Справа № 2018/2-4602/11

н/п 2/640/678/14

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 березня 2014 року

Київський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого - судді Нев'ядомського Д.В.

при секретарі Левченко А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Київського районного суду м. Харкова цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства "УкрСиббанк" до ОСОБА_1, ОСОБА_2, треті особи: УДАІ ГУМВС Україні в Харківській області, Товарна біржа "Радар" про звернення стягнення на предмет застави,-

В С Т А Н О В И В:

Публічне акціонерне товариство "УкрСиббанк" звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_2, треті особи: УДАІ ГУМВС Україні в Харківській області, Товарна біржа "Радар" про звернення стягнення на предмет застави.

В обґрунтування позову представник позивача вказав, що 02 жовтня 2007 року між Позивачем та ОСОБА_2 було укладено договір про надання споживчого кредиту та заставу транспортного засобу №11223061000, згідно з яким Позивач дав Позичальнику кредит в сумі 27 445,54 (двадцять сім тисяч чотириста сорок п'ять) дол. США 54 центи, що станом на дату видачі кредиту становило 138 599,98 (сто тридцять вісім тисяч п'ятсот дев'яносто дев'ять) грн. 98 коп., під 12,0 % річних; строк договору - 02 жовтня 2014 р. Відповідно до п. 1.2.2. Кредитного договору )Позичальник зобов'язався повертати кредит в терміни, встановлені графіком-гашення кредиту (Додаток 1 до кредитного договору). Термін сплати відсотків, відповідно до п.1.3.4. Кредитного договору, встановлено з 01 по 10 число кожного місяця, наступного за тим, за який були нараховані відсотки.

Рішенням Київського районного суду м.Харкова від 11.12.2012 року в задоволені позовних вимог Публічному Акціонерному товариству "УкрСиббанк" - відмовлено .

Ухвалою від 26.03.2012 року судовою колегією судової палати з цивільних справ Апеляційного суду Харківської області - Апеляційну скаргу Публічного Акціонерного Товариства "УкрСиббанк" - відхилено, а рішення Київського районного суду м. Харкова від 11.12 .2013 року залишено без змін.

Ухвалою Вищого Спеціалізованого суду України від 30 жовтня 2013 року - касаційну скаргу Публічного Акціонерного Товариства "УкрСиббанк" - задоволено частково.

Рішення Київського районного суду м.Харкова від 11 грудня 2012 року та ухвалу Апеляційного суду Харківської області від 26 березня 2013 року скасовано , справу передано на новий розгляд.

В судове засідання представник позивача, позовні вимоги підтримує в повному обсязі .

Представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечував в повному обсязі та пояснив наступне, як свідчить мотивувальна частина Ухвали ВССУ від 30.10.2013р., скасовуючи прийняті у даній цивільній справі судові рішення, суд касаційної інстанції з посиланням на відповідні норми Законів України «Про заставу» та «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень», фактично виходив з того, що «реалізація майна, яке є предметом застави, що проведена боржником, який не мав права його відчужувати, без припинення обтяження, не припиняє заставу, тому застава зберігає чинність при переході права власності на предмет застави до іншої особи, отже, на неї може бути звернено стягнення у порядку ст. 24 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень"».

Інші мотиви ВССУзЦіКС (щодо невідповідності опису предмета застави вимогам закону, а також щодо порушення позивачем порядку звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження), на наш погляд, є факультативними.

Крім того, аналогічна правова позиція по даній цивільній справі вже висловлювалась в Ухвалі ВССУзЦіКС 26 жовтня 2011р.

Таким чином, із врахуванням наведеного, можна вважати встановленим, що вища судова інстанція України при вирішенні даної цивільної справи виходить з того юридичного факту, що після відчуження спірного автомобіля ОСОБА_2, який перебував у заставі у позивача -ПАТ «УкрСиббанк», вказаний автомобіль перебуває у заставі до цього часу.

Водночас інші обставини, що об'єктивно існують по даній справі, а також спосіб правового захисту, який обрав позивач унеможливлюють задоволення позовних вимог - на ці обставини відповідач постійно звертає увагу судів під час неодноразового розгляду цієї справи, однак суди в своїх мотиваціях постановлених удових рішень обходять ці аргументи та не надавали оцінки їм жодної правової оцінки.

Адже не підлягають сумніву і визнаються також наступні юридичні факти:

1. ОСОБА_1 з 5 листопада 2008 р. на підставі укладеного з ОСОБА_2 договору купівлі-продажу автомобіля є законним власником спірного автомобіля;

2. На даний час цей договір не розірвано і не визнано недійсним.

