Торезький міський суд Донецької області
Справа № 2-8478/2010
6/247/48/14
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
03 квітня 2014 року Торезький міський суд Донецької області в складі:
Головуючої судді Арапіної Н.Є.
при секретарі Щербініній О.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Тореза подання старшого державного виконавця відділу Державної виконавчої служби Торезького міського управління юстиції Панченко О.В. про встановлення тимчасового обмеження виїзду за кордон,
В с т а н о в и в:
заявник звернувся до суду з поданням про встановлення тимчасового обмеження виїзду за кордон. Свої вимоги мотивував тим, що 15 квітня 2011 року відкрито виконавче провадження з примусового виконання рішення Торезького міського суду № 2-8478 від 03 грудня 2010 року про стягнення з ОСОБА_2 на користь опікуна - ОСОБА_3 аліментів в розмірі 1/4 частини доходу на утримання неповнолітньої дитини - доньки ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1. Боржник за викликами державного виконавця не з'являється, аліменти сплачує частково. Станом на 01 квітня 2014 року утворилась заборгованість у сумі 30349 грн. 64 коп. Просить встановити тимчасове обмеження у праві виїзду громадянки України ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1, за межі України.
Представник відділу Державної виконавчої служби Торезького міського управління юстиції Панченко О.В. у судове засідання не з'явилася, хоча повідомлена про час та місце розгляду справи належним чином. До початку розгляду справи надала письмову заяву про розгляд справи за її відсутності, підтримала подання.
На підставі ст.197 ч.2 ЦПК України справа розглянута у відсутності сторін без фіксування судового засідання технічними засобами.
Відповідно до ч.2 ст.377-1 ЦПК України сторони та інші заінтересовані особи про розгляд подання не повідомлялись.
Судом встановлені наступні фактичні дані.
03 грудня 2010 року рішенням Торезького міського суду Донецької області позбавлено батьківських прав ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, відносно малолітньої дитини - доньки ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1; встановлено опіку над малолітньою дитиною - ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, призначено опікуном орган опіки та піклування Торезької міської Ради; стягнуто з ОСОБА_2 на користь органу опіки та піклування Торезької міської Ради аліменти на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, у розмірі 1/4 частки всіх видів заробітку (доходу) щомісяця, але не менш 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісяця, починаючи з 27 жовтня 2010 року до досягнення нею повноліття. (а.с.39-42).
14 грудня 2010 року на виконання рішення суду видано виконавчий лист, строк пред'явлення виконавчого листа до виконання до 24 липня 2019 року (а.с.78-78зв.).
15 квітня 2011 року постановою державного виконавця відділу державної виконавчої служби Торезького міського управління юстиції Панченко О.В. відкрито виконавче провадження з виконання виконавчого листа №2-8478, виданого 03 грудня 2010 року Торезьким міським судом про стягнення з ОСОБА_2 на користь органу опіки та піклування Торезької міської Ради аліментів у розмірі 1/4 частки всіх видів заробітку (доходу) щомісяця, але не менш 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного (а.с.79).
Згідно інформації, наданої Головним управлінням МВС України в Донецькій області повідомлено, що здійснити привід на 13 січня 2014 року до відділу державної виконавчої служби м. Тореза ОСОБА_2 не виявилось можливим, оскільки при неодноразових відвідуваннях працівниками міліції адреси: АДРЕСА_2, ОСОБА_2 була відсутня (а.с.80).
Згідно витягу з кримінального провадження 20 вересня 2013 року до Торезького МВ Головного управління МВС надійшли матеріали про ухилення ОСОБА_2 від сплати аліментів на утримання дитини ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.81).
Відповідно до підписки від 22 листопада 2011 року ОСОБА_2 попереджена про кримінальну відповідальність за ухилення від сплати аліментів (а.с.82).
Аналізуючи набуті докази суд доходить висновку.
Згідно із ч.2 ст.19 Конституції органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст.33 Конституції України кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.
Згідно зі ст.2 Протоколу № 4 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, який гарантує деякі права і свободи, не передбачені в Конвенції та у Першому протоколі до неї, кожен є вільним залишати будь-яку країну, включно зі своєю власною. На здійснення цих прав не може бути встановлено жодних обмежень, крім тих, що передбачені законом і є необхідними в демократичномусуспільстві в інтересах національної чи громадської безпеки, для підтримання публічного порядку, запобігання злочину, для захисту здоров'я чи моралі або з метою захисту прав і свобод інших осіб.
