Справа № 430/1730/13-ц

РІШЕННЯ

іменем України

02.04.2014 р. смт.Станиця Луганська Луганської області

Станично-Луганський районний суд Луганської області в складі:

головуючого Соболєва Є.О.,

при секретарі Сухаревській Н.О.,

за участю: представника позивача Райського Р.В.,

відповідача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Луганськгаз» в особі філії - Луганського міжрайонного управління по експлуатації газового господарства до ОСОБА_2, третя особа: управління соціального захисту населення Станично-Луганської районної державної адміністрації, про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

В своєму позові позивач після уточнення позовних вимог просить стягнути з відповідача заборгованість за спожитий природний газ у загальній сумі 3311,27 грн., посилаючись на те, що ця заборгованість станом серпень 2013 року у останнього виникла внаслідок невиконання ним в повному обсязі своїх зобов'язань по оплаті спожитого газу за особистими рахунками НОМЕР_1 за період часу з лютого 2007 року по серпень 2013 року.

Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав, наполягав на його задоволенні, пояснюючи, що вказаний борг у відповідача за опалення будинку виник незважаючи на те, що відповідач, користуючись субсидією та пільгами, не в повному обсязі оплачував послуги за спожитий газ. Така ж причина виникнення заборгованості спожитий газ за період з лютого 2007 року по вересень 2009 року є і за особистим рахунком НОМЕР_1 (на опалення теплиць).

Відповідач позов визнав частково. Був не проти задоволення позову в частині стягнення заборгованості за спожитий газ за особистим рахунком НОМЕР_1, яка, на його думку, виникла через непорозуміння з наданням йому субсидії. В іншій частині позов не визнав, просив застосувати до цих вимог позовну давність про що подав письмову заяву.

Від третьої особи надійшла заява, в якій УСЗН Станично-Луганського РГА просило розглянути справу за відсутності його представника.

Заслухавши сторони, дослідивши матеріали справи, суд вважає позов таким, що підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Із матеріалів справи судом встановлено, що між сторонами фактично існують правовідносини зі споживання та постачання природного газу через приєднану мережу позивача.

Зазначені відносини регулюються Цивільним кодексом України, Законом України «Про житлово-комунальні послуги» та Правилами надання населенню послуг з газопостачання, затвердженими постановою КМУ № 2246 від 09 грудня 1999 року.

Пунктом 29 цих Правил передбачається обов'язок споживача своєчасно та в повному обсязі вносити плату за надані послуги з газопостачання.

Згідно зі ст. ст. 526, 527, 530 ЦК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином та у встановлений договором чи законом термін.

Акт звірки між позивачем та відповідачем за особистим рахунком НОМЕР_1 (а.с. 32-33) свідчить, що відповідач справно сплачував рахунки за спожитий газ з урахуванням субсидії та пільг, що у нього мались. Разом з цим з акту вбачається, що незважаючи на це у відповідача все ж таки виникла заборгованість за спожитий газ за період з лютого 2011 року по серпень 2013 року.

Відповідач не довів суду, що ця заборгованість виникла не з його вини, а отже, враховуючи, що він позов цій частині визнав, вимоги позивача щодо стягнення заборгованості за спожитий газ за вказаним особистим рахунком в сумі 1692,18 грн. підлягає задоволенню.

Що стосується вимог позивача стосовно стягнення з відповідача заборгованості за спожитий газ за с особистим рахунком НОМЕР_1, що був відкритий для опалення теплиць, суд вважає необхідним зазначити наступне.

З акту звірки (а.с. 34) за вказаним особистим рахунком вбачається, що борг у відповідача перед позивачем виник за період з лютого 2007 року по вересень 2009 року.

Таким чином судом встановлено, що цей борг, незважаючи на те, що позивач звертався у квітні 20013 року до суду з заявою про видачу судового наказу, виник поза межами загальної позовної давності, початок перебігу якої в даному випадку повинен визначатись відповідно до ч. 5 ст. 261 Цивільного кодексу України зі спливом строку виконання зобов'язання, тобто закінчення строку на сплату чергового щомісячного платежу за послуги з газопостачання (тобто позивач повинен був звернутись до суду не пізніше вересня 2012 року).

Відповідно до ч.ч. 3,4 ст. 267 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

За таких обставин, за наявності заяви відповідача про застосування до цих вимог позовної давності, суд вважає необхідним в цій частині позов позивача залишити без задоволення.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України при частковому задоволенні позову з відповідача на користь позивача слід також стягнути понесені ним судові витрати пропорційно задоволеним вимогам.

На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 10, 11, 60, 209, 212-215 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства «Луганськгаз» в особі філії - Луганського міжрайонного управління по експлуатації газового господарства 1692,18 грн. - суму заборгованості за спожитий природний газ за особистим рахунком НОМЕР_1 та 114, 70 грн. - судовий збір.

В задоволенні позову в частині стягнення з ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства «Луганськгаз» в особі філії - Луганського міжрайонного управління по експлуатації газового господарства заборгованості за спожитий природний газ за особистим рахунком НОМЕР_1 - відмовити за спливом позовної давності.

Рішення позивачем може бути оскаржене до апеляційного суду Луганської області через Станично-Луганський районний суд Луганської області протягом 10-ти днів з дня його проголошення.

Головуючий: