Справа № 188/2362/13-ц
Провадження № 2/188/968/2013
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12 грудня 2013 року Петропавлівський районний суд Дніпропетровської області у складі головуючого судді Бурда П.О.,
при секретарі - Хандрига Л.І.,
за участю представника відповідача Косікової Н.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Петропавлівка цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ПАТ ДТЕК «Павлоградвугілля» про відшкодування моральної шкоди,
ВСТАНОВИВ:
Позивач 22.11.2013 року звернувся до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства "ДТЕК Павлоградвугілля" про відшкодування моральної шкоди в розмірі 20000 грн., посилаючись на те, що він з 23.07.1990 року по 03.07.2013 року працював в тяжких та шкідливих підземних умовах на підприємствах відповідача, що підтверджується копією трудової книжки.
03.07.2013 року він був звільнений з підприємства в зв'язку з невідповідністю виконуваної роботи стану його здоров`я, що перешкоджає продовженню даної роботи.
Під час роботи на підприємстві він отримав професійне захворювання, що підтверджується Актом розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання від 18.10.2013 року.
В зв'язку з захворюванням МСЕК встановила йому 18.11.2013 року первинно втрату працездатності в розмірі 60% та визнала інвалідом третьої групи. Внаслідок отриманого захворювання йому була завдана моральна шкода, яка виражається в тому, що він втратив працездатність, став інвалідом, часто відчуває біль, страждання, що підтверджується виписками з історій хвороби, не має можливості виконувати домашню роботу, все це порушує його звичайний спосіб життя. Тому просить суд стягнути з відповідача на його користь в рахунок відшкодування моральної шкоди 200000 гривень.
В судове засідання позивач не з'явився, подав письмову заяву з проханням про розгляд справи в його відсутність. Позовні вимоги підтримує і просить задовольнити в повному обсязі (а.с.13).
Представник відповідача ПАТ "ДТЕК Павлоградвугілля" Косікова Н.С. надала письмові заперечення, в яких позов не визнає, посилаючись на обставини, вказані в запереченні: відсутність доказів того, що внаслідок психічних переживань настали негативні наслідки для здоров'я позивача у вигляді каліцтва або іншого ушкодження здоров'я, відсутність висновку експертизи про наявність моральної шкоди, порушення передбаченого ст.233 КЗпП України строку звернення до суду, відсутність правових підстав для стягнення моральної шкоди з підприємства на користь застрахованої особи. Посилаючись на ст.ст. 8, 46 Конституції україни, ст.9 Закону України «Про охорону праці», ст.ст.21, 34 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», ст.ст. 4, 999 ЦК України, ст.ст. 8 і 213 ЦПК України, представник відповідача просить в позові відмовити.
Суд, вислухавши пояснення представника відповідача, дослідивши письмові матеріали справи та заперечення відповідача, вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково з наступних підстав.
Судом встановлено, що позивач ОСОБА_2 (а.с.4) працював з 23.07.1990 року на шахті імені Сташкова ВАТ «Павлоградвугілля», правонаступником якого є ПАТ "ДТЕК Павлоградвугілля" з повним робочим днем у шахті, що підтверджується копією трудової книжки ( а.с. 6-7).
За час роботи позивач отримав професійне захворювання і йому 18.11.2013 року первино встановлено 60% втрати працездатності та третю групу інвалідності, що підтверджується довідкою МСЕК серії АБ № 0008176 ( а.с. 3).
Відповідно до п.3 ст. 34 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності", який діяв з 01.04.2001 року, було передбачено відшкодування моральної шкоди відділенням виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України, але вказана норма від 23.02.2007 року виключена.
Згідно з п.1 ст.9 ЦК України положення цього Кодексу застосовуються до врегулювання відносин, які виникли у сфері трудових відносин, якщо вони не врегульовані іншими актами законодавства.
Згідно зі ст.268 ЦК України позовна давність не поширюється на вимогу про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю, крім випадків завдання такої шкоди внаслідок недоліків товару, що є рухомим майном, у тому числі таким, що є складовою частиною іншого рухомого чи нерухомого майна, включаючи електроенергію (п.3).
Відповідно до ст.1167 ЦК України і ст. 237-1 КЗпП України та рішення Конституційного суду України № 20-рп/2008 від 08.10.2008 року, відповідач зобов'язаний відшкодувати позивачу моральну шкоду, яка завдана йому в результаті отриманого професійного захворювання під час роботи в шкідливих умовах праці, тобто під час роботи в ПАТ "ДТЕК Павлоградвугілля".
Доводи відповідача, викладені у його письмових запереченнях, стосовно відсутності висновку МСЕК щодо наявності моральної шкоди та відсутності правових підстав для відшкодування її за рахунок роботодавця є безпідставними, оскільки згідно рішення Конституційного Суду України від 27.01.2004 року № 1-рп/2004 р. та рішення Конституційного суду України від 08.10.2008 року № 20-рп/2008 громадяни, котрим встановлена стійка втрата професійної працездатності, мають право на стягнення на їх користь моральної шкоди саме з підприємства, з яким перебували в трудових відносинах.
В судовому засіданні наявність факту заподіяння моральної шкоди позивачеві встановлена, тому що він втратив працездатність, став інвалідом, постійно відчуває біль, що підтверджується виписками з історії хвороби (а.с. 9-12), все це порушує його звичайний спосіб життя.
Стаття 237-1 КЗпП України визначає,що відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
Порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством.
Стаття 23 ЦК України передбачає наступне:
1. Особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.
2. Моральна шкода полягає, зокрема у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я (пункт1).
3. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб.
Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення.
При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
4. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової
шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром
цього відшкодування.
5. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не
встановлено договором або законом.
Визначаючи розмір моральної шкоди, суд бере до уваги роз'яснення п.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995р. (з подальшими змінами) "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди", відповідно до якого розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань, з урахуванням в кожному конкретному випадку ступеня вини відповідача та інших обставин. Зокрема, враховується характер і тривалість страждань, стан здоров'я потерпілого, тяжкість завданої травми, істотність вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, конкретних обставин по справі і наслідків, що наступили.
Відповідно до ч.1 статті 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків,
встановлених частиною другою цієї статті.
Беручи до уваги конкретні обставини по справі, характер отриманої позивачем виробничої травми, ступінь втрати професійної працездатності, обсяг фізичних та моральних страждань, їх інтенсивність та довготривалість, істотність вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, наслідків, що наступили, суд вважає, що сума яку просить стягнути позивач , є завищеною і самостійно визначає на підставі ст.23 ЦК України розмір належної компенсації відповідачем отриманої позивачем моральної шкоди.
Відповідно до вимог ст. 88 ЦПК України з відповідача повинні бути стягнуті судові витрати по справі, а саме судовий збір в розмірі 229, 40 грн.
На підставі ст.23, ст.1167 ЦК України, ст. 237-1 КЗпП України, керуючись ст.ст. 10, 15, 60,88, 212-215 ЦПК України, суд
В И Р І Ш И В:
Позов ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства "ДТЕК Павлоградвугілля" про відшкодування моральної шкоди - задовольнити частково.
Стягнути з Публічного акціонерного товариства "ДТЕК Павлоградвугілля" на користь ОСОБА_2 відшкодування моральної шкоди в розмірі 6 ( шість тисяч ) гривень.
Стягнути з Публічного акціонерного товариства "ДТЕК Павлоградвугілля" в доход державного бюджету 229 ( двісті двадцять дев'ять ) грн. 40 коп..
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Апеляційного суду Дніпропетровської області через Петропавлівський районний суд протягом десяти днів з дня його проголошення, а особами, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення - протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя П. О. Бурда