Справа № 188/1823/13-ц
Провадження № 2/188/754/2013
ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
05 листопада 2013 року Петропавлівський районний суд Дніпропетровської області у складі головуючого
судді Бурда П.О.,
при секретарі Хандрига Л.І.,
за участю представника позивача - ОСОБА_1,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Петропавлівка матеріали позову ОСОБА_2 до селянсьського (фермерського) господарства "Евріка" про визнання договору оренди земельної ділянки (паю) недійсним,
встановив:
Позивачка 06.09.2013 року звернулася до суду з позовом до відповідача, в обгрунтування якого зазначає, що при реформуванні колишнього колективного сільськогосподарського підприємства (далі - КСП) "Ленінець" Петропавлівського району Дніпропетровської області на підставі статей 7, 10, 11 Закону України "Про колективне сільськогосподарське підприємство", згідно рішення загальних зборів КСП "Ленінець" їй, ОСОБА_2 та її чоловікові ОСОБА_3 були видані сертифікати про право на частку землі (земельний пай) в землях колишнього КСП"Ленінець".
Вона, її чоловік ОСОБА_3 та ще близько трьохсот осіб з числа колишніх членів КСП "Ленінець" свої земельні паї в 2000 році передали в користування новоствореному після реорганізації КСП "Ленінець" СФГ "Евріка" Петропавлівського району Дніпропетровської області, відповідачу по цій справі, що можуть підтвердити свідки, а також підтверджується договорами оренди земельних ділянок (паїв), укладених між нею, ОСОБА_2, ОСОБА_3 та відповідачем.
Перший договір був укладений ще в 2000 році. Потім в 2006 році відповідач повідомив їм про продовження строку договору на новий термін. При цьому ніякого договору він позивачці на підпис не давав. Про те, що її чоловік уже підписав нові договори за себе та за неї, вона на той час не знала. Чоловік їй про це не сказав. Вона ж зі слів відповідача зрозуміла, що договір продовжений автоматично (пролонгований) на той же строк до 2011 року.
12.03.2002 року Петропавлівською районною державною адміністрацією їй видано Державний акт на право приватної власності на землю серії VI-ДП № 026859, який відповідно до чинної на той час редакції ч.1 ст.126 Земельного кодексу України був підтвердженням її права власності на земельну ділянку (пай), стосовно якої укладений спірний договір оренди.
ІНФОРМАЦІЯ_1 року ОСОБА_3 помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть серія НОМЕР_1, виданим 11.12.2006 року виконкомом Дмитрівської сільської ради. Позивачка і її донька ОСОБА_1, як спадкоємці першої черги за законом, прийняли його спадщину, в тому числі земельну ділянку (пай), що підтверджується свідоцтвами про право на спадщину за законом, виданим 14.03.2008 року державним нотаріусом Петропавлівської державної нотаріальної контори, зареєстрованими у реєстрі під номерами відповідно 419 та 422, номер спадкової справи 84. Ми уклали на успадковану земельну ділянку (пай) договір оренди з іншим орендарем, оскільки нам не подобалося, як відповідач виконує умови договору оренди.
В 2011 році, вважаючи, що строк оренди належної позивачці земельної ділянки (паю), укладений з відповідачем, закінчився, вона повідомила його про своє бажання укласти договір оренди з іншим орендарем, однак він надав їй копію договору оренди без дати його підписання, факт державної реєстрації якого посвідчено 05.01.2006 в Дмитрівській сільській раді, зареєстрований у Петропавлівській районній філії Дніпропетровського регіонального центру державного земельного кадастру, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 03.04.2006 року за № 040612900380. Вона не бачила оригіналу цього договору, але підпис на копії не схожий на її підпис, а схожий на підпис її покійного чоловіка. Однак вона йому повноважень підписувати такий договір не надавала, довіреності на вчинення будь-яких правочинів або інших дій від її імені не видавала і чоловік їй про підписання такого договору за свого життя нічого не казав. У договорі встановлений строк його дії 10 років, на що вона згоди не давала, вважаючи, що попередній договір пролонговано на той же термін, що і при його укладенні в 2000 році - п'ять років.
Вона не мала наміру укладати договір оренди земельної ділянки (паю) з відповідачем на десять років і не підписувала цей договір. Підпис на договорі виконано від її імені не позивачкою, іншою особою без відповідного доручення.
