Справа № 22-ц-1091/06 Головуючий у І інстанції'- Савицька Н.В.
Категорія - спори, що виникають Доповідач - Здрилюк О. І.
із житлових правовідносин
УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18 грудня 2006 року місто Луцьк
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Волинської області в складі:
головуючого - судді Лончука В.Г.,
суддів -Подолюка В.А., Здрилюк О.І.,
при секретарі Губарик К.А., розглянула у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 і ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням за апеляційною скаргою позивачів ОСОБА_2 і ОСОБА_1 на рішення Луцького міськрайонного суду від 29 вересня 2006 року.
Особи, які беруть участь у справі: позивачі - ОСОБА_1. ОСОБА_2; представник позивачів - ОСОБА_4; відповідач - ОСОБА_3; представник відповідача - ОСОБА_5
Колегія суддів -
встановила:
24 травня 2004 року ОСОБА_1 і ОСОБА_2 звернулись в суд з позовом до ОСОБА_3 про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням - квартирою НОМЕР_1 в будинку АДРЕСА_1, в зв'язку з не проживанням в даній квартирі понад шість місяців без поважних причин.
Рішенням Луцького міськрайонного суду від 29 вересня 2006 року в задоволенні даного позову відмовлено.
В апеляційній скарзі позивачі просять скасувати це рішення та постановити нове - про задоволення позову.
Вважають, що допущено невідповідність висновків суду обставинам справи.
Апелянти вказують, що відповідач був лише зареєстрований в спірній квартирі, але задовго до січня 2004 року фактично в ній постійно не проживав, а проживав в квартирі жінки, з якою перебував у фактичних шлюбних відносинах. Крім того, неофіційне (нелегальне) перебування в іншій державі та неофіційна робота не можуть визнаватись поважною причиною відсутності за місцем постійної реєстрації.
Дослідивши матеріали справи, перевіривши докази в межах доводів апеляційної скарги, законність і обґрунтованість рішення суду, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду залишенню без змін з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що станом на травень 2004 року в квартирі НОМЕР_1 на АДРЕСА_1 були зареєстровані позивачі, відповідач та неповнолітній ОСОБА_6 Вказана обставина підтверджена копією особового рахунку (а.с.5).
Відповідно до вимог ч.І ст.71 ЖК України при тимчасовій відсутності наймача або членів його сім'ї за ними зберігається жиле приміщення протягом шести місяців.
Судом першої інстанції встановлено, що в період з січня по липень 2004 року відповідач був відсутнім за місцем реєстрації з поважних причин, а саме - в зв'язку з перебуванням на роботі за межами України.
Із досліджених в суді апеляційної інстанції матеріалів справи встановлено, що відповідач до січня 2004 року не мав в м.Луцьку постійного місця роботи та регулярного і сталого доходу. Також потреба в отриманні прибутку була зумовлена необхідністю отримання коштів для одруження.
Посилання позивачів на те, що неофіційне (нелегальне) перебування відповідача в іншій державі та неофіційна робота не можуть визнаватись поважною причиною його відсутності за місцем постійної реєстрації не грунтуються на вимогах закону.
Також не можуть бути взятими до уваги посилання апелянтів на відсутність відповідача в квартирі задовго до січня 2004 року, оскільки зазначена обставина не підтверджена жодними допустимими доказами.
Таким чином, суд першої інстанції на підставі встановлених в судовому засіданні фактів, що підтверджуються належними доказами правильно визначив правовідносини між сторонами і застосував норми матеріального права, що регулюють ці правовідносини.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду.
Рішення суду постановлене з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому для його зміни чи скасування підстав не вбачається.
Керуючись ст.ст.307, 308, 313-315 ЦПК України, колегія суддів, -
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу позивачів ОСОБА_2 і ОСОБА_1 відхилити, а рішення Луцького міськрайонного суду від 29 вересня 2006 року в даній справі залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання законної сили.
Головуючий Судді