім того, відповідно до вимог пп. 2.4 п.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88, первинні документи (на паперових і машинозчитувальних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні містити такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції, вимірювачі господарської операції (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.
Таким чином, бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться на підприємстві і на даних якого ґрунтується податкова звітність. Крім того, бухгалтерський облік ведеться на підприємстві лише на підставі первинних документів, що містять обов'язкові реквізити та фіксують факти здійснення господарських операцій.
В ході судового розгляду представниками позивача не було надано первинних документів, які б свідчили про те, що ДП "Томашпільський райагроліс" ВОКСЛП "Віноблагроліс" було отримано кошти в якості авансових платежів за певну продукцію, як і не було надані документи, які б підтверджували певні господарські операції. Надані платіжні доручення та виписки з рахунків банківської установи не можуть беззаперечно свідчити про те, що суми грошових коштів були сплачені саме як аванс, а тому суд погоджується з доводами представника відповідача щодо допущення позивачем податкового законодавства.
Однак, визначаючись щодо позовних вимог, суд зазначає що наслідком встановлення судом невідповідності частини рішення суб'єкта владних повноважень вимогам чинного законодавства є визнання такого акта частково протиправним, при умові, що цю частину може бути ідентифіковано (виокремлено, названо) та що без неї оспорюваний акт в іншій частині (частинах) не втрачає свою цілісність, значення. Зокрема, частково протиправним можна визнати якусь частину, пункт, речення рішення або рішення в частині нарахування певної суми окремого виду податку чи збору, накладення штрафних (фінансових) санкцій в якійсь сумі. Суд не може підміняти державний орган, рішення якого оскаржується, приймаючи замість рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб'єкта владних повноважень. Разом з тим, слід врахувати, що рішення, в якому недійсну частину не можна виокремити, ідентифікувати, є недійсним в цілому.
Аналогічна правова позиція викладена в ухвалах Вищого адміністративного суду України від 25.03.2013 р. (справа № К-58319/09) та від 15.04.2013 р. (справа № К/9991/49449/12).
З урахуванням усього вищевикладеного, суд приходить до висновку, що оскільки висновки, викладені в акті перевірки № 143/2200/35143846 від 16.08.2013 р., повністю не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи, а отже, і прийняте, на його підставі податкове повідомлення-рішення № 0000752200 від 12.09.2013 року є протиправним та підлягає скасуванню.
Щодо вимоги позивача про визнання протиправними дій Крижопільської ОДПІ під час прийняття повідомлення-рішення від 12.09.2013 р. №0000752200 щодо нарахування податку на прибуток то суд вважає, що вона задоволенню не підлягає виходячи із наступного.
Згідно з підпунктом 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 ПК України, документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.
Відповідно до підпункту 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України, документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких обставин: за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит контролюючого органу, в якому зазначаються можливі порушення цим платником податків податкового, валютного та іншого законодавства протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту.
Згідно з пунктом 81.1 статті 81 ПК України, посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред'явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів:направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб'єкта (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) або об'єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника контролюючого органу або його заступника, що скріплений печаткою контролюючого органу; копії наказу про проведення перевірки; службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки.
З наказу від 31.07.2013 р. № 49 вбачається, що призначаючи позапланову виїзну перевірку ДП "Томашпільський Райагроліс" ВОКСЛП "Віноблагроліс", керівник податкового органу керувався положеннями п.п. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75, п.п 78.1.1 п. 78.1 ст. 78, п.82.2 ст. 82 Податкового кодексу України.
Відповідно до вимог ст. 81 Податкового кодексу України, документальна виїзна перевірка здійснюється у разі наявності підстав для її проведення та за умови пред'явлення або надіслання таких документів як: направлення на проведення такої перевірки, копії наказу про проведення перевірки; службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки.
Отже, наявність підстав для проведення позапланової виїзної перевірки чітко окреслені вищевказаними нормами Податкового кодексу України та не спростовані в ході судового розгляду справи.