На підставі ч.3 ст. 203 Цивільного кодексу (далі - ЦК) України позивачка стверджує, що волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі, тому відсутність її волевиявлення на укладення договір оренди земельної ділянки (паю) з відповідачем на десять років, як вважає позивачка, посилаючись на ч.1 ст. 215 ЦК України, є підставою недійсності цього договору.
Крім того, на думку позивачки, відповідач порушив спеціальне законодавство, яке регулює спірні правовідносини - ст. 15 Закону України "Про оренду землі".
Вона вказує, що відсутність у договорі оренди землі однієї з істотних умов, передбачених цією статтею, а також двох актів, які є його невід'ємною частиною, згідно з ч.2 ст. 15 Закону України "Про оренду землі" є підставою для визнання договору оренди недійсним відповідно до закону та скасування його державної реєстрації.
Посилаючись на норми статей 16, ч.3 ст.203, ч.1 ст.215 ЦК України, ст.15 Закону України "Про оренду землі", ст.ст.3, 15, 27, 31, 79 - 82, 107, 109 ЦПК України, позивачка просить:
- визнати недійсним договір оренди земельної ділянки (паю), укладений в 2006 році між мною та відповідачем, без дати його підписання, факт державної реєстрації якого посвідчено 05.01.2006 в Дмитрівській сільській раді, зареєстрований у Петропавлівській районній філії Дніпропетровського регіонального центру державного земельного кадастру, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 03.04.2006 року за № 040612900380;
- скасувати державну реєстрацію зазначеного договору оренди земельної ділянки (паю).
В судовому засіданні представник позивачки позов підтримала.
Відповідач заяви про розгляд справи у його відсутність не подав, представник відповідача в судове засідання до суду не з'явився 16.09.2013 року (а.с.19), 23.09.2013 року (а.с.22), 10.10. 2013 року (а.с.23), 22.10.2013 року (а.с.24), 05.11.2013 року (а.с. 29), про день слухання справи двічі 16.10.2013 року (а.с.23), 25.10.2013 (а.с. 25) року належним чином повідомлявся, в зв'язку із чим суд відповідно до ст.ст. 224-226 ЦПК України постановив ухвалу про заочний розгляд справи (а.с.28) та ухвалив по справі заочне рішення.
Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, крім випадків, встановлених ст. 61 цього Кодексу.
На час розгляду справи судом відповідач не надав жодних пояснень суду і не надав жодних доказів, які б спростовували обставини, викладені в позовній заяві та підтверджені наданими позивачем доказами.
Судом встановлено на підставі викладених в позові обставин, пояснень представника позивачки та доданих до позову письмових доказів, що при реформуванні колишнього колективного сільськогосподарського підприємства (далі - КСП) "Ленінець" Петропавлівського району Дніпропетровської області на підставі статей 7, 10, 11 Закону України "Про колективне сільськогосподарське підприємство", згідно рішення загальних зборів КСП "Ленінець" їй, ОСОБА_2 та її чоловікові ОСОБА_3 були видані сертифікати про право на частку землі (земельний пай) в землях колишнього КСП"Ленінець".
Вона, її чоловік ОСОБА_3 та ще близько трьохсот осіб з числа колишніх членів КСП "Ленінець" свої земельні паї в 2000 році передали в користування новоствореному після реорганізації КСП "Ленінець" СФГ "Евріка" Петропавлівського району Дніпропетровської області, відповідачу по цій справі, що підтверджується договорами оренди земельних ділянок (паїв), укладених між нею, ОСОБА_2, ОСОБА_3 та відповідачем (а.с.9-13).
Перший договір був укладений ще в 2000 році. Потім в 2006 році відповідач повідомив їм про продовження строку договору на новий термін. При цьому ніякого договору він позивачці на підпис не давав. Про те, що її чоловік уже підписав нові договори за себе та за неї, вона на той час не знала. Чоловік їй про це не сказав. Вона ж зі слів відповідача зрозуміла, що договір продовжений автоматично (пролонгований) на той же строк до 2011 року.
12.03.2002 року Петропавлівською районною державною адміністрацією їй видано Державний акт на право приватної власності на землю серії VI-ДП № 026859, який відповідно до чинної на той час редакції ч.1 ст.126 Земельного кодексу України був підтвердженням її права власності на земельну ділянку (пай), стосовно якої укладений спірний договір оренди.
ІНФОРМАЦІЯ_1 року ОСОБА_3 помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть серія НОМЕР_1, виданим 11.12.2006 року виконкомом Дмитрівської сільської ради (а.с. 14).
