Справа № 188/2430/13-к
Провадження № 1-кп/188/170/2013
ВИРОК
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18 грудня 2013 року Петропавлівський районний суд Дніпропетровської області у складі головуючого судді Бурди П.О., при секретарі - Хандрига Л.І., за участю прокурора - Фурсова Ю., обвинуваченої - ОСОБА_1, розглянувши у підготовчому судовому засіданні в смт. Петропавлівка обвинувальний акт з угодою про примирення від 22.11.2013 року, укладеною між потерпілою ОСОБА_2 та обвинуваченою ОСОБА_1 у кримінальному провадженні № 12013040530001277 за обвинуваченням
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженка смт. Петропавлівка, Петропавлівського району, Дніпропетровської області, українка, громадянка України, освіта повна середня, студентка 1 курсу Дніпропетровського ВПУ № 17, не заміжня, яка зареєстрована АДРЕСА_1, раніше не судима
у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 185 КК України,
встановив:
16 листопада 2013 року, приблизно о 00.20 годині, ОСОБА_1, перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, знаходячись всередині приміщення кафе «Зима Літо», яке розташоване по вул.. Леніна, 1 в смт. Петропавлівка Петропавлівського району Дніпропетровської області, побачила жіночу сумочку, належну ОСОБА_2, і в неї виник умисел на таємне викрадення чужого майна, після чого реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на таємне викрадення чужого майна, діючи з корисливих намірів, сидячи на лавці всередині приміщення кафе «Зима Літо» біля сумки ОСОБА_2 та, скориставшись неуважністю власниці сумки, взяла руками сумку, в якій знаходились особисті речі ОСОБА_2, таким чином таємно викрала жіночу сумочку вартістю 150,00 грн., мобільний телефон марки «НОКІА 2700 класік» ІМЕІ № НОМЕР_1 вартістю 900,00 грн. в якому була сім-картка МТС вартістю 10,00 грн. та на якій були кошти в сумі 9,00 грн., гаманець вартістю 50,00 грн., модем МТС вартістю 250,00 грн.. Викрадені речі належали ОСОБА_2. Своїми діями ОСОБА_1 спричинила потерпілій майнову шкоду на загальну суму 1369,00 грн.. Викрадене майно ОСОБА_1 привласнила та розпорядилася ним на власний розсуд.
Дії ОСОБА_1 кваліфіковані органом досудового розслідування за ч. 1 ст. 185 КК України - таємне викрадення чужого майна (крадіжка).
Під час досудового слідства 22.11.2013 року між потерпілою ОСОБА_2 та обвинуваченою ОСОБА_1 укладено угоду про примирення, яка разом з обвинувальним актом направлена до суду та отримана судом 04.12.2013 року.
Згідно з угодою про примирення обвинувачена ОСОБА_1 повністю визнала свою винуватість у вчиненому кримінальному правопорушенні, передбаченому ч. 1 ст. 185 КК України, та у зв'язку з відшкодуванням завданої шкоди в розмірі 1369 грн. потерпіла до обвинуваченої жодних матеріальних претензій не має. Сторони погодили покарання ОСОБА_1 за вказане кримінальне правопорушення у вигляді штрафу в розмірі 50 неоподаткованих мінімумів доходів громадян на суму 850 гривень.
У судовому засіданні обвинувачена вину визнала повністю, просить суд затвердити угоду про примирення та призначити їй узгоджену міру покарання. Пояснила, що наслідки укладення та затвердження угоди, передбачені ст. 473 КПК України, їй зрозумілі, укладення угоди є добровільним, тобто не є наслідком застосування примусу, насильства, погроз або наслідком обіцянок чи дії будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді.
Потерпіла подала до суду заяву про розгляд справи за її відсутності, угоду підтримала, просить суд призначити обвинуваченій покарання, зазначене в угоді.
Прокурор не заперечував проти затвердження угоди про примирення.
Розглядаючи питання про затвердження угоди про примирення, суд виходить з наступного.