3. Юридичні підстави для його розірвання чи визнання його недійсним відсутні.

Не підлягає також сумніву той факт, що спеціальним законом, що має бути застосований до спірних правовідносин є Закон України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень».

ОСОБА_1 - є законним власником автомобіля і якщо задовольняти позов банку, то тільки за умови існування юридичних підстав для витребування майна, а саме спірного автомобіля із законного володіння ОСОБА_1. А для того, щоб задовольнити позов ПАТ «УкрСиббанк», необхідно позбавити ОСОБА_1 права власності.

Адже під час державної реєстрації автомобіля органи ДАІ не повідомляли ОСОБА_1 будь-яких відомостей щодо того, що дані Єдиного державного реєстру ДАІ ГУМВС України в Харківській області містять будь-які відомості щодо наявності обтяжень на користь позивача на вказаний вище автомобіль і без будь-яких перешкод провели державну реєстрацію права власності на автомобіль на користь ОСОБА_1.

Під час укладення договору купівлі-продаж ОСОБА_2 не надавав ОСОБА_1 будь-яких відомостей про будь-які обтяження на користь позивача, щодо вказаного автомобіля.

Правовою підставою для набуття ОСОБА_1 зазначеного автомобіля у власність був договір купівлі-продажу автомобіля від 05.11.2008 року, стороною якого позивач, тобто ПАТ АКІБ «УкрСиббанк» не був.

Тобто у власності ОСОБА_1 автомобіль перебуває на законних підставах і ОСОБА_1 набув права власності на вказаний вище автомобіль за правочином, який на даний час є чинним та ніким не розірваний та не визначний недійсним.

Під час судового розгляду банк так і не послався на таку норму закону, що ще раз підтверджує безпідставність заявлених ним позовних вимог.

Очевидно, що з огляду на зміст спірних правовідносин, така норма може міститися лише у спеціальному законодавчому акті - Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень».

Як свідчить зміст норм Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень», юридичний факт відчуження рухомого майна боржником, який не мав права його відчужувати, не впливає на законність правочину, в межах якого набувач набув права власності на спірне майно, а даним Законом не встановлено будь-яких негативних правових наслідків для правового режиму права власності на придбане рухоме майно для особи, що придбала вказане майно за відповідним договором.

Єдиним правовим наслідком такого юридичного факту є те, що покупець не набуває прав добросовісного набувача (Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень»).

Більше того, як прямо встановлено нормами цього Закону, зокрема в ст. З Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень», зареєстроване на підставі цього Закону обтяження поширюється лише на рухоме майно боржника, яким у спірних правовідносинах є ОСОБА_2, а не ОСОБА_1.

Закон України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» передбачає і ситуацію, яка на даний час розглядається у цьому судовому засіданні: коли боржник без згоди кредитора відчужує спірне майно.

У такому випадку, якщо боржник (ОСОБА_2) відчужує обтяжене майно, Законом України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» на нього покладається певні обов'язки, зокрема, повідомити про такі обставини кредитора (ст. 9 Закону).

Ще раз підкреслимо, що будь-яких юридичних наслідків щодо права власності особи на майно, яка придбала рухоме майно у боржника і не знала про наявність обтяження, Закон України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» не містить.

Адже, відповідно до ч.і ст. 10 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» у разі відчуження рухомого майна боржником, який не мав права його відчужувати, особа, що придбала це майно за відплатним договором, вважається його добросовісним набувачем згідно зі статтею 388 Цивільного кодексу України за умови відсутності в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна відомостей про обтяження цього рухомого майна. Добросовісний набувач набуває право власності на таке рухоме майно без обтяжень.

Таким чином, єдиним встановленим законним способом захисту прав ПАТ «УкрСиббанк» є звернення із позовом до ОСОБА_2 про відшкодування завданих останнім продажем предмета обтяження завданих збитків банкові.

Більше того, позивач вже звертався із таким позовом до ОСОБА_2

Як вже встановлено по даній справі під час попередніх судових розглядів в судовому засіданні, Рішенням Комінтернівського районного суду м. Харкова від 16 травня 2011 року задоволені позовні вимоги ПАТ «УкрСиббанк» про стягнення з ОСОБА_2 заборгованості за кредитним договором № 11223061000 від 02.10.2007 р. в сумі 215 600 грн.