Позивачка і її донька ОСОБА_1, як спадкоємці першої черги за законом, прийняли його спадщину, в тому числі земельну ділянку (пай), що підтверджується свідоцтвами про право на спадщину за законом, виданим 14.03.2008 року державним нотаріусом Петропавлівської державної нотаріальної контори, зареєстрованими у реєстрі під номерами відповідно 419 та 422, номер спадкової справи 84. (а.с. 16-17). Вони уклали на успадковану земельну ділянку (пай) договір оренди з іншим орендарем, оскільки нам не подобалося, як відповідач виконує умови договору оренди.
В 2011 році, вважаючи, що строк оренди належної позивачці земельної ділянки (паю), укладений з відповідачем, закінчився, вона повідомила його про своє бажання укласти договір оренди з іншим орендарем, однак він надав їй екземпляр договору оренди без дати його підписання, факт державної реєстрації якого посвідчено 05.01.2006 в Дмитрівській сільській раді, зареєстрований у Петропавлівській районній філії Дніпропетровського регіонального центру державного земельного кадастру, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 03.04.2006 року за № 040612900380. Підпис на наданому відповідачем договорі не схожий на її підпис, а схожий на підпис її покійного чоловіка. Однак вона йому повноважень підписувати такий договір не надавала, довіреності на вчинення будь-яких правочинів або інших дій від її імені не видавала і чоловік їй про підписання такого договору за свого життя нічого не казав. У договорі встановлений строк його дії 10 років, на що вона згоди не давала, вважаючи, що попередній договір пролонговано на той же термін, що і при його укладенні в 2000 році - п'ять років.
Стаття 16 ЦК України передбачає наступне:
1. Кожна особа має правзвернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
2. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути:
1) визнання права;
2) визнання правочину недійсним;
3) припинення дії, яка порушує право;
4) відновлення становища, яке існувало до порушення;
5) примусове виконання обов'язку в натурі;
6) зміна правовідношення;
7) припинення правовідношення;
8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди;
9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди;
10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.
Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.
З оглянутих в судовому засіданні оригіналів (перших екземплярів, наданих відповідачем позивачці в 2011 році) та доданих до позову копій договорів оренди земельних ділянок, укладених відповідачем з позивачкою (а.с.9-11) та з її чоловіком ОСОБА_3 (а.с.12-13), факт державної реєстрації яких посвідчено в один день 05.01.2006 року в Дмитрівській сільській раді Петропавлівського району Дніпропетровської області, зареєстрований у Петропавлівській районній філії Дніпропетровського регіонального центру державного земельного кадастру, про що у Державному реєстрі земель вчинено записи від 03.04.2006 року відповідно за за № 040612900380 та за № 040612900381, вбачається, що підписи на обох договорах виконані однією особою і цей підпис істотно відрізняється від підпису позивачки під позовною заявою (а.с.3), підпису у її паспорті (а.с. 8), підпису під клопотанням про долученням доказів (а.с. 7), підпису у виданих нею довіреностях (а.с. 4, 28).
Суд дійшов висновку, що позивачка дійсно не мала наміру укладати договір оренди земельної ділянки (паю) з відповідачем на десять років і не підписувала цей договір. Підпис на договорі виконано від її імені не позивачкою, іншою особою без відповідного доручення.
Відповідно до ч.1 ст.203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.
Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі (ч.3 цієї статті).
Згідно з ч.1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього
кодексу.
Оскільки було відсутнє волевиявлення позивачки на укладення договору оренди з відповідачем на десять років і підпис на договорі виконано не позивачкою, а іншою особою, відповідно до вимог ч.1 ст. 215 ЦК України договір оренди належної позивачці земельної ділянки має бути визнаний судом недійсним.
Відповідно до ст. 15 Закону України "Про оренду землі" істотними умовами договору оренди землі є:
об'єкт оренди (місце розташування та розмір земельної ділянки);
строк дії договору оренди;
орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату;
умови використання та цільове призначення земельної ділянки, яка передається в оренду;
умови збереження стану об'єкта оренди;
умови і строки передачі земельної ділянки орендарю;
умови повернення земельної ділянки орендодавцеві;
існуючі обмеження (обтяження) щодо використання земельної
ділянки;
визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження
або знищення об'єкта оренди чи його частини;
відповідальність сторін.