При цьому, заявлена вимога про визнання протиправними дій Крижопільської ОДПІ щодо проведення позапланової виїзної перевірки ДП "Томашпільський райагроліс" ВОКСЛП "Віноблагроліс", в даному випадку, не відповідає матеріально-правовим способам захисту порушеного права, оскільки, результат перевірки знайшов своє відображення у акті перевірки та прийнятому податковому повідомленні-рішенні № 0000752200 від 12.09.2013 р., у разі оскарження та скасування якого, в повній мірі відбувається відновлення порушених прав та інтересів позивача.
Податкове повідомлення-рішення № 0000752200 від 12.09.2013 р. є предметом оскарження в даній справі, висновки щодо його неправомірності наведені судом вище.
Відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно із ч. 1 ст.162 КАС України, при вирішенні справи по суті, суд може задовольнити адміністративний позов повністю або частково.
Під час аналізу та дослідження обставин у справі суд виходив із того, що положеннями частини 1 статті 71 КАС України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно зі статтею 86 КАС України оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні
Також, суд звертає увагу на те, що відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Таким чином, особливістю адміністративного судочинства є те, що тягар доказування в спорі покладається на відповідача - орган публічної влади, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії.
На підставі вищевикладеного, суд дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню.
Визначаючись щодо розподілу судових витрат у справі, суд виходить з такого.
Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України відповідно до задоволених вимог (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).
Згідно ч. 3 ст. 94 КАС України якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.
Відповідно до підпункту 3 пункту 9 розділу VI "Прикінцеві та перехідні положення" Бюджетного кодексу України у разі безспірного списання коштів державного бюджету (місцевих бюджетів) Державна казначейська служба України відображає в обліку відповідні бюджетні зобов'язання розпорядника бюджетних коштів, з вини якого виникли такі зобов'язання. Погашення таких бюджетних зобов'язань здійснюється виключно за рахунок бюджетних асигнувань цього розпорядника бюджетних коштів. Одночасно розпорядник бюджетних коштів зобов'язаний привести у відповідність з бюджетними асигнуваннями інші взяті бюджетні зобов'язання.
Пунктом 19 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ передбачено, що безспірне списання коштів державного та місцевих бюджетів і їх перерахування на рахунок, зазначений у виконавчому документі про стягнення надходжень бюджету та/або заяві про виконання рішення про стягнення надходжень бюджету, здійснюються органами Казначейства з відповідного рахунка, на який такі кошти зараховані, шляхом оформлення розрахункових документів.
З огляду на викладене та з урахуванням принципу пріоритетності законів над підзаконними актами суд вважає за необхідне стягнути судові витрати позивача у розмірі 172,50 грн. із Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання з рахунків суб'єкта владних повноважень - відповідача.
Решта суми судового збору у розмірі 1548,50 грн. стягується з відповідача згідно з ч. 3 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" пропорційно до задоволеної частини вимоги.
Також суд зауважує, що судовий збір за позовну вимогу немайнового характеру, в якій позивачу відмовлено, стягненню з відповідача не підлягає.
Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, суд
ПОСТАНОВИВ:
Адміністративний позов задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Крижопільської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Вінницькій області від 12.09.2013 р. № 0000752200.
В решті позовних вимог відмовити.
Стягнути з Державного бюджету України на користь Дочірнього підприємства "Томашпільський райагроліс" Вінницького обласного комунального спеціалізованого лісогосподарського підприємства "Віноблагроліс" судовий збір у розмірі 172,50 грн. шляхом їх безспірного списання органами Державної казначейської служби України з рахунків Крижопільської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Вінницькій області.
Стягнути з Державного бюджету України на спеціальний рахунок Державної судової адміністрації України (банк одержувача - ГУ ДКСУ у Вінницькій області, код банку 802015, р/р 31219206784002) судовий збір в сумі 1548 грн. 50 коп. шляхом його безспірного списання органами Державної казначейської служби України з рахунків Крижопільської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Вінницькій області.
Постанова суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.
Відповідно до ст. 186 КАС України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Суддя Вергелес Андрій Валерійович