Пунктом 1 частини 3 статті 314 КПК України передбачено, що у підготовчому судовому засіданні суд має право затвердити угоду або відмовити в затвердженні угоди та повернути кримінальне провадження прокурору для продовження досудового розслідування в порядку, передбаченому статтями 468-475 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 468 КПК України у кримінальному провадженні може бути укладена угода між потерпілим та підозрюваним чи обвинуваченим про примирення.
Згідно з ч. 3 ст. 469 КПК України угода про примирення між потерпілим та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена у провадженні щодо кримінальних проступків, злочинів невеликої чи середньої тяжкості та у кримінальному провадженні у формі приватного обвинувачення.
Кримінальне правопорушення, у вчиненні якого обвинувачена ОСОБА_1 визнала себе винною, відповідно до ст. 12 КК України є злочином середньої тяжкості.
Судом з'ясовано, що обвинувачена цілком розуміє права, визначені ч. 4 ст. 474 КПК України, наслідки укладення та затвердження даної угоди, передбачені ч. 2 ст. 473 КПК України, характер обвинувачення, вид покарання, а також інші заходи, які будуть застосовані судом до обвинуваченої у разі затвердження угоди судом.
Суд переконався, що укладена угода сторонами добровільно, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дій будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді.
За таких обставин, суд переконавшись, що сторони примирилися і укладення угоди є добровільним, умови угоди не порушують права, свободи чи інтереси сторін або інших осіб, не суперечать вимогам закону та інтересам суспільства, правова кваліфікація кримінального правопорушення є вірною, зобов'язання, взяті за угодою обвинуваченою, виконані повністю, узгоджена міра покарання відповідає вимогам ст. 65 КК України, характеру і тяжкості обвинувачення, існують фактичні підстави для визнання винуватості, суд вважає можливим затвердити угоду про примирення від 22 листопада 2013 року та призначити обвинуваченій узгоджену сторонами міру покарання.
Керуючись ст.ст. 314, 376, 468-470, 475 КПК України, суд
ухвалив:
Затвердити угоду про примирення від 22 листопада 2013 року, укладену між потерпілою ОСОБА_2 та обвинуваченою ОСОБА_1 у кримінальному провадженні № 12013040530001277.
ОСОБА_1 визнати винною у пред'явленому обвинуваченні у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 185 КК України та призначити їй покарання у вигляді штрафу в розмірі 850 (вісімсот п'ятдесят) гривень.
Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку до судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Дніпропетровської області шляхом подачі апеляції через Петропавлівський районний суд Дніпропетровської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Вирок суду першої інстанції на підставі угоди про примирення між потерпілим та обвинуваченим (підозрюваним) може бути оскаржений в апеляційному порядку:
1) обвинуваченим, його захисником, законним представником виключно з підстав: призначення судом покарання, суворішого ніж узгоджене сторонами угоди; ухвалення вироку без його згоди на призначення покарання; невиконання судом вимог, встановлених частинами п'ятою - сьомою статті 474 цього Кодексу, в тому числі не роз'яснення йому наслідків укладення угоди;
2) потерпілим, його представником, законним представником, виключно з підстав: призначення судом покарання, менш суворого, ніж узгоджене сторонами угоди; ухвалення вироку без його згоди на призначення покарання; не роз'яснення йому наслідків укладення угоди; невиконання судом вимог, встановлених частинами шостою чи сьомою статті 474 цього Кодексу;
3) прокурором виключно з підстав затвердження судом угоди у кримінальному провадженні, в якому згідно з частиною третьою статті 469 цього Кодексу угода не може бути укладена.
У разі невиконання угоди про примирення потерпілий має право звернутися до суду, який затвердив таку угоду, з клопотанням про скасування вироку протягом встановленого законом строку давності притягнення до кримінальної відповідальності за вчинення відповідного кримінального правопорушення. Умисне невиконання угоди є підставою для притягнення особи до відповідальності, встановленої законом.
Вирок, якщо інше не передбачено КПК України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Обвинуваченому та прокурору копія вироку вручається негайно після його проголошення.
Суддя П. О. Бурда