Таким чином, банк хоче фактично двічі задовольнити одні й ті ж свої майнові вимоги - за рахунок задоволення позову до ОСОБА_2 та до його

поручителів, а також за рахунок задоволення свого безпідставного позову до ОСОБА_1

У зв'язку із тим, що насправді спосіб захисту свого права, обраний позивачем не відповідає ні вимогам ст.16 ЦК України, ні вимогам Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» (ч.3 ст. 10), тобто не відповідає Закону, відсутні обставини, з якими закон пов'язує позбавлення права власності, а також відповідні права у банку щодо відповідача ОСОБА_1 на такі дії, у задоволенні позову має бути відмовлено у повному обсязі.

Вивчивши матеріали справи, суд приходить до наступного, що 02 жовтня 2007 року між Позивачем та ОСОБА_2 було укладено договір про надання споживчого кредиту та заставу транспортного засобу №11223061000, згідно з яким Позивач дав Позичальнику кредит в сумі 27 445,54 (двадцять сім тисяч чотириста сорок п'ять) дол. США 54 центи, що станом на дату видачі кредиту становило 138 599,98 (сто тридцять вісім тисяч п'ятсот дев'яносто дев'ять) грн. 98 коп., під 12,0 % річних; строк договору - 02 жовтня 2014 р. Відповідно до п. 1.2.2. Кредитного договору) Позичальник зобов'язався повертати кредит в терміни, встановлені графіком-гашення кредиту (Додаток 1 до кредитного договору). Термін сплати відсотків, відповідно до п.1.3.4. Кредитного договору, встановлено з 01 по 10 число кожного місяця, наступного за тим, за який були нараховані відсотки.

В забезпечення виконання зобов'язань Позичальника за Кредитним договором, їм було надано Позивачу в заставу автомобіль марки «НYUNDАІ ТUKSON», 2007 р. випуску, колір сірий, тип ТЗ-легковий універсал-В, номери агрегатів (шасі) НОМЕР_2, кузов НОМЕР_3, двигун НОМЕР_4, державний № НОМЕР_1), далі по тексту - предмет застави.

Відповідно до ст. З Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» (далі - Закон № 1255), обтяженням є право обтяжувача (кредитора за забезпеченим рухомим майном зобов'язанням, згідно ст. 2 Закон № 1255 - позивача по справі) на рухоме майно боржника або обмеження права боржника на рухоме майно, що виникає на підставі закону, договору, рішення суду.

Згідно ст. 4 Закону № 1255 забезпечувальним є обтяження, яке встановлює забезпечення виконання зобов'язання боржника перед обтяжувачем. У відповідності ст. 5 вказаного Закону, предметом обтяження може бути рухоме майно, не виключене з цивільного обороту, на яке згідно із законодавством може бути звернене стягнення.

Статтею 21 Закону № 1255 передбачено, що до забезпечувальних обтяжень належить, в тому числі, «застава рухомого майна згідно з параграфом 6 глави 49 України, що виникає на підставі договору».

Таким чином, майно, що складає предмет застави за Кредитним договором є забезпечувальним обтяженням зобов'язань ОСОБА_2, відповідно до положень України № 1255, внаслідок чого до предмету застави застосовуються всі положення цього Закону.

Відповідно до ст. 23 Закону № 1255 обтяжувач (позивач по справі), має право, в разі порушення боржником (Позичальником) зобов'язання, забезпеченого обтяженням (зобов'язання за Кредитним договором), одержати задоволення своєї вимоги за рахунок предмета обтяження.

27 вересня 2010 року Позивачу стало відомо про те, що 05.11.2 Відповідач - ОСОБА_1, зареєстрував предмет застави в орган; на своє ім'я, про що свідчить повідомлення УДАІ ГУМВС України в Харківській області.

Таким чином, відбулося відчуження предмета застави. Статтею 10 ЗУ 1255 передбачено, що у разі відчуження рухомого боржником, який не мав права його відчужувати, особа, що придбала це майно за відплатним договором, вважається його добросовісним набувачем виключно за її відсутності в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна відомостей про обтяження цього майна. «Добросовісний набувач набуває право власності на таке рухоме майно без обтяжень» (ст.10 ЗУ № 1255). Запис про обтяження предмета застави (предмета обтяження), який було передано боржником Відповідачу без згоди кредитора, внесено Позивачем в Державний реєстр обтяжень рухомого майна 12.10.2007 р. за № 14891077. До того ж, відомості про те, що передача предмета застави від Позичальник Відповідача відбулася на платній основі, відсутні. Таким чином, предмет застави перейшов до Відповідача з обтяженням.

Відповідно до ч.3 ст.9 ЗУ 1255, зареєстроване обтяження зберігає силу й для нового власника (покупця) рухомого майна, що є предметом обтяження. На підставі викладеного, Відповідач - ОСОБА_1 є боржником перед Позивачем (кредитором) за Кредитним договором, Відповідачем по справі.