Також ст.12 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права передбачено, що кожна людина має право покидати будь-яку країну, включаючи свою власну. Згадані вище права не можуть бути об'єктом ніяких обмежень, крім тих, які передбачено законом, які є необхідними для охорони державної безпеки, громадського порядку, здоров'я чи моральності населення або прав і свобод інших і є сумісними з іншими правами, визначеними в цьому Пакті.
Відповідно до положень ст. 6 Закону України "Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України" підставою для тимчасових обмежень у праві виїзду громадянина за кордон, є ухилення від виконання зобов'язань, покладених на нього судовим рішенням - до виконання зобов'язання.
Законодавством України зазначені правовідносини регулюються ст.313 Цивільного кодексу України, відповідно до якої фізична особа має право на свободу пересування. Фізична особа, яка досягла шістнадцяти років, має право на вільний самостійний виїзд за межі України. Фізична особа може бути обмежена у здійсненні права на пересування лише у випадках, встановлених законом.
Відповідно до п.18 ч.3 ст.1 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець має право у разі ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника-фізичної особи або керівника боржника-юридичної особи за межі України до виконання зобов'язань за рішенням.
Реалізація цих прав здійснюється шляхом звернення до суду в порядку ст.377-1 ЦПК з поданням про тимчасове обмеження боржника у праві виїзду за межі України, яка також визначає, що суб'єктом звернення до суду є державний виконавець.
Статтею 90 зазначеного Закону передбачена відповідальність за невиконання законних вимог державного виконавця та порушення вимог цього Закону.
Судом встановлено, що на виконанні у відділі державної виконавчої служби Торезького міського управління юстиції знаходиться виконавче провадження з виконання рішення Торезького міського суду від 03 грудня 2010 року про стягнення аліментів.
В поданні підставою для тимчасового обмеження у праві виїзду боржника за кордон зазначено ухилення від виконання зобов'язань за рішенням суду.
До подання додано матеріали виконавчого провадження, які містять, зокрема: довідку відділу Державної виконавчої служби Торезького міського управління юстиції з якої вбачається, що у період з 01 січня по 31 грудня 2013 року відповідачем частково здійснювалася виплата аліментів, не сплачені аліментив у травні та липні 2013 року, (а.с.86); довідку відділу Державної виконавчої служби Торезького міського управління юстиції з якої вбачається, що у період з 01 вересня 2013 року по 28 лютого 2014 року відповідачем частково здійснювалася виплата аліментів, не сплачені аліменти у лютому 2014 року (а.с.87).
Діючим законодавством передбачено юридичні санкції у вигляді тимчасового обмеження у праві виїзду боржника за кордон за ухилення від їх виконання.
З матеріалів виконавчого провадження вбачається, що боржник частково виконує обов"язки по сплаті аліментів.
Судом не встановлено будь-яких свідомих дій боржника, спрямованих на невиконання відповідного обов'язку у виконавчому провадженні, коли виконати цей обов'язок у нього є всі реальні можливості (наявність майна, грошових коштів) і цьому не заважають будь-які незалежні від нього об'єктивні обставини.
Заявником не доведено факт ухилення боржника від виконання зобов'язань, що відповідає вимогам ч.2 ст.10 ЦПК України, відповідно до яких наявність умислу та обставин, які є предметом посилання суб'єкта подання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України як на підставу його вимог, підлягають доведенню.
Оскільки особа, яка має не виконані зобов'язання, не може вважатися винною в ухиленні, в матеріалах виконавчого провадження відсутні докази про вжиття державним виконавцем будь-яких заходів щодо встановлення його можливості виконувати зобов'язання у повному обсязі або частково, а він не робить цього без поважних причин, тому у задоволенні подання про встановлення тимчасового обмеження виїзду за кордон боржника ОСОБА_2 слід відмовити.
Керуючись ч.2 ст. 19, ст.33 Конституції України, ст.2 Протоколу № 4 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст.12 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права, Законом України «Про виконавче провадження», Законом України «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України», ст. 313 ЦК України, ст.ст.78, 197, 208, 210, 375, 377-1 ЦПК України,
У х в а л и в:
У задоволенні подання старшого державного виконавця відділу Державної виконавчої служби Торезького міського управління юстиції Панченко О.В. про встановлення тимчасового обмеження виїзду за кордон ОСОБА_2 відмовити.
Повний текст ухвали виготовлений 04 березня 2014 року.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку через Торезький міський суд шляхом подачі апеляційної скарги в 5-денний строк з дня проголошення ухвали. У разі якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали.
Суддя Н. Є. Арапіна