Відсутність у договорі оренди землі однієї з істотних умов, передбачених цією статтею, а також порушення вимог статей 4-6, 11, 17, 19 цього Закону є підставою для відмови в державній реєстрації договору оренди, а також для визнання договору недійсним відповідно до закону.
За згодою сторін у договорі оренди землі можуть зазначатися інші умови, зокрема якісний стан земельних угідь, порядок виконання зобов'язань сторін, порядок страхування об'єкта оренди, порядок відшкодування витрат на здійснення заходів щодо охорони і поліпшення об'єкта оренди, проведення меліоративних робіт, а також обставини, що можуть вплинути на зміну або припинення дії договору оренди, тощо.
Невід'ємною частиною договору оренди землі є:
план або схема земельної ділянки, яка передається в оренду;
кадастровий план земельної ділянки з відображенням обмежень
(обтяжень) у її використанні та встановлених земельних сервітутів;
акт визначення меж земельної ділянки в натурі (на
місцевості);
акт приймання-передачі об'єкта оренди;
проект відведення земельної ділянки у випадках, передбачених
цим Законом.
У спірному договорі не визначена сторона, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об'єкта оренди чи його частини, відсутні акт визначення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та акт приймання-передачі об'єкта оренди (а.с. 9-11).
Відсутність у договорі оренди землі однієї з істотних умов, передбачених ст. 15 Закону України "Про оренду землі", а також двох актів, які є його невід'ємною частиною, згідно з ч.2 цієї статті є підставою для визнання договору оренди недійсним відповідно до закону та скасування його державної реєстрації.
Отже, в судовому засіданні встановлено дві підстави для визнання спірного договору оренди недійсним - відсутність волевиявлення позивачки на його укладення та невідповідність цього договору вимогам ст. 15 Закону України "Про оренду землі".
Позивачка зазначала у позові, що є людиною похилого віку, одинокою, непрацездатною, хворіє, отримує пенсію малого розміру, тому відповідно до ч.1 ст.82 ЦПК України суд, враховуючи її майновий стан, своєю ухвалою відстрочив сплату судового збору на строк до ухвалення судового рішення у справі (а.с.5).
Враховуючи, що позов повністю задоволено, відповідно до приписів ч.1 ст.88 ЦПК України судовий збір в доход держави необхідно стягнути з відповідача в розмірі, встановленому п.1) ч.2 ст.4 Закону України "Про судовий збір" для майнових позовів - 1відсоток ціни позову, але не менше 0,2 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 3 розмірів мінімальної заробітної плати, що виходячи з нормативної грошової оцінки земельної ділянки, зазначеної у договорі оренди - 43603 гривні (а.с.9), становить 436 гривень 03 копійок.
На підставі викладеного, ст.16, ч.3 ст.203, ч.1 ст.215 ЦК України, ст.15 Закону України "Про оренду землі", керуючись ст.ст. 3,10,15,59,60, 208, 209,212-215,218, 224-226 ЦПК України,
вирішив:
Позов ОСОБА_2 до селянсьського (фермерського) господарства "Евріка" про визнання договору оренди земельної ділянки (паю) недійсним - задовольнити.
Визнати недійсним договір оренди земельної ділянки (паю) без дати, укладений між ОСОБА_2 та селянсьським (фермерським) господарством "Евріка", факт державної реєстрації якого посвідчено 05.01.2006 року в Дмитрівській сільській раді Петропавлівського району Дніпропетровської області, зареєстрований у Петропавлівській районній філії Дніпропетровського регіонального центру державного земельного кадастру, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 03.04.2006 року за № 040612900380.
Скасувати державну реєстрацію договору оренди земельної ділянки (паю) без дати, укладеного між ОСОБА_2 та селянсьським (фермерським) господарством "Евріка", факт державної реєстрації якого посвідчено 05.01.2006 року в Дмитрівській сільській раді Петропавлівського району Дніпропетровської області, зареєстрований у Петропавлівській районній філії Дніпропетровського регіонального центру державного земельного кадастру, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 03.04.2006 року за № 040612900380.
Стягнути з селянсьського (фермерського) господарства "Евріка"в доход держави судовий збір в розмірі 436 гривень 03 копійок.
Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив за письмовою заявою відповідача.
Заява про перегляд заочного рішення, судом, що його ухвалив може бути подана відповідачем протягом 10 днів з дня отримання його копії.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення до апеляційного суду Дніпропетровської області через Петропавлівський районний суд Дніпропетровської області, який ухвалив оскаржуване рішення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя П. О. Бурда