За Кредитним договором станом на 05.10.2010 р. існує прострочення заборгованість, сума якої складає 11 980,68 (одинадцять тисяч дев'ятсот вісімдесят дол. США 68 центів, що по курсу НБУ станом на 05.10.2010 р. складає 94 76 (дев'яносто чотири тисячі сімсот шістдесят п'ять) грн. 98 коп., з яких:

• 6 730,47 дол. США, що по курсу НБУ станом на 05.10.2010 р. складає 53 237,34

грн. - прострочена заборгованість за кредитом;

• 5 250,21 дол. США, що по курсу НБУ станом на 05.10.2010 р. складає 41 528,64 грн. - прострочена заборгованість по відсоткам за користування кредитом.

Частиною 2 ст. 1050 ЦК України встановлено, що якщо договором встановлено

обов'язок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокові повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів.

Станом на 05.10.2010 р., заборгованість за Кредитним договором, яку Позивач вправі вимагати до повернення, складає 29 568,26 (двадцять дев'ять тисяч п'ят

шістдесят вісім ) доларів США 26 центів, що по курсу НБУ станом на 05.10.2010 р. становить 233 881,99 (двісті тридцять три тисячі вісімсот вісімдесят одна гривня 99 коп.), з яких:

16 009,64 дол. США, що по курсу НБУ станом на 05.10.2010 р. складає

126 634,65 грн. - заборгованість за кредитом;

6730,47 дол. США, що по курсу НБУ станом на 05.10.2010 р. складає

53 237,34 грн. - прострочена заборгованість за кредитом;

5 250,21 дол. США, що по курсу НБУ станом на 05.10.2010 р. складає 41 528,64 три. - прострочена заборгованість по відсоткам за користування кредитом.

899,07 дол. США, що по курсу НБУ станом на 05.10.2010 р. складає

7111,56 грн. - заборгованість по простроченим процентам за користування

кредитом;

678,87 дол. США, що по курсу НБУ станом на 05.10.2010 р. складає 5 369,79 грн. -пеня за несвоєчасне погашення заборгованості по процентам за користування кредитом.

Відповідно до п.8.1 Кредитного договору у випадку невиконання Позичальником своїх зобов'язань по своєчасному поверненню кредиту та відсотків Банк (Позивач) має право звернути стягнення на предмет забезпечення.

Статтею 24 Закону № 1255 передбачено, що звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження здійснюється на підставі рішення суду.

Ст. 22 Закону № 1255 встановлено, що за рахунок предмета обтяження Обтяжувач має право задовольнити свою вимогу за забезпеченим обтяженням зобов'язанням за рахунок предмета обтяження. Розмір цієї римоги включає:

• відшкодування витрат, пов'язаних з пред'явленням вимоги і зверненням

стягнення на предмет обтяження;

• сплату процентів і неустойки;

• сплату основної суми боргу;

• відшкодування витрат на утримання і збереження предмета обтяження;

Згідно вимог ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання. Відповідно до ст.611 ЦК України в разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

У відповідності з вимогами ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Судом встановлено та доведено матеріалами справи, що відповідач не проводив погашення заборгованості за вищевказаним кредитним договором, таким чином вимоги позивача про звернення стягнення на майно є підставними та підлягають до задоволення.

Крім того, вимогами ст.19 Закону України «Про заставу» передбачено, що в разі невиконання боржником основного зобов'язання заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, якщо в момент настання терміну виконання зобов'язання , забезпеченого заставою, воно не буде виконано.

Згідно ч. 1 ст. 20 Закону України «Про заставу», заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, якщо в момент настання терміну виконання зобов'язання, забезпеченого заставою, воно не буде виконано, якщо інше не передбачено законом чи договором. Таким же правом позивач наділений відповідно до п. 15.7.1 договору застави рухомого майна.

Частиною шостою ст. 20 вказаного Закону передбачено, що звернення стягнення на заставлене майно здійснюється за рішенням суду або третейського суду, на підставі виконавчого напису нотаріуса, якщо інше не передбачене законом або договором застави.

В силу положень ст.ст. 4, 21 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень», застава рухомого майна є забезпечувальним обтяженням.

Згідно ч. 1 ст. 24 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження здійснюється на підставі рішення суду виконавчого напису нотаріуса в порядку, встановленому законом, або в позасудовому порядку згідно із цим Законом.

Відповідно до забезпечувального обтяження обтяжувач має право в разі порушення боржником забезпеченого обтяженням зобов'язання або договору, на підставі якого виникло забезпечувальне обтяження, одержати задоволення своєї вимоги за рахунок предмета обтяження в черговості згідно із встановленим пріоритетом.

Таким чином, аналізуючи наведені положення ЦК України, Законів України «Про заставу», «;Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень», враховуючи, що відповідачем порушено умови основного зобов'язання та вказана обставина підтверджена наданими позивачем доказами, суд приходить до висновку про обґрунтованість вимог позивача про звернення стягнення на предмет застави та про їх задоволення в цій частині.

Згідно з положеннями ч. 6 ст. 20 Закону України «Про заставу», ч. 4 ст. 4, ч. 1 ст. 12, ст.ст. 21, 24, 26 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» обтяжувач може звернути стягнення на предмет забезпечувального обтяження у спосіб, який полягає в продажу предмета забезпечувального обтяження шляхом укладення договору купівлі-продажу з іншою особою-покупцем або на публічних торгах.

Крім того, стаття 25 даного Закону уповноважує суд у разі задоволення позову про звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження, зазначити заходи щодо забезпечення збереження предмета забезпечувального обтяження або передачі його в управління на період до його реалізації, якщо такі необхідні.

З урахуванням наведеного суд вважає можливим задовільними вимогу позивача про реалізацію предмету застави

Згідно ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.У відповідності до ст. 4 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

Відповідно до ст. 16 ЦК України особа має право звернутись до суду за захистом свого

особистого немайнового права або майнового права та інтересу у способи, визначені цією статтею.

Системний аналіз положень ст.ст. 26, 27, 28 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» дає підстави вважати, що правові наслідки невиконання вимоги обтяжувача передбачені ст. 28 настають у разі звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження в позасудовому порядку.

Таким чином положення ст. 28 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» не підлягають застосуванню до спірних правовідносин, а тому і право позивача не може бути захищене в обраний ним спосіб.

Враховуючи наведене, а також те, що передача предмету застави в управління позивача відповідно до положень глави 70 ЦК України надає йому всі права необхідні для його реалізації, суд приходить висновку про відмову в задоволенні позовних вимог в цій частині.

Беручи до уваги встановлені судом факти та відповідні правовідносини суд приходить до переконання, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, а саме в частині звернення стягнення на предмет застави відповідно до договору про надання споживчого кредиту та застави від 02.10.2007 року: автомобіль марки "HYUNDAI TUСSON", 2007 p. випуску, державний № НОМЕР_1, зареєстрований згідно зі Свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_5 від 05.11.2008 р. за ОСОБА_1, Державний номерний знак після проведення реєстрації НОМЕР_6, - шляхом продажу з прилюдних торгів для задоволення вимог Публічного акціонерного товариства "УкрСиббанк" до ОСОБА_2 за кредитним договором.

Оскільки сума заборгованості вже встановлена іншим судовим рішенням, а саме Комінтерновського районного суду м, Харкова від 16.05.2011 року, то задля унеможливлення подвійного стягнення, суд відмовляє у тій частині позовних вимог, в якій позивач просить визначити суму стягнення з відповідачів за рахунок предмету застави, оскільки ця сума вже визначена іншим рішенням суду.

Керуючись ст.ст. 5, 6, 10, 11, 57-58, 60, 88, 208-209, 212-215, 224, 226 ЦПК України ст. 20 Закону України «Про заставу», ст.ст. 4, 12, 21, 24-28 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» ст.ст. 3, 12-16, 20, 509, 525-527, 530, 536, 546, 549-552, 572-593, 610-611, 627, 629, 1049, 1050, 1054, ЦК України, , суд, -

В и р і ш и в :

Позов Публічного акціонерного товариства "УкрСиббанк" до ОСОБА_1, ОСОБА_2, треті особи: УДАІ ГУМВС Україні в Харківській області, Товарна біржа "Радар" про звернення стягнення на предмет застави - задовольнити частково.

Звернути стягнення на предмет застави відповідно до договору про надання споживчого кредиту та застави від 02.10.2007 року автомобіль марки "HYUNDAI TUСSON", 2007 p. випуску, державний № НОМЕР_1, зареєстрований згідно зі Свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_5 від 05.11.2008 р. за ОСОБА_1, Державний номерний знак після проведення реєстрації НОМЕР_6, - шляхом продажу з прилюдних торгів для задоволення вимог Публічного акціонерного товариства "УкрСиббанк" до ОСОБА_2 за кредитним договором.

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Харківської області через Київський районний суд міста Харкова шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя Д.В. Нев'ядомський